Росіян повернули в Парламентську Асамблею Ради Європи (ПАРЄ). Щоправда, місця в ПАРЄ зайняли не офіційні делегати Російської Федерації, яку виключили з організації в березні 2022 року, а представники ліберальної опозиції — “хорошиє русскіє”, які живуть в Європі. Повернення в ПАРЄ представників Росії супроводжувалося скандалами між самими “опозиціонерами” на фоні протесту делегації України. Попри це, бюро ПАРЄ самостійно визначило кандидатів від Росії і проігнорувало протест і пропозиції України.
“Політарена” поспілкувалася з представниками України в ПАРЄ і з’ясувала, чому європейці вирішили повернути росіян у свої демократичні інститути, як відбувалося це повернення, та яку небезпеку воно несе.
Скандали навколо формування і засідання платформи “хороших русскіх” в ПАРЄ
Формування і перше засідання платформи російських демократичних сил при Парламентській асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) – таку офіційну назву отримало це утворення – відбувалося зі скандалами. Від початку українська делегація виступала проти створення такої платформи і протидіяла цьому.
Але більшість європейських країн до України не прислухалися і створення платформи підтримали. Тоді представники української делегації, під час обговорення резолюції про створення платформи, подали свої поправки, які стосувалися, зокрема, критеріїв представництва. Українці наполягали, щоб на платформі були представлені російські громадяни, які воюють на боці України. Також пропонували збільшити представництво корінними народами Росії. Поправка української делегації була прийнята, але при формуванні платформи її проігнорували.
“Я, наприклад, наполягав, щоб у складі цієї платформи були представники РДК. Їх дійсно можна вважати “хорошимі русскімі”, які сьогодні воюють зі зброєю в руках проти російської армії. Але нікого з них не включили”, – сказав “Політарені” член постійної делегації України в ПАРЄ, народний депутат (фракція “ЄС”) Олексій Гончаренко.
“Я був єдиним членом бюро ПАРЄ, який проголосував проти рішення бюро про створення і затвердження складу цієї платформи”, – додав Гончаренко.
До речі, за резолюцію в цілому делегація України теж не голосувала.
“Також в резолюції був пункт про те, що представники російських демократичних сил мають висунути спільний список, щоб таким чином продемонструвати свою хоча б договороздатність один з іншим. Але вони не змогли висунути єдиний список, посварилися одразу всі”, – нагадав Гончаренко.
Оскільки російські опозиціонери не змогли сформувати спільний список кандидатів, цю функцію на себе взяв апарат ПАРЄ. У підсумку до платформи увійшли 15 осіб, серед яких є і відомі в Україні росіяни: чемпіон світу з шахів Гарі Каспаров, колишні депутати Держдуми Марк Фейгін і Дмитро Гудков, бізнесмен Михайло Ходорковський, правозахисник Олег Орлов, віцепрезидент Free Russia Foundation Володимир Кара-Мурза.
Перше засідання створеної платформи російських демократичних сил при ПАРЄ відбулося у Страсбурзі 29 січня. Тут теж не обійшлося без скандалів. По-перше, його чомусь вирішили провести в закритому режимі. Вести зйомку засідання не дозволили навіть самим учасникам російської платформи.
“Це було моє рішення. Я хотіла вибудувати довірчі відносини між людьми, тому важливо було створити безпечний простір для обміну думками. Якби були присутні ЗМІ та публіка, це було б більше не про суть речей, а про якісь особисті проблеми. А регулювати особисті питання — це не наша справа”, — сказала журналістам голова ПАРЄ Петра Байр.
На засідання платформи намагалася потрапити голова української делегації в ПАРЄ Марія Мезенцева-Федоренко, але її попросили вийти із зали.
Перше засідання, яке тривало годину, за повідомленнями ЗМІ, також закінчилося деякими розбіжностями. Але це не все.
Вже після засідання Кара-Мурза образив журналістку російського опозиційного видання Sota. Вона запитала “опозиціонера” про його зарплату у фонді Free Russia, і як ця зарплата контрастує з коштами, які виділяються на політв’язнів. Кара-Мурза перепитав, яке видання представляє кореспондентка. Почувши відповідь, він сказав: “А, так ви “обоссота”, ви б сказали відразу, я з вами взагалі не збирався спілкуватись”.
