Станіслав Асєєв – журналіст і письменник, який 31 місяць провів в ув’язненні бойовиків “ДНР” в тюрмі “Ізоляція”, описав свій особистий досвід проходження військової підготовки в “учебках” двох військових частин ТРО на Сході України. Зараз Асєєв несе службу неподалік лінії фронту на Донбасі.
Розповідь Асєєва опублікувало “Радіо Свобода“.
Він зазначив, що його “шлях до “учебки” був максимально простим:
- приїхав на позиції бригади, в якій збирався проходити службу,
- познайомився із безпосереднім керівництвом,
- взяв відношення від бригади,
- прийшов з ним до ТЦК та мобілізувався.
“Учебка ЗСУ” – поєднання тубдиспансеру та СІЗО
“На цьому адекватна частина процесу закінчилася, адже далі нашу групу новобранців привезли до учбового центру, умови в якому швидше нагадували поєднання тубдиспансеру та СІЗО: пліснява, грибок, вологість, повно хворих, яким при температурі 39 видають дитячі драже від грипу”, – написав Асєєв.
“До офіційного старту навчання я провів у такому підвішеному стані більше двох тижнів (деякі – місяць), коли вас тримають у військових частинах як заробітчанина, який десь здалеку чує постріли щасливців, яким вже видали автомат”, – додав він.
Асєєв додав, що новобранці “просто довільно кочували від одного взводу до іншого, займалися збором сміття, заготовкою дров, сортуванням піддонів. Але йому, при сприянні Генштабу, вдалося зустрітися із командиром частини. Він дозволив поставити “питання, які турбують”:
“Я доброволець, який за місяць має поїхати на “нуль”. Питання наступне: чому я вже тиждень збираю обгортки від цукерок територією частини? Де навчання?“, – запитав Асєєв в командира.
“У відповідь я почув, що навчальний процес починається “згідно з відповідним наказом”, якого немає. Отже, залучити до навчання нас не мають права. Коли і чи буде цей наказ взагалі саме в цій частині сказати не може ніхто, як, власне, і чому ТЦК привіз нас саме зараз і саме сюди. В сухому залишку: поки чекаємо на наказ, продовжуємо збирати обгортки та сортувати піддони”, – переповів Асєєв.
Ще одна “учебка ЗСУ” – намети у лісі, колонія
Асєєв пише, що в першій “учебці” навчання для новобранців так і не почалося, а через тиск Генштабу їхнє перебування стало проблемою для керівництва.
Новобранців разом з Асєєвим перекинули до наступного учбового центру, “де пліснява змінилася на намети у лісі”. “Втім, для мене це вже не зіграло особливої ролі, адже першу “учебку” я залишав добряче хворим, – додав він.
Другий учбовий центр, за словами Асєєва, “вже нагадував повноцінну колонію”. “Навчання за деякий час тут таки стартувало, що офіційно відкрило двері до роби, сокири та 15-годинних нарядів на дрова та кухню”, – розповів він.
“До того ж зустріли нас “розписні”: новобранці з попереднього курсу з великим терміном відсидки, яких залишили тут на друге коло і які тепер передавали накопичений досвід нам. Справедливості заради треба сказати, що у другому навчальному центрі до хворих ставилися відповідальніше, тож коли мені вже стало важко підіймати сокиру, з наряду мене зняли та відправили до лікарні, де і ушпиталили з гострим бронхітом та низькою сатурацією як спадком “бойових навичок” з попереднього так званого навчального центру”, – написав Асєєв.
Особовий склад “учебок”
“Якщо сказати метафорично, то в моєму випадку “учебка” виявилася вивернутим назовні 24 лютого 2022-го: падаючі епілептики, “мурчащіє” колишні зеки, сзчшники (декілька випадків залишення частин за перші два тижні) – і багато випадкових людей без жодного відношення до жодної бригади, які чекають на “покупців”, – розповів Асєєв.
Втім, склад новобранців все ж різнився в обох учбових центрах, де побував Асєєв. В першому 70% цілеспрямовано прийшли на контракт, часто вже маючи щонайменше уявлення про поводження зі зброєю або навіть бойовий досвід.
Тоді як у другому навчальному центрі сектор добровольців був мінімальним і у віковому цензі здебільшого вимірювався 40+.
“В процесі навчання через напади, які з курсантами траплялися просто на вулиці, виявились декілька епілептиків, а вже у лікарні у двох новобранців знайшли гепатити при першому ж аналізі крові. Чому у ВЛК вирішили цього не помічати?!”, – не розуміє Асєєв і додає “То чому дивуватися, що чоловіки тікають від ТЦК?”.
“Курсанти гірко жартують, що коли зустрінуть ворога, почнуть голосно кашляти в його бік та жбурляти дрова – все, чому навчились за місяць”, – зазначає він.
“Ідеологічна складова не просто на “нулі”, вона превалює в мінус. Один з офіцерів прямо перед строєм курсантів сказав, що йому плювати на них, коли ті запитали, чому їх знімають з навчань для розвантаження піддонів. Це й не дивно, адже учебки часто називають “відстійниками” для тих офіцерів, чия військова кар’єра вже закінчилася. І звісно, куди ж їх подіти, як не поставити навчати майбутніх солдатів…”, – додає Асєєв.
Він підкреслює, що те, що він бачив навколо, “більше нагадувало піонерський табір без жодного уявлення про пекло бойових дій чи ще гірше – полон”.
“Ці діти (а часто і дорослі) просто не розуміли, що вже за місяць зіткнуться із тими, хто відрізає голови ще живим полоненим та зливає відео про страту в телеграм; кидає на геніталії дроти та пускає струм; ґвалтує жінок та спалює їхні тіла на подвір’ї”, – наголошує він.
“Зрештою, одному з командирів я так і сказав: “Ви готуєте тут “двохсотих”. І це також ваша провина, якщо вони навіть не усвідомлюють це”, – написав Асєєв.
Що відбувається після “учебки”
За словами Асєєва, коли постає питання, до якої бригади новобранець зрештою має потрапити, то “виявляється, що ні відношення, ні рекрутингові програми від бригад (пару хлопців відправляли своє резюме, проходили співбесіду на конкретну посаду) не мають жодного значення”.
“За пів доби до відправки до своєї бригади я раптом дізнався, що відправляють мене до зовсім іншої частини на зовсім інший напрямок. З переважною більшістю курсантів сталося те саме. Починається хаос дзвінків до знайомих, які б могли або швидко вплинути на ситуацію, або перевести людину у потрібну бригаду хоча б за місяць”, – розповів Асєєв.
Він наголосив, що навіть ті новобранці, які скористалися порадою Міноборони та заздалегідь обрали підрозділ, посаду та колектив, у якому бажають служити, “не взмозі вплинути на цей процес перед “покупцями” – людьми, які просто затикають діри у власних бригадах вчорашніми курсантами”.
“Для добровольців це означає, що, наприклад, потенційний оператор БПЛА з IT-освітою стає водієм БТР, або, як у моєму випадку, – замість бойової посади на “нулі” в реальності потрапляєш до чужої бригади на посаду у штаб”, – додає Асєєв.
Він зазначив, що йому вдалося швидко, завдяки Генштабу, перевестися із чужої бригади до своєї. І тут, за його словами, він відчув різницю у підході до навчання новобранців. У своїй бригаді, пише Асєєв, за два тижні він навчився більше, ніж в “учебках ЗСУ”.
