“Прогнози – річ не вдячна”. Цю фразу регулярно можна почути від експертів на прохання поділитися своїм баченням можливого розвитку подій на наступний рік. Підготовка цього матеріалу не стала виключенням.
Але “Політарена” впоралася і поговорила з експертами: Євгеном Магдою, Іллею Несходовським, Олегом Постернаком, Валерієм Клочком та Олексієм Буряченком про те, до чого українцям варто готуватися у 2025 році та чи можна визначити тренди року, що починається.
Євген Магда: “Завершення війни, як малює уява багатьох з нас, не буде”
На відміну від багатьох колег, директор Інституту світової політики каже, що робити прогноз на 2025 рік доволі легко. Але причину називає все ту ж: тому що все так чи інакше обертатиметься навколо завершення війни.
“В принципі, я впевнений, що саме такого завершення війни, яке малює уява багатьох з нас, не буде, тому що це на сьогоднішній момент практично неможливо. З іншого боку, ми маємо розуміти, що запит на припинення чи призупинення війни у західному світі існує. І нам доведеться спостерігати за, я б сказав, конкуренцією запитів. Конкуренцією з боку Кремля на визнання величі Путіна і конкуренцією з боку Заходу на припиненння війни, яка заважає економічному зростанню чи економічному відновленню”, – пояснює Магда.
Він додає, що Китай в цьому сенсі також перебуває у залежності від припинення бойових дій, оскільки це дозволить економіці більш-менш нормально працювати. Тому, на думку експерта, у наступних подіях буде багато гібридності, багато маневрів і багато заяв. Але в будь-якому випадку ми будемо спостерігати за тим, як різні політичні актори шукають для себе власний інтерес у ситуації навколо російсько-українській війни.
“Наше спільне завдання – не допустити, щоб країна перетворилася на об’єкт, тому що ми спільними зусиллями у 2022 році відстояли українську суб’єктність, і процес її відстоювання має тривати далі. Це мають бути спільні дії, це має бути розширення соціальної бази влади, це має бути більш адекватна інформаційна кампанія. Ці речі лежать на поверхні. І ними треба займатися вже сьогодні. Показник в понад 1000 днів широкомасштабного вторгнення – це маркер. Втома не стає меншою”, – каже директор Інституту світової політики.
Для всього доведеться шукати правильні, відповідні кроки. І для цього потрібна стратегія. А зі стратегією, зауважує експерт, у нашої влади, на жаль, доволі складно.
Ілля Несходовський: “Економіка дуже залежатиме від “мирних перемовин”
Керівник аналітичного напряму Мережі захисту національних інтересів АНТС Ілля Несходовський розповів про деякі економічні тенденції та показники, до яких варто готуватися у наступному році. Він одразу попередив, що економічні показники України у 2025-му будуть сильно залежати від ситуації на фронті.
“Захоплення територій, поширення бойових дій при зводить до серйозних ризиків. Якщо, наприклад, Покровськ буде захоплений і окупований, то це суттєво вдарить по нашому металургійному сектору, оскільки у Покровську єдина шахта в Україні, яка видобуває коксівне вугілля, необхідне для металургії. Це помітно знизить прибутковість відповідних металургійних компаній та їхню конкурентоспроможність на світових ринках”, – пояснює Несходовський.
Так само захоплення територій чи посилення обстрілів Дніпропетровської, Запорізької, Херсонської, Харківської, Сумської та інших областей призведе до того, що підприємства там будуть поступово згортати діяльність і здійснювати релокацію на менш ризиковану територію. Також, якщо будуть продовжуватися обстріли нашої енергетичної системи, а вже можна сказати, що ці удари достатньо чутливі, то відсутність електрики призведе до неможливості або суттєвого скорочення роботи підприємств, які працюють на лівому березі.
“Що стосується інфляції, то, скоріше за все, в першому і другому кварталі вона прискорюватиметься і буде в районі 13-14%. Але вже з кінця другого кварталу якихось підстав для її прискорення немає, і обмежений платоспроможний попит, зміна системи оподаткування, скоріше за все, призведе до того, що зростання цін буде сповільнюватися”, – каже експерт.
