Наближення інавгурації Дональда Трампа, а за нею – і поява віддаленої перспективи мирних переговорів з агресором, вже “гальванізували” українське політичне середовище. Політики потроху повертаються до того, чим займалися до початку повномасштабної війни – боротьбою за владу і підготовкою до гіпотетичних виборів.
Так, видання РБК-Україна розмістило публікацію стосовно майбутнього ребрендингу президентської партії. Мовляв, на вищих щаблях “вертикалі” дійшли висновку, що “… з брендом “Слуга народу” президентська команда точно попрощається – він давно себе вичерпав, і навпаки, став відверто токсичним”.
А тому мова йде про появу умовного “Блоку Зеленського”.
Гадати, як насправді це станеться, не будемо, адже ситуація найближчим часом може ще декілька разів кардинально змінитися, цікаве тут інше. У парламентській фракції “Слуга народу” станом на початок 2025-го року залишалося 232 народних депутати. І, звісно, більшість з них змагатиметься за право зберегти депутатський мандат, потрапивши у прохідну частину списків нової/старої президентської партії.
Оглядачі РБК-Україна припускають, що “в майбутніх виборчих списках політсили може опинитися не більше десяти відсотків чинних нардепів від монобільшості – це ті, хто добре проявив себе в Раді”.
Але поняття “добре проявив” доволі розмите, натомість визначити – хто саме зробив так, щоб бренд “слуг” набув той рівень токсичності, який робить сумнівною його подальшу долю – можна спробувати. Передусім, для того, щоб інші потенційні претенденти на владу в Україні не ризикували зв’язуватися з такими типами політичних персонажів.
Першими кандидатами на місце “зелених” “топ-скандалістів” є експертка з усіх військових питань Мар’яна Безугла та епатажний Микола Тищенко, а також спеціалістка з викидання хабаря за паркан Людмила Марченко. Але покарати їх невключенням до списків, мабуть, не вдасться. Тищенко виключили з фракції і партії, Безугла вийшла звідти сама, Марченко також виключили з партії, але з фракції досі не вигнали.
У тій же компанії підозрюваний у корупції Андрій Одарченко, проросійський Артем Дмитрук, які втекли з України та Олександр Дубінський, що знаходиться під вартою, але це вже не питання політичної оцінки на виборах, а слідства і суду.
Проте і без них залишилося ще декілька осіб, одна згадка про яких однозначно позбавить команду “Зе_2.0” на вборах декількох відсотків.
Галина Третьякова
Голова Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Галина Третьякова відома своїми висловами про “дітей дуже низької якості”. Крім того, влітку 2021 року нардепка через адвокатку подала заявки в Укрпатент на реєстрацію товарних знаків “Неякісні діти” і “Якісні діти”.
У політичну історію України – така вже примха долі – вона назавжди увійде як людина, яка вважає стерилізацію представників незаможних верств населення прийнятним способом боротьби з бідністю. І нехай скільки б вона не доводила, що казала зовсім не те, а якщо і казала, то її невірно зрозуміли, опоненти “зелених” обов’язково нагадають про “неякісних дітей і стерилізацію жінок” під час будь-яких наступних виборів.
Богдан Яременко
Голова правління БФ “Майдан закордонних справ”, на відміну від балакучої Третьякової, слідкував за будь-якими своїми висловлюваннями. Але його підвела необізнаність поведінкового етикету у сесійній залі Верховної Ради. У той момент, коли він переписувався зі столичною “гетерою”, поруч не знайшлося досвідченого колеги, який сказав би Богданові, що сучасні технічні засоби дозволяють безперешкодно фіксувати все, що коїться у будь-якому кутку під куполом парламенту.
Фраза “Анал – табу” стала епітафією політичних перспектив Яременка після завершення нинішньої депутатської каденції. Адже вся Україна дізналася – чим насправді займаються деякі “слуги” у робочий час.
Юрій “Юзік” Корявченков
Необізнаність когорти “зеленого призову” 2019-го року у тонкощах депутатської роботи була притаманна у партнеру президента по “95-му кварталу”. Ще у перший рік роботи у парламенті той встряг в скандал із записом плівок про переділ бізнесу з металобрухтом у Кривому Розі. Такі справи слід обговорювати у перевірених приміщеннях та бажано з увімкненим генератором шуму.
