В Україні почали відкрито досліджувати політичні настрої. Про те, за кого з політиків і діячів українці хочуть голосувати, кого хочуть бачити наступним президентом, перестали говорити пошепки. Водночас війна ще триває, ніякого перемир’я навіть на обрії немає, тож політичні настрої можуть і будуть змінюватися. Але простежувати тенденції соціологи вже почали публічно.
25 червня Центр соціальних та маркетингових досліджень SOCIS, Інститут стратегічних досліджень та прогнозів “Янус” і Щомісячне видання “Барометр громадських настроїв” презентували результати соціологічного дослідження “Соціально-політична ситуація в Україні (червень 2025)”. У якому, зокрема, наведені наявні рейтинги основних потенційних кандидатів на поста президента України та політичних сил – лідерів електоральних симпатій українців.
Те, що дані подібного соціологічного опитування з’явилися у публічному просторі – знаковий момент.
Не говоримо про вибори під час війни: негласне правило зруйноване
З початку повномасштабного вторгнення існувало негласне правило не виносити на загал результати соціологічного моніторингу готовності громадян голосувати за певних політиків і партії. Щоб не каламутити думки українців натяком на те, що влада замість забезпечення перемоги у війні готується до виборів. І намагається таким чином вплинути на електоральні настрої.
Звісно, це не означає, що таких досліджень не було – навпаки, вони проводилися регулярно. Але їхні результати передбачалися для ознайомлення лише замовниками.
Періодично певні цифри все ж потрапляли у медіа, однак це були або регіональні зрізи або приховані дані у форматі “довіри/не довіри” до політиків або політсил чи гілок влади.
Тож якщо подібні відверті результати з’явилися від імені фахівців однієї з провідних соціологічних компаній України (SOCIS), то мова дійсно, йде про серйозне “промацування електорального поля”.
Українці не проти виборів, але є умова
З соцдослідження зрозуміло й те, чому це набуло актуального характеру. Так, на запитання “Якщо переговори закінчаться тимчасовим припиненням бойових дій і завершенням військового стану, то чи потрібно проводити вибори в Україні?” – 57,6% респондентів відповіли – “так”. Майже вдвічі менше (33,1%) за те, що потрібно відкласти проведення виборів ще на певний час. І 4,3% вважають, що потрібно проводити лише місцеві вибори.
Наприклад дослідження Центру Разумкова, проведене з 28 лютого по 6 березня 2025 року, з’ясувало, що 66% громадян негативно ставилися до ідеї проведення виборів під час війни. Тобто можна зробити висновок, що більшість українців в принципі підтримують проведення виборів, але якщо вони відбуватимуться в мирний час.
Але зауважимо, що SOCIS / Янус / Барометр питали в респондентів про вибори й під час “тимчасового завершення бойових дій”. І майже 60% виборців вважають, що й в таких умовах до виборів все ж слід готуватися. Отже, можна стверджувати, що ця ідея уже домінує й у середовищі еліт, й у суспільстві.
Крім того, згідно з дослідженням, 55,7%, тобто більше ніж половина респондентів на запитання: “До якого сценарію розвитку ситуації у зв’язку з війною Ви схиляєтесь більше?” обрали – “Пошук компромісного рішення з залученням лідерів інших країн заради припинення війни”. А за призупинення бойових дій по сучасній лінії зіткнення виступають 16,6%, продовження війни до виходу на кордони 1991 року є прийнятним варіантом для 12,8%, за продовження бойових дій до лінії “23.02.2022” – 8,6%.
Отже, чи не вперше за роки повномасштабної війни більшість опитаних обрали варіант завершення війни, у якому пролунало слово “компроміс”. А Офіс президента завжди чіткий до питань суспільних настроїв. Відповідно і президент Володимир Зеленський в інтерв’ю британському виданню Sky News нещодавно також використав слово компроміс як шлях до завершення війни.
Хто є основними претендентами на пост президента України
SOCIS / Янус / Барометр з’ясували, що українці віддають перевагу нинішньому послу України у Великий Британії, ексголовнокомандувачу ЗСУ Валерію Залужному. Навіть попри те, що він взагалі ніколи не заявляв про політичні амбіції, і, тим більше про президентські.
За Залужного готові проголосувати 30,9% виборців, за Зеленського – 27,7%.
Основна проблема для Зеленського те, що до Залужного найбільший перетік виборців. Якщо кандидат, за якого готові проголосувати респонденти, з різних причин не братиме участь у виборах, то “другим вибором” буде: а) Залужний (18,1%); б) Буданов (11%); в) Інший кандидат (7,1%); г) Зеленський (лише 6,5%).
Отже, у Володимира Зеленського уже сформувалося електоральне ядро, в якого немає яскраво виражених тенденцій до розширення. Потенціал у Залужного більший. І це підтверджує імітація у соцдослідженні другого туру президентських виборів: за генерала проголосували б 60,5% серед тих, хто визначився і буде голосувати, за чинного президента – 39,5%.
Проте дослідження показує, що у порівнянні з березневим опитуванням у Зеленського +7%, у Залужного –7%.
Колишнього головнокомандувача ЗСУ українці почали потрохи забувати? Тоді стратегія ОП на зниження рейтингу основного конкурента – вірна. Але наявних відсотків все ще недостатньо для перемоги на виборах. Поки що складається така картина, що саме до Залужного перейдуть голоси, віддані у першому турі президентських виборів за інших кандидатів.
Втім, 24,2% громадян ще не визначилися з остаточним вибором.
Які шанси в політиків “старої гвардії” і “нової”
У Петра Порошенка стійкий електорат з тієї частини українців, які готові до довгої війни (це розуміє й Порошенко, який закликає до повного переходу економіки на військові рейки), але є і значна конкуренція – Буданов, Білецький, Прокопенко. До того ж будь-хто двоє з цієї трійки нових політиків-бійців сумарно обганяють і “старого” Петра Олексійовича.
Разумков зумів забрати рештки “біло-блакитного” електорату і може претендувати на місце у п’ятірці лідерів президентських перегонів.
Бойко “обнулили”.
Тимошенко, судячи з усього, дійсно, збирається завершувати з політикою.
Притула не “злетів”, адже нічого нового з 2022-го року українцям не запропонував, а з приводу фінансової звітності його волонтерської діяльності виникло багато незручних запитань.
Гончаренко наразі так і не доріс до самостійного політика, а Кличку краще зосередитися на боротьбі за владу у столиці, адже загальнонаціональний рівень виявився завеликим для нього.
Але все вищесказане актуальне лише на даний час, після війни все може змінитися — це ключове, що треба розуміти.
До моменту голосування має спочатку пройти переговірний процес, далі узгоджені умови миру (перемир’я), згодом має бути скасований воєнний стан, а лише тоді – будь-які вибори.
Скільки піде на цей процес часу — невідомо, адже росіян свідомо його затягують і не бажають йти на поступки, а слово “компроміс” не сприймають.
