Як через суд отримати компенсацію за неправомірне затримання, кримінальне преслідування чи перевищення повноважень

Наприклад, людину звинуватили у злочині, якого вона не вчиняла. Кілька років тривало слідство, відбувалися судові засідання, у підозрюваного були проблеми з роботою та здоров’ям. Зрештою суд виносить виправдувальний вирок. Але хто поверне втрачені роки та компенсує пережите?

Інша ситуація: державний орган ухвалює протиправне рішення, через яке підприємець втрачає гроші. Або правоохоронці перевищують службові повноваження, завдаючи громадянину майнової чи моральної шкоди. Чи можна вимагати компенсацію від держави, навіть якщо конкретного чиновника не притягнули до кримінальної відповідальності?

Українське законодавство передбачає таку можливість. Причому в окремих випадках потерпілому не потрібно доводити особисту вину посадовця. Достатньо встановити протиправність його поведінки, наявність шкоди та причинний зв’язок між ними.

Коли держава відповідає за дії чиновників

Право громадянина на компенсацію закріплене у статті 56 Конституції України. Вона гарантує відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування та їхніх посадових осіб.

Докладніше цей механізм визначають статті 1173 та 1174 Цивільного кодексу України. Їхня особливість полягає в тому, що відповідальність за порушення під час виконання владних повноважень, як правило, покладається не безпосередньо на чиновника, а на державу або відповідну територіальну громаду.

Для отримання компенсації за загальним правилом необхідно довести три обставини: протиправність рішення чи поведінки посадовця, наявність шкоди та причинний зв’язок між порушенням і його наслідками.

Отже, громадянин може виграти справу навіть за відсутності кримінального провадження щодо чиновника. Водночас самого факту скасування рішення державного органу недостатньо для автоматичного отримання коштів.

Що гарантує закон про відшкодування шкоди

Окремий механізм захисту передбачено для громадян, які постраждали від дій правоохоронних органів, прокуратури або суду.

Його основою є Закон України № 266/94-ВР, який визначає підстави компенсації за безпідставне засудження, неправомірне повідомлення про підозру, взяття під варту, проведення обшуку, вилучення майна та інші процесуальні дії, що обмежують права людини.

Головна особливість — держава відшкодовує шкоду незалежно від вини конкретного слідчого, прокурора чи судді, якщо виконані передбачені законодавством умови.

Стаття 2 визначає, коли виникає відповідне право. Серед основних підстав — виправдувальний вирок, закриття кримінального провадження через відсутність події чи складу злочину або недостатність доказів для доведення винуватості за умови вичерпання можливостей їх отримати. Закон передбачає й інші випадки, зокрема встановлення неправомірності окремих процесуальних дій.

Компенсація може охоплювати втрачений заробіток, окремі майнові втрати, витрати на юридичну допомогу та моральні страждання. Документ також регулює повернення майна, відновлення трудових, пенсійних, житлових прав і репутації громадянина.

Важлива гарантія міститься у статті 13: за час перебування під слідством чи судом моральна шкода відшкодовується виходячи з розміру не менш ніж однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць такого переслідування. Це нижня межа, а не максимальна сума. Суд може присудити більше залежно від обставин.

Однак спеціальний порядок застосовується лише за визначених законом підстав. В інших випадках питання компенсації вирішується за загальними нормами Цивільного кодексу.

Майже три роки переслідування та 279 тисяч гривень компенсації

Показовий приклад застосування спеціального закону — справа № 539/6278/23, яку 3 грудня 2025 року розглянув Верховний Суд.

Мешканець Полтавщини вимагав компенсації після кримінального переслідування, яке тривало з серпня 2020-го до липня 2023 року — майже 35 місяців. Після виправдувального вироку чоловік звернувся до суду, заявивши про погіршення здоров’я, репутаційні втрати та порушення звичного способу життя.

Спочатку позивач вимагав понад 1,2 мільйона гривень моральної шкоди. Проте суд визначив компенсацію у 279 466,76 гривні, врахувавши тривалість провадження та його вплив на життя громадянина. Водночас зв’язок між переслідуванням та окремими захворюваннями не був доведений.

Верховний Суд погодився з розміром відшкодування, але уточнив, що кошти мають стягуватися безпосередньо з Держави Україна за рахунок бюджету. Окремо присуджено 15 тисяч гривень витрат на правничу допомогу.

Інший приклад — справа № 554/2378/23, розглянута Верховним Судом 9 липня 2025 року. Попередні інстанції визначили компенсацію за кримінальне переслідування, яке тривало майже 9 років, у 3,27 мільйона гривень. Однак касаційний суд зменшив суму до 1,2 мільйона, наголосивши на необхідності дотримання принципів розумності та справедливості.

Обидва рішення демонструють, що потерпілі можуть отримати значні виплати, але їхній розмір залежить від установлених обставин і належного обґрунтування вимог.

Поліцейські привласнили валюту: компенсація понад 67 мільйонів

Особливо показовий випадок стався на Дніпропетровщині. ІА АПР повідомило про двох поліцейських, які під час розшуку викрадених грошей самі заволоділи величезною сумою готівки та коштовностями.

Історія розпочалася у 2016 році. Правоохоронці встановили місцеперебування двох чоловіків у Павлограді. Замість передбачених законом слідчих дій застосували силу, кайданки та погрози зброєю. Під тиском затримані показали, де зберігалися сумки з валютою та ювелірними виробами.

