Яким буде фінал уряду Корецького
Прем’єр-міністри України часів президентства Володимира Зеленського політичної суб’єктності не мали. Неможливо навіть порівнювати рівень впливу на події Свириденко і Тимошенко, Гончарука і Ющенка. Але посада голови уряду залишається однією з ключових у системі державної влади, тож до неї — особлива увага з боку політичних оглядачів.
Усі розуміють, що Сергій Корецький є суто технічною фігурою, і ключові рішення приймають в Офісі президента, інколи — у контакті з керівництвом монобільшості . Кабмін лише виконує те, що йому накажуть. Проте частку відповідальності за хід подій у державі він все ж несе. І саме прем’єр звітуватиме про те, що коїться в економіці, соціальній сфері та інфраструктурі.
Попередники (Шмигаль і Свириденко) пішли без скандалу. Їх просто відправили у відставку з формулюванням, що слід щось оновлювати. Корецького призначили під конкретні зобов’язання — забезпечити нормальне проходження Україною зимового сезону 2026 — 2027 років. Якщо він провалить це завдання — відставка навесні 2027-го майже гарантована. Хоча, якщо бути об’єктивним, від нього тут залежить не так багато. Уряд не може впливати на інтенсивність та результативність російських ударів по об’єктах української критичної інфраструктури.
Корецький намагається страхуватися. Тому частину відповідальності він переклав на Шмигаля, частину — на голів ОВА, відповідно до «Планів стійкості». Проте у даному випадку стратегія навряд спрацює. Якщо в країні будуть колосальні проблеми з енергетикою, теплопостачанням та іншими комунальними послугами, то винним зроблять одну людину — прем’єр-міністра.
Але припустимо, що уряд все ж впорається, а агресор власної мети — паралізувати українські міста і села — не досягне.
Чи гарантує це імунітет для уряду на наступний рік? Знову ж, ні. У Кабміні уже почалися корупційні скандали . А тому, якщо тиск антикорупційних органів на владу зростатиме, то не виключено, що саме безсуб’єктний уряд можуть зробити крайнім у цій історії.
Нарешті, третьою «зоною ризику» для Корецького може стати напрямок євроінтеграції. Від уряду постійно вимагають внесення до Верховної Ради законопроєктів з розблокування кластерів, однак тут є сильний опір суддівської системи та, нерідко, впливової бізнес-спільноти. На початку головування в Кабміні Корецький намагався зробити своєю основною «фішкою» євроінтеграцію, проте сила може з часом перетворитися на слабкість, якщо процес загальмується. А передумови для цього існують.
Остаточна доля нинішнього уряду буде вирішена напередодні перших повоєнних виборів. У гіршому випадку, його просто відправлять у відставку, звинувативши в усіх можливих провалах, у кращому — з його складу до списку правлячої команди увійдуть силовики, і можливо, Андрій Сибіга - міністр МЗС.
Зрештою, для Корецького буде величезним успіхом повторити долю Юлії Свириденко і після відставки зайняти почесну, необтяжливу і прибуткову посаду. Гіршим варіантом — нести відповідальність за те, на що вплинути не міг.
Автор