Ситуацію на валютному ринку він, незважаючи на всі ризики, в цілому оцінює як більш-менш стабільну. Це пов’язано із отриманими та вже гарантованими суттєвими коштами від міжнародних партнерів, які вирівнюють наш торговельний баланс.
А от загальний результат по валовому внутрішньому продукту, скоріш за все, буде гіршим – близько 2-2,5% зростання на наступний рік (у 2024-му очікується близько 4% зростання ВВП, – Ред.). Це, серед іншого, пов’язано з обстрілами енергетики, значним обмеженням роботи підприємств у прифронтових зонах та територіях, які ворог зараз може обстрілювати.
“Крім того, економіка дуже залежить від мирних перемовин: якими вони будуть, в якому форматі їх проведуть, буде замороження чи продовження бойових дій тощо, – додав Несходовський. – Це напряму і дуже сильно впливає на економічну активність підприємств”.
Олег Постернак: “Входимо в період кризи війни на виснаження”
Керівник Центру політичної розвідки Олег Постернак починає розмову з невеликої ретроспективи: “Якщо згадати 2023 рік, коли ми вступали у 2024-й, то була та сама комунікація: “цей рік буде вирішальним”, “Україна вистоїть”, певні очікування від можливих проблем всередині Російської Федерації, що свою справу зроблять санкції. Але 2024-й минув, і багато чого з очікуваного не сталося”.
Він нагадує, що в 2024-му Україна поринула у спробу відновити політичне життя. Також звертає увагу на важку ситуацію на фронті, виснаження і послаблення збройних сил – нестачу особового складу ЗСУ та “буксування” мобілізації. А також проблеми із зовнішньою підтримкою України, питання якої перемога у США Дональда Трампа трансформує в напрямку ще більшої невизначеності. Тож, підсумовує експерт, у 2025 рік ми входимо з гіршими очікуваннями, ніж входили у 2024-й.
“Думаю, ми рухаємося в бік мирного діалогу з РФ, точніше, спроби мирного врегулювання за посередництва західних країн. Чи може бути припинення вогню? Теоретично так, це може статися у 2025 році. В такому випадку на нас очікує виборча компанія”, – каже Постернак.
Він пояснює, що поки невідомо, в якій послідовності в такому випадку відбуватимуться президентські (пропущені у 2024-му) і парламентські вибори (чергові, як і вибори до місцевих органів влади, мають відбутися в 2025 року, – Ред.). Але зауважує, що вибори можуть стати справжньою міною уповільненої дії для Україні. З іншого боку, вони можуть стабілізувати легітимні демократичні процедури і не призвести до внутрішньо-політичної катастрофи.
Що стосується зовнішньої підтримки, то вона, на думку експерта, буде обмеженою.
“Ресурси для фінансування України – не гумові, вони мають свій чіткий “чек”, в якому зафіксована та чи інша сума. Скоріше за все, буде значно обмежена військова допомога, або ж її трансформують у кредит за рахунок, наприклад, конфіскованих російських активів. Можливо, США будуть продавати зброю Україні, а купувати її буде ЄС. Це цілком прийнятні речі, але ЄС доведеться витрачати значно більше”, – пояснює Постернак.
Він звертає увагу на ще визначальний для підтримки України аспект – результати виборчої кампанії у Німеччині, де 23 лютого, напередодні третьої річниці повномасштабного вторгнення Росії на Україну, мають відбутися дострокові вибори в парламент. Українське питання – не останнє у німецькому порядку денному, і підтримка України влаштовує не всіх. А проросійська “Альтернатива для Німеччини”, нагадаємо, 1 вересня 2024-го вперше в історії виграла вибори в регіональні парламенти у двох німецьких землях – Тюрінгії (32,8% голосів, 1 місце) та Саксонії (30,6% голосів, 2 місце).
