Як свідчать результати опитувань, за 34 роки незалежності України більшість українців не мають жодних заощаджень, а також не можуть накопичити і примножити капітал. Мало хто в Україні може похвалитися, що йому достався у спадок бізнес чи нерухомість від попередніх поколінь. Пояснення цьому – минуле наших предків в російській імперії і радянське минуле, що супроводжувалося війнами, репресіями, розкуркуленнями, голодоморами та грошовими реформами.
Але і після того, як Україна стала незалежною, накопичувати капітал пересічним українцям також було важко. А з початком повномасштабної війни ситуація тільки погіршилася, через обстріли і окупацію українці втрачають і спадкове майно і те, яке нажили самостійно.
Чому нам не вдається робити заощадження, та як вирішити цю проблему, розбиралася “Політарена”.
Чому в українців немає “старого капіталу”
Українці здебільшого не мають спадкового капіталу від попередніх, принаймні п’яти, поколінь. За це у першу чергу потрібно “дякувати” радянській окупації. Більшовики, які захопили Україну, зруйнували приватну власність, впровадили колективізацію і розкуркулення, тобто відібрали у людей те, що їм належало та зробили власність “загальнонародною”.
Правда, у 1920-х роках був короткий період НЕПу, коли була дозволена приватна торгівля і приватна власність, на короткий час з’явився клас підприємців. Але через десятиліття радянська влада вчинила голодомор, почала масові репресії, а у 1941 році розпочалася війна СРСР з колишнім союзником – нацистською Німеччиною. Звичайно, що при таких обставинах про накопичення якогось капіталу мова йти не могла.
Після закінчення Другої світової війни економіка Радянського Союзу почала відновлюватися, а українці прагнули покращити рівень життя. 1950-ті та 1960-ті роки характеризуються відносною стабільністю та зростанням виробництва. Українці активніше накопичували кошти на придбання товарів, на будівництво, а також для майбутніх потреб.
В УРСР люди робили накопичення завдяки державним Ощадкасам, інвестуванню у державні позикові облігації, а також, в умовах дефіциту, намагалися придбати товари “на майбутнє”. Якщо щастило, як тоді казали, “урвати”, то це були меблі, автомобіль, килими, золото та ін.
Деякі українці тримали гроші вдома, у буквальному сенсі під матрацом, або у банці з крупою, а дехто “інвестував” у нерухомість: зводили будинки та купували кооперативні квартири.
У СРСР не було фондового ринку чи приватних інвестиційних компаній.
На початку 1991 року жителі УРСР тримали на рахунках в Ощадбанку СРСР 84,3 млрд. Після розпаду Радянського Союзу усі банківські накопичення українців “згоріли”.
Чому пересічним українцям не вдається накопичити капітал – “нові гроші”
Після здобуття Україною незалежності ситуація з накопиченням капіталу не покращилася.
У 1993 році ВВП молодої держави впав на 14,2%, інфляція сягнула 10 256%, а реальна зарплата становила лише 6% від рівня 1990 року. Більшість українців були змушені витратити всі накопичення лише на виживання.
Також у цей період українська влада провела приватизацію.
“Наші керманичі пішли шляхом Росії, – сказав у коментарі “Політарені” економіст Борис Кушнірук, – замість того, щоб створити широкий клас власників, державні активи перейшли в руки партійної верхівки, яка стала олігархами. Тобто держава не створила інструмент інвестування”.
За даними Світового банку, до 2004 року 75% українських підприємств контролювалися олігархічними групами.
Не принесло якоїсь стабільності і нове тисячоліття. У 2008 році Україну зачепила світова фінансова криза. ВВП України впав на 15,1%, що було одним із найгірших показників у світі.
Потім було захоплення Росією Криму та війна на Донбасі. У 2014 році ВВП впав ще на 6,6%, а девальвація гривні склала 97%.
Можна ще згадати “банкопад” 2014−2017 років, коли з ринку “для очищення банківської системи” вивели 87 банків, в яких були сконцентровані 30% загальних активів. Усе це підірвало довіру українців до банківської системи та знову призвело до втрати заощаджень.
Новим викликом стало повномасштабне вторгнення Росії 2022 року. Економіка України впала на 29,1%, а інфляція склала 26,6%.
Чи мають українці заощадження зараз: що каже статистика
68% українців взагалі не мають жодних заощаджень. Такими виявились результати опитування соціологічної групи “Рейтинг”, проведеного 25 квітня – 5 травня 2025 року. Головною причиною такої ситуації респонденти назвали низький рівень доходів. Люди зазначили, що живуть від зарплати до зарплати і не можуть зробити накопичень. Чверть опитаних відсутність заощаджень пояснили недовірою до банків.
