В Україні є проблеми з мобілізацією, але паралельно розвивається нова модель побудови сучасної армії. Почалося все 20 березня 2024 року, коли у Дніпрі під егідою ЗСУ відкрився перший в Україні військовий центр рекрутингу, як альтернатива ТЦК та СП.
Пілотний проект Міноборони, спрямований на добровільне залучення громадян до військової служби, виявився вдалим – нині таких центрів близько п’ятдесяти, вони є у всіх великих містах України.
Більше того, власні рекрутингові відділи створюються безпосередньо у бригадах та підрозділах ЗСУ та Нацгвардії України (НГУ). Мета таких центрів – залучати до себе новобранців з огляду на специфіку військового підрозділу.
Але далі – більше. До формування військових підрозділів в Україні почали підходити, як до створення ефективних бізнес-проєктів. Одним із піонерів тут виступила 13 бригада НГУ “Хартія” відома своїми інноваційними підходами до військового будівництва.
За підтримки кількох приватних компаній, зокрема – Dragon Capital та МХП, бригада “Хартія” відкрила в Україні вже шість центрів “Хартія-Хаб” (у Львові, Івано-Франківську, Києві, Дніпрі, Полтаві та в Харкові), які мають на меті вести прямий діалог між українськими військовослужбовцями та цивільними особами. Там проводять публічні заходи, тренінги та дискусії, військові діляться своїм досвідом.
У “Хартії” переконані, що ефективність армії (а в результаті – перемога) залежить не лише від технічного оснащення, а насамперед від інтелектуального та лідерського капіталу кожного воїна. Що фундамент нового українського війська – це люди, які вміють мислити, ухвалювати рішення та брати на себе відповідальність.
Вчителі вчителів у “Хартії“
Одне з недавніх засідань київського підрозділу “Хартія-Хаб”, у якому брав участь журналіст “Політарени”, було присвячене питанням про те, як знання та навички громадянського життя можуть бути корисними в армії, і для чого при підготовці військовослужбовців потрібні проектні менеджери.
По суті, захід був невеликою лекцією офіцерки 2 корпусу НГУ “Хартія” Оксани Сироїд, яка з квітня 2022 року служить у Силах оборони України, займаючись комунікаційними, аналітичними та освітніми проектами. А ще вона – доцентка Київської школи економіки і була народною депутаткою України VIII скликання. Обіймала посаду заступниці голови Верховної Ради. Перша віце-спікерка в історії незалежної України.
Зараз в Силах оборони України найзатребуваніші військові спеціальності – оператори БПЛА, IT-фахівці, водії, медики, а також (все менше) снайпери та піхотинці. На запитання “Політарени”: “А навіщо, власне, тоді в армії проджект-менеджери, Сироїд відповіла ухильно: “Багато розповідати не можна…”.
Але, як з’ясувалося під час її лекції, проектні менеджери – це чи не основа нормальної, професійної, боєздатної армії. Люди, здатні керувати в цивільному житті процесом створення продукту або послуги, від ідеї до реалізації, в армії просто необхідні.
“Є передній край, там є бійці, штурмовики, там летять кудись дрони, там гинуть. Насправді, це найважливіший етап на війні. Але там задіяно менше ніж 40% військовослужбовців. І є безліч людей, від яких залежить життя цих головних людей на полі бою. Це ті, хто збирає інформацію про супротивника та планує операцію. Хтось займається забезпеченням, логістикою, медики. Тобто, це дуже велика кількість людей, яких ми не бачимо. Але вони потрібні. І їх необхідно навчити”, – з цього розпочала свій виступ Сироїд.
За її словами, зараз немає жодних книг, які б розповіли, як рекрутувати людей під час війни до бойових підрозділів, цивільних, які б прийшли до армії і вже через пару місяців щось зробили. Люди, які мають досвід управління у цивільному житті, це зможуть.
“Ось за американською доктриною, щоб навчити певного фахівця, потрібно 5,7,10 років. У тебе немає цього часу, тобі потрібно, щоб за півроку від людини вже був максимальний успіх”, – наголосила Сироїд.
