Війна в Україні триває не перший рік, і у таких умовах військовослужбовці і військовозобов’язані продовжують стикатися з проблемами дотримання прав, зокрема у питанні мобілізації, соціального захисту та медичної допомоги.
Правозахисні організації, такі як Human Rights Watch (HRW) та Amnesty International, у звітах за 2024-2025 роки відзначають зростання скарг на обмеження прав військовослужбовців та мобілізованих.
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець у щорічній доповіді за 2024 рік повідомив про понад 123 тисячі звернень загалом, значна частина з яких стосується прав у сфері оборони: понад 28 тисяч звернень, – скарги від військовослужбовців та їхніх сімей. Протягом 2024 року до омбудсмена надійшло понад 6800 скарг безпосередньо від військових.
“За результатами численних звернень громадян можу чітко констатувати: порушення прав людини з боку працівників ТЦК та СП набули системного та масового характеру”, – заявив Лубінець навесні 2025 року.
Про стан здоров’я військовослужбовців: чому його ігнорують?
Базові права військовослужбовців на гідні умови служби, передбачені Законом “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, систематично ігноруються, на чому наголошують юристи та експерти.
Правозахисна організація “Гельсінкська спілка з прав людини” у червні 2025 року опублікувала звіт про “системні порушення” у визнанні непридатними до служби: тяжко поранені ветерани чекають місяці на висновки ВЛК, що не дає скористатися їхнім правом на реабілітацію.
Що конкретно кажуть правозахисники?
Воїни з тяжкими пораненнями, попри визнання непридатними, не можуть звільнитися з армії через вимоги особистої подачі рапорту та здачі майна. За законом, звільнення має бути негайним після виписки, навіть без присутності військового.
“Людина, яка військово-лікарською комісією визнається непридатною до військової служби, дуже часто не може звільнитися. Між тим, за законодавством, таку людину військова частина повинна звільнити негайно, – пояснює Ксенія Онищенко, юристка правозахисної групи “Січ”, на базі якої працює приймальня УГСПЛ у Дніпрі. – Процедура звільнення такого військовослужбовця відбувається до виписки з медичного закладу. Якщо за станом здоров’я людина не може особисто прибути до військової частини для подачі рапорту, то її звільнення відбувається без особистої присутності. Особова справа і документи по звільненню передаються до ТЦК за місцем перебування на обліку. Після виписки з медичного закладу такий військовий звертається вже до даного ТЦК”.
Це призводить до зупинки виплат і кримінальних справ за самовільне залишення військової частини (СЗЧ).
Також зазначається, що поранені під час лікування не отримують додаткову винагороду у 100 тис. грн щомісяця через формальні причини – затримки висновків ВЛК, і це попри електронний документообіг з 2023 року.
Координатор Запорізької приймальні УГСПЛ Сергій Бізденежний наводить такий приклад: “Уламкове поранення, провели операцію, але потрібна друга операція, оскільки не всі уламки вдалося просто витягнути з тіла. Військовослужбовець повинен 3-4 місяці готуватися, щоб провести другу операцію, але його виписують, і він повертається до частини”.
Ситуація з військовослужбовцями, які зникли безвісти: навіть коли побратими дають рапорти про загибель товариша, родини часто не можуть отримати статус сім’ї загиблого через неможливість документального підтвердження смерті.
“Побратими дають пояснення, що бачили, як військовослужбовець загинув, але потім ці рапорти переробляються, і вже йде повідомлення про зникнення безвісти”, – розповів Бізденежний. Це позбавляє родини соціально-економічних гарантій держави.
Проблеми могли б вирішиться у судах, а звернення до Міноборони не допомагають.
“Вирішити проблему самотужки вкрай складно. Не кожен військовий має можливість звернутись за юридичною допомогою, і це є причиною того, що порушення прав військовослужбовця продовжується, породжуючи ще більше негативних наслідків”, – констатує Онищенко.
