У світі, де штучний інтелект уже не наукова фантастика, а повсякденна реальність, постало питання, якими законами країни мають контролювати діяльність і продукти ШІ.
Системи ШІ генерують тексти, зображення, код і навіть рішення, які раніше могли ухвалювати лише люди. Однак за цим технологічним проривом ховаються фундаментальні питання: кому належить контент, створений машиною? Хто відповідає, якщо ШІ завдасть шкоди? І як захистити права людини в епоху, коли алгоритми здатні впливати на вибори, суди чи працевлаштування?
Саме ці проблеми й стають центром уваги сучасного законодавства багатьох країн, яке намагається встигнути за стрімким розвитком технологій. І Україна не виключення.
Штучний інтелект – чи є таке поняття в законодавстві України
Штучний інтелект (ШІ) – це технологія, яка дозволяє комп’ютерним системам виконувати завдання, що традиційно вимагають людського інтелекту. Йдеться про здатність аналізувати великі обсяги даних, виявляти закономірності, робити висновки, прогнозувати результати, генерувати новий контент (тексти, зображення, код) або приймати рішення з певним рівнем самостійності.
На відміну від звичайних програм, які точно виконують заздалегідь прописані інструкції, системи ШІ здатні обробляти вхідні дані та формувати вихідні результати (прогнози, рекомендації, рішення чи контент), що можуть впливати на фізичне або віртуальне середовище. Вираз “ШІ навчається” часто використовується експертами, але він є спірним – з погляду багатьох програмістів і філософів, це не справжнє навчання з усвідомленням і розумінням, а лише статистична оптимізація параметрів моделі на основі великих масивів прикладів. Тому в правовому контексті важливо розглядати ШІ саме як технологічний інструмент, а не як аналог людського розуму.
В українському законодавстві поки що немає єдиного чіткого визначення штучного інтелекту, закріпленого в кодексах чи законах.
Найближче до офіційного тлумачення поняття ШІ містить Концепція розвитку штучного інтелекту в Україні, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2020 № 1556-р. Там штучний інтелект визначається як “організована сукупність інформаційних технологій, із застосуванням якої можливо виконувати складні комплексні завдання шляхом використання системи наукових методів досліджень і алгоритмів обробки інформації, отриманої або самостійно створеної під час роботи, а також створювати та використовувати власні бази знань, моделі прийняття рішень, алгоритмів роботи з інформацією та визначати способи досягнення поставлених завдань”.
Документ звертає увагу на ключові проблеми:
- низький рівень цифрової грамотності населення,
- серйозні прогалини в правовому регулюванні штучного інтелекту,
- недостатнє фінансування досліджень і розробок,
- брак кваліфікованих кадрів у сфері ШІ, низьку якість відповідної освіти, слабку кібер- та інформаційну безпеку, а також ризики зростання безробіття через автоматизацію.
Концепція розглядає штучний інтелект як важливий інструмент для розвитку економіки, освіти, публічного управління, оборони, правосуддя та кібербезпеки.
Окрему увагу приділено необхідності створення етичних стандартів, захисту персональних даних, забезпечення прозорості систем ШІ та приведення українського законодавства у відповідність до міжнародних рекомендацій ОЕСР і Ради Європи.
Загалом документ наголошує на потребі комплексної державної політики, яка б поєднувала розвиток технологій з захистом прав людини, підвищенням конкурентоспроможності України та безпекою суспільства.
У проєкті нового Цивільного кодексу України (є два його майже ідентичні варіанти: №14394 від 22.01.2026 та №14394-1 від 06.02.2026) ШІ згадується опосередковано – через об’єкти, згенеровані системами штучного інтелекту, або як джерело підвищеної небезпеки, але окремого визначення поняття немає.
Як ШІ регулюють в Євросоюзі
У законодавстві Європейського Союзу визначення ШІ є більш детальним і технологічно нейтральним. Згідно зі статтею 3 Регламенту ЄС про штучний інтелект (EU AI Act, Regulation (EU) 2024/1689), система штучного інтелекту – це “машинна система, яка розроблена для роботи з різними рівнями автономності і може демонструвати адаптивність після впровадження, і яка, для явних або неявних цілей, на основі отриманих нею вхідних даних робить висновок, як генерувати вихідні результати, такі як прогнози, контент, рекомендації або рішення, що можуть впливати на фізичне чи віртуальне середовище”.