Здається, після цього Юзіку дуже доступно пояснили, що реальна політика – не його, і все, що від нього вимагається – натискати на кнопку. Але шлейф залишився. А гасло – “нульова толерантність до корупції” після багатьох повторювань дещо приїлася.
Ольга Смаглюк-Василевська
Тоді ж, у 2019-му році у свій перший скандал потрапила Ольга Смаглюк-Василевська. Її разом з групою інших нардепів запідозрили у тому, що вона отримала хабар за провал на комітеті з податкової політики законопроєкту, який мав на меті знищити корупційні схеми навколо електронних майданчиків для оцінщиків майна.
Ольга Михайлівна не злякалася і пройшла детектор брехні, який не виявив у її словах неправди. На цьому б їй причаїтися і більше на публіку власні таланти не виносити, але, на жаль для фракції, вона повірила у власну медійність.
Так, вона намагалася провалити “антиколомойський” законопроєкт №2571-д щодо удосконалення деяких механізмів регулювання банківської діяльності, подавши до нього 1,5 тисячі правок. Те ж, що за даними “Схем”, Смаглюк-Василевська отримала безоплатне приміщення під свою громадську приймальню в БЦ “Міленіум” (належить Коломойському) – збіг обставин. Далі журналісти Bihus.Info з’ясували, що уже після лютого-2022 року народна обраниця пересіла на Jaguar моделі 2018 року, записаний на її брата.
Ну й наостанок – “контрольний постріл” – нардепка розповіла про власне бачення реалізації програми “Зимова єПідтримка”. На її думку, це спроба перерахувати населення в Україні, а також виявити тих чоловіків, які ухиляються від мобілізації.
Невідомо, що і в яких виразах їй сказали в Офісі президента, але репутаційні втрати проєкту “1000 від Зеленського” збільшилися.
Втім, можна припустити, що пов’язана з Ігорем Коломойським Смаглюк-Василевська уже фактично розпрощалася зі “Слугою народу”.
Данило Гетманцев
Цього не можна сказати про голову Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики Данила Гетманцева. Він, ймовірно, все ще бачить себе якщо не у першій п’ятірці нового політичного проєкту Володимира Зеленського, то у першій десятці точно. Особисто Гетманцев в оцінці своєї діяльності є більш ніж (не)скромним. На його думку, саме вибудована ним система дала можливість утримати прийнятний рівень бюджетних надходжень під час повномасштабної війни та забезпечити фінансову стабільність.
Реальність, однак, є такою, що присутність Гетманцева у списках правлячої партії (хоч першим, хоч сотим номером) – це:
- Налаштування проти себе ВСЬОГО місцевого самоврядування, представники якого не забули історію з “військовим ПДФО” та й багато інших ініціатив;
- ВСЬОГО малого бізнесу. Можна собі уявити, як слід було “дістати” підприємців, щоб вони у травні 2022-го, коли на першому місці порядку денного була війна і тільки війна, підписали (11 бізнес-асоціацій та сотні підприємців) лист з вимогою відставки Гетманцева.
- Більшість платників податків усіх форм власності. Так, ще у вересні 2023-го у Раді Асоціації платників податків України заявили, що Данило Олександрович намагається зробити з України Північну Корею або Білорусь у податковій сфері.
Чи робить Гетманцев те, що йому наказали “з самого верху”? Чи самостійно забезпечує спорожнення кишень українців, оскільки під час війни державі потрібна кожна гривня?
Однак, навряд наявність Гетманцева у партійному списку “Блоку Зеленського” додасть цій партії рейтингові бали, фразу “оподаткування – це мистецтво общипувати гусака так, щоб він не кричав”, ніхто не забув.
Зрештою, повертаючись до початку статті, можемо лише порадити лідерам інших політичних проєктів, якщо справа в Україні колись дійде до виборів – шукати “золоту середину”. І не брати у списки ані аматорів, які вважають себе професіоналами (Юзік), ані професіоналів, які вважають усіх інших дурнішими за себе про що постійно заявляють публічно (Гетманцев).
