Чому українські дипломати потрапляють в казусні ситуації: інтерв’ю з експерткою з ділового протоколу Наталією Рилач

На сьогодні, під час повномасштабної війни з Росією, дипломатія відіграє ключову роль в житті і долі України. Президент Володимир Зеленський здійснює величезну кількість закордонних поїздок до держав-союзників з метою об’єднання зусиль для протистояння російській агресії. Успіх таких зустрічей значною мірою залежить і від дотримання українськими переговірниками і послами дипломатичного протоколу та етикету.

• Один з найвідоміших прикладів - сварка у Білому домі, коли Зеленський з’явився на зустрічі з президентом США не в класичному діловому костюмі, а в чорному вбранні у стилі мілітарі.
• Ще раніше - у 2021 році тодішні глава українського МЗС Дмитро Кулеба та очільник Офісу президента Андрій Єрмак під час візиту до Катару сиділи, закинувши ногу на ногу. В мусульманських країнах це вважається непристойним жестом і образою.
• У квітні 2023 року посолка України в Болгарії Олеся Ілащук потрапила під хвилю критики через відеозвернення, у якому вона з'явилася в дизайнерській сукні-кімоно із національними мотивами, яка нагадувала домашній халат.
• У березні 2026 року колишня посолка України в Омані Ольга Селих потрапила під хвилю критичних закидів через своє вбрання на Іфтарі під час офіційного заходу.

Що таке дипломатичний протокол і дипломатичний етикет? Хто і як готує українські делегації та президента до переговорів? Чи порушують українські політики дипломатичний протокол, і хто в цьому винен? Чи можна відмовитися від нагороди іншої країни?

На ці та інші запитання в інтерв’ю «Політарені» дала відповіді експертка Наталія Рилач.

— Давайте спочатку розберемося, що таке дипломатичний етикет і дипломатичний протокол. Це різні речі?

— Так, на думку фахівців, дипломатичний протокол — це сукупність загальноприйнятих правил, традицій і умовностей, яких дотримуються уряди, міністерства закордонних справ та дипломатичні представництва під час офіційного міжнародного спілкування. Він регулює порядок зустрічей, переговорів, прийомів, листування та дотримання старшинства.

Дипломатичний протокол пов’язаний із практичною реалізацією загальних положень міжнародного права, зокрема повагою до державного суверенітету, національної незалежності, дотриманням принципу невтручання у внутрішні справи країни, рівності між державами та територіальної цілісності.

Крім того, в основі дипломатичного протоколу лежать важливі основоположні принципи дипломатії, такі як взаємність, статус та ввічливість.

За допомогою практичних інструментів дипломатичного протоколу створюються умови для того, щоб відносини між урядами та їхніми представниками могли розвиватися в мирній, дружній атмосфері, керуючись міркуваннями рівності країн, взаємної поваги, підкресленої пошани до всього, що символізує державу, — на основі принципу міжнародної ввічливості держав, а саме: поваги до культурних, релігійних традицій країни-партнера, дотримання правил використання державної символіки, реагування на визначні дати, свята, надзвичайні події країни, дотримання у взаємовідносинах основних положень міжнародного права тощо.

Держави, які дотримуються норм міжнародної ввічливості, роблять це за мовчазною згодою, традицією, за «звичаєвим правом», не закріплюючи їх юридично. Але дипломатичний протокол може бути політичним інструментом. І результати його застосування завжди позначаються на відносинах між державами.

Якщо говорити про дипломатичний етикет, то це сукупність усталених норм поведінки, які регулюють взаємодію між людьми в дипломатичному та міжкультурному контексті. Вони ґрунтуються на взаємоповазі, тактовності, стриманості, вмінні підтримувати конструктивний діалог навіть у складних умовах. Це, знову-таки, традиції та звичаєве право.

Дипломатичний етикет теж охоплює низку понять.

Перше — це мовний етикет, тобто культура дипломатичного спілкування, звертання, титулування, правила ведення дипломатичних бесід та переговорів, врахування статусу та старшинства співрозмовника.

Друге — це поводження представників держави під час офіційних чи урочистих заходів.

Далі — дотримання дрескоду, використання невербальної комунікації, особливості самопрезентації та гарні манери.

Важливими є також етикетні особливості вручення та прийняття подарунків. І обов’язково — це знання і застосування культурних особливостей країн.

