У проєкті нового Цивільного кодексу України (Кодексу права приватного) серед багатьох нововведень і суттєвих змін особливу увагу привертають норми про аліменти, які повністю інтегровані в Книгу шосту “Право сімейне”.
Після ухвалення нового Кодексу чинний Сімейний Кодекс України втратить силу.
І це не косметичні правки, а глибока переробка інституту утримання: вводяться нові принципи, механізми, гнучкі інструменти, але водночас з’являються дискусійні положення, які вже стали предметом гострої критики в юридичній спільноті.
Що таке аліменти та якими вони бувають?
Аліменти – це обов’язок однієї особи (платника) надавати матеріальну підтримку іншій (одержувачу), якщо остання не може себе утримувати самостійно через вік, стан здоров’я, непрацездатність чи інші обставини. У сімейному праві України аліменти поділяються на три основні типи:
- Аліменти на дитину: обов’язок батьків утримувати неповнолітню дитину незалежно від того, чи проживають батьки разом, чи розлучені.
- Аліменти колишній дружині/чоловіку: право непрацездатного або нужденного в утриманні, якщо інша сторона може його надавати. Це стосується, наприклад, періоду вагітності, догляду за дитиною до 3 (або 6) років, інвалідності тощо. Обов’язок тут менш абсолютний і залежить від матеріального стану обох сторін.
- Аліменти батькам: обов’язок повнолітніх дітей утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги, наприклад, через інвалідність. Цей вид менш поширений, але зберігається як прояв взаємної сімейної солідарності.
Проєкт нового Цивільного кодексу закріплює принцип аліментів як власності дитини, індексацію виплат, нотаріальні договори, посилений контроль цільового використання коштів, нові механізми стягнення та звільнення від виплат, але водночас створює низку колізій і дискусійних норм.
Утримання батьками дітей: ключові зміни в проєкті Цивільного кодексу
Новий ЦК пропонує переглянути правила сплати аліментів на дитину. Деякі норми нові, а деякі діють і зараз у межах Сімейного кодексу України, проте вони отримують уточнення та новий вигляд.
Аліменти належать виключно дитині
Аліменти, які платить один із батьків, є власністю самої дитини, а не того з батьків, хто їх отримує (стаття 1622).
Це означає:
- Гроші юридично належать дитині, а не матері чи батькові.
- Той, хто отримує аліменти (зазвичай один із батьків), зобов’язаний витрачати їх виключно в інтересах дитини – на її харчування, одяг, освіту, здоров’я, дозвілля.
- Неповнолітня дитина має право брати участь в розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Тобто повідомляти про свої потреби, планувати витрати, що при цьому не означає, що всі її побажання повинні обов’язково виконуватися.
- Також вона має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними з певного віку. У тексті статті 1622 його прямо не вказують. Але це питання регулюватиметься загальними нормами цивільного права про дієздатність неповнолітніх (з 14 років дитина має право на самостійні дії в певних сферах, але з урахуванням інтересів і згоди представника).
Гнучкіші способи призначення та сплати аліментів на дитину
Суд може призначити аліменти двома основними способами (стаття 1624):
- у вигляді частки від доходу платника (традиційно: 1/4 на одну дитину, 1/3 на двох, 1/2 на трьох і більше);
- у твердій грошовій сумі (фіксована сума щомісяця).
Одержувач аліментів у будь-який момент може звернутися до суду з проханням змінити спосіб стягнення (з частки на фіксовану суму або навпаки).
Батьки можуть укласти нотаріальний договір про сплату аліментів (стаття 1626), де визначити розмір, строки, форму (гроші, натуральна допомога) та навіть сплатити аліменти наперед – однією сумою за весь період або за кілька років.
Якщо за таким договором аліменти не платять, і заборгованість перевищує суму платежів за три місяці, одержувач може отримати аліментний виконавчий напис нотаріуса (статті 1626-1627). Це спеціальний документ, який дозволяє одразу звернутися до виконавчої служби для примусового стягнення виплат (без нового судового процесу).
Обов’язкова щорічна індексація фіксованих сум аліментв
Якщо аліменти призначені фіксованою сумою – ця сума щороку підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач не домовилися про інше (стаття 1628). Проте механізм, як буде відбуватися ця індексація, у новому ЦК не розписаний.
Контроль за цільовим використанням коштів на дитину
Запроваджується механізм перевірки, куди саме йдуть аліменти (стаття 1651):
- Орган опіки та піклування може проводити інспекційні відвідування, щоб переконатися, що гроші витрачаються на дитину. Порядок і періодичність визначає центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав дітей.
- Платник аліментів (за винятком тих, хто має заборгованість) має право ініціювати позапланову перевірку (не частіше одного разу на три місяці).
