На момент російського вторгнення в лютому 2022 року Збройні Сили України мали у своєму розпорядженні застарілу військову техніку радянських часів, покращені українськими інженерами екземпляри тієї ж радянської зброї, а також понад 100 переданих американцями ПТРК Javelin, переносні ЗРК Stinger і близько 20 закуплених у Туреччини, ударних безпілотників Bayraktar TB2.
Попри це Сили Оборони України змогли вистояти у перші дні війни, а потім відігнати окупантів від Києва та звільнити Київську, Чернігівську та Сумську області. А восени була успішна Харківська операція.
За чотири роки повномасштабної війни українська армія якісно змінилася: з’явилося нове сучасне озброєння, як західного, так і власного виробництва, створені нові роди військ, орієнтовані на сучасні технології, впроваджена нова організаційна структура. І це при тому, що очільник РФ Володимир Путін 24 лютого 2022 року ставив за мету демілітаризацію України, а вийшло прямо протилежне.
“Політарена” вирішила нагадати, як відбувалося переозброєння української армії з 2022 по 2025 рік, а також розповісти, яке озброєння з’явиться у ЗСУ у 2026 році. Також ми розпитали експертів і з’ясували, чому, маючи сучасне озброєння, Сили Оборони України усе ще змушені залишати українські території.
Як відбувалося переозброєння української армії:
Від радянських танків до Abramsі Leopard
Станом на 24 лютого 2022 року в українській армії на озброєнні перебували радянські танки різних серій: Т-64, Т-72, Т-80 і Т-84. Кожна з цих моделей мала свої модернізації. Фактично весь перший рік війни Україна воювала на цих танках. Радянські танки із власних запасів передавали українській армії і наші союзники – країни колишнього Варшавського договору.
Варто зазначити, що 22 квітня 2022 року за ініціативи попередньої адміністрації Білого дому часів президента США Джо Байдена на авіабазі “Рамштайн” у Німеччині відбулося перше засідання Контактної групи з питань оборони України метою якого було надання союзниками військової допомоги нашій країні. У 2022 році відбулося шість засідань “Рамштайну” на яких і приймалися рішення про передачу Україні військової техніки.
Наприкінці 2022 — на початку 2023 року союзники погодилися надати Україні танки власного виробництва, а саме Abrams, Leopard, Challenger 2.
Разом із західними танками Україні передали і сучасні боєприпаси зі збідненим ураном.
Безпілотники, які кардинально змінили хід ведення сучасної війни
Говорячи про танки тепер, у 2026 році, варто зазначити, що зараз вони вже не використовуються так, як це було у 2022. Класичні прориви і атаки танковими колонами більше не працюють, оскільки зараз у небі “гудуть” майже “копійчані” БПЛА, які можуть вщент спалити цю дороговартісну техніку.
До повномасштабної війни Україна закуповувала турецькі ударні безпілотники Bayraktar TB2, які і допомогли ЗСУ відбити російський наступ у перші місяці війни. Bayraktar палили ті самі танкові колони, які проривалися з Білорусі на Київ. Але все одно необхідність закуповувати безпілотники (на початку війни популярністю користувалися “мавіки”) і виробляти власні українські БПЛА військово-політичне керівництво усвідомило не одразу. Тим часом окупанти це робили. У них вже були “Орлан-10” і дрони-камікадзе “Ланцет”.
У ході війни все змінилося. Україна таки почала виробництво власних БПЛА. Ба більше, у 2024 році у складі ЗСУ з’явилися Сили безпілотних систем. Це перший у світі рід військ, що використовує в своїй бойовій роботі повітряні, морські надводні та підводні, наземні безпілотники та роботизовані системи.
Наразі Україна інвестує в розробку безпілотників десятки мільярдів гривень. Міністерство цифрової трансформації постійно звітує про відправлення на фронт сотень і тисяч БПЛА. Волонтери також постачають різноманітні безпілотні літальні апарати у величезних кількостях. Зараз в Україні виробляють широку лінійку різноманітних дронів, але їх на фронті все одно не буває достатньо, оскільки росіяни також не стоять на місці у цьому питанні.
Також на фронті з’явилися наземні роботизовані комплекси (НРК). Батальйон безпілотних наземних систем Alter Ego функціонує у складі 93-ї ОМБр “Холодний Яр”, а Третій армійський корпус та бригада «Хартія» мають у своїй структурі підрозділи НРК. Як написав Міністр оборони України Михайло Федоров, у січні 2026 року НРК виконали понад 7 тисяч бойових і логістичних завдань на передовій.