— Яка посадова особа готує українського президента або делегацію до офіційних зустрічей з іноземними колегами? Хто узгоджує протокол?

— Тут варто зазначити, що джерелом дипломатичного протоколу у сфері міжнародних відносин є Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 року, яка визначає загальні правила роботи та статус дипломатів і дипломатичних представництв. А Віденська конвенція про консульські зносини 1963 року регулює порядок здійснення консульських функцій. Україна ці конвенції ратифікувала, і це відображено в Законі України «Про дипломатичну службу».

Основним документом, що визначає порядок проведення офіційних заходів, візитів та церемоній за участю керівництва держави, є Указ Президента України № 746/2002 «Про Державний Протокол та Церемоніал України». Там усе прописано, хто за що відповідає.

В Офісі Президента України є протокольна служба. Якщо це стосується дипломатів або іноземного дипломатичного корпусу — це Департамент державного протоколу МЗС України. Є також протокольна служба Верховної Ради України.

У кожному такому підрозділі та департаменті працюють фахівці — протоколісти, дипломати, кожен з яких відповідає за практичні питання дипломатичного та державного протоколу й церемоніалу згідно зі своїми обов’язками.

— А якщо, наприклад, українська сторона порушує дипломатичний етикет чи протокол, скажімо так, то хто більше винен: сам порушник чи той, хто мав підготувати українських дипломатів або президента?

— Я пропоную не фокусувати увагу на порушенні протоколу з боку лише української сторони, адже, як і в будь-якій сфері діяльності чи в будь-якій країні світу, припускаються певних помилок.

Дивіться, як я вже зазначила, є Служба Державного Протоколу та Церемоніалу Офісу Президента України. Також у системі МЗС України є Департамент державного протоколу. В міністерствах, у Верховній Раді є протокольні відділи. Всі вони чітко та високопрофесійно працюють, а також координують свою діяльність. Наприклад, під час підготовки візиту найвищого рівня за кордон працює передова група, яка виїжджає на місце проведення візиту, і вона на місці покроково відпрацьовує програму візиту. Також це, наприклад, велика робота з організації та супроводу візитів іноземних делегацій. Також, наприклад, організація міжнародних заходів. Колосальна робота з представниками іноземного дипломатичного корпусу тощо. Дипломатичне листування, підготовка та проведення різних заходів державного рівня. Аналітична робота, різні протокольні питання, адже в протоколі немає дрібниць.

Звичайно, є людський фактор, є відповідальність самої посадової особи.

Але тут треба розуміти наступне. Наприклад, якщо сталося порушення протоколу і це просто чиясь помилка, то це одне. Цю помилку побачили, звернули увагу, миттєво зреагували на неї, вибачилися. І все, конфлікт вичерпано. Це в будь-якій країні буває.

А інша справа — протокольна провокація, коли це робиться свідомо, коли представники держави навмисне порушують усталені класичні норми протоколу, вносять зміни і ніяк на порушення не реагують. Це свідчить про те, що у відносинах між країнами існують певні проблеми. Кожний такий випадок не залишається без уваги та аналізується.

— З чим, на вашу думку, пов’язано те, що українські дипломати та навіть і президент України потрапляють у скандальні історії через порушення протоколу?

— Я поділяю думку, що скрізь потрібен все-таки фаховий аналіз. Тому я завжди вдячна ЗМІ та телебаченню, коли вони звертаються до мене та колег з проханням прокоментувати з академічної точки зору ту чи іншу, на їхню думку, протокольну «помилку». Адже те, що ми бачимо на окремих світлинах чи відрізку відео, ми насправді маємо проаналізувати, знаючи контекст, політичний порядок денний, та, звісно, класичні норми протокольної практики.

Крім того, зазначу, що при реалізації візиту за кордон також задіяна протокольна служба іншої сторони, тому від спільної роботи та ефективної координації залежить успіх візиту. Також важливим є ретельне вивчення врахування протокольних традицій та культурних норм держави-партнера.

— Наведу відомий приклад. На зустрічі із Зеленським в Овальному кабінеті Білого дому Трампу не сподобалося, що Президент України прийшов без костюма. Це порушення протоколу з боку Зеленського чи ні?

— Дійсно, дотримання певного ділового дрескоду під час візитів найвищого рівня також належить до дипломатичного етикету. Але була комунікація з іноземними державами, що поки триває війна, у Президента України буде саме такий дрескод в стилі мілітарі незалежно від країни, куди здійснюється візит.

