Верховна Рада ще не бачила настільки зухвалої підміни одного законопроєкту іншим між першим і другим читаннями. Але це сталося, і 11 лютого парламент голосами “Слуг народу”, колишніх ОПЗЖ , групи “Довіра” і “Батьківщини”, ухвалив покупку двох реакторів “Росатому” у Болгарії за $1 млрд.
Заради цього довелося “провернути” цілу спецоперацію, аналогів якій у Раді ще не було.
“Політарена” пояснює, як зацікавленим особами таки вдалося отримати необхідні голоси та що, на думку критиків, не так з ідеєю встановити російські реактори на ХАЕС.
Добудова ХАЕС та російські реактори: історія проблеми
Хмельницька АЕС – наймолодша з українських атомних електростанцій і одна з трьох, що лишилися під контролем України (найбільша у Європі Запорізька АЕС окупована Росією, – Ред.). Два її енергоблоки введені в експлуатацію у 1987 та 2004 роках. Третій блок зведений на 75%, четвертий – на 28%. Всі блоки спроектовані під російські реактори ВВЕР-1000.
Навесні 2024-року, після потужних обстрілів української енергосистеми, Кабмін та міністр енергетики Герман Галущенко беруться посилено “протискати” ідею добудови третього та четвертого блоків ХАЕС. І не тільки їх: у квітні з’являється новина про залиття першого кубу бетону під блоки 5 і 6, на цей раз під реактори АР1000 американської компанії Westinghouse. Загалом же тема добудови Хмельницької АЕС лобіюється командою Галущенка ще з довоєнних часів. Зокрема угода з про будівництво блоків з Westinghouse була укладена ще восени 2021-го. Тоді ж говорилося і про добудову 3 і 4 блоків. Для яких потрібні “радянські” реактори.
Такі реактори – точніше, такого типу – є у Болгарії. Та свого часу закупила їх в “Росатому” для своєї АЕС “Белене”, від будівництва якої відмовилася на початку 2010-х. Не обійшлося без скандалів – учасників проєкту навіть звинувачували у роботі на Росію, а з приводу добудови влаштовували національний референдум. Який визнали недійсним через надзвичайно низьку явку (20%), тож всі зусилля Москви з піару свого дітища виявилися марними.
У березні 2024-го Київ починає перемовини про продаж болгарських, а насправді російських, реакторів. Ціна питання – 600 млн доларів. Голова “Енергоатому” Петро Котін заявляє, що майданчик під перший реактор буде готовий до червня, а для запуску знадобиться 2-3 роки. Такі терміни повторює і міністр Галущенко, проте зазначимо, що у 2021 році тими ж особами давалися скромніші обіцянки у 4 роки. Які все одно викликали недовіру у багатьох експертів.
У квітні 2024-го уряд подав до ВР законопроєкт №11146 про будівництво 3 і 4 блоків ХАЕС. Проте справа “не полетіла” – попри всі старання голосів навіть за ухвалення у першому читанні закон голосів не набирав і 17 грудня був знятий з розгляду. Час наближався до точки неповернення: болгарський дозвіл на продаж діяв до 13 березня.
Як енергокомітет підмінив законопроєкт №11392
Все змінилося на початку 2025-го. За тиждень до голосування, 4 лютого, президент Зеленський у своєму вечірньому відео підтримав ідею Галущенка-Костіна – не згадуючи російського походження реакторів. І в якості “козиря” додав слова директора МАГАТЕ Рафаеля Гроссі. Який взагалі-то сказав, що це – внутрішня справа України. І зауважив, що “складається враження, що у випадку України це мудре рішення, тому що атомна енергетика залишалася основою, яка підтримувала економіку у важкій ситуації”. Про походження реакторів він також не згадував.
Напередодні 11 лютого з’явилися повідомлення, зокрема народного депутата від “ЄС” Володимира В’ятровича, про те, що законопроєкт про добудову ХАЕС з російськими реакторами знову з’явився у порядку денному Ради. Але не вже знайомий №11146 чи його нова “репліка”, а зовсім інший – №11392. І це найцікавіше.
Законопроєкт №11392 мав назву “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення господарської діяльності” був ухвалений у першому читанні 21 серпня 2024 року. В ньому регулювалося багато різних питань, зрозумілих хіба фахівцям – умови приєднання виробників електроенергії до мереж, бронювання потужності до 20 МВт для вітрової генерації, створення геоінформаційних систем про всі мережі тощо. Купа технічних аспектів. Пів року він готувався до другого читання: були внесені численні зміни, підготовлені порівняльні таблиці та висновки комітетів.