- Якщо буде доведено нецільове використання – суд може зменшити розмір аліментів або зобов’язати перераховувати частину коштів безпосередньо на банківський рахунок дитини.
Ця норма нібито захищає як інтереси дитини, так і добросовісного платника. Але є сумнів: коли один із батьків витрачає аліменти не на дитину, суд зменшує їх суму. Чи не виходить так, що в підсумку страждає все одно дитина?
Можливість припинити регулярні аліменти на дитину передачею нерухомості
Батьки можуть укласти нотаріальний договір, за яким один із батьків передає дитині у власність нерухоме майно (квартиру, будинок, земельну ділянку тощо) замість регулярних аліментів (стаття 1652).
Після такого договору щомісячні платежі припиняються, але обов’язок брати участь в додаткових витратах (наприклад, на лікування чи освіту) зберігається. Це зручно для платників, які мають майно, але нестабільний дохід.
Спірна норма: звільнення від обов’язку сплачувати аліменти на дитину
У проєкті нового Цивільно Кодекс вказано, що суд може звільнити платника від сплати аліментів, якщо дохід одержувача (того з батьків, з ким живе дитина) перевищує дохід платника і повністю забезпечує потреби дитини (стаття 1636).
Ця норма викликала найбільшу критику:
- Вона суперечить принципу, що кожен із батьків зобов’язаний утримувати дитину незалежно від матеріального стану іншого.
- Аліменти належать дитині, а не одержувачу. Чому високий дохід матері (або батька) може скасувати обов’язок іншого з батьків?
- Існує ризик, що цю норму використовуватимуть для уникнення платежів.
Деякі юристи і правозахисники вважають цю статтю колізійною та такою, що послаблює захист прав дитини. Імовірно, під час розгляду в парламенті її суттєво переглянуть або виключать.
Аліменти на колишнього з подружжя: що пропонує новий Цивільний кодекс
Аліменти на колишнього чоловіка чи дружину – це менш поширений, але важливий вид утримання. Він актуальний, коли колишній/колишня після розлучення (або навіть під час шлюбу) не може себе утримувати через непрацездатність, вагітність, догляд за маленькою дитиною чи через інвалідність. Проєкт нового Кодексу зберігає основні принципи чинного Сімейного кодексу, але робить регулювання чіткішим, додає деякі обмеження та уточнює умови припинення. Розглянемо головні моменти простими словами.
Коли виникає право на аліменти від колишнього чоловіка/дружини
Право на утримання має той, хто є непрацездатним і потребує матеріальної підтримки, якщо другий може її надавати (стаття 1639). Потреба визначається просто: якщо доходи (зарплата, пенсія, майно тощо) не досягають розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом.
Особливі випадки, коли право виникає автоматично або майже безумовно (статті 1643, 1645):
- Вагітність дружини – вона має право на утримання від чоловіка протягом вагітності. Після народження дитини аліменти продовжуються автоматично, без нового рішення суду.
- Дитина до 3 років (або до 6 років, якщо в дитини вади фізичного чи психічного розвитку) – той із батьків, з ким живе дитина, має право на утримання від другого, незалежно від того, чи працює він/вона і який має дохід. Головне – другий з батьків має бути здатним платити.
- Дитина з інвалідністю, яка потребує постійного догляду – той із батьків, хто опікується дитиною (навіть якщо працездатний), має право на аліменти протягом усього часу догляду. Розмір визначає суд без урахування можливості отримання допомоги від інших родичів.
Ці норми захищають переважно матерів, які доглядають за маленькими дітьми чи дітьми з інвалідністю.
Коли права на аліменти немає або його можна втратити
Проєкт чітко обмежує це право, щоб уникнути зловживань (статті 1639, 1641-1642, 1644): право втрачається, якщо одержувач поновив працездатність або уклав новий шлюб (припиняється автоматично з дня реєстрації шлюбу).
Право не виникає або його можна позбавити/обмежити судом, якщо:
- шлюб був нетривалим;
- непрацездатність настала через умисний злочин одержувача;
- тяжку хворобу чи інвалідність приховали при реєстрації шлюбу;
- одержувач свідомо погіршив своє матеріальне становище (наприклад, звільнився без поважних причин);
- одержувач негідно поводився у шлюбі (зрада, насильство тощо, якщо це доведено).
- Право припиняється після припинення вагітності, народження мертвої дитини, передачі дитини на виховання іншій особі або смерті дитини.