За три роки, як стверджують правозахисники, змін немає. Вони пропонують спростити звільнення, посилити контроль і підтримку поранених: “Це одна зі складових патріотизму, щоб військовослужбовець знав: втративши здоров’я, він буде підтриманий державою та забезпечений всім, на що має право”.
Затримки виплат і роль адвокатів у захисті прав військових
Військовослужбовці та ветерани часто стикаються із затримками виплат грошового забезпечення, зокрема мова йде про додаткову винагороду за поранення (100 тис. грн на місяць).
У рішенні Верховного Суду від 11 квітня 2025 року (справа №280/8933/24) установлено, що така винагорода є частиною доходу, і за затримку понад місяць держава зобов’язана виплатити компенсацію за інфляцію. Чому на практиці оформлення вимагає судового втручання, коли військові частини ігнорують документи або вимагають додаткових підтверджень?
Щоб отримати ці виплати, ветерани змушені звертатися до адвокатів, але їхні послуги коштують недешево, тому мінімум половину суми своїх законних виплат військовослужбовець віддає за юридичну допомогу.
Безперервна служба без ротації під час воєнного стану
Під час воєнного стану військовослужбовці не можуть бути демобілізовані у запас без винятків, таких як стан здоров’я чи вік понад 60 років. Хоча винятки були – це Валерій Залужний, якого “відпустили” з армії на посаду посла України у Великій Британії.
Закон “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” не передбачає масової демобілізації, а законопроєкт про ротацію після 36 місяців служби не ухвалений. Багато військових служать без перерви четвертий рік, що призводить до вигорання та зниження мотивації.
Президент Володимир Зеленський заявив, що ніякої демобілізації не буде. 17 липня 2025 року, виступаючи у Верховній Раді, він сказав, що “військові повернуться додому, коли ми переможемо ворога”. А отже Міністерство оборони, яке обіцяло подати у Раду закон про демобілізацію до ще грудня 2024 року, поки цього і не робитиме, а ротації і досі обмежені через брак особового складу.
Виплати за загиблого: чому є затримки?
Одноразова грошова допомога (ОГД) в розмірі 15 млн грн сім’ям загиблих військовослужбовців є ключовим елементом соціального захисту, передбаченим постановою КМУ 168 від 28 лютого 2022 року. Тепер виплата здійснюється поетапно: спочатку 20% (3 млн грн) протягом 30 днів, решта 80% (12 млн грн) – щомісяця по 150 тис. грн протягом 80 місяців.
Правозахисниця та очільниця УЦЗ прав людини Людмила Денісова – колишня омбудсмена України, казала, що затримки виплат фіксують через проблеми з оформленням документів у військових частинах, зокрема відсутність актових записів про смерть чи неповні рапорти командирів, що призводить до бюрократичних зволікань. За її словами, йдеться про довідки, які підтверджують, що загибель відбулася під час бойового зіткнення, безпосередньо там, де проходили бої.
Термін оформлення ОГД – три роки від дати загибелі, але на практиці процес затягується на місяці, особливо для родин зниклих безвісти чи в регіонах з активними бойовими діями.
Порушення медичного захисту ветеранів
У 2025 році українські ветерани стикаються з серйозними бар’єрами у доступі до медичної реабілітації через фрагментованість системи та недостатню інфраструктуру.
За оцінками лікаря Олексія Калмикова, який посилається на дані МОЗ і неурядових організацій, понад 1,5 млн ветеранів потребують реабілітаційних програм, з яких щонайменше 30% (близько 450 тис.) – фізичної терапії, але поточна система охоплює лише 15-20% попиту, що призводить до довгих черг і неповних циклів лікування. Багато ветеранів з ампутаціями чи травмами мозку не отримують своєчасної допомоги через брак ліжок та застаріле обладнання, яке часто простоює через відсутність кваліфікованого персоналу.