Проте 16 січня енергокомітет ВР правкою №267 скасовує всі попередні правки та наступною правкою Анатолія Костюха, Олега Семінського (“СН”) та Анни Скороход (“За майбутнє”) повністю переписує законопроект. Буквально, включно з назвою – тепер він “Про придбання обладнання, необхідного для будівництва енергоблоків №3 та №4 Хмельницької атомної електричної станції”.
Складається ця “документ” аж з трьох статей. Перша – “Придбання обладнання” з видачею “Енергоатому” картбланшу на омріяну закупівлю російських реакторів. Друга – “Розміщення, проектування та будівництво енергоблоків № 3 та № 4 Хмельницької атомної електричної станції” з вимогами до Кабміну подати до ВР відповідний законопроєкт (тож чекаємо другого пришестя №11146). І третя – “Прикінцеві положення”.
Фактично відбулася підміна одного законопроєкту іншим, при цьому оригінальний №11392, з потрібними для галузі змінами, був де-факто знищений.
Замість нього, в порушення всіх норм і без першого читання, депутати проголосували за зовсім інший документ. Проголосували на диво організовано, 269 голосами: до звичного союз “Слуг”, ОПЗЖ, “За майбутнє” та “Довіри” цього разу приєдналася і “Батьківщина”. ЄС та “Голос” – проти.
Переписувати закони між читаннями не можна
Як пояснив у коментарі “Політарені” відомий український правник, колишній заступник голови ЦВК Андрій Магера, самим предметом першого читання законопроекту є обговорення його основних принципів, положень, критеріїв та структури.
Якщо існує потреба ці моменти уточнити, то ще на стадії першого читання існує можливість відправити законопроект до комітету для підготовки до повторного першого читання. Після цього міняти зміст, наповнення законопроєкту, як і його назву, не можна.
“Відповідно до ч. 1 ст. 116 Регламенту Верховної Ради України, пропозиції і поправки до законопроекту, який готується до другого читання, можуть вноситися лише до того тексту законопроекту (розділів, глав, статей, їх частин, пунктів, підпунктів, абзаців, речень), який прийнятий Верховною Радою за основу. Головний комітет, як виняток, може прийняти рішення про врахування внесених пропозицій і поправок щодо виправлень, уточнень, усунення помилок та/або суперечностей у тексті законопроекту, інших структурних частин законопроекту та/або інших законодавчих актів, що не були предметом розгляду в першому читанні, якщо про необхідність їх внесення було зазначено у висновках цього головного комітету та/або експертного підрозділу Апарату Верховної Ради і оголошено головуючим на пленарному засіданні під час розгляду такого законопроекту у першому читанні. Такі пропозиції і поправки повинні відповідати предмету правового регулювання законопроекту”, – пояснив Магера.
Висновки експертиз на сторінці законопроєкту теж красномовні. Лінгвістична: “назва і текст законопроекту зазнали кардинальних змін під час доопрацювання”. Головне юридичне управління ВР: “на порушення Регламенту Верховної Ради України, повністю змінено предмет законопроекту”, “законопроект не містить предмета правового регулювання, який потребує врегулювання законодавчим актом”, “прийняття цього законопроекту як закону, внаслідок запровадження окремої привілейованої процедури для конкретних суб’єктів господарювання, носитиме дискримінаційний характер… порушуватиме принцип рівності…”, “зважаючи на концептуальні вади законопроекту, він може бути предметом розгляду в Конституційному Суді України”. Антикорупційна експертиза: “у проєкті акта виявлено потенційно корупціогенний фактор… проект Закону України не відповідає вимогам антикорупційного законодавства”
Туманні перспективи: що не так з добудовою ХАЕС
Здавалось би, після втрати левової частини теплової та значної частини гідрогенерації Україні не завадять нові атомні блоки – а це 2 ГВт потужності. Хай навіть і російського виробництва, але ж куплені не у Росії. Саме до цього апелюють прихильники ідеї, саме на це “напирають” Галущенко з Костіним. Тим більше, що паливо для енергоблоків може виробляти не Росія, а вже згаданий “Вестінгауз”. Проте все не так просто.
