Політарена підбиває підсумки року за допомогою опитування народних депутатів.
Редакція запитала в представників майже усіх фракції і груп у Верховній Раді (окрім проросійських).
На жаль, представники фракції “Батьківщина” на запитання, які були надіслані у месенджери, не відповіли.
А запитання були такі:
1) Яким на Вашу думку є ключовий здобуток України під час опору російському вторгненню, який слід зміцнювати й після перемоги?
2) Які Ви бачите прорахунки влади на цей момент, і що слід зробити, щоб ці прорахунки виправити і не допускати у майбутньому?
3) Який людський вчинок або яка людська історія Вас найбільше вразила цього року?
Ярослав Юрчишин — народний депутат фракції “Голос”
1) Наші Збройні сили та єдність суспільства навколо них. Повага до військових має зберегтися і розвиватися, як і пріоритет питань національної безпеки та оборони. Програми для ветеранів, подальший розвиток армії так, щоб наші стандарти не лише досягли рівня країн НАТО, а й самі стали орієнтиром для союзників. Росія поки нікуди не дінеться, тому власна сильна сучасна армія — наше все.
2) Кадрова політика та намагання надурити партнерів у сфері реформ. Скандали навколо “Довженко-Центру”, посла України в Болгарії, плагіатор на посаді міністра освіти, кадри Януковича (Татаров) в Офісі президента. Можна перелічувати довго. Країна у війні дорого платить за пріоритет лояльності над професійністю. Щодо реформ, то влада намагається йти улюбленою тактикою української влади — напівкроками. Впроваджуємо конкурс на посади суддів КСУ, але робимо його політичним. Отримує критику з боку ЄС, чим граємо на руку проросійським силам в спільноті, зокрема угорцям. В кінцевому результаті будемо змушені виправляти помилку, але ціною сповільнення і темпів інтеграції в ЄС, а, не дай Боже, і міжнародної допомоги.
3) Я живу на Оболоні, саме з боку цього району рашисти проривалися з Гостомеля у перші дні. Я бачив БТР, яка потім переїхала машину з людиною. І бачив, як її обстрілювали, зупиняли і, врешті решт, зупинили пересічні мешканці району. Які нещодавно отримали зброю. Без броніків, з двома “рядками” на людину. Один з бійців ховався за деревом у садку дому, в якому я живу. У білому пальті, оскільки вибіг на вулицю, щоб піти у воєнкомат. І таких історій мільйони. І кожна заслуговує уваги і нашої пам’яті. Хай навіть ми не знаємо точно імені героїв.
Олена Шуляк — народна депутатка, голова партії “Слуга народу”
Довідка: По відповіді на запитання до Олени Шуляк редакція звернулася ще до того, як відбувся її похід у лікарню до пораненого бійця, який розкритикував закон 5655.
1) Єдність, яку продемонстрував український народ, влада і навіть політики в перші місяці війни. Завдяки цьому ми вистояли як держава. На майбутнє маємо зробити висновок: у нас завжди виходить те, що ми робимо єдиним фронтом. Маємо зберігати єдність в ключових питаннях: не лише у спротиві агресії, але й у подоланні корупції, в євроінтеграції, у відновленні країни. Саме завдяки єдності, зокрема, наявності оборонної коаліції в парламенті, ми зробили головне: забезпечили захист країни, запобігли економічній катастрофі, вибудували правильні стосунки і комунікації із зарубіжними партнерами, зберегли стабільну банківську систему.
2) Щоб говорити про прорахунки, потрібно з чимось порівнювати. Ми зараз в ситуації, яку жодна країна Європи не переживала понад 80 років. Якщо і були помилки, то вони вчасно зупинялися і виправлялися, не встигали досягти критичного рівня наслідків. Що треба точно усунути — це спроби повернення до популістської політики, це політична боротьба там, де треба ухвалювати невідкладні рішення, це популістські прожекти реформ під гаслом “за все хороше проти всього поганого”, з обіцянками раю на землі, але без елементарних економічних прорахунків. Під час війни ми гостро відчули, що практик старої влади треба позбавлятися рішуче і безкомпромісно
3) Десять місяців війни — це час, коли сотні тисяч, мільйони людей проявили свої найкращі якості і здібності. Від президента до волонтера, від військовослужбовця на передку до медсестри. Історій, що змушують пишатися українцями, безліч. Ми створили проєкт “Герої серед нас”, який розповідає про героїзм і відданість депутатів від нашої партії в місцевих радах, і ми ледь встигаємо записувати ці історії. Для мене особисто найяскравішими були історії моїх херсонських однопартійців, які під час війни фактично працювали в підпіллі, спрямовуючи гуманітарку через лінію фронту, організовуючи проукраїнські мітинги під час окупації.
Олексій Гончаренко — народний депутат фракція “ЄС”
1. Думаю, перший здобуток — це те, як швидко вплив “русского міра” почав вивітрюватися. Роки пропаганди, мільярди рублів було витрачено, але коли у твій будинок прилітає ракета, люди починають одразу критично мислити. Звісно, не всі 100% людей, але значна частина. А другий важливий момент — це наше єднання, розуміння, взаємопідтримка. Дуже хочеться, щоб після перемоги ми не забували про те, що ми повинні допомагати один одному, тільки так ми побудуємо дійсно відповідальну країну з кращим майбутнім.
