“Міндічгейт” – корупційна історія в енергетиці, яку викрило НАБУ, може посприяти тому, що рейтинг довіри до президента Володимира Зеленського знову знизиться.
Власне, після отриманих на виборах 2019 року 73% голосів виборців, рейтинг Зеленського то знижувався, то дещо підвищувався – це типова ситуація для будь-якого президента. Прихильників суттєво меншає, коли передвиборча гонка вщухає, і починається реальна робота.
Так у травні 2020 року президента підтримували вже близько 40% українців, а до лютого 2022 року у нього залишилося тільки 24,6% прихильників. Все змінило повномасштабне вторгнення Росії. У перші ж дні війни соціологи зафіксували зростання його підтримки до 91%. Згодом рейтинг президента знову знизився, але станом на жовтень 2025 року, тобто до “Міндічгейту”, рівень довіри до Зеленського складав 60%.
Соціологи різних аналітичних груп анонімно підтвердили “Політарені”, що після викриття корупції в енергетиці, довіра до президента суттєво впала, дехто навіть називає цифру 20%.
Чи зможе Володимир Зеленський знову підняти свій рейтинг, наприклад, у разі укладення мирної угоди з Росією, та, у разі ухвалення рішення йти на вибори, переобратися на другий термін, з’ясовувала “Політарена”.
Як та чому падав і рейтинг Зеленського
21 квітня 2019 року шоумен Володимир Зеленський переміг у другому турі президентських виборів з найвищім в історії України результатом президентських перегонів. За нього тоді проголосували 73,22% українців. Але через рік президент почав втрачати популярність, його рейтинг скотився вниз, і у лютому 2022 року, згідно опитуванням Соціологічної групи “Рейтинг”, він склав 24,6%.
Як зазначали соціологи, довіра до президента значно впала на тлі таких політичних подій: відставки Дмитра Разумкова з поста спікера Ради, публікації результатів розслідування про офшори “Досьє Пандори” та “Вагнергейту”. Про ці скандали сьогодні вже мало хто пам’ятає. Тож варто нагадати.
7 жовтня 2021 року Верховна Рада відкликала з посади Разумкова — політтехнолога, який допомагав Зеленському обратися президентом. Про причини він розповідав в інтерв’ю “Політарені”. І саме тоді українці побачили у звільненні спікера “перетворення парламенту на слухняний інструмент Офісу президента”.
Друга подія — “Досьє Пандори”. 3 жовтня 2021 року програма “Слідство.Інфо” оприлюднила фільм-розслідування “Офшор-95”, заснований на глобальному витоку документів Pandora Papers, що частково підтвердили схему, за якою офшорні фірми Зеленського та його команди з 2012 року нібито отримали 40 млн доларів від компаній, пов’язаних з Ігорем Коломойським.
Сам Зеленський наявність офшорів не заперечував і назвав це “структуруванням” бізнесу.
“За часів Януковича всі структурували свій бізнес, особливо бізнес, пов’язаний із ЗМІ. Усі канали мали компанії за кордоном, абсолютно всі. Тому що це була можливість, щоб на тебе політика не впливала. Податкова ходила до нас якщо не щодня, то щотижня, і для таких речей було… Це називалося “структурування бізнесу” студії “Квартал 95”, – пояснив тоді президент.
Третій скандал — “Вагнергейт”. Група Bellingcat опублікувала розслідування щодо операції спецслужб України з затримання найманців ПВК “Вагнер”, яка зірвалася влітку 2020 року. У деталі цієї події вдаватися не будемо. Варто тільки зазначити, що розслідувачі звинувачували у зриві секретної операції голову Офісу президента Андрія Єрмака, який тоді начебто вів перемовини з помічником російського диктатора Володимира Путіна з приводу початку перемир’я на Донбасі. У листопаді 2021 року Тимчасова слідча комісія Верховної Ради опублікувала звіт щодо спецоперації з “вагнерівцями” в якому зазначили, що ні Зеленський, ні Єрмак цю операцію не скасовували.
Між тим, Центр дослідження проблем громадянського суспільства, який очолює політолог Віталій Кулик, провів тоді своє експертне опитування 50 політологів, оглядачів, викладачів, з них 90% були переконані, що операція проти “вагнерівців” мала місце, а її “злив” — це зрада. З опитування був зроблений висновок, що у суспільстві існує уявлення про те, що винен Єрмак, Банкова в цілому, і це однозначно буде бити по іміджу і рейтингу Зеленського.