За інформацією Харківського антикорупційного центру, минулого року у Харкові сучасне обладнання від донорів не використовувалося повною мірою, а ветерани змушені подорожувати між центрами, що посилює ризики відмови від лікування. Це порушувало їхнє право на якісну медичну допомогу, передбачене законодавством, і призводить до хронічних проблем.
В Україні ветерани війни також стикаються з високим рівнем психологічних проблем, але доступ до послуг обмежений браком фахівців та недостатньою інфраструктурою. Це порушує право на психосоціальну реабілітацію, гарантоване Законом “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (ст. 12), де держава зобов’язана забезпечити безоплатну допомогу.
Сергій Тітаренко, 40-річний ветеран, який зараз є психологом, у вересневій статті National Public Radio (NPR) сказав, що спостерігається занепокоєння щодо зростання самогубств серед ветеранів, проблем з психічним здоров’ям та залежної поведінки, такої як вживання наркотиків та азартні ігри.
Згідно з опитуванням програми “Ти як?”, 71% українців відчувають потребу в психологічній підтримці, а для військових ця потреба є особливо гострою. Уряд затвердив “Порядок надання багаторівневої безоплатної психологічної допомоги Захисникам та членам їхніх родин” 29 листопада 2022 року, розроблений Міністерством у справах ветеранів України на підставі міжнародного досвіду та рекомендацій ВООЗ. Документ визначає психологічну допомогу як діяльність на трьох рівнях, спрямовану на профілактику психічних розладів, психосоціальну адаптацію, осмислення досвіду та розв’язання проблем, зумовлених воєнними діями, з акцентом на боротьбу з ПТСР.
Але система стикається з кількома викликами, що ускладнюють ефективне надання допомоги. Аналіз переліку суб’єктів на сайті Міністерства ветеранів показує нерівномірний розподіл центрів: у деяких областях, особливо прифронтових та віддалених регіонах, таких центрів немає через безпекову ситуацію, хоча понад 80% центрів надають послуги онлайн. Більшість надавачів (громадські організації, благодійні фонди чи ФОП) є недержавними.
Корупція – це також порушення прав
Корупція у Збройних Силах України залишається системною проблемою, яка безпосередньо порушує права військовослужбовців, особливо у сфері мобілізації, медичного огляду та постачання. За даними Офісу Генерального прокурора, станом на жовтень 2025 року у різних регіонах розслідують десятки справ щодо корупційних схем у військово-лікарських комісіях (ВЛК) та ТЦК, де посадовці беруть хабарі за визнання непридатними, ігноруючи реальний стан здоров’я. Також відомо про випадки “швидкої ВЛК”, коли особа не проходить комісію, але їй надають висновок: придатний. Корупція може мати місце й в ТЦК – відомо про суд над екскерівником з Одеси Борисовим, який максимально затягує процес, не з’являючись на засідання.
Корупція у державних закупівлях для Збройних Сил України може порушувати права військовослужбовців, призводячи до постачання неякісного харчування та спорядження, що загрожує їхньому здоров’ю та боєздатності. Один з найрезонансніших скандалів – “яйця по 17 грн” – розслідуване НАБУ та САП.
Незаконна мобілізація та примусове залучення: від бюрократичного тиску до фізичного насильства
Мобілізація в Україні мала забезпечити оборону країни, але на практиці часто перетворюється на інструмент порушень конституційних прав – це позиція Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Лубінця.
Конституція України, Стаття 65: Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Судова практика пішла наступним шляхом: визнається незаконність мобілізації, проте вказують, що виправити це і звільнити особу не вийде. Наприклад, справа 160/2592/23: позивач, якого мобілізували в березні 2022 року, звернувся з позовом. Він казав, що під час мобілізації не провели його медичний огляд, щоб перевірити, чи придатний він до служби. Через це він просив визнати мобілізацію незаконною і змусити військову частину звільнити його з армії. Суд першої інстанції у Харкові погодився з ним і зобов’язав військову частину його звільнити. Апеляційний суд теж підтримав це рішення, посилаючись на те, що чоловік служив на фронті й не міг одразу судитися через війну.