За результатами подібного опитування, проведеного до повномасштабного вторгнення – у лютому 2022 року, жодних заощаджень не мали 54% респондентів. Найпоширенішою причиною, з якої українці не заощаджують, називали також недостатній рівень доходів.
Ще одне опитування соціологи провели у червні 2024 року. Його результати майже такі ж самі. 54% респондентів відповіли, що не можуть робити накопичення. З них 16% втратили таку можливість після повномасштабного вторгнення, 20% жили від зарплати до зарплати і до великої війни, а фінансовий стан 18% настільки погіршився, що їм доводиться витрачати попередні заощадження.
Серед тих респондентів, кому вдається заощаджувати, лише 12% відкладають гроші з кожної зарплати, ще 31% українців роблять це несистемно.
І ще цікавий момент. З тих українців, хто все ж таки робить заощадження, 53% віддають перевагу зберіганню готівки вдома.
На рахунку у банку зберігали заощадження лише 10% опитаних. Заощадження у криптовалюті роблять 2% респондентів. Доля тих, хто зберігає капітал в цінних паперах, цінних металах та в нерухомості, складає по 1%.
Експерти не вірять статистиці і кажуть, заощадженні в українців є
Опитані “Політареною” експерти скептично ставляться до наведених вище статистичних даних.
“Я не знаю, яка була методика цих опитувань. Я їм не дуже довіряю. Я впевнений, що у більшості українців заощадження є, – каже Борис Кушнірук, – Просто у людей немає акцій, немає декількох квартир. Але у готівковій формі вдома якісь заощадження є. Слухайте, кватира це ж капітал? Капітал. Вона передається у спадок. Дачна ділянка, це капітал? Капітал. Вона теж передається у спадок”.
За його словами, структура активів українців відрізняється від активів громадян інших країн.
“Наприклад, у Німеччині не в кожного є своє власне житло, тобто нерухомість. По міркам німців, ми — багатії. Але, на відміну від німців, у наших людей мало заощаджень в якихось цінних паперах. Через неадекватну політику держави українці тримають заощадження вдома. До повномасштабного вторгнення по оцінкам експертів на руках в людей знаходилося від 100 до 120 млн доларів. Уявіть собі цю суму. І ці гроші люди накопичували роками”, – вважає Кушнірук.
Хоча і він згоден, що ці заощадження дуже не рівномірні, і реальної картини накопичень українцями капіталу, держава не має.
“Хтось має мільйони, а хтось декілька тисяч доларів. Проблема у тому, що ми не маємо реальної картини щодо активів у людей. Для цього треба було б провести нульове декларування. Цього зроблено не було, як треба. Але це окрема розмова”, – додав Кушнірук.
Згоден з ним і народний депутат, економіст Олег Дунда (фракція “Слуга народу”).
“Я не бачу ніякої проблеми. Накопичення в людей є. Подивіться на міста мільйонники та навколо них. Подивіться, як вони розрослися за останні 30 років. Ростуть новобудови, багато котеджів, автомобілів. Їх хто купив? Бюрократи-чиновники, чи олігархи? Ні. Більшість із них — це прості українці, у яких є гроші. А хто у Польщі відкриває бізнеси зараз? Українські переселенці. За які кошти? За кошти зароблені в Україні. Тобто, в людей гроші є”, – сказав “Політарені” Дунда.
“Ну, а те, що українці кажуть, що живуть від зарплати до зарплати, то нічого дивного чи незвичного у цьому немає. У будь якому суспільстві більшість населення живе від зарплати до зарплати, на жаль. Давайте подивимось, що зараз відбувається у Штатах. Більшість населення США, якщо ми не беремо умовно топ-клас, а беремо середній захід, невеликі містечка, та навіть і у великих містах, більшість населення живе від зарплати до зарплати. Найбільший жах середнього американця — втратити роботу. Чому? Бо в нього є кредити, і він живе від зарплати до зарплати. І якщо два місяці у нього не буде доходів, то це катастрофа. І у чому різниця з умовним українцем?”, – запитує Дунда.
Експерти сходяться на думці, що накопичення в українців є, але вони не охоче їх інвестують, і про них не говорять, бо не довіряють державі, а держава, у свою чергу, не створила умови щоб інвестування і декларування було прозорим.
Куди в Україні інвестувати гроші?
Як вважає економіст Кушнірук, в Україні немає прозорих інструментів інвестування, крім депозитів.