Політичні аналітики тоді ж зазначали, що відкоригувати свій імідж на краще і підняти рейтинг Зеленський може звільнивши Єрмака, як того вимагали громадянські активісти. Але президент на це не зважився.
Рейтинг Володимира Зеленського “добивали” також гучні скандали у парламентській фракції “Слуга народу” і пандемія ковіду, під час якої гроші з державного “ковідного фонду”, як підтвердив тодішній керівник Рахункової палати Валерій Пацкан, використовувались не на охорону здоров’я, а на будівництво доріг.
Завдяки цим подіям на початок лютого 2022 року рейтинг Зеленського складав усього 24,6%. Щоправда, в інших українських політиків рейтинг був ще нижчим.
Рейтинг Зеленського під час війни
Все змінило повномасштабне вторгнення Росії. Після 24 лютого 2022 року рейтинг українського президента зробив різкий зліт. Рівень довіри до Зеленського сягнув 90% навесні 2022 року. Таке було вперше в історії України. Як зазначали соціологи, цей сплеск довіри був спричинений роллю президента України, як лідера у протистоянні російській агресії. Але у міру продовження війни поступово рейтинг Зеленського почав йти донизу, а потім коливався. Про це свідчить звіт Київського міжнародного інституту соціології.
- До грудня 2023 року рівень довіри знизився до 77%, при цьому різко зріс рівень недовіри – до 22%.
- У лютому 2024 року президенту довіряли 64% опитаних, не довіряли – 35%. У травні того ж року рівень довіри знизився до 59%, а недовіри зріс до 36%.
- Наприкінці 2024 року Зеленському довіряли 52% українців, не довіряли – 39%.
- Рейтинг Зеленського знову почав зростати на початку 2025 року: у лютому йому довіряли 57% українців, не довіряли – 37%.
Цьогоріч 28 лютого під час зустрічі в Білому домі сталася сварка між Зеленським, президентом США Дональдом Трампом і віцепрезидентом Джей Ді Венсом. Після цього рівень довіри до Зеленського зріс до 69% у березні, рівень недовіри знизився до 28%.
А на початку травня 2025 року одразу після підписання з США “Угоди про корисні копалини” і напередодні відновлення перемовин з Росією у Стамбулі, з якими деякі громадяни пов’язували оптимістичні очікування, рейтинг Зеленського сягнув довоєнних 74%. Проте вже далі, у другій половині травня-на початку червня 2025 року, довіра почала знижуватися і на початку літа становила 65%.
Але у серпні, після спроби позбавити НАБУ незалежності, рівень довіри до президента впав до 58%. А рівень недовіри збільшився до 35%.
Як зазначили соціологи КМІС, Зеленський під час повномасштабної війни зберігає досить високу довіру (і легітимність) серед української громадськості. “Проте стійкий низхідний тренд є тривожним сигналом, який потребує уваги і виважених рішень з боку влади”, – написано у висновках КМІС.
Треба визнати факт, що команда президента робила все можливе для того, щоб мінімізувати активність конкурентів. Наприклад, Зеленський призначив послом у Лондон колишнього головкома ЗСУ Валерія Залужного, рейтинг якого загрожував популярності самого президента.
Але на початку листопада стався “Міндічгейт”. Як розповів нардеп від опозиційної партії “Голос” Ярослав Железняк, посилаючись на дані трьох закритих соціологічних досліджень, рейтинг президента Зеленського різко впав майже на 40% і зараз залишається на рівні менше 20%. Офіційні результати цих досліджень досі не опубліковані.
Чи є можливість у Зеленського підняти рейтинг і виграти майбутні вибори
“Свій ореол Зеленський побудував на тому, що він не краде і буде боротися з корупцією. Так от, “Міндічгейт” якраз і є корупцією в оточенні Зеленського і, тим більше, це відбувається під час війни, коли люди виснажені. І через це, рейтинг, дійсно, впав, хоча соціологи відкрито його не оприлюднюють, бо на них йде шалений тиск з боку влади. Зеленський зараз програє в першому турі не тільки Залужному, а й Буданову”, – сказав у коментарі “Політарені” політтехнолог Олексій Голобуцький.
Соціологи коментувати ситуацію “Політарені” з відомих причин відмовилися. А Голобуцький зазначив, що “Вангергейт” з “Міндічгейтом” порівнювати не можна.
“Це різні речі. “Вагнергейт” – це скоріше спецоперація, а “Міндічгейт” – це корупція. А тому я вважаю, що “Вагнергейт” на рейтинг Зеленського тоді не вплинув. Бо його виборцям тоді було до цієї події байдуже, вони не розуміли її сенс”, – вважає він.