“Я би назвав це періодом кризи війни на виснаження. Вона об’єктивна, була запрограмована самим характером війни, і ми зараз в неї входимо. Кожен варіант і напрямок дій є потенційно складним для України, ще більшим викликом, наслідки якого дуже важко спрогнозувати. Якщо війна на виснаження закінчується мирним врегулюванням, то Україна входить в період пост-війни, а пост-війна для України буде ще складнішим викликом, ніж війна. Бо в період війни ми мобілізуємося внутрішньо, психологічно і ресурсно: знаємо, що колись вона закінчиться, готові терпіти енергоперебої, ракетні обстріли, мобілізацію тощо. А в пост-війну суспільство буде відчувати ситуацію інакше, і це треба розуміти”, – попереджає керівник Центру політичної розвідки.
Валерій Клочок: “Переговори, які є переговорами перед переговорами, вже ведуться”
Керівник Центру громадської аналітики “Вежа” Валерій Клочок також вважає, що перебіг подій для України у 2025 році великою мірою буде визначатися домовленістю команд Трампа і Путіна, які стосуються саме припинення війни Росії проти України.
“Такі переговори, які є переговорами перед переговорами, вже ведуться. Залежно від того, до чого домовляться команди, буде сформована рамка майбутніх переговорів Росії та України. І на цьому етапі варто очікувати якогось замороження війни – це не люблять говорити в Україні, особливо представники влади, але очевидно, що це є замороження війни”, – каже Клочок.
Це, за його словами, буде супроводжуватися зменшенням інтенсивності вогню, але створюватиме додаткові виклики. Зокрема для Європи і не лише для неї: ми можемо побачити напруженість ситуації на Близькому Сході, на Корейському півострові, у Північній Європі.
Крім того, якщо заморожування війни відбудеться, варто очікувати виборів в Україні – активної фази виборчої кампанії, підготовки до них. І це теж може стати великою проблемою.
Що стосується економіки, то перспективи, на думку Клочка, не дуже привабливі для України. Теоретично, пояснює він, грошей на наступний рік нам вистачає, але за умов саме зниження інтенсивності бойових дій та незбільшення витрат на оборону.
“За великим рахунком, у нас достатньо коштів на соціальні виплати на весь рік, а от щодо ОПК, підтримки бойових дій високої інтенсивності – то, у кращому випадку, на пів року. І тут питання, яку економічну модель ми побудуємо, що влада пропонуватиме Україні. Це справді виклик і багато буде залежати від того, що ми побачимо найближчі тиждень, два, три на міжнародній арені, у трикутнику США – Росія – Україна”, – каже експерт.
В цьому контексті головне завдання зараз – на максимально вигідних умовах “завершити війну”.
“Від нас, звісно, залежить багато, але треба розуміти ресурсну базу. Наприклад, зараз США оголосили Україні пакет на 2,5 млрд доларів. Але якщо одна частина – це програма USAI (на $1,22 млрд), а попередня теж була USAI, то це означає, що ця допомога буде надходити колись, все дуже розтягнуто у часі, хоча звучить привабливо”, – зауважив керівник “Вежі”.
“Нам варто усвідомити необхідність зміни внутрішньої системи, яка мала б бути максимально ефективною у збільшенні безпекових спроможностей, – продовжує він. – На жаль, я зараз не бачу таких тенденцій. У нас все зводиться до максимальної мобілізації, ресурсів на збільшення немає. Ми звітуємо про зростання ВВП на 4%, але це до базового періоду, 2023 року, коли був шалений “мінус”. Ми не виходимо навіть на рівень до повномасштабного вторгнення”.
Він вказує на ще одну суттєву проблему – Україні не вистачає людського ресурсу. Зараз щодо цього ведеться дискусія, розробляються законопроєкти для залучення робочої сили з третіх країн. І це, знову ж таки, змушує порушити питання, наскільки ми зможемо мобілізувати внутрішній ресурс, щоб у найближчій перспективі, якщо будуть досягнуті домовленості між США та Росією щодо завершення війни, Україна дійсно могла бути впевненою у своїй безпеці. І це цілий комплекс завдань, які не зводяться виключно до економіки.