Подібне визначення містить Рамкова конвенція Ради Європи про штучний інтелект, права людини, демократію та верховенство права (2024 рік). Вона акцентує увагу на здатності системи робити висновки з вхідних даних і впливати на середовище.
Варто зазначити, що в документі висловлена глибока стурбованість ризиками дискримінації, які створюють або посилюють системи ШІ, особливо щодо жінок та осіб, що перебувають у вразливому становищі.
Автори конвенції турбуються, що такі технології можуть першкоджати людям у повній, рівній та ефективній реалізації їхніх прав і участі в економічному, соціальному, культурному та політичному житті.
Крім того, конвенція рішуче виступає проти зловживання системами штучного інтелекту в репресивних цілях, зокрема для незаконного спостереження та цензури, що порушує конфіденційність і індивідуальну автономію людини.
Саме тому автори наголошують на необхідності створення єдиної, цілісної правової бази, яка б комплексно регулювала використання штучного інтелекту з урахуванням прав людини.
Таким чином, у європейських документах ШІ розглядається насамперед як технологічна система з елементами автономності та адаптивності, а не як самостійний суб’єкт права. Українське законодавство поки що спирається на стратегічні документи і поступово гармонізується з європейським підходом.
Співвідношення понять “штучний інтелект” та “нейромережа”
Нейромережа (нейронна мережа) – це один із технічних методів, на основі якого працюють сучасні системи штучного інтелекту. Це математична модель, натхненна структурою людського мозку: вона складається з взаємопов’язаних вузлів (“нейронів”), які обробляють інформацію шарами і налаштовуються на основі даних.
Більшість популярних генеративних систем (наприклад, ChatGPT, Grok, Midjourney) побудовані саме на великих нейромережах. Тому нейромережа – це не синонім штучного інтелекту, а його важлива складова частина. Штучний інтелект є ширшим поняттям і включає різні підходи, зокрема системи правил (rule-based systems) та статистичні методи. Нейромережі ж домінують у сучасному генеративному ШІ завдяки ефективній обробці великих масивів даних.
У нормативно-правових актах України та ЄС поняття “нейромережа” майже не зустрічається. Законодавство оперує загальним терміном “система штучного інтелекту” або “модель ШІ”, не вдаючись у технічні деталі архітектури. Такий підхід є навмисним: він робить норми технологічно нейтральними, щоб вони залишалися актуальними при появі нових методів.
Правове регулювання штучного інтелекту в Україні та Європейському Союзі
Хоча штучний інтелект уже став частиною повсякденного життя, правові правила для його використання формуються поступово. На сьогодні в Україні немає окремого комплексного закону про ШІ. Регулювання відбувається через стратегічні документи, окремі норми в законах та міжнародні зобов’язання. Такий підхід дозволяє розвивати технології, не створюючи надмірних бар’єрів, але водночас поступово вводить необхідні гарантії безпеки та захисту прав.
Основу державної політики становить Концепція розвитку штучного інтелекту в Україні (2020 рік). Цей документ визначає пріоритети розвитку ШІ до 2030 року в економіці, освіті, обороні та державному управлінні.
У травні 2025 року Кабінет Міністрів затвердив План заходів з реалізації Концепції на 2025–2026 роки (розпорядження № 457-р). Згідно з ним, Міністерство цифрової трансформації має підготувати та подати до Верховної Ради законопроєкт про правове врегулювання ШІ до кінця 2026 року. Також передбачається низка заходів:
- розробка рекомендацій із кібербезпеки для захисту систем штучного інтелекту,
- впровадження ШІ для виявлення шахрайства в державних закупівлях,
- використання штучного інтелекту для аналізу та прогнозування в державному управлінні,
- створення методичних рекомендацій щодо застосування ШІ у вищій освіті,
- а також прийняття міжнародних стандартів у сфері штучного інтелекту як національних.