Поліцейські заволоділи 1,37 мільйона доларів, 156 тисячами євро та коштовностями. Із цієї суми вони повернули лише 50 тисяч доларів, решту привласнили.

У 2021 році Павлоградський міськрайонний суд засудив підполковника поліції до 11 років позбавлення волі, а майора — до 10 років. Після перегляду справи в апеляційній та касаційній інстанціях цивільні позови потерпілих розглядали повторно.

У січні 2026 року суд задовольнив вимоги власників майна до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області. Одному потерпілому присудили 36,79 мільйона гривень матеріальної шкоди та 200 тисяч гривень моральної компенсації, іншій власниці — 29,85 мільйона гривень збитків і ще 200 тисяч за пережиті страждання.

Загальна сума перевищила 67 мільйонів гривень.

Принципове значення має те, що злочини вчинили конкретні правоохоронці, проте компенсаційні вимоги були заявлені до державного органу. Суд врахував використання поліцейськими службових повноважень, доступу до інформації, зброї та спеціальних засобів.

Ця історія демонструє, наскільки значними можуть бути фінансові наслідки зловживань посадовців. Водночас присудження компенсації потерпілим не означає автоматичного стягнення відповідних сум із засуджених.

Чи відповідають податківці та місцева влада?

Механізм відшкодування поширюється не лише на правоохоронців. Підприємець може зазнати збитків через протиправне рішення податкової служби, а громадянин — через бездіяльність місцевої ради.

Верховний Суд роз’яснював питання відповідальності контролюючих органів, наголошуючи, що їхні рішення чи дії всупереч законодавству можуть стати підставою для компенсації платникам податків.

Проте скасування податкового повідомлення-рішення не означає автоматичного відшкодування втраченого прибутку. Позивачу необхідно обґрунтувати суму збитків та довести причинний зв’язок.

Схожа ситуація з місцевим самоврядуванням. У справі № 466/9924/24 Верховний Суд 17 червня 2026 року розглянув багаторічний земельний конфлікт між власником фермерського господарства та сільською радою на Львівщині Ще у 1994 році суд зобов’язав місцеву владу виділити господарству чотири гектари землі. Однак рішення так і не виконали. Фермер роками домагався своїх прав, зокрема звертався до Європейського суду з прав людини. Унаслідок господарству присудили компенсації моральної шкоди: 390 тисяч гривень з державного бюджету та понад 304 тисячі гривень з сільської ради.

Цей спір показує, що навіть багаторічний конфлікт із владою потребує належного доведення підстав для грошової компенсації.

Хто заплатить: бюджет чи винний посадовець?

За загальним правилом, коли порушення вчинене під час здійснення владних повноважень, шкоду відшкодовує держава або відповідна територіальна громада. Але чи означає це, що сам чиновник не зазнає фінансових наслідків?

Законодавство передбачає механізм регресної вимоги. Відповідно до статті 1191 Цивільного кодексу України, держава за визначених умов може вимагати повернення виплаченої компенсації від винної посадової особи.

Для податківців окремі положення містить Податковий кодекс України, зокрема пункт 21.4, який передбачає відповідальність посадовців контролюючих органів перед державою в порядку регресу.

Отже, існують два різні механізми: спочатку потерпілий отримує компенсацію з публічних коштів, а потім держава за наявності підстав може стягувати виплачене з винуватця. Проте другий етап не відбувається автоматично.

Як громадянину домогтися компенсації

Насамперед потрібно встановити правову підставу вимог. У випадку безпідставного кримінального переслідування ключовими документами можуть бути виправдувальний вирок або постанова про закриття провадження з реабілітуючих підстав.

Якщо шкоду спричинили інші дії органу влади, необхідно довести протиправність, наявність збитків чи моральних страждань та їхній зв’язок із порушенням.

Доказами можуть бути судові рішення, офіційне листування, фінансові документи, підтвердження витрат на адвоката, медична документація та свідчення.

Важливо також правильно визначити відповідача й судову юрисдикцію. Оскарження владного рішення часто належить до адміністративного судочинства, тоді як самостійні вимоги про компенсацію можуть розглядатися в межах цивільних справ.

Навіть після перемоги необхідно пройти процедуру виконання рішення. Стягнення коштів із державного бюджету має спеціальний порядок, тому ухвалення рішення ще не означає негайного надходження грошей.

Чому за свавілля чиновників платять громадяни?

Справи про відшкодування шкоди порушують питання, яке виходить за межі інтересів конкретного потерпілого.

Коли поліцейський перевищує повноваження, прокурор підтримує безпідставне обвинувачення або державний орган ухвалює протиправне рішення, фінансові наслідки можуть лягати на бюджет.

Такий механізм необхідний: людина не повинна залишатися без захисту лише тому, що конкретний посадовець не має достатніх коштів. Проте виникає інше питання — наскільки ефективно держава використовує право регресу?

Особливо гостро воно постає у справі дніпровських поліцейських, де присуджена компенсація перевищила 67 мільйонів гривень. Чи будуть ці кошти надалі стягуватися із засуджених правоохоронців — окреме питання, яке потребує перевірки.

Судова практика 2025-2026 років підтверджує, що українці можуть домогтися відшкодування за порушення своїх прав. Водночас кожна справа вимагає належних доказів, а отримання коштів нерідко стає тривалим процесом.

Держава повинна відповідати за протиправні дії своїх представників. Але не менш важливо, щоб фінансові наслідки таких порушень не залишалися виключно тягарем платників податків.