“Чи може Зеленський підняти рейтинг та чи може посприяти цьому укладення миру, про яке багато говорять? Дійсно, зараз зросла кількість українців, які виступають за мир будь-якою ціною. Для них головне, щоб не літали дрони, ракети, щоб не йшло бойових дій, щоб відкрили кордони, і вони змогли втекти з країни. І вони такий мир підтримають. Але, як показує статистика, вони не активні виборці. Чи підуть вони на вибори голосувати за Зеленського?” – риторично питає Голобуцький.
“Бо є і більша частина українців, які на мир за будь-яких умов не погоджуються. І вони активні. Якщо такий мир буде підписано – суспільство розділиться. Для Зеленського нічого гарного у цьому немає”, – вважає він.
Згоден з Голобуцьким і вже згаданий вище директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства, політолог Віталій Кулик.
“Дійсно, зараз десь 30% українців хочуть миру на будь яких умовах. Вони не виказують активності. І після укладення миру, їх все влаштує. Але більшість українців такий мир не влаштує. Із цього висновки: будуть розвиватися відцентрові тенденції, монобільшість може розвалитися і буде створена коаліція. У Зеленського не буде вже можливості контролювати Верховну Раду. І силовики теж не будуть виконувати команду “Фас!”, бо будуть дивитися, “куди дує вітер”, – пояснює він у розмові з “Політареною”..
“Зеленський мав би укласти мирний договір якраз на піку своєї популярності 2022-2023 роках. І я думаю, тоді б він міг і обратись на другий термін. А тепер, його політичне майбутнє не очевидне”, – робить висновок Голобуцький.
“Танці навколо укладення миру перебивають внутрішньополітичну кризу. Але, цей сценарій не написаний в Офісі президента. Склалося так, що зараз потрібна консолідація навколо президента, як це було у 2022 році. Але її немає. І заклики Зеленського лунають в порожнечу. Зеленський знову міг би Трампу відмовити, як вже було у лютому, якби виконав “домашню роботу” – вирішив політичну кризу. Треба було погодитися на коаліційний уряд, як пропонував Потураєв (нардеп фракції “Слуга народу” Микита Потураєв, – ред.). Або Свириденко (прем’єрка Юлія Свириденко, – ред.) можна було б і залишити, і погодити міністрів з іншими політсилами. Ну, або піти на створення уряду технократів. Але Зеленський обрав найгірший для себе варіант. Тепер він вийшов на перемовини слабким”, – вважає Кулик.
“Думати про підняття рейтингів і переобрання в такій ситуації Зеленському буде не зручно. Чи є в нього шанс переобратись? Звісно, є, якщо він почне репресії, а саме: затикати рот ЗМІ, залякувати або тиснути на конкурентів. Але в мене є сумніви, що він на таке відважиться”, – резюмував він.
“Нинішня ситуація для Володимира Зеленського найбільш не проста за весь час його президентства. Одночасно є і “Міндічгейт” і інформація про те, що Росія просунула в Сполучені Штати 28 пунктів (мирного плану, – ред.). Звичайно, що в такій ситуації низка українських громадян буде відчувати себе не впевнено і буде виступати за припинення війни на будь-яких умовах. Це логічно, бо це брак системної інформаційної політики, це і недоліки з мобілізацією, і той факт, що війна торкнулась кожної української родини”, – каже у коментарі “Політарені” директор інституту Світової політики, політолог Євген Магда.
“Зеленський припускається значної помилки, він більше думає про майбутні вибори, ніж про успіх у війні з Росією, і через це ми бачили і відставку Валерія Залужного і прояви політичних ревнощів до інших політиків, і піднесення Андрія Єрмака на тлі можливого висування йому підозри з боку НАБУ. Тобто, Зеленський діє, як войовничій аматор. Його головна проблема полягає в тому, що у 2019 році це заходило, бо він казав, що він – нове обличчя. А зараз через шість з половиною років у владі таке вже не зайде”, – зазначає Магда.
“Я думаю, що для Зеленського можливості різко збільшити свій рейтинг на сьогодні не існує. За роки війни накопичилось так багато проблем, що її припинення буде серйозним викликом для української влади, і на це треба максимально чітко зважати. Прикро, що команда президента не усвідомлює, що секрет його перспективного успіху лежить у тому, щоб боротися за успіх усієї держави, а не за свій особистий, і це проблема методологічна, яка торкається усіх нас”, – робить висновок Магда.