Олексій Буряченко: “Разом з Україною будуть еволюціонувати й інші”
На думку політолога Олексія Буряченка, наступний рік в будь-якому випадку буде роком трансформації. Він проводить аналогію з китайським календарем, за яким 2025-й – рік Змії, яка скидає шкіру, оновлюючись, і нагадує, що попередній “зміїний” рік, 2013-й, також був знаковим для України.
“Думаю, що тренди на зміну у 2025 році будуть глобальні. Разом з трансформаційними процесами в Україні і навколо неї будуть еволюціонувати й інші – як географічно близькі держави, так і наддержавні організації, передусім ЄС та НАТО. Адже в нинішньому вигляді вони не виконують своїх функцій. Потрібно змінювати правила ухвалення рішень, відмовлятися від правила консенсусу, які послаблють і НАТО, і ЄС. Перед критичною необхідністю трансформації стоїть і ялтинсько-потсдамська система в цілому, а також її відображення – ООН”, – вважає політолог.
За його словами, трансформаційні тренди спостерігатимуться в багатьох сферах. Прямо зараз змінюються сировинні пріоритети, зокрема зменшується використання нафти Китаєм, США та ЄС. Наступний рік може стати проривним в галузі штучного інтелекту. Який можуть використати і як дестабілізуючий фактор, тож знадобиться глобальна відповідь на ці загрози, що може потребувати зміни архітектури світової безпеки.
У “новому світі”, вважає Буряченко, буде зменшуватися вплив держави, натомість нові ролі відіграватимуть мережеві структури та корпорації. “2025-й буде роком усвідомлення, що ізоляціоністська політика і принцип “кожен сам за себе” призведе до глобально негативних результатів. І якщо не напрацювати нові єдині правила гри і самим їм не слідувати, то наслідки можуть бути фатальними для всього людства”, – пояснює політолог.
Україна в цих процесах може відіграти важливу роль. “Саме Україна, як держава, яка показала, що сучасна архітектура світової безпеки не працює, має найбільше право запропонувати світу своє бачення. Більше того, на тлі майже неконтрольованого розповсюдження ядерної зброї саме Україна, яка добровільно відмовилася від третього за розміром ядерного арсеналу, може очолити скоріше не ядерні, а антиядерні ініціативи. Україна, як нейтральний гравець, як найбільш постраждала країна і від війни, і від ядерного роззброєння, дійсно може задавати глобальні тренди, і до неї будуть прислухатися”, – каже експерт.
На його думку, 2025-й може відкрити унікальні можливості для отримання Україною міжнародної суб’єктності нової якості. Але все хороше не “впаде з неба”. Тож наступний рік буде і роком викликів, пошуків рішень, причому унікальних, оскільки потрібних практик у світі ще не існує.
“Так, Європа почне брати на себе більше відповідальності, зокрема за допомогу України, але наші стабільність, розвиток, виживання будуть залежати передусім від самої України. Наскільки суспільство буде об’єднаним, наскільки внутрішня політика буде ефективною, наскільки ми зможемо нестандартно себе поводити в зовнішній політиці, шукаючи нових партнерів, а не концентруючись виключно на ЄС та НАТО, які самі потребують серйозних змін”, – пояснює Бурченко, додаючи, що пошук рішучих партнерів може бути трендом 2025 року для України.
Він попереджає, що на цьому шляху буде багато пасток, причому не тільки від РФ, а й від партнерів або певних політичних сил в країнах партнерів. Свої інтереси треба буде “вигризати”. І найкращим інструментом було б ефективне налаштування внутрішніх процесів – економічних, політичних тощо. Адже надіятися на США та ЄС, як раніше, у 2025-му році вже не вийде. Вони лишатимуться стратегічними партнери, але не стовідсотковими донорами.
