Видання “Політарена” спільно з дослідницькою компанією Active Group організувала круглий стіл за підсумками соціологічного дослідження “Сьомий президент України: електоральний портрет ідеального лідера”. Захід відбувся в інформаційному агентстві УНІАН.
Його модератором виступив голова Центру досліджень політичних цінностей, один із організаторів “Революції на граніті” Олесь Доній.
У круглому столі взяли участь: Андрій Єременко — засновник дослідницької компанії “Active Group”, Вікторія Плотнікова — головна редакторка видання “Політарена”, Олексій Буряченко — професор КАІ, президент Міжнародного інституту безпекових досліджень, Олег Постернак — політтехнолог, кандидат історичних наук, Руслан Рохов — політтехнолог, керуючий партнер компанії PGR Consulting Group LLC, Сергій Гайдай — політтехнолог, засновник GAIDAICOM, Микола Катеринчук — юрист “Катеринчук, Моор і партнери”, народний депутат IV-VII скликань, Володимир Фесенко — політолог, політичний консультант, а також Амалія Верховська — студентка факультету соціології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.
Дискусія про образ сьомого президента без конкретних прізвищ
Публічна дискусія щодо образу сьомого президента України відбулася без прив’язки до конкретних прізвищ. Але жваве обговорення викликали саме історичні постаті, яких українці обрали, відповідаючи на запитання, про те, на кого має бути схожий сьомий президент. Найчастіше згадували Вінстона Черчілля (26,7%) і Маргарет Тетчер (25,4%).
У той же час політолог Володимир Фесенко здивувався, чому в списку історичних постатей немає, наприклад, Дуайта Ейзенхауера — американського військового і державного діяча, 34-го президента США, одного із головних американських воєначальників Другої світової війни. Запитання Фесенка базувалося на тому, що образ Ейзенхауера вже використали, порівнюючи його з відомим українським генералом.
Засновник дослідницької компанії “Active Group” Андрій Єременко згодом відповів, що про Ейзенхауера мабуть просто не згадали під час формування цього списку.
Головна редакторка Вікторія Плотнікова зауважила, що виборів в Україні може не бути дуже довго.
“Ми досліджували тенденцію на сьогодні, тому що та тенденція, і образ президента, який буде вже ближче до виборів, може кардинально змінитися. Це процес, який триває. Чим довше триватиме ця війна, на жаль, тим українці можуть абсолютно протилежні думки висловлювати. Зараз в них думка така, наприклад в тих, хто брав участь в опитуванні. Потім, перед виборами, думка може бути зовсім інша”, – переконана Плотнікова.
Також вона зазначила, що результати опитування свідчать і про те, що українці покладають на посаду і образ президента занадто багато очікувань і сподівань, забуваючи, що в Україні парламентсько-президентська форма правління, а повноваження президента зазначені у ст. 106 Конституції і доволі обмежені.
“У мене немає жодних ілюзій щодо того, який може бути в уявлені українців образ сьомого президента. Це рятівник-реформатор. Про це каже підтримка (образу) Маргарет Тетчер. Але тут виникає питання, чи готові українці до таких жорстких реформ, які проводила Тетчер? Британці її не дуже любили, частина навіть ненавиділа. Реформи безумовно необхідні Україні. Я думаю, що реформ бажають, але так, щоб їх (українців) вони оминули, але так не буває”, – наголосила Плотнікова.
Водночас результати опитування продемонстрували, що приналежність до лав Сил оборони України не обов’язково може допомогти потенційному кандидату здобути перемогу на виборах президента. Люди хочуть миру і пов’язують його з не обов’язково військовим.
Також майже всі учасники круглого столу відзначили, що і Тетчер, і Черчилль — консерватори, хоча навряд більшість українців, про це знають.
“Обиратимуть не ідеального кандидата. Обиратимуть конкретну людину. І у “ноунейма”, невідомої людини — жодних шансів. Вибір кандидатів буде обмежений. І взагалі нагадаю, що у нас у другому турі люди голосують не “за” того, хто переміг у першому турі, а “проти” опонента”, – нагадав Фесенко.
Він вважає, що парламентсько-президентська республіка — це “політологічний міф”, а також припустив, що в Україні немає запиту на реформи, а є запит на вихід з війни і запит на захист — гарантії безпеки.
