В Україні все частіше говорять про вибори і не тільки президентські, але й парламентські і місцеві. А згідно соціологічних опитувань, українці довіряють або готові проголосувати за політичні сили, яких не існує, типу “партії або блоку Залужного”. Вочевидь під суспільний запит нові партії рано чи пізно будуть створені.
На цьому тлі у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт №14289 “Про політичні партії”, розроблений народними депутатами Вікторією Подгорною, Олександром Корнієнком і Русланом Стефанчуком за участі інших нардепів та експертів з IFES Ukraine, Центру політико-правових реформ, ОПОРИ, Руху ЧЕСНО тощо, спрямований на комплексну реформу чинного Закону України “Про політичні партії в Україні” від 2001 року.
На думку авторів документу, чинний закон вже застарілий. “Головна мета законопроєкту в тому, щоб зробити партії більш пов’язаними з суспільством”, – переконана Подгорна. Доречі, згідно опитуванню Центру Разумкова, проведеного у листопаді 2025 року, 71,5% українців мають недовіру до політичних партій.
Чому потрібна реформа законодавства про політичні партії
Ось пояснення основних причин, чому автори законопроєкту №14289 вважають реформу критично важливою:
- Складна процедура створення партій і пов’язані з цим проблеми. Зараз, щоб зареєструвати нову партію, потрібно зібрати щонайменше 10 тисяч підписів від громадян по всій країні, включаючи багато районів в областях, Києві, Севастополі та навіть Криму. Це дуже довго і дорого, а з 2014 року зібрати підписи у Криму взагалі неможливо через окупацію (зараз неможливо це зробити на Донбасі і частині Запоріжжя і Херсонщини, – ред.). Через це є ризики корупції і “купівлі” підписів. Крім того, з’явився “ринок” старих партій: їх “купують”, змінюють назву (з 2014 року понад 160 партій перейменувалися, деякі по кілька разів) і “продають” як “нові”. Це вводить виборців в оману, бо партія здається свіжою, хоча насправді просто змінила власників.
- Вплив Росії на українські партії. Автори законопроєкту №14289 вважають, що РФ не тільки воює, але й намагається впливати на Україну зсередини через деякі партії або окремих політиків. Через це, на думку авторів, потрібно чіткіше заборонити контакти з іноземними організаціями, які загрожують безпеці держави, і створити публічний перелік таких організацій.
- Відсутність правил для етичної поведінки в партіях. У багатьох партіях немає чітких норм, як мають поводитися їхні члени (наприклад, уникати образ, хамства чи неетичних дій в спілкуванні з опонентами чи виборцями). Через це політики часто переходять на особисті образи, що знижує довіру людей до всіх партій загалом. Суспільство починає погано ставитися не тільки до окремих політиків, а й до ідеї партій як таких, і навіть до демократії.
- Мало людей хочуть бути членами партій. Автори законопроєкту №14289 посилаються на дослідження 2015 року, яке показало, що лише близько 3,5% українців були членами якоїсь партії. Причини: правила вступу чи виходу з партії часто непрозорі, партійні члени не мають реального впливу на рішення партії, а їхні права погано захищені. Через це партії не залучають звичайних громадян до політики, і членство здається формальним чи марним.
- Проблеми з фінансуванням партій від приватних осіб. У 2015 році Україна провела реформу фінансування політичних партій: ввели державне фінансування з бюджету та обмеження на приватні внески від однієї людини чи компанії. Щоб уникнути надмірного впливу багатих спонсорів (наприклад, олігархів), установили максимальну суму внеску – для фізичної особи це 400 мінімальних зарплат, для компанії – 800 мінімальних зарплат (розрахованих на 1 січня того року, коли робиться внесок).
Але були знайдені лазівки: олігархи часто використовують “підставних” донорів (людей, які перераховують гроші від справжнього спонсора, щоб приховати джерело) або канали через громадські організації, де правила м’якші. Це робить фінансування непрозорим і залежним від багатих груп. Також в Україні щороку зростає ліміт внесків (з 2016 року він збільшився майже у 5 разів – з близько 1400-1600 грн до 8000 грн).
- Загальна потреба оновити правила. Закон про партії діє з 2001 року і вже не відповідає сучасним реаліям. Потрібно підвищити довіру людей до партій, впровадити міжнародні рекомендації (від Венеційської комісії та ОБСЄ/БДІПЛ щодо прозорості, демократії всередині партій і контролю за джерелами внесків), використати цифрові інструменти (наприклад, електронні бази членів і звіти) та посилити нагляд за фінансами, щоб партії працювали чесніше і ефективніше.
Які ідеї стали базовими для законопроєкту про політичні партії
У Національному інституті стратегічних досліджень, який також причетний до розробки документа через завідувачку Ірину Павленко, виділили концепції, покладені в основу проєкту №14289.
Перша ключова ідея – сприяння створенню політичних партій “народного типу” з реальним чисельним членством і регіональним представництвом замість нинішніх “клубних” чи картельних структур. Для цього спрощують реєстрацію партій (через електронний реєстр), роблять її прозорішою, але вводять жорсткіші вимоги для участі в загальнонаціональних виборах чи референдумах: мінімум 1000 членів з електронним обліком, дані яких перевірятиме ЦВК. Це має полегшити доступ громадян до створення партій, стимулювати зростання партійних проєктів з місцевого рівня та усунути фіктивні осередки.
