В Україні активно обговорюють проєкт нового Цивільного Кодексу – масштабну реформу приватного права, яка має замінити чинний Кодекс 2003 року.
Одна з найбільш резонансних тем – це пропозиція дозволити укладати шлюб з 14 років у певних винятках. На тлі критики голова Верховної Ради Руслан Стефанчук пообіцяв, що норму точно з проєкту приберуть і залишать діючу.
Але не менш цікавою та дискусійною виявилася також інша особливість нового кодексу – введення інституту заручин.
Заручини завжди були переважно культурною традицією: хтось обмінювався обіцянками, хтось дарував каблучку, і на цьому все. Тепер же кодекс претендує регулювати такі відносини у правовому полі – там, де раніше ніхто й не думав, що потрібні юридичні правила. Заручини описані у статті 1488, а також згадуються в контексті шлюбного договору у статті 1607 проекту Цивільного Кодексу. У цих статтях є кілька моментів, які одразу привернули увагу громадськості, правозахисників та юристів: від фінансових наслідків відмови від шлюбу після заручин до оцінки “аморальної поведінки” в суді.
Що саме передбачає нова норма про заручини і чому вона викликає стільки емоцій – розберемо далі.
Що таке заручини, та які наслідки вони мають згідно проєкту Цивільного Кодексу
Заручинами визнається взаємна обіцянка жінки та чоловіка укласти шлюб в усній або письмовій формі. Законодавець зазначає, що заручини зазвичай проводяться в урочистій обстановці або відповідно до звичаїв.
Заручини можливі лише для осіб, які досягли шлюбного віку або яким суд надав право на шлюб раніше встановленого строку.
На практиці це означає, що навіть неформальна взаємна згода на шлюб (наприклад, підтверджена свідками чи електронними повідомленнями) може бути визнана заручинами за наявності відповідних доказів. Водночас відсутність формальних ознак не створює юридичних наслідків.
- Перехід до статусу наречених
З моменту подання спільної заяви про державну реєстрацію шлюбу заручені набувають статусу наречених.
Це положення відмежовує два етапи: етап обіцянки (заручини) та етап безпосередньої підготовки до реєстрації шлюбу (наречені). Після подання заяви правові наслідки відмови від шлюбу стають більш вагомими.
- Відсутність обов’язку укласти шлюб
Заручини не породжують обов’язку вступити в шлюб. Кожна зі сторін зберігає право відмовитися від укладення шлюбу в будь-який момент.
Це відповідає конституційному принципу добровільності шлюбу (стаття 51 Конституції України). Водночас свобода відмови супроводжується майновими та компенсаційними наслідками.
- Майнові та компенсаційні наслідки відмови від шлюбу після заручин
Особа, яка після заручин відмовляється від укладення шлюбу, зобов’язана:
- відшкодувати другій стороні реальні витрати, понесені у зв’язку з підготовкою до шлюбу та весілля (наприклад, оплата послуг весільного агентства, бронювання приміщень, придбання весільного вбрання, організація урочистостей);
- компенсувати моральну шкоду, завдану відмовою.
Розмір моральної шкоди визначається судом з урахуванням обставин справи.
Винятки з правила відшкодування передбачені для випадків, коли відмова зумовлена:
- протиправною або аморальною поведінкою іншої сторони;
- приховуванням обставин, що мають істотне значення для особи, яка відмовляється (зокрема тяжка хвороба, наявність дитини, судимість, зміна статі, перебування в іншому зареєстрованому чи фактичному шлюбі тощо).
У таких ситуаціях відшкодування витрат і компенсація моральної шкоди не застосовуються, однак відповідні обставини мають бути доведені в судовому порядку.
Повернення подарунків, зроблених після заручин
Проєкт Цивільного кодексу вводить спеціальне правило щодо подарунків, які були зроблені саме з розрахунком на майбутнє укладення шлюбу (наприклад, заручинна каблучка, гроші на весілля, гаджети, ювелірні вироби тощо). І тут фігурує поняття “договір дарування”.
Договір дарування – це юридична угода, за якою одна особа (дарувальник) безоплатно передає іншій особі (обдарованому) майно у власність. Після передачі майно стає повною власністю обдарованого назавжди. Для нерухомості договір обов’язково укладається в письмовій формі з нотаріальним посвідченням і державною реєстрацією. Для інших речей (гроші, техніка, прикраси) договір може бути усним або простим письмовим, але факт дарування зазвичай підтверджується чеками, переказами чи свідками.
Як це працює на практиці (на прикладі каблучки):
Якщо чоловік подарував жінці каблучку на заручини (усно, без жодних документів), а вона згодом розірвала заручини без поважних причин:
- Це вважається розірванням договору дарування.
- Жінка зобов’язана повернути річ у натурі.
- Якщо вона її загубила або продала, вона має відшкодувати її вартість грошима.
Таким чином, проєкт робить подарунки на заручини юридично “умовними”: якщо шлюбу не буде, дарувальник отримує реальний механізм повернення майна або компенсації його вартості через суд.
Заручини та шлюбний договір
Стаття 1607 проєкту Цивільного Кодексу передбачає, що шлюбний договір може бути укладений зарученою парою ще до реєстрації шлюбу.