Вона навела цікавий приклад. Пов’язаний, здавалося б, з дуже простими речами, але характерний. Збудували нову казарму, треба купити відро та швабру, щоб мити підлогу.
“Але купа дорослих мужиків, і ніхто не знає, що саме треба купити. Ніхто не мав досвіду миття підлоги на таких територіях. Яке відро, яка швабра? Довелося самій купити. Проектний менеджер – це коли ти маєш вирішити проблему, про яку ніде не написано”, – зазначила Сироїд.
Особливо важливий момент – це навчання, як не дивно, молодших командирів. Адже зараз із військових училищ випускаються 21-річні хлопці, які стають командирами підрозділів, особовий склад яких – бійці, які цим командирам у батьки годяться.
“Це велика проблема. Молоді командири повинні командувати людьми, які мають величезний життєвий, а часом і військовий досвід. А розмовляти таких командирів ніхто не вчив. І ми їх, як можемо, вчимо спілкуватися”, – сказала Сироїд.
Фобії, які заважають мобілізації
Безумовно під час лекції згадали і про проблеми сучасної мобілізації. Зокрема про фобії, які мають військовозобов’язані, і через які існують проблеми з мобілізацією. Сироїд вважає, що основних фобій чотири: головний страх – невизначеність: ти не знаєш, що з тобою буде далі. Потім – несвобода: ти повністю залежить від командирів. Третє – страх важкого поранення, і, як наслідок, важка інвалідність. І лише на останньому місці – загибель.
“Так, в армії існують обмеження, субординація, ієрархія, правила. Те, що ти чогось боїшся – нормально. Але те, що страх починає керувати тобою – погано. Коли ти чотири роки боїшся вийти з дому – це в сто разів гірше, ніж відносна несвобода”, – наголосила Сироїд.
Одна слухачка (на заході було багато дівчат – чи то студентки, чи вже проектні менеджери, – авт.) сказала, що є ще одна фобія. Це страх маленької зарплати.
“Я зараз повністю себе забезпечую, але розумію, що в армії зароблятиму 25 тисяч. Більшість грошей піде на оренду житла. Щоб отримувати нормально, треба постійно бути на передовій. Але це унеможливлює обрану роботу. Чи можна працювати на фрілансі?”, – запитала дівчина.
Сироїд сказала, що теоретично можна, але практично – ні: просто не буде часу. Питання, власне, було актуальним і викликало в залі невелику дискусію. Точніше, обмін інформацією, яка загалом зводилася до того, що інструктор у тилу отримує в 5 разів менше, ніж на нулі. Але це, звісно, проблема, яку влада має вирішити на законодавчому рівні. Не зовсім правильно, коли військовослужбовець отримує менше, ніж охоронець в супермаркеті, який ще й має відстрочку від мобілізації.
“Зустріч корисна, щоб привернути увагу суспільства до мобілізації. Тим більше, що в рамках мобілізації дійсно необхідно”, – сказав “Політарені” заступник начальника 4 центру рекрутингу Сил територіальної оборони ЗСУ, колишній міністр аграрної політики та продовольства України Ігор Швайка.
“Це, звичайно, все піар, але піар правильний та корисний. А проектні менеджери можуть прописати все, що завгодно – від швабри до організації концерту чи виставки”, – сказала “Політарені” юристка, колишня директорка Центру надання безкоштовної вторинної правової допомоги Наталка Костишин.
Зараз в 13-й бригаді Національної гвардії України служать чимало відомих українських діячів культури та громадських діячів. З цього випливає висновок, що інноваційні методи рекрутингу “Хартії-Хаб” діють.
Нагадаємо, раніше ми повідомляли, що за даними дослідження Active Group, 72,5% українців підтримують єдину систему підпорядкування в армії, а понад 50% – виступають за аполітичність військових під час війни.
Саме підрозділи, які демонструють системність, дисципліну та координацію з командуванням, отримують найбільшу довіру.
У ТОПі – “Азов” (15,2%), Сили спеціальних операцій (14,7%), СБУ “Альфа” (13,4%), “Хартія” (11,7%) та 3-й армійський корпус (11,0%).
Читати: Яким підрозділам Сил оборони довіряють українці
