На тлі війни з Україною в Росії “розквітла” мігрантофобія. Останнім часом Держдума наприймала низку законів, які утискають права мігрантів, головним чином, з країн Центральної Азії. Між тим, ці мігранти Росії вигідні, вони заповнюють вакансії, які ігнорують росіяни, на мігрантах заробляють як компанії, що їх працевлаштовують, так і корумповані представники МВС та міграційної служби. Крім того, мігрантів із країн Центральної Азії російська влада обманом або ж обіцяючи шалені виплати, відправляє на війну в Україну. Але, попри на приниження своїх громадян, керівники центральноазійських країн дуже тепло приймають у себе диктатора Володимира Путіна.
Показовим став його нещодавній візит в Киргизстан. На честь Путіна постелили червону килимову доріжку. Уздовж цієї доріжки вишикували сокольників з беркутами, кінологів з хортами. Путіна вітали танцівниці у національних костюмах, поруч стояли юрти і розмістилися вершники у традиційних киргизьких обладунках зі списами, музиканти на народних інструментах грали Путіну “Калінку”. А до президентського палацу Путін їхав у супроводі 26 вершників. І головне, від Путіна організатори зустрічі вирішили сховати посольство України. Перед посольством виставили величезний екран. Влада Киргизстану пояснила появу екрану “новими правилами протоколу”. Між тим, повертати своїх громадян, яких Міноборони Росії завербувало на війну з Україною, і які потрапили в український полон, президент Киргизстану Садир Жапаров не поспішає.
Чому влада Росії посилює ненависть до мігрантів з країн Центральної Азії, як громадяни цих країн опиняються на війні в Україні, та чому керівники цих країн не стають на захист своїх співвітчизників, а продовжують приймати з пошаною російського диктатора Путіна, розбиралася “Політарена”.
“У Росії формується державна ідеологія націоналістичного типу на противагу західним цінностям”
За даними МВС РФ, зараз у Росії перебувають 6,174 млн осіб з іноземним громадянством. До першої трійки держав за чисельністю громадян, які перебувають в РФ, входять Узбекистан, Таджикистан, Киргизстан. Власне, російський ринок завжди був основним джерелом доходів для трудових мігрантів з Центральної Азії. Та й, до речі, для самої Росії ці мігранти були вигідними.
“Мігранти з держав Центральної Азії корисні для російської економіки, – пояснює “Політарені” політолог, експерт Центру громадянських свобод, а до переїзду в Україну професор Кубанського державного університету, Михайло Савва. – Вони посідають робочі місця, на які росіяни не претендують, це, у першу чергу, сфера обслуговування, комунальна сфера, будівництво. Крім того, з початком повномасштабної війни з Україною цих трудових мігрантів російська влада відправляє на фронт”.
Як кажуть російські правозахисники, для того, щоб мігрант підписав контракт на війну, поліцейські щотижня проводять рейди-облави, забирають мігрантів у відділення без будь-яких підстав, катують і паралельно обіцяють прискорене отримання громадянства РФ.
Після вторгнення в Україну, влада Росії почала активну антимігрантську кампанію. Спусковим гачком для неї став теракт в “Крокус Сіті Холлі” 22 березня 2024 року. Російські силовики звинуватили у теракті громадян Таджикістану. Після цього мігранти не тільки з Таджикістану, а і з усієї Центральної Азії зіткнулися зі зростанням кількості переслідувань і нападів на етнічному ґрунті. Під удар потрапили навіть дипломати.
В російських регіонах почали вводити обмеження для роботи мігрантів. Наприклад, у Краснодарському краї, який посідає перше місце в Росії з виробництва пшениці, кукурудзи, соняшнику та рису, це вже призвело до нестачі робочих у сільському господарстві. Дефіцит кадрів відчувають промислові підприємства, включаючи ВПК, на Уралі. У Якутії мігрантам заборонили працювати в таксі та займатися перевезеннями. У Дагестані не вистачає працівників для вивезення сміття.
Згодом до ініціативи регіонів підключилась і центральна влада Росії. Держдума прийняла цілу низку законів спрямованих на утискання прав мігрантів із Центральної Азії, а Путін їх залюбки підписав. Із останнього – обмеження для мігрантів навчання в російських школах.
“В принципі, нічого нового не відбулося. Для РФ завжди було характерно протиріччя. З одного боку мігранти з Центральної Азії Росії вигідні, але з іншого боку російське суспільство завжди мало яскраву мігрантофобію”, – продовжує Михайло Савва.
