Останнім часом український парламент заходить у глухий кут, оскільки уряд щосили намагається зібрати необхідні голоси під час сесій. Причина криється навіть не у політичних розбіжностях, а в загальному почутті розчарування серед членів парламенту.
Про це пише The Kyiv Independent.
Джерела видання назвали різні причини невдоволення у Раді, зокрема посилення обмежень на виїзд за кордон, погану комунікацію або тиск з боку інших державних органів. Зокрема зростаючу концентрацію влади в Офісі президента, а також звинувачення у непопулярній політиці з боку своїх виборців або інших урядових чиновників.
Двома причинами, які найчастіше згадуються, є обмеження на поїздки та загальний розрив відносин між парламентом та іншими гілками влади. Деякі законодавці вважають, що уряд України перекладає відповідальність за непопулярні закони на парламент.
“З’являється зростаюче відчуття, що парламент тепер є головним цапом-відбувайлом за все погане, що відбувається в країні. І багато моїх колег вважають це несправедливим. Законодавці не хочуть бути винними”, – зазначив член партії більшості “Слуга народу” та голова парламентського економічного комітету Дмитро Наталуха.
Наразі законопроєкти, життєво важливі для воєнних дій, як-от продовження воєнного стану кожні три місяці та реформи, необхідні для інтеграції в ЄС, як і раніше, проходять за широкої підтримки. Однак внутрішні питання, такі як податкова реформа, дедалі більше гальмуються через брак голосів. Оскільки на порядку денному на цей рік стоїть найважливіше законодавство, включно з майбутнім законопроєктом про мобілізацію більшої кількості солдатів.
Проте Верховна Рада та український парламент мають рекордно низький показник – 401 народний депутат. Однак згідно із законом їх має бути 450. Після останніх виборів 2019 року було заповнено лише 424 місця через неможливість проведення виборів у незаконно анексованому Росією Криму та окупованих територіях на сході країни. Втім 2022 року це число стає все меншим.
“Формальна кількість членів парламенту не так важлива, як те, скільки їх насправді присутні в сесійній залі. Тому я б радше назвав це кризою партії “”Слуга народу”, а не кризою парламенту”, – сказав парламентський аналітик некомерційної політичної організації “Чесно” Олександр Саліженко.
І хоч законодавцям можна заборонити піти у відставку, проте їх не можна змусити голосувати. Якби члени парламенту від фракції “Слуга народу” були присутні та голосували на засіданнях за партійною лінією, то у партії було б достатньо людей, щоб ухвалити бажаний закон. Однак на останньому засіданні парламенту 28 березня для голосування зареєструвалися лише 154 члени фракції.
“Моральний дух законодавців сьогодні дійсно пригнічений. Ми бачимо, що є реальні проблеми з достатністю голосів за тими чи іншими законопроєктами”, – наголосив політолог, який очолює український аналітичний Центр аналізу та стратегій, Ігор Чаленко.
Додаткова заборона, введена Радою національної безпеки і оборони у січні минулого року, ще більше обмежила всіх вищих посадовців – включно із законодавцями незалежно від статі. Зокрема на виїзд за кордон без отримання спеціального дозволу на ведення державних справ після того, як заступник генерального прокурора зловживав пільгами на поїздки, щоб відправитися у відпустку. Скандал викликав обурення серед українців.
Водночас члени парламенту повідомляли про випадки, коли їм відмовляли у дозволі навіть на ведення офіційної діяльності за кордоном. Парламентська дипломатія виявилася ефективною у переконанні союзників надати підтримку, а обмеження поїздок, на думку експертів, лише завдає шкоди військовим зусиллям України.
Деякі законодавці, з якими розмовляло видання, назвали обмеження “занадто обережними”, проте інші називають рішення щодо поїздок політичним покаранням, пов’язаним із тим, як вони голосують.
“Коли члени парламенту відчувають, що їхня можливість їздити на роботу залежить від їхнього голосування, вони подібні до заручників. Це сприяє деморалізації та прогулам. Адже краще не з’явитися, ніж проголосувати негативно і бути покараним”, – пояснив член ліберальної партії “Голос” та перший заступник голови Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Верховної Ради України Ярослав Железняк.
Кілька депутатів від опозиційних партій й “Слуги народу” також підтримали думку Железняка. Багато з них на умовах анонімності через страх відплати, заявили, що відчувають себе дедалі безсилими перед обличчям впливової адміністрації президента. За межами парламенту експерти висловлюють аналогічне спостереження.
Однак представниця Офісу президента України Ірина Побєдоносцева заявила, що звинувачення у втручанні ОП в поїздки депутатів за кордон “не відповідають дійсності”. Водночас вона зазначила, що відповідальність за схвалення поїздок лежить на керівництві парламенту. Втім дехто в партії Зеленського вважає, що вина лежить не на уряді.
“Я розумію, що в усіх країнах люди не люблять парламенти. Але після голосування щодо історично важливих законів про національну безпеку, оборону та європейську інтеграцію ми відчуємо підтримку з боку засобів масової інформації та населення. Що ми маємо відчувати, коли читаємо про себе, що ми усі продажні сволоти?”, – переконаний голова Комітету з гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв.
У грудні опитування Київського міжнародного інституту соціології засвідчило, що лише 15% українців довіряють парламенту, порівняно з 35% попереднього року. Парламентська недоторканність, яка вимагала схвалення парламенту перед арештом або пред’явленням звинувачень законодавцям, була скасована. А зусилля з приведення України у відповідність до європейських стандартів призвели до посилення вимог до фінансового моніторингу s звітності для законодавців й членів їхніх сімей.
Цей підвищений контроль сприяв падінню репутації парламенту, оскільки кілька депутатів були замішані у корупційних справах після останніх виборів. Зокрема їх спіймали під час спроби вимагання або отримання хабарів.
“Однак парламент – не єдиний урядовий орган, який постраждав від нещодавніх корупційних скандалів. Гучні справи й зачепили Міністерство оборони, Адміністрацію президента та Кабінет міністрів”, – додали у повідомленні.
Щоб набрати достатню кількість голосів, партія Зеленського стоїть перед вибором: розширити співпрацю між партіями або вирішити невдоволення всередині більшості. Деякі експерти вважають, що основною проблемою є “криза комунікації” в усьому уряді, що вимагає тіснішої співпраці між парламентом та іншими державними органами.
Останніми місяцями канцелярія президента і представники кабінету міністрів провели зустрічі з членами парламенту для поліпшення відносин, але вони поки що не принесли результатів. За словами учасників та джерел видання, деякі члени парламенту покинули засідання, відчуваючи, що їх все ще не чують.
“Через два роки після повномасштабного вторгнення політика повернулася до парламенту. Керівна партія більше не може розраховувати на те, що закон буде ухвалено легко, як це було відразу після вторгнення Росії. Проте здатність парламенту функціонувати як острівець стабільності життєво важлива для майбутнього країни”, – наголосив сказав Чаленко з Центру аналізу та стратегій.
Нагадаємо, ще наприкінці січня голова фракції “Слуга народу” Давид Арахамія заявив, що всередині парламенту немає єдності та наближається “велика криза”. Він сказав, що має 17 заяв про складення мандату від “слуг”, а ще один нардеп піде “через медичні обставини”. В інших фракціях, за словами Арахамії, також багато охочих піти.
Читайте також: Парламентська криза в Україні: чому депутати тікають з Верховної Ради, і коли “слуги” підуть у коаліцію