“Чому люди не охоче інвестують? Тут теж питання до держави. У держави є гарно виписане законодавство, яким чином захистити інтереси малих інвесторів. І тепер потрібен другий крок. Є декілька компаній, які можна приватизувати: Приватбанк, Ощадбанк, Укрпошта, Нафтогаз та інші. І їх треба віддавати не якомусь одному інвестору, а, навпаки, робити мінімальним розмір акцій і виставляти на ринок з умовою, що жоден інвестор не може мати більше 0, 01% акцій. Таким чином, акційний портфель буде розпорошений між тисячами людей. І люди будуть мати можливість інвестувати капітал (в акції, – ред.). І сформується фондовий ринок. І у людей з’явиться стимул вкладати кошти в акції на внутрішньому ринку. І це ще за умови правильного оподаткування”, – пояснює Кушнірук.
Він зазначив, що на відміну від розвинених країн, де доступні десятки інвестиційних активів, в Україні фондовий ринок залишається нерозвиненим. За даними НКЦПФР, у 2021 році обсяг торгів на фондовому ринку України становив лише 2,9% від ВВП, порівняно з 200% у США.
“Тобто держава не створила інструменти для інвестування. Якщо в людей буде стимул вкладати в акції от таких компаній, то запрацює фондовий ринок і підтягнуться недержавні пенсійні фонди, які почнуть формувати пакети своїх акцій”, – констатував Кушнірук.
Чому в Україні досі немає обов’язкової накопичувальної пенсійної системи
Однією з форм накопичення капіталу могла б стати накопичувальна пенсія. Держава в особі Міністерства соціальної політики не перший рік каже, що активно працює над впровадженням накопичувальної пенсійної системи. За останніми заявами, її запуск планується вже з 2026 року. За прогнозами Мінсоцу, це може збільшити пенсійні виплати на 15-20% при обов’язковому накопиченні.
Але до такої пенсійної реформи опитані “Політареною” експерти ставляться критично.
“Якщо впровадити те, що пропонують наші західні партери – накопичувальну пенсійну систему, то свої накопичення пенсіонери побачать через 20 років, – пояснює нардеп Дунда, який є організатором першого в Україні недержавного пенсійного фонду, – А що зараз робити? Накопичувальна система не вирішує питання нагальності. Система пенсійного забезпечення не вирішується підкручуванням гайок або реформою. Пенсійна проблема України вирішується лише за рахунок зміни економічної політики України, збільшенням інвестицій в українську економіку і збільшенням ВВП України. Іншого варіанту не існує”.
Дунда звертає увагу, що накопичувальна система існує в Україні з 2004 року.
“Люди могли ставати членами цієї системи, відраховувати щомісячно якусь суму на своє пенсійне забезпечення. Пройшло вже 20 років. І що? І нічого. Люди не відраховують гроші. Вони до цього не готові. У нас люди не звикли жити з плануванням на 20 років вперед. І вони праві, оскільки в Україні все змінюється дуже швидко. І запланувати, що буде через 20 років складно. І тому, більшість людей абсолютно справедливо вважають, що їх пенсія — це їхні діти. Краще я вкладу у своїх дітей, які виростуть, отримають освіту, знайдуть гарну роботу і будуть допомагати батькам на пенсії”, – вважає він.
Кушнірук висловився з цього приводу коротко: “Що стосується накопичувальної пенсійної системи, то крім матюків в мене інших слів немає. Якщо держава хоче створити обов’язковою цю систему, то вона повинна давати гарантії, а гарантій вона не дає”.
Ситуація змінюється: куди інвестують українці
Між тим, ситуація з накопиченням українцями капіталу почала змінюватися на краще, навіть попри війну.
Як зазначив в коментарі “Політарені” інвестиційний банкір і фінансовий експерт Сергій Фурса, українці вчаться інвестувати, і вже роблять це успішно.
“Зараз багато українців інвестують в облігації, криптовалюту і нерухомість. На мою думку, хорошим способом вкладання коштів є облігації внутрішньої держпозики (ОВДП) або військові облігації. Там дохідність десь 16%. І це дуже багато. Також непоганою інвестицією може бути сільгоспземля, особливо на майбутнє на тлі європейської інтеграції”, – вважає Фурса.
“Зараз люди вкладають у військові облігації, і це нормально, бо в них висока відсоткова ставка”, – підтверджує Кушнірук
Так, тільки через додаток Дія із жовтня 2022 року придбані понад 13 млн облігацій.
“13,5 млрд грн українці інвестували в державу через військові облігації в Дії”, – написав у соцмережі перший віце-прем’єр Михайло Федоров.
Тобто, на сьогодні в українців бажання накопичити капітал є. Якщо держава все ж таки створить умови та механізми для цього, то бажання може стати і реальністю.