За словами експерта, це не просто мігрантофобія, це частина більш широкої проблеми.
“У російському суспільстві існує недовіра і навіть страх до будь яких “інакших”: за релігійною ознакою, за етнічною ознакою, за культурною ознакою. І мігранти з Центральної Азії є класичним зразком ось цих “інакших”. Їх завжди обмежували, у них завжди були певні проблеми в спілкуванні з чиновниками, тому що чиновники дивилися на них, як на об’єкт корупції. Ми можемо тільки казати про певне коливання державної політики. Тобто були періоди, коли російський режим міг собі дозволити ігнорувати цю суспільну думку і, наприклад, полегшувати процедуру отримання громадянства мігрантами”, – зазначає Савва.
Він зазначив, що попри антимігрантську риторику, процедура отримання громадянства Росії зараз набагато простіша ніж в Україні.
“Зараз у Росії формується державна ідеологія націоналістичного типу на противагу західним цінностям і толерантності. У Росії мігранти служать такою віддушиною для випуску пари. Ситуація в економіці погіршується, бензин пропав, ціни ростуть. Ну, а хто в цьому винен? На початку ХХ століття – це були євреї, а тепер мігранти з Центральної Азії”, – каже у розмові з “Політареною” російський громадянський активіст, історик Павло Шехтман.
“Путін перехопив порядок денний турбонаціоналістів у специфічному російському розумінні націоналізму. Причому, самих от цих “турбопатріотів”, які хоч трохи були самостійні, він посадив. Але на заміну їм влада створює повністю підконтрольні націоналістичні рухи, такі, наприклад, як “Русская община”. Це повністю політтехнологічний проект влади”, – зазначає Шехтман.
“Русская община” – найбільша ультраправа організація у Росії. Вона підтримує війну в Україні та репресії проти власних громадян, виступає за “традиційні цінності”, проти ЛГБТ, абортів і мігрантів із Центральної Азії. Члени організації регулярно беруть участь у спільних з силовиками рейдах проти мігранів і вчиняють погроми.
“Це державний націоналізм. У Кремлі бачать, що це користується попитом у суспільстві, хоча прагматично їм вигідно завести якомога більше мігрантів, щоб вони за росіян і пахали, і воювали, але влада розуміє, що це викличе великі питання до режиму, а тому вирішили цю тему осідлати”, – пояснює Шехтман.
“Вигідно, що є вікно через яке зайве населення “вилазить” та ще й присилає гроші на батьківщину”
Керівники країн Центральної Азії до приниження своїх громадян у Росії ставляться спокійно. Захищати співвітчизників вони не поспішають. Щоправда, за таджицьких мігрантів спробував досить скромно заступитися президент цієї країни Емомалі Рахмон. У травні 2024 року на зустрічі з Путіним він закликав того боротися не з таджиками, а з тероризмом. Але Путіну на це байдуже. Тиск на таджицьких мігрантів не припинився, а Рахмон більше цієї теми на зустрічах з Путіним не піднімав.
“Потрібно розуміти, що практично всі політичні режими держав Центральної Азії є авторитарними і тоталітарними. Влада цих держав так само принижує своїх громадян, і якщо це робить Путін, то нічого нового і страшного вони в цьому не бачать. Нічого нового не відбувається і для громадян цих країн. Вони до такого ставлення звикли”, – обмальовує ситуацію Михайло Савва.
“По-друге, усі ці держави є такими, де забагато населення, яке не може знайти джерела існування на батьківщині. Їм нема де працювати, при цьому рівень народжуваності дуже високий, там дуже високий відсоток молоді від загальної кількості населення, тому цим режимам вигідно, що є ось таке вікно через яке зайве населення вилазить та ще й надсилає гроші на батьківщину”, – розповів він.
Те, що грошові перекази завжди були вкрай важливими для національних економік центральноазійських країн свідчать і цифри. Наприклад, у Таджикистані вони забезпечують до 40% ВВП, в Узбекистані та Киргизстані — понад 20% ВВП. Щоб зберегти це джерело доходів, центральноазіатські властителі потурають Кремлю.
