Україна посіла 20-те місце у глобальному рейтингу військової могутності за версією аналітичного сайту Global Firepower. При цьому на другому місці в рейтингу найсильніших армій світу – збройні сили РФ, які чотири роки йшли до околиць Покровська від передмість Донецька, прославилися фактично втратою Чорноморського флоту і брехнею про взяття Куп’янська.
За заявами Global Firepower, до індексу військової могутності армій включені понад 50 статистичних показників. До яких належать, зокрема, чисельність особового складу, озброєння, військовий бюджет, наявність природних ресурсів та інші чинники. Але цей рейтинг не є науково затвердженим, і попри це його цитують провідні світові видання.
“Політарена” поспілкувалася з українськими військовослужбовцями та військовими експертами на тему про те, яке справжнє місце Збройних сил України у рейтингу найсильніших армій, та які мають бути реальні критерії оцінки.
Депутат Київської міської ради (фракція “УДАР”), заступник командира батальйону ударних безпілотників “Ахіллес” 92-ї ОШБ Олесь Маляревич:
“Якщо армія не вміє воювати дронами, вона приречена“
Критерії, якими користуються автори Global Firepower, безнадійно застаріли. Стандартні озброєння вже нічого не вирішують. Якщо армія не вміє воювати дронами, вона приречена. А щодо реального місця у рейтингу військової могутності, то я думаю Україна – в першій п’ятірці.
Військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко:
“З бойового досвіду ми – на першому місці“
Ці рейтинги абсолютно не відповідають дійсності, вони формуються за дуже примітивним, банальним принципом. А саме: скільки у країни танків, літаків, підводних човнів, особового складу. Якщо у когось армія 100 тисяч, а у когось 125 тисяч, то друга вже сильніша. А країни, які мають ядерну зброю, обов’язково потрапляють у топ.
Але в умовах конвенційних воєн ядерна зброя не відіграє жодної ролі. І армії Франції чи Британії поступаються українським апріорі. Наявність флоту так само нічого не означає. Ми свідки, як повністю нівелювали потенціал Чорноморського флоту РФ. Це при тому, що Україна навіть і флотилії не має.
А ось бойовий досвід відіграє дуже важливу роль. Насправді в рейтингу ми перебуваємо в першій десятці, але якщо брати бойовий досвід (а він у нас унікальний – чотири роки успішно воюємо з противником, який перевищує наш потенціал за багатьма параметрами), то Україна посідає перше місце у рейтингу. Це незаперечно. От говорять про армію Ізраїлю… Але ж у ЦАХАЛ є тільки досвід бойових операцій проти терористів.
Член парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Федір Веніславський (фракція “Слуга народу”):
“ЗСУ реально входять до трійки найкращих армій Європи“
Ці оцінки рейтингу базуються насамперед на кількісних показниках особового складу та резервістів, озброєння та військової техніки, наявного корабельного складу ВМС, мобільності тощо.
Але вони не враховують участь у реальних бойових діях та морально-психологічної готовності громадян до відстоювання територіальної цілісності та державного суверенітету. Думаю, реально ЗСУ входять до трійки найкращих збройних сил країн Європи та до десятки світового рейтингу.
Політолог, віцепрезидент аналітичного центру “Політика” Олег Лісний:
“Ми краще воюємо, але рейтинги міряють по-іншому“
Я не згоден, що Україна на 20-му місці, як і з тим, що Ізраїль – на 15-му. Так, ми зараз краще воюємо, але там у рейтингах міряються трохи по-іншому. Там міряють стратегію для майбутніх воєн, потенціал країни – економіку, виробництво та інше.
Ми маємо досить сильні сторони, але зараз потрібно дивитися на своє місце у світі трохи інакше. Ті опції, яких нам не вистачає, ми повинні перекривати в майбутньому. Коли війна закінчиться, ми не повинні зупинитися на тому, що ми маємо, а розвиватися у військовому плані. Мусимо мислити стратегічно.
Наприклад, НАТО – не назавжди. А якщо так, то яке озброєння нам потрібне? Цей нескінчений сусід: якщо Росія не розпадеться, залишиться в тих самих масштабах, що зараз, ми маємо отримати ракети, посилити економіку у цьому напрямку. Треба не “закінчувати війну в голові”, а готуватися до наступної.