Друга ідея – запровадження принципів внутрішньопартійної демократії. Законопроєкт вимагає квот для представництва місцевих осередків на з’їздах, обмежень на переобрання керівництва, регулярного звітування перед членами, створення арбітражних органів для захисту прав партійців. Передбачено гендерну квоту (не менше 40% для кожної статі у керівних партійних органах), етичні кодекси, інклюзивність та заборону волюнтаристських змін у виборчих списках (з можливістю дистанційного голосування).
Третя фундаментальна новація стосується фінансування партій: обмеження внесків фізосіб (до 20% їхнього доходу), заборона прихованого фінансування через ГО, узгодження спонсорства з партією, фіксоване державне фінансування з індексацією та новим розподілом. Крім того, забороняється співпраці з іноземними організаціями, що загрожують суверенітету (за переліком від РНБО, СБУ тощо).
Реформа спрямована на модернізацію партійної системи України відповідно до європейських стандартів, замінивши застарілий закон 2001 року.
Про що законопроєкт №14289: конкретні зміни
У пояснювальній записці автори реформи виділяють її головні риси:
- Партії зможуть отримувати державне фінансування не лише якщо пройшли до парламенту, а й якщо набрали щонайменше 2% голосів на виборах до Верховної Ради. Кошти розподілятимуть за змішаною системою (наприклад, 10/20/70), щоб менші партії отримували відносно більшу підтримку.
- Банки, де партії мають рахунки, щомісячно передаватимуть до Національного агентства з питань запобігання корупції інформацію про надходження та витрати коштів. НАЗК публікуватиме ці дані протягом п’яти робочих днів.
- Буде чітко визначено, на що партії не можуть витрачати державні гроші, а також встановлено підстави для зупинення чи припинення такого фінансування.
- Реєстрацію партій та їхніх осередків можна буде проводити онлайн через електронні системи.
- Скасовується вимога збирати 10 тисяч підписів по всій країні для створення партії. Замість цього засновниками мають стати щонайменше 200 громадян України з правом голосу, які не є членами інших партій і не мають обмежень для членства.
- Після реєстрації партія повинна протягом шести місяців створити та зареєструвати свої обласні організації щонайменше у п’яти великих регіонах (тих, що перелічені в статті 133 Конституції).
- Змінити адресу осередку партії можна буде лише у межах тієї території, де він діє. Для непідконтрольних територій робиться виняток.
- У назві партії забороняється використовувати ПІБ, назви державних чи місцевих органів влади, історичні назви держав, назви іноземних країн, тоталітарних режимів, а також назви вже заборонених в Україні партій.
- Українським партіям забороняється співпраця з іноземними партіями чи організаціями, які загрожують національній безпеці України. Також буде оприлюднений “перелік заборонених партій”, який має постійно оновлюватися.
- Партії зможуть ухвалювати власний Етичний кодекс, де прописуватимуть правила поведінки своїх членів. Кодекс треба оприлюднювати в інтернеті.
- Кожна партія повинна створити колегіальний орган (наприклад, арбітраж), який розглядатиме скарги членів і вирішуватиме питання про їхню відповідальність за порушення статуту чи етичного кодексу.
- Партії зобов’язані вести електронну базу даних своїх членів.
- Щоб брати участь в загальнонаціональних виборах, всеукраїнському референдумі чи висувати представників до виборчих комісій, партія повинна мати щонайменше 1000 членів у щонайменше п’яти великих регіонах, і дані про цих членів мають бути внесені до електронної бази.
- Якщо хтось сторонній хоче профінансувати певні заходи чи діяльність на користь партії, він повинен спочатку отримати письмову згоду від самої партії.
- Розмір внесків на підтримку партії обмежуватиметься: від однієї людини, ФОП чи компанії не можна дати більше 20% від сукупного доходу за попередні п’ять років (з щорічною індексацією ліміту). Для невеликих внесків (до однієї мінімальної зарплати) це обмеження не застосовуватиметься.
Також законопроєкт робить принцип рівності та недискримінації не декларативним, а обов’язковим. Кожна партія повинна прямо закріпити у своєму статуті механізми квот, які забезпечують збалансоване представництво жінок і чоловіків.
У ст. 22 вказано: розмір квот, що визначає рівень представництва жінок і чоловіків у керівних органах політичної партії, має становити сукупно не менше ніж 40 відсотків складу.
Законопроєкт №14289, зареєстрований у Верховній Раді в грудні 2025 року, є важливим кроком до модернізації партійної системи України, яка не відповідає сучасним викликам. Запропоновані зміни – спрощення реєстрації партій, посилення прозорості фінансування, запровадження внутрішньопартійної демократії, етичних стандартів та захисту від зовнішнього впливу – спрямовані на підвищення довіри суспільства до політичних інститутів, де, за опитуваннями, недовіра сягає понад 70%.
Ця реформа особливо актуальна на тлі активних дискусій про можливе проведення виборів, навіть в умовах воєнного стану.
Успішне ухвалення та впровадження законопроєкту №14289 може стати основою для створення більш відкритої, демократичної та орієнтованої на громадян партійної системи.