“Коли ці президенти-царьки хвилювалися про долю власних громадян? Вони в одній компанії з Путіним, вони вирішують свої проблеми, і власні громадяни їх не цікавлять, – каже Павло Шехтман, – Точно так само, як Путіна не цікавила доля росіян в Туркменістані, коли їх там почали утискати по повній програмі. Пам’ятаєте історію, коли у них почали забирати подвійне громадянство і не випускали з країни. Путін не відреагував на це взагалі ніяк”.
У 2003 році влада Туркменістану вийшла з угоди про подвійне громадянство з Росією, а в 2013 році змусила громадян відмовитися або від російського, або від туркменського паспорта.
Винятком із цього правила, за словами Шехтмана, може бути тільки президент Азербайджану.
“Тільки Алієв, який незалежний через свою нафту і користується турецьким “дахом”, дозволяє собі випади в бік Путіна, викликаючи захоплення у свого народу”, – підкреслив він.
Керівники країн Центральної Азії не хочуть повертати своїх громадян з війни і полону
Те, що президентів країн Центральної Азії не хвилює доля своїх співвітчизників, яких використав Путін, підтверджують наступні факти.
У листопаді український державний проєкт “Хочу жить” опублікував інформацію про те, що Росія масово вербує на війну з Україною найманців із країн Центральної Азії.
“Немає даних, що якісь держави Центральної Азії цілеспрямовано направляють людей на війну або офіційно цьому сприяють. Однак, саме громадян Таджикистану, Узбекистану, Киргизстану, Казахстану і Туркменістану найбільше серед іноземних найманців у складі ЗС РФ. Тільки за наявними у нас списками найманців, відомо про понад 7 500 громадян країн Центральної Азії у ЗС РФ. Як мінімум 1 400 з них вже загинули”, – повідомляє проєкт “Хочу жить”.
Крім того, за даними проєкту зараз в українському полоні перебувають десятки громадян країн Центральної Азії, які воювали на боці Росії. Деякі з них навіть записували відеозвернення до родин і влади своїх країн з проханнями повернути їх на батьківщину.
Один з таких найманців, 58-річний киргизстанець Алісір Турсунов розповів, що російські силовики схопили його на вулиці у Рязані, відправили до камери попереднього ув’язнення, де морили голодом, а потім привезли до військкомату і змусили підписати контракт, який він не зміг прочитати, оскільки слабо володіє російською. Чоловік просив президента Киргизстану Садира Жапарова сприяти його поверненню додому. Але у Бішкеку на звернення свого громадянина не відреагували.
Громадянин Узбекистану Акбар Курбонов розказав у відеозверненні, що виїхав до РФ на заробітки у 2024 році і рік пропрацював на заводі КАМАЗ. У серпні цього року йому запропонували влаштуватися водієм у компанії в Ростові-на-Дону. “Рекрутери” були дуже наполегливі.
Акбар погодився. Але після прибуття в місто його відвезли до військкомату “пройти медогляд” і підсунули на підпис контракт з Міноборони РФ. Акбар відмовлявся, але його побили і змусили поставити підпис.
В результаті узбекистанець опинився на полігоні на Донбасі, де його та інших мігрантів з Центральної Азії тримають у полоні російські військові. Він зміг записати відео з проханням про допомогу і надіслати його рідним.
Мати Акбара Рузігуль Бобоєва засипала владу Узбекистану благаннями про допомогу повернути сина додому, але у відповідь, за її словами, отримує лише відписки.
Таке ж саме ставлення до своїх співвітчизників в Таджикістані і Казахстані.
Між тим, деякі представники мігрантів із Центральної Азії боряться за свої права самостійно.
“Попри таке “скотське відношення” до них з боку російських чиновників, ці мігранти звертаються до правозахисників і, більш того, є спеціалізовані правозахисні організації, які цілеспрямовано займаються захистом прав мігрантів, наприклад, програма “Міграція та право”. Їм допомагають, звичайно не у вирішенні питань на політичному рівні, бо політику Росії ці правозахисники змінити не можуть, але вони можуть допомогти відстояти свої права окремим людям”, – зазначає Михайло Савва.
На думку експертів, ситуація у Росії з мігрантофібією найближчим часом не покращиться. “Поки триває війна, поки Путін тримає владу, якихось зрушень на краще не буде, оскільки Кремлю потрібно на війну гарматне м’ясо, а також потрібно робити, когось винуватим у своїх помилках. А тому громадяни Центральної Азії найбільше для цього підходять”, – резюмують співрозмовники.
