Політичні «зірки» під час війни в Україні: чому вони швидко «спалахують», але й так само швидко «здуваються»

Події навколо Гончаренка розвивалися стрімко. Спочатку він оприлюднив свій «мирний план», давав інтерв’ю як українським, так і західним ЗМІ, потім його виключили з фракції «Європейська солідарність» і, нарешті, внесли до бази сайту «Миротворець» із маркуванням «професійний провокатор». Ба більше, голова Верховної Ради Руслан Стефанчук заявив, що через вихід із фракції Гончаренка можуть виключити зі списку представників України в делегації ПАРЄ, де той очолює один із комітетів. І це ще не все: Гончаренка в мережі почали розглядати як кандидата на посаду президента України. Але з початку цього тижня «зірка» Гончаренка почала «здуватися». 

При тому, що він не перший політик під час каденції Володимира Зеленського, якого «просували» в майбутні президенти, але через деякий час забували. Як приклад можна згадати Дмитра Разумкова, Олексія Арестовича, Віталія Кіма та вже згаданого ексміністра оборони Михайла Федорова. 

Чому популярність низки політиків, популярність яких різко спалахує під час війни і паралізованого нею політичного процесу, а потім так само швидко затухає, розбиралася «Політарена».

Які політичні «зірки» загорялися протягом каденції Зеленського

Якщо говорити про феномен спалахування політичної «зірки», то тут варто почати з самого Зеленського. Про свій намір балотуватися у президенти України Зеленський ппафосно заявив у новорічну ніч 1 січня 2019 року на телеканалі «1+1», заглушивши собою привітання президента Петра Порошенка. Через три з половиною місяці, 21 квітня 2019 року, Зеленський переміг Порошенка, набравши 73,22% голосів.  Вже під час каденції шостого президента почали з’являтися такі самі «вискочки», усі вони в минулому були соратниками Зеленського. 

Дмитро Разумков 

Першим «вискочкою», який заявив  про президентські амбіції став Дмитро Разумков. 

Разумков прийшов у велику політику як головний політичний радник і спікер штабу Зеленського. Після отримання на виборах партією «Слуга народу» монобільшості в парламенті, Разумков став спікером Верховної Ради. Цю посаду він обіймав два роки. Потім через публічний конфлікт із Офісом Президента (зокрема, щодо закону про олігархів та санкцій РНБО) монобільшість у день народження Путіна, 7 жовтня 2021 року, відправила Разумкова у відставку. Після цього Разумков став критикувати Зеленського і відкрито заявив про свої президентські амбіції.

«На вибори президента я піду. І на парламентські піду», — сказав він він в інтерв’ю LB.ua у грудні 2021 року. Наприкінці 2021 — на початку 2022 року за Разумкова, в разі президентських виборів, за різними опитуваннями готові були голосувати від 5,5% до 8,2% українців. На той час він входив до трійки лідерів довіри серед українських політиків разом із Зеленським. А створене ним міжфракційне депутатське об’єднання «Розумна політика» теж набирало політичної ваги. 

Після початку повномасштабного вторгнення рейтинг Разумкова впав і на сьогодні про колишнього спікера Верховної Ради мало хто згадує, хоча він активно веде соцмережі, виступає у Верховній Раді і так само активно критикує президента і його команду.

Олексій Арестович

Ще одним із рейтингових кандидатів у президенти деякий час був Олексій Арестович. До початку 2022 року Арестович уже мав популярність у вузьких колах як блогер, актор та речник української делегації в Тристоронній контактній групі (ТКГ) з мирного врегулювання ситуації на Донбасі. Проте справжня популярність прийшла до нього під час роботи позаштатним радником Офісу Президента. У перші дні повномасштабного вторгнення він постійно з’являється на екранах телевізорів в якості «головного заспокійника» країни. Його фраза про те, що активні бойові дії закінчаться за «два-три тижні», стала головним мемом війни. 

Тоді рейтинг Арестовича різко підскочив угору, вивівши його станом на травень 2022 року на третє місце в країні за рівнем довіри (62%) після Зеленського і тодішнього Головкома Валерія Залужного. 

Проте, 17 січня 2023 року Арестович змушений був звільнитися з посади радника ОП після скандальної заяви про те, що російська ракета влучила в житловий будинок у Дніпрі, оскільки була збита українською ППО. 

