У Києві в Михайлівському соборі попрощалися з екснардепом Олегом Барною і його командиром Валерієм Дороховим, які загинули на Донеччині.
Про це повідомила народна депутатка фракції “ЄС” Ірина Геращенко.
“Вони загинули поблизу села Павлівка, під Вугледаром, виконуючи завдання в складі штурмової роти”, – додала вона.
Геращенко розповіла, що лейтенанту Валерію Дорохову було лише 31 рік. Він родом з Тернополя, командир взводу 68-ї окремої єгерської бригади ЗСУ ім.Олекси Довбуша.
“Олег був старшим сержантом. З 2014 був артилеристом, стрілком, піхотою, попри поранення, наполягав, аби його зарахували в штурмову роту. Він був добрим і щирим, мав прекрасну міцну родину. У Валерія залишилася тільки мама”, – додала Геращенко.
Вона зазначила, що в Михайлівському соборі і на Майдані зібралося багато людей, які знали Олега Барну зі студентської революції, з Революції Гідності, з АТО.
Як загинув Олег Барна
Барна був помічником гранатометника, який “гідно виконував усі поставлені перед ним бойові задачі”. Перебуваючи у званні старшого сержанта, одним із перших погодився увійти до групи, яка здійснювала штурм позицій росіян.
Штурм відбувся 17 квітня, задачу було виконано, ворога вибито, але Барна разом з командиром загинув. Спочатку повідомлялося, що тіла не знайдені, тому підтвердити смерть не можливо.
Хто такий Олег Барна
Олег Барна народився 18 квітня 1967 року у селі Нагірянці Чортківського району Тернопільської області. У жовтні 1990 року, будучи студентом 5-го курсу, брав участь у студентському голодуванні у Києві, відомому як “Революція на граніті”, на теперішньому Майдані Незалежності за вихід України з СРСР.
Активний учасник Євромайдану в Чортківському районі та у Києві. Отримав поранення в голову та вибите праве плече внаслідок протистоянь 18 лютого 2014 року в Маріїнському парку.
У липні 2014 року добровольцем пішов у ЗСУ в зону АТО, боєць 128-мої окремої гірсько-піхотної бригади, командир мінометного розрахунку (псевдо Дядько Олег).
Народний депутат ВР з 2014 по 2019 рік.
З початком російського вторгнення в Україну 2022 року пішов добровольцем у військкомат, а з 25 лютого вже був зарахований на посаду командира гранатометного відділення.