Чому все ж таки ПАРЄ в будь-який спосіб намагається повернути росіян, навіть не дивлячись на скандали і порушуючи свою ж резолюцію?
“Ну, є велике бажання діалогу з росіянами, що тут можна сказати, це — факт”, – пояснив Гончаренко.
“Європейці не уявляють своє життя без Росії. Це політична патологія”, – Мережко
Більш детальніше про створення платформи російських демократичних сил при ПАРЄ “Політарена” поговорила з представником української делегації, нардепом фракції “Слуга народу”, головою Комітету Верховної Ради України з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександром Мережком.
– Пане Олександре, яке ваше ставлення до створення цієї платформи “хороших русскіх”?
– Знаєте, я дуже скептично ставлюсь до самої ідеї цієї платформи. Я помітив одну таку характерну річ — цю ідею з самого початку просували ті самі люди, які просували повернення офіційної російської делегації. Просто деякі європейці не уявляють своє життя без Росії в тій або іншій формі. Росіяни живуть в їхньому світогляді. Це якась політична патологія.
“Росія”, “російська культура” — ці чи ще якісь стереотипи засіли у їхній голові, і вони намагаються їх реалізувати. Жодного сенсу в цій платформі я не бачу. До речі, активно просував цю платформу представник Угорщини, такий собі орбаніст. Колишній голова ПАРЄ Тіні Кокс, дуже проросійський товариш, пояснював, чому повинна бути така платформа. Офіційна версія — треба мати діалог з російським громадянським суспільством. Але це нонсенс. В тоталітарній державі немає громадянського суспільства. А тому цілі, які вони декларують, не відповідають істині.
І росіяни, які увійшли в цю платформу, не є представниками громадянського суспільства Росії. Хоча там є різні люди. Я, наприклад, непогано ставлюсь до Каспарова. Каспаров, можливо, один з тих багатьох, хто щиро вболівав за Україну і боровся проти путінізму, коли ніхто не боровся. Це людина з певним світоглядом, з певними принципами. Але там є люди з різними амбіціями, а тому вони між собою «воюють».
Ми, українська делегація, просували іншу ідею — створення платформи колонізованих народів, куди мали б увійти: чеченці, інгуші, дагестанці, татари та інші, тому що Росія залишається імперією.
А в такому вигляді, як зараз, російська платформа в ПАРЄ — це трибуна московської інтелігенції в еміграції, але не трибуна поневолених народів Росії.
– Слухайте, там же є представник корінних малочисельних народів Росії, удегеєць Павло Суляндзіга, чеченський активіст, президент “Асамблеї народів Кавказу” Руслан Кутаєв.
– Я не знаю жодного з них. Я підтримую, наприклад, національно-визвольний рух Чечні “Єдина сила” і його лідера Джамбулата Сулейманова. Він є учасником бойових дій проти Росії, брав участь у двох чеченських війнах. Що може бути ще для статусу людини, яка заслужила своєю діяльністю, героїзмом, та чому вона не входить в цю платформу?
Я, до речі, не задоволений, тим, що Петра Байр стала новим президентом ПАРЄ. Вона голосувала за повернення російської делегації. Я вважаю, що ті люди, які голосували за повернення російської делегації, не мають морального права очолювати таку організацію. Зараз вона починає активно займатися промоцією російської платформи. Тобто, людина спочатку боролася за те, щоб повернути російську делегацію, а зараз бореться за цю платформу. І на нас чекає дуже багато сюрпризів попереду.
– А чому до голосів представників нашої делегації не прислухалися?
– У мене є дуже суб’єктивне припущення, що це апаратна гра. Ми не все можемо зробити. Щось у надрах секретаріату відбувається, якась політика. Тобто, вони вирішують ці питання, просувають їх, а потім послідовно їх реалізовують. Словом, це якась глибинна політика, яка не зовсім відповідає інтересам України.
– Чи варто представникам України співпрацювати з представниками російської платформи? Як з ними співпрацювати? Як можна на них впливати? Чи можна поставити всю цю російську опозицію у вигнанні під український контроль?
– На жаль, це нереально. Я виходжу з іншого погляду. Знову ж таки, це моє суб’єктивне припущення: нам треба мінімізувати шкоду від цієї платформи. Наприклад, вони вже почали казати, що не може бути колективної відповідальності всіх росіян (за війну РФ проти України, — ред.). Петра Байр також заявила, що не слід ототожнювати російський режим з російськими людьми.