Артилерія: від радянських систем, до снарядів Excalibur і САУ Caesar
Станом на 24 лютого 2022 року в Україні було понад 1000 різних зразків радянських або модернізованих радянських систем. Усі вони були схожі за характеристиками на те, що було у російських військ. Україна просила західних партнерів надати ефективну артилерію. Перші західні установки почали надходити до ЗСУ навесні 2022 року. Спершу Сполучені Штати передали гаубиці М777 і високоточні снаряди Excalibur, які дозволили уражати цілі на відстані понад 40 км. Після цього свої зразки артилерії почали передавати й інші країни.
У нашому війську з’явилися САУ: M109A3, M109A5, M109A6 Paladin, PzH2000, AHS Krab, Dana, Zuzana 2, Caesar, AS90, Archer, а також гаубиці: FH-70, L-119, M-119, M-46, OTO Melara Mod 56.
Реактивна артилерія: довгоочікувані HIMARS
На початку повномасштабного вторгнення найдалекобійнішими ракетами (дальність 120 км) для наземних ударів були ОТРК “Точка-У”. Але кількість цих ракет через інтенсивне використання постійно зменшувалась. На заміну їм США передали Україні РСЗВ HIMARS — це озброєння дуже очікували в українській армії, і його дуже боялися в російській.
За допомогою HIMARS ЗСУ почали “здіймати в повітря” склади з боєкомплектом російської армії і руйнувати логістику ворога. Після HIMARS до України почали надходити й інші високоточні реактивні системи: M-270, MARS II, TRG-230 і LRU, які діють за схожим принципом.
Далекобійна зброя: Storm Shadow і ATACMS, а також наш “Нептун”
Західні союзники тривалий час відмовлялися передавати Україні далекобійну зброю, оскільки побоювалися, що Путін може розв’язати війну з НАТО.
“Ми не будемо надсилати Україні ракетні системи, за допомогою яких вони можуть завдати удару всередині Росії”, – обґрунтовував своє рішення тодішній президент США Байден у травні 2022 року.
Однак, у травні 2023 року все змінилося. Велика Британія та Франція передали Україні свої системи Storm Shadow і SCALP (дальність від 250 до 560 кілометрів). А невдовзі ракети ATACMS надійшли і від США, при цьому американці обмежили їхню дальність до 300 кілометрів. Крім того, союзники поставили умову: не стріляти цією зброєю по території РФ. Після того як росіяни відкрили новий фронт на Північному Сході, ці обмеження були зняті.
Між тим, Україна розробляла і свою далекобійну зброю. Варто згадати про протикорабельний комплекс “Нептун”, створений у ДККБ “Луч”. Саме двома ракетами “Нептун” у квітні 2022 року ЗСУ потопили російський крейсер «Москва».
Видання The New York Times тоді писало: “Американська сторона була розгнівана тим, що Україна не попередила її про підготовку атаки. Також у Вашингтоні були здивовані, що Київ мав ракети, здатні досягти такого великого корабля. Крім того, цей крок “викликав паніку” в адміністрації Байдена, оскільки спочатку Вашингтон не планував давати Україні можливість атакувати такий значущий символ російської армії”.
Ще під час випробування ракет “Нептун” гендиректор і генконструктор ДККБ “Луч” Олег Коростельов заявляв, що ракету можна переробити для наземних цілей. У серпні 2023 року це стало реальністю: за даними ЗМІ, саме “Нептун” знищив російський ЗРК С-400 в окупованому Криму. Також повідомлялося, що дальність модифікованої ракети становить 400 км.
Легкоброньована техніка на озброєнні ЗСУ
Основу легкоброньованої техніки ЗСУ на початку російського повномасштабного вторгнення складали модернізовані радянські БТР-3, БТР-4, БТР-70/80, БМП-1/2, а також бронеавтомобілі “Козак”, “Варта” та “Новатор”.
Через рік в українській армії з’явилися західні зразки легкоброньованої техніки: французькі ББМ AMX-10RC, фінські БТР Patria, американські БМП Bradley M2A2, польські Rosomak і низка інших.
Авіація: довгоочікувані F-16
На момент 24 лютого 2022 року вся українська авіація була радянською або модернізованою радянською. Винищувачі — Су-27 і МіГ-29, штурмовики — Су-25, бомбардувальники — Су-24. Армійська авіація була представлена наступними моделями: Мі-2, Мі-8, Мі-9, Мі-24, Мі-26. Бомбардувальники ТУ, МіГ-31К – носії аеробалістичних ракет “Кинджал”, транспортні літаки Ан та Іл.