Поки що держава застосовує “м’який” підхід: розробляє рекомендації, добровільні кодекси поведінки та регуляторні “пісочниці” для безпечного тестування систем ШІ.
Важливий крок уже зроблено у сфері інтелектуальної власності. З 2023 року діє оновлений Закон України “Про авторське право і суміжні права”. У ньому (стаття 33) вперше врегульовано питання неоригінальних об’єктів, згенерованих комп’ютерною програмою без безпосередньої творчої участі фізичної особи. На такі об’єкти поширюється право особливого роду (sui generis) строком 25 років. Суб’єктом цього права зазвичай стає особа, яка правомірно використовує відповідну програму (систему). Якщо ж у створенні контенту була безпосередня творча участь людини, він може охоронятися звичайним авторським правом.
Крім того, 31.07.2026 відбудеться введення в дію Закону України “Про академічну доброчесність” (№ 4742-IX), який вимагає обов’язково зазначати використання штучного інтелекту в академічних роботах із посиланням на методику генерування.
Україна також приєднується до міжнародних стандартів. У травні 2025 року вона підписала Рамкову конвенцію Ради Європи про штучний інтелект, права людини, демократію та верховенство права – перший у світі міжнародний договір у цій сфері. Конвенція вимагає, щоб використання ШІ не порушувало прав людини, не призводило до дискримінації та не підривало демократичні інститути.
У Європейському Союзі регулювання пішло значно далі. Основний документ – Регламент ЄС про штучний інтелект (EU AI Act, Regulation (EU) 2024/1689), який набув чинності в 2024 році, а більшість вимог запрацює з серпня 2026 року. Там є цікаві обмеження та заборони з класифікацією ШІ:
- Системи з неприйнятним ризиком. Забороняється використання штучного інтелекту з метою підсвідомої маніпуляції поведінкою,а також експлуатації вразливості осіб через їхній вік, інвалідність чи соціально-економічний статус. Не можна використовувати моделі ШІ, які створюють “соціальний бал” (social scoring – характеристика на основі поведінки людини в соціальній мережі), оцінюють ризик вчинення злочину лише на основі профілювання особистості, визначають емоції на роботі та в освіті (крім медичних і безпекових випадків), а також біометрично класифікують людей за расою, політичними поглядами, релігією чи сексуальною орієнтацією.
Окремо жорстко регулюється використання систем дистанційного розпізнавання облич у реальному часі в громадських місцях правоохоронними органами. Таке використання дозволено лише у виняткових випадках (пошук жертв викрадення, торгівлі людьми, запобігання тероризму або розслідування тяжких злочинів), за умови попереднього судового або адміністративного дозволу, оцінки впливу на права людини та суворого дотримання принципів необхідності й пропорційності. Усі такі випадки підлягають чіткому нагляду, звітності та можливим національним обмеженням.
- Системи високого ризику (медицина, освіта, найм на роботу, кредитування, транспорт) – підлягають жорстким вимогам до безпеки, прозорості та контролю.
- Окремі правила встановлені для великих генеративних моделей (нейромереж).
Отже, Україна перебуває в перехідному періоді: від стратегічних документів і перших норм в авторському праві – до майбутнього спеціального закону, який, ймовірно, буде максимально наближений до європейських правил. Громадянам і бізнесу це дає час підготуватися, але вже зараз неправильне використання ШІ може мати юридичні наслідки – від питань прав на згенерований контент до вимог прозорості в академічній та професійній діяльності.
Проєкт Цивільного кодексу: що там є про штучний інтелект
Навколо нового ЦК відбуваються жваві дискусії (нагадуємо, “Політарена” розбирала його загалом, а окремо – норми щодо аліментів та заручин), проте його ухвалення в тому чи іншому вигляді з великою вірогідністю відбудеться вже у 2026 році. Важливо, що він регулює відносини, пов’язані зі штучним інтелектом, на рівні приватного права. ШІ розглядається не як суб’єкт права, а як технологічний інструмент, що породжує нові об’єкти та ризики. Кодекс вводить спеціальні норми в кількох сферах.