Після відставки Арестович — офіцер зі званням підполковник, невідомим чином виїхав за кордон, став критикувати Зеленського, відзначився низкою проросійських і антиукраїнських заяв і напряму повідомив про свої президентські наміри. У 2025 році Зеленський запровадив проти Арестовича санкції. Також Арестовича внесли до бази «Миротворець». 

На сьогодні Арестович є одним із лідерів антирейтингу. Станом на липень 2026 року рівень недовіри до нього склав 60,1%. 

Віталій Кім 

У перші дні повномасштабної війни спалахнула і «зірка» голови Миколаївської ОДА Віталія Кіма. До 24 лютого 2022 року Кім був маловідомим за межами Миколаївщини. Проте в перші тижні російського повномасштабного вторгнення, він, як і Арестович став одним із головних «заспокійників» країни. Кім кожного дня з’являвся в ефірах «єдиного телемарафону» і випромінював оптимізм про швидке закінчення війни і українську перемогу. Його фраза: «Доброго вечора, ми з України!» набула популярності і теж стала мемом. Якраз тоді Кіма «записали» в кандидати у президенти. Сам він про президентські амбіції жодного разу не заявляв.  На піку популярності у 2022–2023 роках рівень довіри до Кіма в соціологічних опитуваннях сягав 64%–70%, що робило його одним із найпопулярніших політичних лідерів в Україні. Зараз Кім обіймає посаду міністра у справах ветеранів.

Станом на вересень 2026 року його електоральний рейтинг на можливих президентських виборах за даними соцопитування становив від 1,7% до 3% серед тих, хто визначився з вибором. 

Михайло Федоров

Зліт рейтингу Федорова стався після звільнення його з посади міністра оборони України, яку він обіймав недовго — з січня по липень 2026 року. Проти його відставки навіть зібрався «картонковий майдан». Саме тоді соціологічні опитування зафіксували стрибок довіри до Федорова — за деякими даними до 65%. Він став другою за рівнем довіри фігурою в країні після Залужного та увійшов у трійку лідерів потенційних президентських перегонів.

Федоров подякував «картонковому майдану», наголошуючи, що «український народ вийшов не за конкретного міністра Федорова, а за себе». А, після інформації про те, що міністром оборони вдруге він точно не стане, закликав провести вибори в Україні. Всі політексперти в один голос розцінили цю заяву як програмну промову кандидата у президенти і старт політичного проєкту.

Після цього Федоров з інформаційного поля майже зник. Вже на початку жовтня 2026 року соціологи зафіксували стрімке падіння популярності ексміністра. Рівень його електоральної підтримки скоротився майже вдвічі, а рівень довіри впав з літніх 65% до 38%, а ще 29% респондентів сказали, що нічого про нього не чули взагалі. 

Валерій Залужний

Колишнього головкома Залужного теж можна назвати «вискочкою», адже протягом його військової кар’єри до 2022 року з політикою його нічого не пов’язувало. Вперше в офіційних електоральних та політичних рейтингах провідних соціологічних служб України ім’я Залужного почало з’являтися наприкінці 2023 року. Відтоді він перестав бути головкомом ЗСУ, отримав призначення посла України у Великій Британії, але, на відміну від усіх вищеназваних політиків, і досі є лідером президентського рейтингу разом із Зеленським. Проте Залужний не робив ніяких гучних заяв з приводу поточних політичних подій і не заявляв про президентські амбіції.  

Чому політичні «зірки» різко спалахують, а потім про них забувають, пояснили експерти

Віталій Бала, політтехнолог: 

«Я думаю, що отакі спалахи медійних „зірок“ — це робота політтехнологів. Завжди є зацікавлені люди, які на цьому заробляють гроші. І це нормально. Нічого поганого тут немає. Але під час війни це працює трохи по-іншому. Війна затягнулася, і тепер ставку роблять більше на впізнаваність, розкручуючи політика якимись яскравими заявами. Приклад тому — Гончаренко, який розказував спочатку про мобілізацію, потім про ТЦК, а от тепер про начебто мир. Тобто він звертає увагу на те, що хочуть чути люди. Але закінчиться війна і пріоритети зміняться. Трохи інша ситуація із Залужним. Його рейтинг стабільно тримається вже два роки, зокрема після того, як Зеленський звільнив його з посади головкома ЗСУ. Попри те, що Залужний перебуває в Лондоні, його рейтинг тримається завдяки команді Зеленського, яка постійно намагається його потопити. Залужний не робить яскравих політичних заяв, і це правильно, бо під час війни їх робити недоцільно. Я чую постійно від якихось так званих політекспертів, які кажуть, що от Залужний має визначитися зі своєю політичною позицією, а він цього не робить. З політтехнологічної точки зору це правильно, що не робить. До речі, це стосується Буданова і того ж Федорова. Дійсно, рейтинг Федорова впав, але у нього є певне ядро. І те, що він не підтримав протести на свій захист, я вважаю теж правильним кроком. Федоров на майбутніх виборах може претендувати на свій політичний проєкт. Він може піти в президенти, але лише для просування своєї політсили в парламент».

