У Верховній Раді готують закон для спрощення інвестування та залучення приватних і іноземних коштів на відбудову країни.
8 травня Верховна Рада ратифікувала угоду зі Сполученими Штатами Америки про створення Американсько-Українського інвестиційного фонду відбудови, відомого як “угода про надра”. Вона відкриває можливості для американських інвестицій у видобуток ресурсів, енергетику та технології, що сприятиме відновленню країни після війни. Але актуальним є питання її практичного втілення.
Тому не дивно, що паралельно з ратифікацією угоди про надра у Верховній Раді активно обговорюють реформу державно-приватного партнерства (ДПП). 2 квітня 2025 року Комітет з питань економічного розвитку рекомендував прийняти законопроєкт № 7508, що спрощує співпрацю держави з інвесторами, зокрема іноземними. І хоча механізм ДПП має загальний характер, він може розкрити свій потенціал саме в реалізації угоди про надра. Але для цього необхідно, як стверджують автори реформи, щоб у ВР проголосували за зміни.
Що таке ДПП і концесія?
Державно-приватне партнерство (ДПП) — це співпраця між державою та приватним бізнесом для реалізації проєктів, таких як будівництво доріг, лікарень чи електростанцій. Держава може надати землю чи пільги, а бізнес — кошти, технології чи управління. Наприклад, компанія будує автомагістраль, здає її в оренду державі на 20–30 років, а потім дорога переходить в державну власність. Це може бути вигідним: держава не витрачає одразу великі суми, бізнес заробляє, а суспільство отримує якісну інфраструктуру.
Концесія — одна з форм ДПП, коли держава передає приватному партнеру право тимчасово управляти державним об’єктом (наприклад, портом чи аеропортом) або будувати новий, а бізнес заробляє на його експлуатації. Після закінчення терміну об’єкт повертається державі. Наприклад, приватна компанія може управляти портом, інвестуючи в його модернізацію, але порт залишається державним.
В Україні діє законодавство про ДПП, але, на думку народної депутатки Галини Янченко, воно застаріле, надмірно зарегульоване та неефективне. Законопроєкт № 7508, головним ініціатором якого вона є, спрощує реалізацію ДПП, скорочує бюрократію та зменшує кількість документів. Він дозволяє швидше запускати проєкти, особливо невеликі (до 5 млн доларів), відкриває нові сфери, як-от житлове будівництво чи оборона, і запроваджує електронну систему для прозорих конкурсів. Також держава зможе платити бізнесу за користування об’єктами поступово, зменшуючи навантаження на бюджет.
ДПП у світі, на думку авторів законопроєкту, успішно застосовують для інфраструктурних проєктів. У Туреччині, наприклад, це допомогло модернізувати медичну систему: приватні компанії збудували сучасні лікарні, обладнали їх і здавали в оренду державі на 15–20 років, що дозволило оновити медицину без великих бюджетних витрат і розвинути медичний туризм.
Проте є мінус: підхід ДПП дозволяє зменшити негайне навантаження на бюджет, але може збільшувати витрати в довгостроковій перспективі через відсотки.
Угода про надра відкриває двері для американських інвестицій у видобуток копалин чи розвиток енергетики. Це може створювати робочі місця та приносити доходи, але потребує прозорих і простих правил для інвесторів. Законопроєкт № 7508 покликаний створити такі умови, спрощуючи співпрацю через ДПП. Наприклад, фонд, створений за угодою, може профінансувати видобуток, а через ДПП — побудувати завод для переробки ресурсів чи дорогу для транспортування. Разом ці механізми створюють систему, де американські інвестиції швидко запускають проєкти, а ДПП забезпечує прозорість і підтримку.
Що пропонує законопроєкт № 7508: ключові зміни
2 квітня 2025 року у Верховній Раді презентували реформу ДПП. Вона націлена на спрощення бюрократії, прискорення процедури для малих проєктів громад, розширення сфери ДПП на соціально-культурні проєкти. Пропонується також британська модель: бізнес будує, держава платить за користування. А ще передбачені антикорупційні заходи та прозорі конкурси.
Ми вивчили зміни до Закону України “Про державно-приватне партнерство” і виділили головне.
