Оператор “Іскандера” РФ розповів, що початок повномасштабної війни в Україні розпочався саме з обстрілів з Білорусі. Нині він покинув службу і вважається у своїй країні зрадником, тому переконаний, що може говорити вільно.
Про це йдеться у виданні “Новая газета – Европа”.
Служба на “Іскандері”, навчання у Білорусі, пуски ракет по Україні, еміграція – усе це розповів у своєму монолозі російський дезертир. Каміль служив контрактником у ракетній частині в Улан-Уде. Наприкінці 2021 року його підрозділ вирушив на навчання до Білорусі. А о п’ятій годині ранку 24 лютого 2022 року він побачив перший пуск ракети, яка полетіла в бік України.
“Я ріс у родині міліціонера. Навчався у школі, вступив на дизайнера, а потім треба було йти в армію. Я вибрав контрактну службу через гроші. До того ж у мене була можливість обирати частину, у якій я служитиму.
Наприкінці 2021 року ми вирушили з Улан-Уде на навчання в Білорусь. Ходили чутки серед солдатів і офіцерів, що ми їдемо на війну. Обговорювали, що там щось на кордоні намічається. Найімовірніше, можуть бути якісь збройні зіткнення. І всім потрібно бути до цього готовими. Запитали: ну, суто морально, ти зможеш узяти участь у збройному конфлікті?”, – пригадав він.
Чоловік розповів, що по факту вони не брали участі у будь-яких навчаннях в Білорусі. Лише розгорнули табір на території білоруського артилерійського полігону і просто там перебували цілий місяць.
Війна в Україні
“Уранці 24 лютого о п’ятій годині ранку було виконано перший пуск. Усе навколо забарвилося в червоний колір. Ракета злетіла вгору і полетіла кудись на південь. До мене прийшла людина, яка мене мала змінити на чергуванні. І він сказав, що почалася війна. У друга по службі був інтернет, він дивився новини, а я перебував трохи у шоці, оскільки не вірив у можливість війни”, – продовжив колишній військовий.
Усі військовослужбовці отримували інформацію з якихось офіційних і навколоофіційних джерел. Йшлося про те, що Каміль та його команда успішно пройшли кордон – притому не пробилися, не захопили щось успішно, а просто пройшли. І, умовно кажучи, чекали, поки київська влада здасться.
“Колеги по службі, зрозуміло, всю цю справу охоче підтримували і поділяли. Якісь злочини та можливі помилки не обговорювалися в принципі. Обговорювалися тільки успіхи, мовляв, ми за перші тижні погасили всі установки української ППО та всі їхні стратегічно важливі військові об’єкти. А що стосується фото зруйнованих міст – вони казали, що це зробила київська влада. Проте коли я побачив наслідки обстрілів, то ще більше жахнувся, бо зрозумів: я буквально співучасник цих злочинів.
Операторською роботою – по суті, моєю роботою, – займався начальник обліку. Ну, що стосується нашої бригади, у нас, виходить, було близько 15 пускових установок. Ми випустили приблизно 80-90 ракет за весь час”, – розповів Каміль.
Відпустка та втеча
Після пів року перебування у Білорусі чоловік поїхав у Тюмень до рідних і зрозумів, що назад повертатися не можна. Тоді й закралася ідея якимось чином залишити російську військову службу.
“У вересні вже почалася мобілізація і за законом про воєнний час, у рамках мобілізаційної підготовки, військовослужбовцям забороняється залишати Збройні сили. Мати казала, що не треба було мені на контракт іти. Адже у брата була більш конкретна позиція – він був проти війни. Ми з ним обговорювали все це. У мене був допуск до секретної інформації. Не можна було просто так взяти, зібратися і кудись поїхати. І я зрозумів, що якщо я безпосередньо з Тюмені рушу до Казахстану, то мене можуть зупинити на кордоні і просто заарештувати. Брат мені скинув посилання на організацію “Ідіть лісом”. Там мені пояснили, що я можу і без будь-яких перешкод виїхати з Росії до Білорусі, а потім уже з Білорусі до Казахстану. ”, – додав росіянин.
Нове життя
В казахстанській Астані чоловік зрозумів, що вільний. Мовляв, тобто як мінімум російські тюремні катівні йому не загрожують. Проте він не зможе повернутися в РФ доти, доки “ось ця путінська влада не впаде і поки не оголосить амністію”.
“Я не підтримую контакт із колегами по службі. Я не знаю, що вони говорять про мене. Яка реакція? Я прекрасно розумію, що згідно з російським законом, я є зрадником. Я це все знав перед тим, як діяв, зрозуміло. А що таке російський закон узагалі? Він легітимний? Ну, запитання риторичне. Наскільки я знаю, поки що кримінальної справи на мене не порушено. Я навіть отримував “крайню” зарплату”, – зазначив він.
Наразі чоловік працює за фахом – графічним дизайнером у друкарні. Саме у Казахстані він й планує жити – принаймні до програшу РФ.
“А щодо колег по службі – якщо вони не зможуть покинути армію, то їхня доля дуже невизначена і незавидна. Довгі роки вас обманювали. Вас накачували фашистськими людиноненависницькими ідеями. Я їм побажаю повернутися до якогось нормального людського життя. Ну а росіянам загалом я б сказав так: зараз, мабуть, єдина можливість наблизити наше світле майбутнє – це об’єднуватися”, – поділився чоловік.
Нагадаємо, від початку вторгнення РФ на Київщині загинуло понад 1370 мирних мешканців. А понад 300 й досі вважають зниклими.
Читайте також: В ЄС порахували втрати ЗСУ за час повномасштабного вторгнення РФ