Студентка факультету соціології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Амалія Верховська провела власне невелике дослідження — опитала політтехнологів, а результатами поділилася з експертами під час круглого столу. Вона наголосила, що у питанні ведення передвиборчої кампанії старі методи перестають працювати, а нові “народжуються прямо зараз”.
“Базуючись на відповідях опитаних експертів, я виділила чотири напрямки, які змінять майбутні виборчі перегони”, – зазначила вона Це наступні напрямки:
- штучний інтелект та персоналізація;
- домінування TikTok і Telegram: головна “фішка” тут — віральність. Це коли відео настільки цікаве або емоційне. що люди самі діляться ним. І якщо контент не зачепив людину за перші кілька секунд, то політик “програв”;
- політика як реаліті-шоу. У людей є запит на щирість і чесність, навіть якщо вона не ідеальна. Комунікація має бути схожою на прямий ефір або щоденник з емоціями, виборці хочуть бачити живу людину, а не персонажа з плакату;
- нові обличчя через призму безпеки: військові, ветерани, волонтери.
Як “продати” ідеального кандидата виборцям
Якості ідеального кандидата у президенти зрозумілі, але що робити з цим знанням у практичному плані. Політтехнолог і керуючий партнер PGR Consulting Group LLC Руслан Рохов сказав, що образ ідеального президента на виборах в Україні має спрацювати. Щобільше, у нього є навіть досвід “продажу” “ідеального кандидата” виборцям.
Він опонував Фесенку, який вважає, що у “ноунейма” не буде шансів.
“Зазвичай працюють з образом ідеального кандидата тоді, я вам як політтехнолог скажу, коли є “ноунейм”, у якого 0%. І як зробити так, щоб він виграв вибори. Сьогоднішній міський голова Чернівців Роман Клічук — у нього за 45 днів був рейтинг 1,7%. За 45 днів він з першого місця зайшов у другий тур з 27% і в другому турі виграв 60% проти 40%. Я вів цю кампанію. Ми робили образ ідеального кандидата. Ми робили дослідження в червні, визначили портрет, що люди очікують, які точки болю, і зробили з нього образ. Очевидно, що він таким не є, яким ми його “продавали”. Але ми розуміли, що хочуть люди, зліпили це і “продали”, — пояснив технологію Рохов.
Він порівняв вибори з ринком, де є покупець і продавець.
“Вибори – це ринок. Є виборець і є кандидат, який продає йому і сценарій майбутнього, і себе як підрядника”, – вважає він.
На думку Рохова, перевагу на виборах матимуть ті кандидати, які будуть мати свої структури. “Просто реклама не працює. Буде мати величезний вплив мережа лідерів громадської думки, яким довіряють люди: якщо вони кажуть, що цей кандидат хороший, то тоді вони підтримають цього кандидата. Прикладом такої кампанії були президентські вибори в Румунії, де виграв Джорджеску і результати яких потім скасували”, – резюмував Рохов.
Політтехнолог Сергій Гайдай з такою схемою не погодився, зазначаючи, що вона не спрацює у довгостроковій перспективі: “Такі якісні дослідження використовують, коли беруть людину і роблять з неї “ідеального кандидата”. Тобто спочатку під образ “ідеальної” підганяють реальну людину, щоб вона виграла вибори, потім протягом терміну влади ми дізнаємося, якою вона є реально. І хочемо її більше не бачити”.
На його переконання потрібно поміняти у суспільній свідомості образ “ідеального кандидата” на кандидата, який не ідеальний, але має таку якість як відвертість, а також харизму.
“Продати справжню харизму — це й є вищий рівень політтехнології, а не “продати” бажаний образ, який є, щоб потім вже голосували проти тебе, оскільки ти всіх обдурив”, – вважає Гайдай.
Чи можливі вибори під час війни: думки експертів розділилися
З тим, що під час повномасштабної війни президентські вибори неможливі, погоджуються не всі. Гайдай запевняє, що вибори провести можна.
“Технологічно це можливо. Є такий термін, як “траблшутинг”, одним з його параметрів те, що нічого неможливого не існує. Найбільш сильні рішення саме там, де більшість вважає, що це неможливо. Я впевнений, що якщо б було бажання “на верху”, вибори під час війни можна було б провести значно більш безпечні, справедливі, ніж ми це бачили раніше”, – сказав Гайдай.