Скорочення бюрократії. Замість купи документів і довгих погоджень вводиться Електрона торгова система для проєктів ДПП (ЕТС), яка автоматизує конкурси, розміщення інформації та обмін даними.
Прибирають зайві, на думку авторів № 7508, вимоги для інвесторів, суттєво скорочується кількість обов’язкових документів. Наприклад, для будівництва житла не треба готувати складні концептуальні записки чи техніко-економічні обґрунтування, а конкурси проводяться без попереднього відбору учасників. Також прибирається експертиза документів із землеустрою, що полегшує виділення ділянок. А постійно діючі комісії розглядатимуть пропозиції за 30 днів.
Простий старт для малих проєктів (до 5 млн грн). Вони матимуть спрощену процедуру, щоб міста й села швидше розвивали інфраструктуру без довгих узгоджень з Києвом. Місцеві ради зможуть ініціювати проєкти ДПП, залучаючи інвесторів. Це допоможе громадам швидко будувати садочки, амбулаторії та інші об’єкти без бюрократії.
Не лише інфраструктура, але й соціально-культурні проєкти. Держава зможе дозволити партнерство з бізнесом у будь-якій сфері, де є суспільна користь. ДПП можна буде застосовувати в будівництві житла, зокрема для військових чи переселенців, а також гуртожитків. Крім того, знімаються обмеження на проєкти з переробки відходів.
Private Finance Initiative. Законопроєкт запозичує британську модель PFI, де приватний бізнес фінансує та будує об’єкт, а держава платить за його використання поступово. Це називається «плата за експлуатаційну готовність».
Прозорі конкурси і боротьба з обхідними схемами. Реформа покликана закрити лазівки, через які раніше обходили прозорі конкурси, наприклад, укладаючи договори оренди замість концесій. Тепер якщо майно передається в концесію, усі договори оренди чи інвестиційні угоди припиняються.
Попри амбітність реформ, виникають запитання про їх практичну реалізацію. Чи не стане спрощення процедур приводом для зловживань?
Чи є недоліки в законопроєкту № 7508?
Під виглядом спрощення бюрократії, реформа може спричинити хаос у таких сферах, як земельні відносини, будівництво, управління державним і комунальним майном, а також відкрити двері для безконтрольності.
Ризики махінацій із землею. Спрощена процедура в рамках ДПП може дозволити передачу цінних ділянок наближеним до влади особам і бути використана для обходу містобудівних обмежень, наприклад, виділення землі під комерційну забудову замість соціального житла.
Безконтрольність в будівельній сфері. Новий закон хоче полегшити створення різних проєктів, особливо будівельних. Але це може призвести до того, що будуватимуть будь-як і де попало, без чіткого плану, без розуміння, як це вплине на природу, і без дотримання правил забудови міст.
Ще одна проблема: частину нових будівель (до 30%) можуть віддати у приватну власність, але ніхто не контролюватиме, кому саме і як ці частки дістануться.
Також не зрозуміло, наскільки вигідними будуть ці проєкти для всіх. Є ризик, що затверджуватимуть невигідні або хитрі проєкти, які принесуть гроші лише приватним компаніям, а не місту чи державі.
Спрощені конкурси (без прекваліфікації) можуть дозволити участь «фірм-одноденок», які зникнуть після отримання земель чи фінансування. Постійно діючі комісії з будівництва житла, які формуються без чітких критеріїв, можуть затверджувати проєкти на основі лобістських інтересів.
Також є проблема з так званим «простим стартом для громад». А чи не призведе це до того, що важливі рішення місцева влада буде приймати без громадських обговорень?
Угода про надра від 1 травня 2025 року зі США відкриває двері для інвестицій у видобуток ресурсів, енергетику та технології, щоб відновити Україну після війни. Законопроєкт № 7508 спрощує державно-приватне партнерство (ДПП), зменшує бюрократію, робить конкурси прозорими та дозволяє швидше запускати проєкти, наприклад, будувати заводи чи дороги. Разом вони допомагають залучати кошти та ефективно їх використовувати.
Але є ризики: спрощення може призвести до махінацій із землею, хаотичної забудови чи участі сумнівних фірм. Без чіткого контролю та координації проєкти можуть стати невигідними. Потрібні додаткові заходи проти корупції та ретельний нагляд, щоб усе працювало на користь країни.