Розмір аліментів на колишнього, і як це визначає суд
Суд встановлює розмір з урахуванням (ст. 1639, 1649):
- можливості одержувача отримувати допомогу від дорослих дітей, батьків;
- щоб після сплати аліментів у платника залишалося не менше мінімальної заробітної плати;
- інших важливих обставин (доходи, майно, здоров’я, рівень життя під час шлюбу).
Якщо аліменти пов’язані з інвалідністю, їх сплачують протягом строку інвалідності. При продовженні інвалідності стягнення продовжується автоматично за поданням відповідного документа.
Звільнення від обов’язку або заборгованості
Суд може звільнити платника від сплати аліментів або частини заборгованості (стаття 1636):
- якщо одержувач перестав потребувати допомоги або платник став неспроможним її надавати;
- за тяжкої хвороби платника чи інших істотних обставин;
- якщо борг виник через обставини, що не залежать від платника.
Ця норма (як і для аліментів на дитину) викликає дискусії, бо може створювати лазівки для уникнення відповідальності.
Аліменти батькам: що пропонує новий Цивільний кодекс
Цей вид аліментів менш поширений, але зберігається у проєкті нового Кодексу. Повнолітні діти зобов’язані утримувати своїх непрацездатних батьків, якщо останні потребують матеріальної допомоги, а діти мають таку можливість.
Головні норми:
- Батьки – непрацездатні, а їхні доходи не забезпечують гідне існування. Розмір аліментів визначає суд з урахуванням доходів, майна, здоров’я обох сторін, можливості отримання допомоги від інших дітей (стаття 1636 та загальні правила ст. 1649).
- Додаткові витрати: діти зобов’язані брати участь у витратах на тяжку хворобу, лікування чи немічність батьків.
- Звільнення від обов’язку: суд може повністю або частково звільнити дитину від сплати аліментів або заборгованості, якщо:
- батьки раніше не сплачували аліменти на дитину, і заборгованість перевищує суму платежів за три роки (і борг не погашено);
- батьки ухилялися від виконання батьківських обов’язків (не виховували, не утримували).
Ці норми практично повторюють чинний Сімейний кодекс, але додають чіткіші підстави для звільнення від сплати, особливо через несплату аліментів батьками в минулому. Це робить обов’язок дітей менш абсолютним і більш справедливим у випадках, коли батьки були “неналежними”.
Плюси та мінуси норм про аліменти в проєкті нового Цивільного Кодексу
Проєкт Цивільного кодексу України (№14394 та альтернативний №14394-1) у великій мірі зберігає ключові принципи чинного Сімейного кодексу щодо аліментів, але інтегрує їх у єдиний цивільний акт з низкою уточнень, механізмів та нововведень.
Плюси
- Посилення захисту інтересів дитини: чіткіше підкреслюється власність дитини на аліменти (з правами на участь у розпорядженні та самостійне отримання); посилений контроль за витрачанням через орган опіки.
- Захист від інфляції: автоматична щорічна індексація фіксованих сум.
- Гнучкість для батьків: нотаріальні договори, сплата наперед, зміна способу стягнення, передача нерухомості замість щомісячних платежів.
- Покращення стягнення: виконавчий напис нотаріуса для договорів, облік усіх доходів (включаючи за кордоном), середня зарплата для безробітних/ФОПів.
- Справедливі підстави звільнення дітей від утримання батьків (за борги чи ухилення батьків у минулому).
Мінуси та ризики (лазівки)
- Стаття 1636 створює лазівку, як ухилитися від аліментів на дитину: пропонується, що суд може звільнити платника від аліментів на дитину, якщо дохід одержувача (матері чи батька, з ким живе дитина) “перевищує дохід платника і повністю забезпечує потреби”. Це суперечить принципу незалежного обов’язку кожного з батьків утримувати дитину незалежно від доходу іншого. Окрім цього, якщо платник працює “в тіні” (без офіційного доходу), а одержувач має стабільний високий заробіток, платник може подати до суду на звільнення від сплати за ст. 1636, посилаючись на “достатність” доходу одержувача. Це потенційно послаблює захист дитини, бо судова дискреція зростає.
- Навантаження на суди, бюрократія: перевірки опіки (за заявою платника), можливість зменшення аліментів при нецільовому використанні – додають бюрократії та судових спорів.
- Невизначеність механізмів: не прописані механізми індексації аліментів, що може призвести до затримок чи суперечок.
Проєкт Цивільного кодексу пропонує більш систематизований та деталізований підхід до аліментів, зберігаючи базові принципи чинного законодавства, але додаючи інструменти гнучкості, захисту та контролю. Проте є і слабкі сторони, зокрема, лазівки, як ухилитися від аліментів. Якщо кодекс ухвалять у поточній редакції, він суттєво вплине на сімейні відносини, але потребуватиме уважної судової практики для уникнення зловживань.