2. Є багато питань до влади. Наприклад, чому так швидко здали Херсон? А що відбувається у Верховній Раді і чому там досі ОПЗЖ? І це тільки те, що я одразу згадав. Звичайно, частину питань треба розглядати вже після війни, бо зараз подекуди це буде грати точно не на користь країні. Але є такі агенти Кремля, як УПЦ МП, ОПЗЖ і чомусь навколо цих тем все дуже повільно просувається. Хоча можна все вирішити прямо зараз.
3. Якщо чесно, їх було так багато, історії продовжуються і продовжуються. Це історії про відповідь нашого прикордонника на острові Зміїний у перший день вторгнення, про мужність військових, про безстрашність херсонських партизан, про дітей, які несли останні заощадження на допомогу ЗСУ. А що взагалі було на Азовсталі… Зараз наша країна — це одна велика історія, яка складається з купи неймовірних звершень.
Дмитро Разумков — народний депутат, позафракційний, ексспікер парламенту
1) Я думаю, здобуток у тому, що в нас такий народ. Я вірю у наш народ. Він породив українську армію, яка дала так по зубам “другій армії світу”. В нашу перемогу 23-24 лютого вірили одиниці у світі. В те, що ми не впадемо через 2-3 дні вірило дуже мало людей. Я думаю, що й не всі українці вірили, що все в нас вийде, що ми герої, що в нас така нація, такі захисники. Ми ж перші дні воювали без зброї НАТО, воювали майже голими руками, тому що захищали свою Батьківщину. І ось це внутрішнє сприйняття процесів, ця впевненість в тому, що є світле, що чорне, дасть змогу, якщо потрапить у правильні руки, розвивати цю державу і вивести її на високий рівень.
2) Давайте ви мені це запитання про прорахунки влади задасте одразу після перемоги. Мені здається, що це таке в нас буде довге-довге інтерв’ю.
3) Я стільки бачив геройських вчинків цього року, що якийсь один складно виділити. Стільки людей проявили себе, від яких я не очікував це. Я пам’ятаю жінку, яка вийшла до озброєного окупанта зі словами “ви насіння в кишені покладіть, щоб соняшники потім проросли”. Це яку треба мати силу волі і героїзм, щоб так вийти до ворога. Я пам’ятаю той героїзм в Ірпені, коли ТРО зупинило регулярні російські війська. Пам’ятаю, хто не втік, а залишився тут, не поїхав у “львівський котел” і займався героїчною обороною Закарпаття. Кожного дня ми бачимо або чуємо героїчні історії, які вражають, що такі люди у нас є.
Лариса Білозір — народна депутатка групи “Довіра”
1) На моє переконання — це об’єднання українців для захисту своєї країни, консолідація усього демократичного світу навколо захисту свободи і демократії в Україні та й у всій Європі.
Зараз кожен робить те, що має робити на своєму місці, кожен на своєму фронті: наші захисники та захисниці боронять в бою Україну, дбають про безпеку та захищають нас з вами і нашу країну, волонтери допомагають та підтримують армію, забезпечують потреби тих, хто втратили свої домівки, українці відкрили свої серця та домівки для внутрішньо переміщених осіб, влада відкинула всі чвари і сконцентрувалася на забезпеченні функціонування країни, яка попри повномасштабне вторгнення Росії та руйнівну війну для економіки, довела свою спроможність та дієздатність. Вся країна працює як один організм задля перемоги. Перемога — це процес. Ми всі, як можемо, наближаємо цей день, коли нарешті почуємо ці головні для країни слова, одразу розпочнеться ще більша кропітка та виснажлива роботи з відродження країни. Ми стали іншими, тепер маємо бувати максимально вільну, європейську державу. Це буде нелегко, але ми це зможемо.
2) Головні прорахунки усіх нас — це безпечне ставлення до зовнішньої загрози, яка наростала щороку. Тепер для країни на довгі роки вперед безпека є найголовнішим пріоритетом. Розвиток армії її обороноздатності, і вступ до НАТО та ЄС — це головні чинники нашого майбутнього. Сьогоднішній сміливий опір та захист Батьківщини українцями — про майбутнє. Коли ми виграємо мир, нам потрібно буде сконцентруватися на таких важливих речах, як верховенство закону і права. Це слабке місце України. Потрібно спрямувати всі зусилля на побудову більш правового, більш справедливого та захищеного суспільства без корупції. Україна готова стати ще кращою, ніж до повномасштабного вторгнення. Це наша основна мета і завдання! Це розуміння вже присутнє у суспільстві. Є запит на зміни. Є запит на очищення.
3) Таких історій безліч, і кожна неймовірно щемлива, болюча та трагічна. Усі вони формують трагічний калейдоскоп нашого протистояння агресору. Усіх нас війна випробовує на стійкість та людяність. Бо інколи забирає найрідніших. Але навіть попри це біль втрати не зменшує нашої людяності, доброти та бажання справедливості. Скільки я вже переконувався, що ми унікальний та неймовірний народ. У нас в крові із прадіда-діда вже закладено любов до рідної землі, до людей, що є поряд з нами. І головне, ми добре знаємо, що таке відповідальність за своє майбутнє! Військовим продовжують допомагати, їхати волонтери, везти все необхідне.
На відміну від російського народу з рабською психологією, український — незламний і нескорений, і заради своєї свободи готовий боротися і перемагати! Це бачать у всьому світі! І той спротив та витримку українського народу та ЗСУ бачать у світі і захоплюються! Не кожна нація допускає, що змогла б боротися з ворогом так відчайдушно і самовіддано як українці! Цей беззаперечний факт допомагає нам у роботі на міжнародному дипломатичному фронті просити більше зброї, ППО, допомоги!
