Плюс 35% зібраних податків: що не так з програмою уряду Корецького

1. Почну з того, що мене найбільше здивувало: до кінця року податкові надходження виростуть на 15%, а наступного ще на 20%. На фоні ударів по виробництвам і логістиці, схлопування металургії, катастрофічної ситуації з експортом через блокаду Чорного моря, наростаючій кризі неплатежів в рітейлі це можливо тільки завдяки інфляції та витисканню останнього з бізнесу.
2. Взагалі, програма уряду і діяльність уряду — це перш за все політична рамка. І тут ми маємо колосальний дисонанс між реальністю і деклараціями. Ми входимо в, можливо, найсерйознішу економічну кризу з початку 90-х, на фоні дуже суттєвої деградації економічних можливостей субʼєктів цієї самої економіки (від людських ресурсів до технологій). Уряд мав можливість піти дуже складним шляхом діалогу з суспільством. Але було прийнято рішення продовжити традицію мінімізації діалогу.
3. Тепер щодо податків. Я тут можу тільки повторити: є два підходи: або збільшити тиск і отримати податки зараз або дати можливість бізнесу вижити зараз, заплющивши очі на певні проблеми. Взагалі, як на мене, фундаментальною помилкою є теза про те, що бізнес завжди хоче заробити якомога більше. Бізнес завжди хоче протриматися якомога довше. Заробіток, звичайно супер важливий, але він вторинний по відношенню до виживання.
4. Якщо ситуація не зміниться, а вона навряд чи має багато шансів змінитися найближчим часом, вже на початку наступного року ми можемо пережити доволі вагомий сплеск закриттів цілого ряду бізнесів, а аграрний сектор та пеееробка продуктів харчування, на фоні кризи неплатежів та закриття експорту просто не матимуть обігових коштів. Це, в свою чергу, ставить під загрозу посівну 2027. Про металургію і проблему цілих регіонів, я взагалі мовчу. І на цьому фоні посилення тиску на ФОПи робить ситуацію просто ідеального економічного шторму.
5. Я неодноразово говорив: тут немає і не може бути лінійних рішень. І на відміну від 2022 року ми маємо мінімальні шанси на опцію «рішення прийде з-за кордону». Можливо, я ідеаліст, але я переконаний, що будь-яке рішення починається з діалогу і довіри до цього самого діалогу. Діалогу влада-бізнес, влада-народ і бізнес-народ.

Текст зі сторінки Вадима Денисенка у Facebook.