Євген Магда, політолог:

«Річ у тім, що українська політика апріорі, я б сказав, крутиться навколо президентства, хоча у нас за Конституцією парламентсько-президентська республіка, але по суті — офісно-президентська республіка. Цей залишок президентського впливу зберігся. За сім років люди скучили за виборами, тому що раніше українці активно ходили на вибори, і у нас була одна з найвищих у Європі явок на виборчі дільниці. Зараз ми цього не бачимо, і люди цього не відчувають. І це, як на мене, достатньо серйозна проблема, з якою ми стикаємось і можемо дійсно мати падіння інтересу не лише до політики, а й до політиків теж. Це сигнал того, що треба здійснювати комунікацію, яку зараз, чесно кажучи, влада не дуже здійснює. І тому українці пропонують у президенти різних медійних осіб.

До речі, що стосується Гончаренка, то його шанси балотуватися в президенти я оцінюю дуже високо, бо в нього є мережа Гончаренко-центрів, якими він буде активно займатися і які є фактично прообразом виборчих штабів. Гончаренка зараз соціологи будуть активно міряти, і він, я думаю, точно буде вище рівня статистичної похибки. Тут у мене навіть і сумнівів немає». 

Олексій Голобуцький, політтехнолог:

«У нас максимальна персоналізація політики. У нас історична пам’ять така про гетьманів, про ватажків, яких можна обрати, а потім посадити на палю через рік. Це абсолютно нормальне явище. Це елементи військової демократії. Мова йде не про процедури, не про інституції, це десь між охлократією, так би мовити, і меритократією, по-науковому. 

Бажання людей «вискочити зі штанів» і проголосувати за нового месію чи за нового гетьмана, воно просто стає настільки потужним, що жодні політтехнології, жодні гроші не спрацьовують проти. Приклад тому — Володимир Зеленський. Він став політичним «вискочкою». Це один з елементів. Інший елемент того, що зараз відбувається, — це просто ностальгія дуже серйозна за виборами. Шість років у людей взагалі немає звичного демократичного механізму, хоч якогось впливу на нашу владу, який дозволяє, до речі, спускати до певної міри пару.

От зараз спалахнула «зірка» Гончаренка, і вже люди пишуть, що це заява на майбутнє президентство. Але ж, розумієте, більшість людей, які зараз того ж самого Гончаренка висувають, не читали навіть його колонку в «Українській правді». Усі ми хочемо миру. Але які способи досягнення цього миру? Яка різниця між миром і капітуляцією? Більшість населення цього просто не розуміє, не хоче розуміти навіть. 

Чотири роки тому у нас сяяла зірка Арестовича. І мені телефонували люди серйозні, які питали мене як фахівця: які шанси пройти до «Блоку Арестовича», чи треба купувати там місця в списку? Я їм відповідав, що через рік від самого питання, яке ви мені ставите, будете сміятися. Я думаю, що Гончаренко має всі шанси туди ж само піти через деякий час. Якби завтра були вибори, Гончаренко набрав би 15-20% і мав би окрему фракцію в Раді, був би політиком першого ряду. Але через рік, можливо, ніхто не буде згадувати, хто такий Гончаренко. 

І останнє. В нашій системі зараз треба не мати взагалі чітких поглядів на будь-які питання. От як, наприклад, Залужний. Навіть я, політтехнолог, не знаю, які в нього погляди. І це дозволяє Залужному тримати високий рейтинг. Але треба розуміти, що закінчиться війна і з’являться нові «вискочки» з іншими ідеями, які будуть актуальними на той час».