Прикордонна служба зафіксувала активне нарощування військової інфраструктури та логістичних можливостей в Білорусі. Ці об’єкти в майбутньому можуть бути використані у прямій координації з російськими військами.
А президент Володимир Зеленський з посиланням на дані розвідки повідомив, що Росія розглядає плани операцій за напрямками на південь та на північ від території Білорусі – або проти Чернігівсько-Київського напрямку в Україні, або проти однієї з країн НАТО.
Невдовзі після цієї заяви у Білорусі розпочалися спільні навчання з Росією. Військові відпрацьовують потайливе переміщення, марші на значні відстані, а також доставку ядерних боєприпасів та підготовку їх до застосування.
Все це нагадує події більш ніж чотирирічної давності, коли військові навчання проводилися на територіях уздовж усього кордону України, а потім розпочався наступ армії РФ на Київ та Чернігів саме з території Білорусі.
“Політарена” поспілкувалася з профільними депутатами та військовими експертами про те, наскільки ймовірним є повторення цих подій, і якими мають бути дії влади, щоб населення північних областей України не опинилося непідготовленим, як у лютому 2022 року.
Член парламентського Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Федір Веніславський (фракція “Слуга народу”):
“Ситуація в Республіці Білорусь, особливо на територіях поблизу України, постійно моніториться. На сьогоднішній день усе, що відбувається у Білорусі, я маю на увазі всі ці спільні навчання, грізні заяви, – це чергова інформаційно-психологічна спеціальна операція.
Реальної загрози немає, як і немає у Росії, здатності сформувати ударне угруповання без мобілізації. Щодо захисту наших рубежів, то питання фортифікацій ми постійно тримаємо на контролі”.
Експерт Українського інституту майбутнього, колишній співробітник СБУ Іван Ступак:
“Ймовірність вторгнення з території Білорусі до України, як на мене, зараз дорівнює нулю. Не просто створити осередок напруженості біля кордону, а спробувати увійти. Наразі немає жодних даних про те, що біля кордону формуються якісь збройні сили. Минулого разу вони формувалися там за півроку перед вторгненням. І це не просто перекинути людей. Їм десь треба жити, щось їсти, необхідно проводити навчання, бойове злагодження.
Втім, треба дивитися та стежити за кількістю військових, які беруть участь у навчаннях. Мінімальна цифра, після якої необхідно бути дуже уважним і чогось побоюватися – це 5 тисяч. Це бригада. В 2022 році там було 40 тисяч людей. Не слід забувати і про озброєння. А у білорусів росіяни забрали на війну з Україною величезну кількість техніки – літаки, танки, не кажучи вже про снаряди та стрілецьку зброю.
Так, навчання зараз почалися, але поки що я не бачив жодних повідомлень про те, що там якісь масштабні переміщення. З іншого боку, для РФ вигідно, щоб Україна, злякавшись таких маневрів, перемістила частину своїх підрозділів, наприклад, з Покровського напрямку, в напрямку Білорусі.
Загалом я впевнений, що якщо почнеться друге вторгнення, то до кінця першого дня в Білорусі просто зникне вся нафтопереробка. І палац Лукашенка на додачу. Я думаю, у Мадяра (Роберт Бровді, позивний “Мадяр” – Командувач Сил безпілотних систем ЗСУ, – ред.) просто руки сверблять показати їм наші дрони.
Щодо дій влади, хочеться вірити, що кордон давно вже прикритий, зокрема й мінними полями. А місцеве населення додатково попереджати та сповіщати не треба: усі й так усі розуміють, на п’ятому році повномасштабної війни”.
Член Комітету ВР з питань національної безпеки, оборони та розвідки Олександр Федієнко (фракція “Слуга народу”):
“Верховна Рада вже давно ухвалила всі необхідні закони для того, щоб захистити територію України, зокрема і державний кордон. А все, що пишеться в соціальних мережах: мовляв, караул, там нічого не робиться і не будується, не означає, що влада не вживає жодних заходів.