По-перше, проєкт встановлює право особливого роду (sui generis) на неоригінальний об’єкт, згенерований системою штучного інтелекту (стаття 636). Таким об’єктом вважається результат роботи ШІ, який відрізняється від існуючих подібних об’єктів, але створений без безпосередньої творчої участі фізичної особи. Суб’єктом цього права стає особа, яка здійснює правомірне використання системи штучного інтелекту (наприклад, користувач або компанія), якщо інше не передбачено договором чи законом. Право виникає з моменту генерування об’єкта.
Аналогічне sui generis-право запроваджується на неоригінальну базу даних (стаття 635), яка не є результатом творчої діяльності людини.
По-друге, Кодекс деталізує правила використання таких об’єктів (стаття 637). Загальне правило – використання можливе лише з дозволу суб’єкта права sui generis. Водночас передбачено важливі винятки для глибинного аналізу тексту та даних (text and data mining), зокрема для тренування систем штучного інтелекту. Такі дії можна здійснювати без дозволу і безоплатно:
- науковими установами, архівами, закладами освіти – за умови відсутності комерційної мети;
- іншими суб’єктами – якщо правовласник не заборонив таке використання явно (наприклад, у метаданих чи умовах сервісу).
Зверніть увагу, що указана стаття розуміє ШІ як систему, яка здатна “тренуватися”, “вчитися”.
По-третє, проєкт визнає діяльність, пов’язану з автономними робототехнічними системами та системами штучного інтелекту, джерелом підвищеної небезпеки (стаття 1429). Це означає, що володілець такої системи несе відповідальність за завдану шкоду життю, здоров’ю, майну чи довкіллю без доведення своєї вини. Відшкодування відбувається майже автоматично. Звільнення від відповідальності можливе лише у виняткових випадках – через непереборну силу або умисел потерпілого. Стаття 1442 дозволяє встановлювати особливий режим відповідальності за застосування ШІ у сферах підвищеного ризику (медицина, транспорт, критична інфраструктура).
По-четверте, Кодекс посилює захист цифрової приватності. До цифрового особистого простору фізичної особи (стаття 336) та юридичної особи (стаття 353) включаються дані, згенеровані системами штучного інтелекту під час використання цифрових сервісів. Їх обробка можлива лише за згодою особи.
Крім того, у сфері посттанативних (таких, що виникають після смерті) особистих прав (стаття 325) врегульовано створення цифрового контенту, який реалістично імітує зовнішність, голос чи манеру поведінки померлої людини за допомогою технологій ШІ. Такі дії вимагають згоди уповноважених родичів, якщо померлий за життя не заборонив це. Родичі також можуть вимагати припинення протиправного використання такого контенту.
Загалом проєкт нового Цивільного кодексу намагається дати чіткі відповіді на ключові питання: кому належать права на контент, створений ШІ, хто відповідає за шкоду від автономних систем, як захистити приватність у цифровому світі та як забезпечити баланс між інтересами творців моделей і правовласників контенту для тренування. Ці норми роблять українське приватне право більш сучасним і наближеним до європейських підходів, хоча багато технічних деталей ще потребуватимуть уточнення в окремих законах.
Таким чином, штучний інтелект в українському законодавстві остаточно переходить зі статусу “перспективної технології” до об’єкта повноцінного правового регулювання.
Проєкт нового Цивільного кодексу разом із майбутнім спеціальним законом про ШІ закладає фундаментальні принципи: ШІ залишається інструментом, а не суб’єктом права; права на згенерований контент чітко розмежовуються; відповідальність за шкоду від автономних систем стає більш передбачуваною; а цифровий особистий простір отримує додатковий захист.
У підсумку Україна робить важливий крок до європейської моделі регулювання штучного інтелекту, яка поєднує стимулювання інновацій із захистом прав людини, безпеки та демократії. Наскільки ефективно працюватимуть ці норми на практиці, залежатиме від якості підзаконних актів, рівня правозастосування та готовності суспільства.
Проте вже зараз очевидно: епоха нерегульованого ШІ в Україні добігає кінця. Від того, наскільки продумано ми вбудуємо штучний інтелект у правове поле, значною мірою залежатиме конкурентоспроможність країни, захист прав громадян і якість цифрового майбутнього, яке ми будуємо вже сьогодні.