Варто зауважити, що Повітряні сили ЗСУ до 2035 року планували перехід на західні літаки 4+ покоління. Основним претендентом називали F-16.
Після агресії Росії Україна просила союзників прискорити надання F-16. Але союзники це робити не квапилися. Перші F-16 з’явилися в Україні тільки наприкінці липня 2024 року. Перше відоме застосування літаків відбулось 26 серпня 2024 року під час масованого ракетно-дронового обстрілу. За повідомленням Генштабу ЗСУ F-16 збили тоді чотири ракети.
Небо України закрило не НАТО, а надана країнами НАТО ППО
До початку повномасштабної війни в України не було і західних систем протиповітряної оборони. Весь арсенал складався з радянських зенітно-ракетних систем, станцій РЛС і РЕБ. Найпотужнішою системою був комплекс С-300 із радіусом майже 100 км. Також на озброєнні стояли комплекси “Бук”, “Тор”, “Стріла-10”, С-125, “Оса”, “Куб” і ПЗРК. Російські масовані удари по енергетиці і цивільним об’єктам, які армія РФ розпочала восени 2022 року, показали необхідність посилити ППО.
З першого дня вторгнення РФ Володимир Зеленський просив західних союзників “закрити небо” над Україною. Але ні НАТО, ні Сполучені Штати на це не погодилися, зазначивши, що “безпілотна зона” може спровокувати пряму війну з Росією.
Передачу перших комплексів ППО Patriot західні партнери почали у квітні 2023 року. Перші установки надійшли від Німеччини та США. Потім в Україні з’явилися системи ППО NASAMS, IRIS-T, SAMP/T. Для боротьби з дронами Україна створила мобільні групи з великокаліберними кулеметами, а також отримала від Німеччини СУ Gepard.
Озброєння для ЗСУ у 2026 році
У 2026 році Україна продовжить отримувати нове озброєння від партнерів, а також Сили оборони України посиляться і вітчизняними розробками. За даними видання Defense Express у нашому війську мають з’явитися шведські винищувачі Gripen, шведські літаки ДРЛС Saab 340 AEW&C, ЗРК SAMP-T NG (Франція), українські балістичні ракети FP-7 і FP-9, крилаті ракети з США, які розробляються в рамках проєкту ERAM.
Чому сучасна зброя не допомагає ЗСУ звільняти території
Попри те, що у Сил оборони України наявна сучасна західна зброя, росіяни потроху просуваються, захоплюючи все більше наших територій і використовуючи при цьому застарілу техніку. Навіть віслюків із кіньми. Чому так відбувається, “Політарені” розповіли експерти.
Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив”:
“Тут є декілька причин. Перша: росіяни протягом війни системно, сплановано збільшували кількість свого угруповання. На момент повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року в них було 180 тисяч, станом на кінець 2025 року їхнє угруповання становить вже 715 тисяч. Тобто вони збільшують кількість особового складу, і за рахунок цього вони рухаються. Їхній наступ і захоплення нашої території — це, в першу чергу, результат постійних “м’ясних штурмів”, це використання великого людського ресурсу.
За чотири роки війни вони втратили півтора мільйони солдатів. І що ці втрати дозволили росіянам захопити? Вони захопили хоча б один обласний центр? Ні. Вони захопили хоча б одну область в цілому в її адміністративних межах? Теж ні. Вони поклали мільйон солдатів заради того, щоб захопити невеличкі населені пункти, невеличкі села, лісосмуги, поля і, час від часу, міста районного значення.
Наприклад, Радянський Союз за 4 роки під тиском нацистської Німеччини встиг відступити з більшості своїх територій, потім повернути ці території, а потім ще розпочати наступальні дії в Східній Європі, захопивши частину Східної Європи, дійшов до Берліна і провів Берлінську наступальну операцію.
Так, росіяни наступають, захоплюють по 10 квадратних кілометрів на місяць, але при цьому втрачають набагато більший і набагато для них критичніший ресурс, виснажуючи свою економіку і втрачаючи бойовий потенціал.
Ми ж бачимо, як в 2025-му році Росія взагалі відмовилася від танків та бойових машин і воювала переважно піхотою, віслючками, кониками, легкими транспортними засобами, “Жигулями” та “буханками”. А використання сучасних технологій допомагає Україні зберігати людський ресурс і ефективніше використовувати засоби ураження для того, щоб це “м’ясо” зупиняти.
Але є ще нюанси пов’язані з тим, що в деяких випадках ми теж не завжди на 100% використовуємо ті можливості, які є в нас. Наприклад, на рубежі 2024–2025 років, коли було зрозуміло, що росіяни будуть у 2025 році воювати переважно людським ресурсом, піхотною компонентою, можна було підготуватися заздалегідь до цього в питаннях облаштування лінії оборони в протипіхотному форматі. Ми цього не зробили.