Я вважаю, що про це писати та розповідати взагалі не варто. Ті, кому це справді треба, і так все знають. Навіть я не знаю, яка там зараз на кордоні з Білоруссю ситуація, і наскільки вона може бути тривожною. Я можу і маю висловлювати свою думку лише про роботу парламенту. Чи підуть з боку Білорусі росіяни, чи не підуть – відомо лише військовим. Розвідці та Генеральному штабу”.
Військовий оглядач Денис Попович:
“Спроби Росії втягнути Білорусь у війну проти України продовжуються вже п’ятий рік. І п’ятий рік Лукашенко успішно чинить опір. Не тому, що він різко став проукраїнським чи відчуває щире каяття за те, що надав росіянам територію для вторгнення в Україну 2022 року. А тому, що добре розуміє можливі військові наслідки такого кроку.
Білорусь має застарілу армію радянського зразка, зовсім не готову до сучасної війни. Більшість своїх озброєнь і боєприпасів Білорусь віддала Росії, щоб та вела війну проти України. І для Білорусі напад на Україну, або сприяння цьому росіянам означає повний розгром у дуже короткий час.
Тому всі заяви Лукашенка і нібито підготовка до війни, на мій погляд, мають паліативний і більшою мірою – інформаційний характер. Він робить усе це не тому, що дуже хоче воювати, а саме тому, що дуже не хоче. Але треба продемонструвати видимість, і він це робить.
Більшою мірою я говорив би про загрозу для Європи. Ось проти Литви чи Латвії армія Білорусі саме росіянам могла б допомогти. Але в цій війні багато з боку наших ворогів відбувається всупереч звичайній людській логіці”.
Помічник голови Державної прикордонної служби України Андрій Демченко:
“Щодо спільних з росіянами навчань – це звичайно питання до ГУР та Генерального штабу. А щодо зони відповідальності прикордонної служби, то по всьому кордоні з Республікою Білорусь, від Волині до Чернігівської області, підрозділи ДПСУ роблять все, що їм визначено. Проводяться заходи щодо інженерного обладнання державного кордону.
Усі складові Сил оборони України, при взаємодії з місцевими органами влади, нарощують фортифікаційні укріплення – від ровів та колючого дроту до створення на найнебезпечніших напрямках мінних загороджень та дотів. Щодо оповіщення населення – це завдання місцевої влади.
Зі свого боку, я просто можу сказати, що загроза з боку Білорусі нікуди не зникає. Їхні інфраструктурні об’єкти та логістичні шляхи поблизу кордону у будь-який момент може використовувати Росія, перекинувши на територію Білорусі свої додаткові підрозділи. Путін постійно давить на Лукашенка, намагаючись втягнути його у війну з Україною.
Але я сподіваюся, що Білорусь тверезо оцінює ситуацію. Будь-який крок із її території, чи це білоруські підрозділи, чи вона відкриє свій кордон для російських військ, розцінюватиметься як вторгнення. Будь-який окупант, який піде з того боку – ціль для наших воїнів, яку необхідно знищити”.
Військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко:
“Якщо говорити про військові загрози з боку Білорусі, ризиків здійснення з території республіки загальновійськової наступальної операції у напрямку однієї з європейських країн, або безпосередньо України, то такої загрози на сьогодні немає.
З однієї простої причини: на території Білорусі сьогодні відсутнє ударне тактичне угруповання, здатне здійснити вторгнення з досить високими результатами. Наприклад, оточення та захоплення Києва. Загрози з тієї території зараз можуть мати виключно провокаційний, диверсійно-рейдовий характер.
Так, ми зараз можемо спостерігати за покращенням логістики біля кордону з Україною з боку Білорусі. Облаштовується інфраструктура, зводяться інженерні споруди та проводяться інші роботи, що спричиняють побоювання щодо загрози проведення наступу. Але проведення наступу – чим?
За кожним кроком та дією на білоруській стороні ведеться спостереження та контроль. Якщо кількість російських військ почне збільшуватися з метою формування ударного угруповання, хоча б чисельністю близько 40 тисяч осіб, цей процес може тривати до трьох місяців”.