Гайдай впевнений, що нинішня влада може провести швидкі вибори президента, навіть під час війни, щоб інші кандидати-конкуренти не мали часу на підготовку. На його переконання, ці вибори не будуть сприйматися легітимними.
“Ніяких ідеальних виборів ця влада не зробить. Більш того, підготовка до виборів йде повним ходом, готуються зміни в законодавство. І зроблю прогноз, хоча не люблю прогнози робити, ця влада проведе вибори дуже швидко, щоб кандидати — їхні конкуренти не мали часу на підготовку. Це дуже небезпечний шлях, тому що українці не готові сприймати вибори нелегітимні, а вони будуть здаватися нелегітимними, тому що справедливі вибори, це коли ви бачите реальну справжню конкуренцію”, – зазначив Гайдай.
Професор КАІ, президент Міжнародного інституту безпекових досліджень Олексій Буряченко вважає, що можна було б протестувати технологічно вибори президента на місцевих виборах у західних безпечних регіонах. Він пропонує використовувати нетрадиційні для України під час виборчого процесу інструменти, а саме: голосування поштою та електронне голосування.
“Чи відповідає це чинному законодавству? Ні. Цього в законодавстві немає. Але якщо ми хочемо отримати для себе політичний результат, то потрібно напрацьовувати таку можливість. Спочатку політичне рішення, потім забезпечення нормативної основи для його реалізації”, — підсумував Буряченко.
Екснардеп і юрист Микола Катеринчук зазначив, що коли країна живе у стані війни, питання виборів перестає бути просто політичним. Воно стає питанням безпеки. І справедливості.
“Чи можливі вибори тоді, коли частина країни на фронті, а інша — під щоденним стресом сирен і невизначеності? Європейське законодавство чітко відповідає: під час військових дій вибори не проводять. І це не формальність — це запобіжник від рішень, які можуть розколоти суспільство в момент, коли воно повинне бути максимально зібраним. Сьогодні люди живуть у різних реальностях війни. У кожного — своя історія втрат, свій рівень напруги, свої способи виживання. Але є речі, які об’єднують усіх. Перша — безпека. Друга — справедливість. Справедливість у простій формулі: якщо воюють — то всі. Без недоторканних. Без тих, хто наживається на армії чи прикривається статусом”, – вважає Катеринчук.
Андрій Єременко — засновник дослідницької компанії “Active Group”, зазначив, що для того, щоб вибори відбулися, повинні зібратися народні депутати і проголосувати за зміни у законодавство.
“Я, наприклад, не бачу людей, які готові за ці зміни голосувати. Щодо кандидата, так, голосують не за ідеального, а за реального, але важливо достукатися до кожного (виборця). Як переконувати людей, що твій кандидат схожий на цей образ і на цей (інший) образ. І я краз тут є можливість достукатися до кожного”, – сказав він.
Натомість політтехнолог Олег Постернак вважає, що можна провести вибори в умовах воєнного стану і застосувати при цьому електронне голосування.
“Я підтримую вибори в умовах воєнного стану за умови якісної зміни виборчого законодавства і врахування максимальної безпекової ситуації”, — сказав він.
Такі вибори, на думку Постернака, можна було б провести як пілотний проєкт у деяких громадах, можливо, у західних регіонах України.
“Це можливо на рівні органів місцевого самоврядування. Ми сьогодні говоримо про президента, але в деяких громадах жахлива ситуація щодо місцевих рад, мерів міст, секретарів міських, сільських та селищних рад, які виконують повноваження голови, щодо усунення деяких міських голів через суди, щодо мобілізації деяких депутатів. У нас є ради, які втратили кворум, а є місцеві ради, яких не існує вже фізично. Можна спробувати акуратно провести там вибори, і тоді суспільство побачить, що обирати можна в умовах воєнного стану”, — пояснив він.
Також Постернак не бачить нічого поганого в електронному голосуванні і вважає це кроком у майбутнє.
Говорячи про тенденції на майбутніх президентських виборах, учасники круглого столу зійшлися на думці, що боротимуться дві генеральні лінії – мир і оновлення, і захист країни з огляду на можливість повторної війни з РФ.