- По-перше, ще у 2021-му Костін заспокоював, що добудовуватимуть 3 і 4 блоки, звісно ж, не з РФ, а з єдиним у Європі власником технології – чеською Skoda JS. От тільки власник самої Skoda JS – російський “Газпромбанк” через групу ОМЗ.
- По-друге, паливні збірки дійсно може виробляти “Вестінгауз”. Але, як пояснює експертка в галузі атомної енергетики Ольга Кошарна, американці вміють виробляти збірки для установки В320, а болгарські реактори – це В466 на іншому паливі, яке виробляє тільки російська ТВЕЛ.
“Чи буде компанія це робити (вкладати гроші в розробку) заради двох реакторів в Україні? Маю сумніви… Таким чином, якщо енергоблоки куплять і якось збудують, “Енергоатом” буде купляти ядерне паливо для В466 у спільного з російським ТВЕЛ підприємства “Фраматом” із Німеччини (м. Лінден), яке планує виробляти ядерне паливо для російських реакторів в центральній Європі по російській ліцензії”.
Втім, “Енергоатом” 5 лютого заявив, що керуючий директор Westinghouse Electric Sweden Азіз Даг в офіційному листі запевнив, що в разі добудови блоків компанія зможе поставити своє паливо. Щоправда, на українські сторінці “Вестінгауза” таких заяв немає.
- По-третє, гроші. Будівництво ядерних блоків – надзвичайно дороге задоволення. Коли кожна українська гривня потрібна фронту, а країна тримається на іноземній фінансовій допомозі, розпочинати чергове і тривале мегабудівництво доцільно тільки коли є впевненість у підтримці зовні. А ЄС, устами своєї посолки Катарини Матернової, вже заявив, що вкладатися в це не буде: “Євросоюз не фінансує розбудову ядерних електростанцій, зокрема через те, що в ЄС є різні позиції щодо ядерної енергетики”. Теоретично гроші може запропонувати Китай. Питання, чи точно це треба Україні.
Нарешті, головне питання: а чи точно саме це треба зараз Україні? Росія вибила в Україні ТЕС та гідроелектростанції. А вони, як і відновлювані джерела енергії (ВДЕ) типу сонячних чи вітрових електростанцій, є маневровою генерацією. Саме її нам не вистачає найбільше. Саме вона допомагає пережити добові або сезонні піки. Атомна ж енергетика – це базова генерація, вона не може нарощуватися чи “гаситися” за бажанням. Для її коректної роботи потрібні, знову ж таки, маневрові потужності.
Крім того, АЕС – це складові централізованої системи енергопостачання, яка і стала слабким місцем української енергетики. І для енергостійкості нам потрібна велика кількість не надто великих об’єктів, які ворогу буде довго і дорого “вибивати”. Тим більше, що великі АЕС, як показав 2024-й, вимикаються атакою на енергорозподільчу систему. Наприклад, внаслідок атаки 26 серпня були відключені від мережі три блоки на Рівненській АЕС і знижена потужність Південноукраїнської АЕС. Тобто потужності були, а енергії в мережі – ні. Тож чи є сенс будувати за шалені гроші, яких нема, величезні централізовані потужності, які будуть за 5, а то і 10 років? Чи все ж таки Україні потрібна велика кількість недорогих різноманітних об’єктів, від невеликих ТЕС до сонячних та вітрових парків, об’єднаних у спільну мережу і здатних працювати автономно, в режимі енергоострова?
І це тільки великі, базові питання. Є й купа менших – комплектація установок. Наприклад, нардеп Володимир Ар’єв пише про “некомплект насосів пари першого контуру, ліцензію на продаж яких має тільки “Росатом”, також є питання про застарілість самих реакторів, технічний стан недобудованих блоків, необхідність їхньої реконструкції та адаптації, відсутність ТЕО, розрахунків та проєктів. По суті Україну змушують витратити гроші, а вже потім вирішувати, як це болгарсько-російське “щастя” прилаштовувати, якщо це взагалі можливо.
Тим часом, за словами Галущенка, на добудову ХАЕС вже витрачено 1,5 млрд доларів. Ціна за болгарські реактори вже зросла з 600 млн до 1,1 млрд доларів. Купівля реакторів зробить добудову блоків саме за нинішнім сценарієм неминучою. Україні просто не залишиться вибору. Атомний фарш не прокрутити назад.