– Ну, і Кара-Мурза про це каже.
– Так! А до чого це веде? До зняття санкцій. Вони потім почнуть казати, що це нелогічно, мовляв, якщо ви визнаєте, що російський режим і російські люди — це різні речі, то знімайте санкції, тому що вони шкодять російським людям, а режиму не шкодять. Тобто наступний крок буде саме такий. Вони ж будуть діяти поступово. Росіяни діють, як в тій байці про лисичку, знаєте? Їде чоловік на бричці. І тут лисичка просить підвезти. “Та ти дуже важка”, – каже чоловік. “А можна тоді хвостик покласти?”, – питає руда. Він: “Можна”. Згодом лисичка питає: “А можна лапку покласти?”. Чоловік: “Можна”. Ну, і в підсумку, як не важко здогадатися, лисичка залізла на бричку повністю. Так і ці російські опозиціонери будуть діяти. Я впевнений, що це робота ФСБ. У них все прораховано, вони мислять стратегічно і використовують кожну можливість, щоб втиснутися і досягти своєї мети. І я не знаю, чи це свідома позиція керівництва ПАРЄ, чи ні.
Тобто, для нас головне, щоб росіяни не нашкодили і не просували шкідливі ініціативи, але, на жаль, вони будуть їх просувати. І європейці будуть посилаючись на них, казати: “Ну що ви, це ж росіяни, це ж окремі, вони страждають, давайте поліпшимо їхнє становище, вони ж проти війни”.
– Як нам тоді діяти?
– Ну, по-перше, нам треба змінювати і переформатувати цю платформу. Вона, наскільки я розумію, у цьому складі працюватиме рік. Нам важливо, щоб там були представлені насамперед представники дійсно поневолених народів, а не московська інтелігенція. Потрібно, щоб ця платформа була трибуною поневолених народів Росії. І в цьому ПАРЄ може піти на компроміс. Я висловлюю, знову ж таки, свою думку. А для московської інтелігенції російська платформа в ПАРЄ — це боротьба за гранти.
Знаєте, як Троцький казав: “Якщо невідомо, про що йдеться, то йдеться про гроші”. Можливо я і помиляюсь, тому що став цинічним.
– Думаю, ви праві. Російська журналістка у Кара-Мурзи якраз і спитала саме про гроші. І він почав її ображати, бо вона влучила в точку.
– За радянських часів був такий відомий кримінальний процес Синявського і Даніеля.
(Процес відбувався в лютому 1966 року в Москві. Письменників Андрія Синявського та Юлія Даніеля звинуватили в антирадянській агітації за публікацію творів за кордоном. Засуджені до 7 та 5 років таборів, вони стали символом дисидентського руху та боротьби проти цензури в СРСР, — авт).
Після відбуття покарання в таборі Синявський опинився в еміграції у Парижі, і там в одному з інтерв’ю він сказав дуже цікаву річ: “Дисидентство — це товар. Його можна вигідно продати на Заході, але виробити треба в Радянському Союзі”. Тобто, для деяких з російських опозиціонерів дисидентство — це товар, який вони виробили в Росії, але продають на Заході, отримуючи гранти. На жаль, це такий політичний бізнес за рахунок якого ці інтелігенти-опозиціонери живуть. Уявіть собі, європейські країни, такі як Франція та Німеччина, — недешеві країни. Там, щоб жити, потрібно працювати на заводі, в таксі чи ще десь. А тут тобі і слава, тут тобі і гранти, і гроші.
– Чи спілкувалися ви з кимось із представників платформи?
– Я спілкувався з Кара-Мурзою. Кажу йому: “Я визнаю опозицію, яка зі зброєю в руках б’ється з путінським режимом”. А він мені: “А ми за ненасилля”. Ось це і є маркер. Ненасилля — це, по суті, ставати на бік ворога. Коли вбивають на твоїх очах людину, а ти за ненасилля, то ти допомагаєш об’єктивно ворогу.
Але хоча б добре, що всі ці люди підписали Берлінську декларацію. Тобто вони засудили російську війну проти України, вони визнали територіальну цілісність України в кордонах 1991 року, вони визнали режим Путіна нелегітимним і злочинним.