Ось всі ці країни, які в топі рейтингу, вони готуються до великих війн, розвивають ті чи інші напрямки. Так, насправді для обивателя країна, яка успішно воює з Росією, не двадцята. А ось для експертів, мабуть так і є.
Військовослужбовець одного з районних ТЦК і СП міста Києва Станіслав Васильєв:
“Головний критерій – здатність вбивати супротивника“
Нормальне у нас місце у рейтингу! Років сім-вісім тому взагалі були на 31 місці. А зараз на одинадцять позицій піднялися! Але якщо говорити серйозно, я вважаю, головний критерій військової могутності – здатність збройних сил вражати за одиницю часу певні сили супротивника.
Армія росіян за кількістю та оснащеністю слабша за Китай та Індію. Ось пишуть, що мають 12-14 тисяч танків. Більше, напевно, ніж у всіх армій світу разом узятих. Але там не враховується, що ми давно вибили найсучасніші та оснащені. А вони там можуть рахувати Т-34 на складах, не кажучи вже про Т-55 і Т-62.
Виконавчий директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос:
“Ми не є цілком самодостатні“
За якимись критеріями ми можемо вважатися першою армією у світі, за якимись, напевно, – ні. Так, у нас є підготовлена, досвідчена армія. Але ми не знаходимося у вакуумі, ми не цілком самодостатні. Орієнтуємось на ті ресурси, на ту зброю, яку дають партнери.
А якби нам нічого не давали, не було б допомоги, що тоді виходить? Можливо, логіка укладачів рейтингу саме у цьому. З цієї точки зору РФ має певний запас міцності, потужності для тривалого автономного ведення війни. Ось як Іран з Іраком, вони вісім років воювали.
Візьмемо Ізраїль. Стратегія ЦАХАЛ побудована на швидких, швидкоплинних війнах. Вони мають обмежений людський ресурс, обмежений фінансовий. Війна Судного дня 1973 року – там Армія Ізраїлю зіткнулася з великими викликами, і ми не знаємо, що б сталося без допомоги США. Тож, незважаючи ні на що, 15 місце Ізраїлю в рейтингу – цілком заслужене. Як і місце України.
Експерт Українського інституту майбутнього, колишній співробітник СБУ Іван Ступак:
“Такі рейтинги може замовляти сама РФ“
Рейтинг орієнтувався просто на цифри. Взяли різні дані та почали виводити якусь “середню температуру по лікарні”. Але про практику, про досвід, там нічого не йдеться. А його, цей досвід, таку величину вивести дуже важко.
Вони ж говорять про військову могутність, а виходить, що несуть якесь марення. Головний критерій – саме бойовий досвід, участь у реальних воєнних діях. Тобто ми насправді, напевно, одні з перших, якщо не перші у цьому рейтингу. Всі це розуміють, але продовжують по-старому рахувати кількість танків, техніки, ділити там на середній вік військовослужбовців і так далі.
Ось, наприклад, армія Російської Федерації – мільйон чотириста. Зрозуміло, що вона має бути наче могутня, але за фактом – не могутня. Тому всі ці рейтинги є дуже суб’єктивними. І не забуватимемо, що іноді РФ може навмисно замовляти подібні рейтинги. Для того, щоб дискредитувати Україну та виставляти себе крутішими. Мовляв, дивіться, ми одразу після США.
Старший сержант ЗСУ Вадим Шевчук (в армію пішов добровольцем 24 лютого 2022 року):
“Критерії Global Firepower — сумнівні“
Критерії творців рейтингу є досить сумнівними, особливо військові критерії. На початку повномасштабної російської агресії головною була артилерія. Зараз – дрони. Що буде головним завтра, ніхто не знає. Але точно не сировина для “м’ясних штурмів”.
Звичайно, так, ми — найсильніші, але одразу просядемо, якщо що. Ми — круті не лише за рахунок свого бойового духу та досвіду, а й ще за рахунок чогось. За рахунок американської зброї, європейських грошей, китайських комплектуючих. Але до першої десятки таки об’єктивно входимо.
Старший лейтенант ЗСУ Костянтин Водолажський:
“Українська армія — найбоєздатніша в Європі”
Global Firepowe пише якусь “фігню”, виходячи з довоєнних стереотипів. За фактом, українська армія зараз — найбоєздатніша в Європі. Єдине що, свого сучасного озброєння не вистачає. Тому існує залежність від інших країн.