А Верховний Суд залишив у силі визнання призову незаконним, бо справді не було огляду лікарями, як вимагає закон про мобілізацію. Але скасував наказ про звільнення військовозобов’язаного з армії: судді сказали, що це не допоможе, бо призов уже стався, і звільнення не відновить права чоловіка.
Закон “Про військового омбудсмена”: новий інструмент захисту та його деталізація
Вересень 2025 року став поворотним моментом у захисті прав військовослужбовців – Верховна Рада України ухвалила Закон № 4603-IX “Про Військового омбудсмена”. Цей документ визначає правовий статус, основні завдання, повноваження та організаційні засади діяльності військового омбудсмена, створюючи незалежний орган для моніторингу та захисту прав у ЗСУ. Закон доповнює систему парламентського омбудсмана, фокусуючись виключно на військовій сфері, і є кроком до гармонізації з стандартами НАТО, де подібні інституції (наприклад, у Великій Британії чи Німеччині) давно забезпечують внутрішній контроль.
Ключові положення Закону:
- Призначення та статус. Військовий омбудсмен призначається Президентом України строком на 5 років (не більше двох строків поспіль). Кандидат повинен бути громадянином України, досягти 30 років, мати вищу освіту за ступенем магістра та щонайменше 5 років досвіду в сфері правозахисту, громадської діяльності чи військової служби. Омбудсмен є незалежним і не може обіймати інші посади чи бути членом партій.
- Повноваження (стаття 9 Закону). Розгляд скарг на порушення прав військовослужбовців (включаючи мобілізацію, виплати, умови служби, медичну допомогу); проведення перевірок військових частин, ТЦК та СП без попередження; доступ до конфіденційних документів органів влади без цензури; ініціювання кримінальних проваджень через рекомендації до ДБР чи прокуратури; публікація щорічних звітів та рекомендацій щодо реформ законодавства. Скарги подаються онлайн через спеціальний портал, поштою чи безпосередньо, з термінами розгляду до 30 днів (з можливістю продовження до 60 днів для складних випадків).
- Організаційна структура. 19 вересня 2025 року Президент видав Указ №691/2025 “Про Офіс Військового омбудсмена”, який утворює постійно діючий допоміжний орган при Президентові для адміністративної підтримки. Офіс включає апарат з юристами, аналітиками та регіональними представниками, фінансування – з державного бюджету.
Перше призначення відбулося 16 жовтня 2025 року: указом Президента №792/2025 на посаду військової омбудсменки призначено Ольгу Решетилову – правозахисницю та журналістку.
Порушення прав військовослужбовців в Україні, від корупційних схем у мобілізації та затримок виплат до бар’єрів у реабілітації та відсутності ротацій, не лише підривають мотивацію захисників, але й послаблюють загальну обороноздатність країни.
Ці системні проблеми, зафіксовані у звітах правозахисників та омбудсмена, накопичуються роками, попри наявне законодавство про соціальний захист, і вимагають не лише гучних обіцянок, але й реальних механізмів контролю.
Ухвалення Закону про Військового омбудсмена у вересні 2025 року та призначення Ольги Решетилової на цю посаду в жовтні створюють потенціал для змін: незалежний моніторинг скарг, перевірки частин і впровадження реформ можуть стати інструментом для усунення бюрократичних перешкод та відновлення довіри.
Однак успіх залежитиме від ефективної реалізації — посилення фінансування, регіональної мережі та співпраці з судовою системою. Лише через комплексні реформи держава зможе забезпечити, щоб права тих, хто стоїть на передовій, не залишалися на папері, а стали реальністю, сприяючи стійкості армії та суспільства в умовах тривалого конфлікту.