Тому у росіян у 2025 році був такий собі карт-бланш, коли вони більш-менш успішно використовували тактику малих груп. Тільки після того, як ми під це підлаштувалися й адаптувалися, у них вже цей процес пішов набагато повільніше і з більшими втратами. Тому все залежить від того, як швидко ми реагуємо на зміни, навіть у тактиці використання цього “м’яса” з боку Росії”.
Олександр Хара, директор Центру оборонних стратегій:
“Перш за все, війна — це протиборство метасистем. З одного боку задіяна вся держава, а з іншого боку — партнери. Російська Федерація має на своєму боці Китай, який технологічно і матеріально їй допомагає. З нашого боку це понад 50 країн. Але вони не надають в повному обсязі все те, щоб кардинально змінити ситуацію на полі бою.
Наприклад, та кількість західних літаків, яка у нас є, недостатня для того, щоб перекрити небо, не дати можливості ворогу використовувати КАБи. Тому ми заміщаємо нашими технологіями і передусім дронами, якоюсь там кількістю ракет, те, що Росія має в набагато більших обсягах.
Плюс, війна — це й удари по економічній інфраструктурі, і по виробництву, і по складах і так далі. І тут, знов таки, у нас бракує достатньо засобів, щоб кардинально зменшити спроможності Росії вести війну.
Якби війну вели США або НАТО, то перше, що б вони зробили, це домінування в повітрі. Друге, вони б знищили всі сили й засоби російських військ в оперативній глибині. Тобто, десь за 50, 300 або 400 кілометрів. І тоді б уже на точці зіткнення у Росії були б розпорошені, демотивовані й погано оснащені війська.
В нашому випадку недостатньо засобів повітряних, ракетних, дронових на цю оперативну глибину, і тому є чисельна перевага російських військ в живій силі. Плюс, вони не рахуються з життям своїх “підданих” і тому, звичайно, готові за якісь квадратні кілометри жертвувати їх великою кількістю.
Друге, війна — це живий організм і сторони адаптуються. Наші перші успіхи були пов’язані з тим, що росіяни недооцінили нас, заходили колонами та були легкою ціллю, а тому ми їх знищували наявною у нас і навіть застарілою зброєю.
А зараз змінився характер війни. Через застосування дронів утворилася kill zone. І нам складно вести маневрову війну. Та, власне, і Росії також. І тому, і ми, і вони шукаємо нової тактики ведення війни на лінії зіткнення, яка фактично розмилася. Росіяни маючи більший людський ресурс просочуються в тактичну глибину і становлять загрозу нашим військам.
Будь-які військові формування, якщо був якийсь прорив ворога, мали би відійти назад на наступний рубіж, щоб утримати лінію. Але зараз, фактично, так ніхто не робить, тому що такої лінії боєзіткнення, фактично, майже ніде немає.
Ми воюємо в рамках тих спроможностей, які у нас є, маю на увазі, як доктрину, так і підготовку, і кількість нашої живої сили. От, власне, таке пояснення певним успіхам Росії.
Ну, і найголовніше, враховуючи асиметрію, ми зайняли стратегічну оборону. Це означає, що можна розмінювати невеличкі території на знищення живої сили супротивника. Це називається war of attrition, тобто війна на виснаження.
Зрозуміло, що добре підготовлені військові, мотивовані, які мають озброєння, обладнання, техніку, які мають можливість отримувати боєприпаси і так далі — це дуже важливий момент. Тобто, немає одного фактора, який може привести до перемоги на певному напрямку. Якщо у нас більше людей, то це не означає перемогу. Повинна бути спроможність, а вже спроможність дає можливість досягти тактичних або оперативних цілей”.
Олег Катков, експерт з озброєнь, головний редактор Defense Express:
“Треба розуміти, що ми ведемо війну проти країни, яка значно більше і по території, і по людському ресурсу, яка витрачає на війну більше, ніж Україна має бюджет. До того ж, РФ є ядерною державою, яка готувалася до цього вторгнення багато років.
Тепер просто перекрутимо ситуацію. Якби ми, наприклад, воювали б на віслюках, а РФ воювала б чимось на кшталт “Абрамсів”, “Леопардів”, високоточними бомбами, отримувала б допомогу від Європи, США. Де б ми були? Людський ресурс на війні, звісно, має значення. Але яка його ціна? Завалити “м’ясом” можна будь-кого”.