Зазначу також, що коли все добре, з точки зору протоколу, всі деталі відпрацьовані, то ніхто не звертає уваги. А якщо виникає якесь відхилення від норм, то це відразу, в тому числі і преса, це висвітлює, відволікаючи увагу від суті та змісту самих переговорів чи візиту.

— А от, наприклад, яке порушення протоколу ви вважаєте дуже серйозним і ганебним?

— Не можна порушувати норми міжнародного права, про які я вам сказала на початку розмови: рівність держав, невтручання у внутрішні справи, повага до територіальної цілісності та непорушності кордонів, дотримання міжнародних договорів тощо. Це найголовніше. Також серйозним питанням є порушення статусу дипломата та недотримання старшинства. Адже порушення статусу дипломата означає порушення статусу держави, тут вже потрібно звертати увагу організаторів обов’язково. Важливо одразу реагувати на порушення щодо норм використання державних символів країни — прапора, гімну, герба.

Ще раз наголошу: у протоколі дипломатичному, державному немає дрібниць, увага іноземних партнерів звертається на все.

— Хочу запитати про нагороди. У нас був скандал з Польщею через орден Білого Орла, який Польща спочатку вручила Зеленському, а потім забрала. Моє питання таке. Чи може політик відмовитися отримувати нагороду іншої держави?

— Дивіться, обмін подарунками та нагородами — це насамперед протокольне питання. Традиційно в протокольній практиці державні нагороди вручаються від однієї держави іншій. Що стосується саме цього ордену? Я не спеціаліст з нагород, тому мені складно сказати, яка процедура в Польщі вручення чи відкликання ордену.

З точки зору протоколу, відомо, що державну нагороду іншої країни вручають на знак визнання вдячності та для зміцнення двосторонніх відносин на цьому етапі між державами. Вона вручається главі держави як представнику країни та головному дипломату. Це все вирішується, знову ж таки, на протокольному рівні.

— А позбавлення нагороди — це неповага до держави, я правильно розумію?

— Це питання вже перейшло в політичну площину, тому з точки зору дипломатичного протоколу його складно прокоментувати. Але, я за те що все можливо вирішити дипломатичними каналами, без розголосу.

— Деякі наші політики та колишні президенти мають нагороди від Росії, і вони від них не відмовляються. Як це можна розцінити?

— Ще раз наголошу, що я не є фахівцем з нагород. На мою думку, кожен окремий випадок слід розглядати в контексті історичної ситуації, в якій він відбувався.

— Чи можна зараз відмовитися від нагород країни-агресорки?

— Можна. Це рішення людина приймає сама. За це немає жодної юридичної відповідальності.

— Чому у світі зараз спостерігається тенденція, коли протокол ігнорується у багатьох випадках?

— Я з вами не згодна. Протокол не ігнорується. Можливо, є певні спрощення, послаблення норм, або з’являється щось нове. Наприклад, цифровізація. Коли ті ж запрошення на дипломатичний захід можна отримати електронною поштою.

Наприклад, існують свої елементи протоколу в державах Азії: Китаї, Японії, Південній Кореї або в арабських країнах. Велика Британія дотримується протоколу дуже чітко.

Однак, якщо розглядати світ в цілому, то норми протоколу уніфіковані, але з урахуванням міжкультурних особливостей, які ми обов’язково повинні враховувати і поважати.

— Де в Україні готують фахівців з протоколу?

— Зокрема, в Навчально-науковому інституті міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка майже на всіх бакалаврських та магістерських програмах ми з колегами викладаємо дисципліни з дипломатичного та ділового протоколу та етикету. Зокрема, на наших магістерських програмах — таких як «Дипломатія та міжнародне співробітництво» та заочній — «Зовнішня політика», ми поглиблено вивчаємо всі норми та правила, запрошуємо українських дипломатів та протоколістів-практиків. Набір на ці освітні програми триває просто зараз. Заяви приймаються до 22 серпня.

— А ваші випускники кудись отримують направлення? Чи вони самі шукають роботу?

— Зазначені мною освітні програми для магістрів передбачають практику без відриву від навчання. Студенти проходять практику в МЗС на кілька місяців, в Департаменті протоколу в тому числі. Можу сказати, що студенти, які в цьому семестрі пройшли практику, майже всі за її результатами отримали відмінні оцінки та запрошення на стажування, а вже коли отримають диплом, на працевлаштування.