Шлюбний договір – це нотаріально завірена угода, яка регулює виключно майнові права та обов’язки подружжя (розподіл нерухомості, боргів, бізнесу або аліментів).
Якщо однією зі сторін є неповнолітня особа (шлюб з 16 років можливий за рішенням суду, – ред.), для укладення договору потрібна згода батьків, піклувальника чи іншого законного представника, що посвідчується нотаріусом.
Тепер заручини – це відповідальність
Введення інституту заручин перетворює традиційну романтичну обіцянку на юридично значущу подію з потенційними фінансовими та компенсаційними наслідками. Норма спрямована на захист інтересів сторони, яка добросовісно вклалася фінансово в підготовку до шлюбу, однак водночас створює додаткові ризики для особи, яка вирішує відмовитися від шлюбу після заручин.
Ці положення залишаються предметом активного обговорення в юридичній спільноті та серед правозахисників.
Наразі проєкт Кодексу перебуває на стадії доопрацювання, і остаточна редакція статті 1488 може зазнати змін.
Плюси та мінуси норм про заручини в проєкті Цивільного Кодексу
Норма про заручини є однією з найбільш дискусійних новацій. Автори законопроєкту позиціонують її як механізм захисту добросовісних сторін, які вже вклали ресурси в підготовку до шлюбу. Водночас критики, зокрема правозахисниці, вказують на суттєві ризики для свободи вибору та гендерної рівності. Розглянемо ключові аргументи “за” та “проти”.
Переваги норми про заручини:
- Захист майнових інтересів добросовісної сторони. Якщо одна особа витратила значні кошти на весілля (бронювання залу, придбання вбрання, організацію урочистостей), а інша раптово відмовляється без поважних причин, то перша отримує можливість відшкодувати реальні витрати та моральну шкоду у судовому порядку. Це робить обіцянку взяти шлюб більш відповідальною і зменшує випадки, коли одна сторона використовує заручини для маніпуляцій чи витрат чужих ресурсів.
- Регулювання подарунків як умовних. Повернення через суд подарунків (наприклад, обручки чи інших цінних речей), зроблених саме у зв’язку з майбутнім шлюбом, – це спроба уникнути несправедливості, коли один партнер отримує майно, а шлюб не відбувається з його ж вини.
- Стимулювання серйозності намірів. Введення фінансових наслідків може зменшити кількість легковажних заручин і пропозицій, сприяючи більш усвідомленому підходу до шлюбу.
Недоліки та ризики:
- Фінансовий і психологічний тиск, переважно на жінок. Норма формально гендерно нейтральна, але на практиці може впливати на жінок, які відмовляються від шлюбу через виявлене насильство, токсичні стосунки чи нерівність. Як зазначає авторка колонки в “Українській правді”: “Запропоновані норми про заручини насправді б’ють насамперед по жінках. Формально закон не змушує вступати в шлюб, але дозволяє стягувати гроші й “моральну шкоду” з тієї людини, яка передумала. На практиці це означає фінансовий і психологічний тиск саме на жінок, які частіше відмовляються від шлюбу через насильство, небезпеку або нерівність у стосунках”.
- Суперечність принципу вільної згоди на шлюб. Хоча заручини не створюють обов’язку одружуватися, страх компенсації може перетворювати відмову на “дорогу” дію, що суперечить статті 51 Конституції України про добровільність шлюбу.
- Суб’єктивність оцінки “аморальної поведінки” та прихованих обставин. Суду доведеться оцінювати, чи була поведінка партнера “аморальною” або чи приховував він щось “істотне” (зміна статі, судимість, дитина тощо). Це створює ризики упередженості, порушення приватності та додаткової травматизації в суді.
- Збільшення судового навантаження. Оцінка витрат, моральної шкоди, “істотних обставин” та умовності подарунків потребуватиме багатьох судових процесів, що ускладнить систему правосуддя. (Раніше “Політарена” писала про кадровий голод в судовій системі та його причини.)
Загалом, норма про заручини намагається балансувати між захистом інвестицій у стосунки та свободою вибору, але критики вважають, що ризики для вразливих груп (особливо жінок у токсичних стосунках) переважують потенційні переваги. Дискусія триває, і на етапі доопрацювання законопроєкту можливі пом’якшення чи уточнення формулювань.
Проєкт нового Цивільного кодексу України, зокрема норма про заручини в статті 1488, став однією з найяскравіших ілюстрацій того, як спроба модернізувати приватне право може торкнутися найінтимніших сфер життя громадян. З одного боку, це спроба надати юридичну вагу традиційним обіцянкам і захистити тих, хто вже вклав ресурси в майбутнє спільне життя; з іншого – створення механізмів, які на практиці можуть обмежувати свободу вибору та посилювати тиск у вразливих стосунках. Поки що це лише проєкт, який перебуває на стадії доопрацювання: після гучної критики вже вилучили норму про шлюб з 14 років, а щодо заручин дискусія триває. Чи залишиться стаття 1488 у поточній редакції, чи її суттєво пом’якшать, чи, можливо, взагалі виключать – покаже подальше обговорення в комітетах Верховної Ради та реакція суспільства. А поки що ми спостерігаємо лише початок великої реформи, і її остаточний вигляд може суттєво відрізнятися від того, що зареєстровано в січні 2026 року. Подивимося, чи вдасться знайти баланс між захистом інтересів і збереженням свободи.
