Видання “Політарена” спільно з дослідницькою компанією Active Group розпочинають новий системний проєкт: вивчення громадської думки, соціальних настроїв та політичної динаміки в Україні, з детальним аналізом, поясненням процесів та моделюванням суспільно-політичних процесів, про які ми будемо щотижня розповідати на шпальтах нашого видання.
До дискусій та обговорення будуть залучатись відомі експерти, лідери громадської думки, політики, чиновники, науковці та журналісти. І, звісно, наші читачі. Коментарі та думки яких ми будемо збирати під нашими дописами в соцмережах і телеграм-каналі окремим блоком.
До вашої уваги перше спільне соціологічне дослідження Active Group та “Політарени”: “Війна очима українців: перемога, прийнятний мир, атаки по Росії”.
Дослідження проведене за допомогою он-лайн панелі SunFlowerSociology, період: щотижневі опитування протягом 2025 року. Обсяг вибірки: 800 респондентів щотижня (репрезентативна за віком, статтю і регіоном України). Метод: самозаповнення анкет громадянами України віком 18 та більше років. Теоретична похибка при довірчій імовірності 0,95 не перевищує 3,5%.
“Упродовж 2024–2025 років уявлення українців про те, що саме можна вважати перемогою у війні та який її результат є прийнятним, зазнали помітних змін. Якщо на початкових етапах домінували максималістські очікування, пов’язані з повним відновленням територіальної цілісності України, то з часом у суспільних настроях дедалі виразніше проступає прагматичний вимір – орієнтація на завершення війни як такої та зниження рівня щоденної загрози”, – зазначається у результатах дослідження.
Як в українців змінювалося розуміння перемоги
На початку 2024 року чверть опитаних українців вважали перемогою повне звільнення всієї території України в кордонах 1991 року, включно з Кримом. До кінця 2025 року частка прихильників такого бачення скоротилася майже вдвічі. Аналогічну динаміку демонструє і підтримка сценарію звільнення всіх територій із подальшими компенсаціями з боку Росії – з понад п’ятої частини респондентів до близько 14%.
Натомість суттєво зросла частка тих, хто почав трактувати перемогу як завершення війни на нинішній лінії зіткнення. Якщо у лютому 2024 року цей варіант підтримували менш ніж 9% опитаних, то наприкінці 2025 року – вже понад чверть. Таким чином, відбувається зсув від символічного й ідеологічного розуміння перемоги до більш утилітарного – як припинення бойових дій і стабілізації ситуації.
Що думають українці про строки закінчення війни
Станом на грудень 2025 року більшість опитуваних – 31,6% (у січні 2025 – 37,2%), зійшлися на думці, що їм важко відповісти, коли закінчиться російсько-українська війна. 17,3% вважають, що це станеться через два роки або пізніше (у січні 2025 – 16,3%). 11,9% відповіли, що війна завершиться протягом пів року (у січні 2025 -17,1%), а 11% – протягом року (у січні 2025 -11,5%). Лише 2,4% вважають, що мир настане протягом найближчих тижнів (у січні 2025 -2,8%), а 7,3%, що протягом кількох місяців (у січні 2025 -5,7%).
10,7% відповіли, що війна Росії проти України не завершиться ніколи (у січні 2025 – 0%. Тобто на початок року таких думок ні в кого не було)
Прийнятний результат війни: прагматизація очікувань
Ще виразніше тенденція прагматизації проявляється у відповідях на запитання про прийнятний результат війни. Частка українців, які вважають завершення війни на поточній лінії зіткнення прийнятним сценарієм, зросла з менш ніж 10% на початку 2024 року до майже 29% у грудні 2025-го.
Паралельно зростає і готовність допускати сценарії, які раніше сприймалися як табуйовані. Зокрема, частка тих, хто припускає певний відступ українських військ як прийнятний результат, зросла утричі – з 3% до майже 10%.
Водночас дослідники підкреслюють, що такі відповіді не означають відмову від підтримки територіальної цілісності, а радше відображають накопичену втому та усвідомлення затяжного характеру війни.
“У підсумку у масовій свідомості формується чіткий розрив між поняттями “перемога” і “прийнятний результат”. Перше зберігає ціннісний і символічний зміст, друге – дедалі частіше визначається через призму безпеки, збереження життя та припинення бойових дій”, – вважають автори дослідження.
Як українці оцінюють дії влади щодо наближення вигідного завершення війни
Лише 11,8% українців станом на грудень 2025 року вважали, що влада “робить все і навіть більше”, у січні таку думку підтримували ще менше громадян – 9,9%. Влада “повністю справляється” – 5,4% у грудні 2025 року і 4,9% у січні.
22,9% громадян у грудні 2025 року вважали, що влада “повністю не справляється”, у січні так думали 21,5% українців.
Сприйняття ударів дронів і вразливість Росії
Атаки українських дронів по території Росії стали для більшості українців звичним елементом інформаційного простору. Упродовж 2025 року від 62% до 68% респондентів зазначали, що такі удари є постійним явищем. Ще близько третини вважають, що вони відбуваються періодично. Заперечення самого факту атак або невизначеність у відповідях залишаються поодинокими.
Водночас переважна більшість українців не вірить у здатність Росії ефективно захистити свою територію від таких атак. Сумарна частка тих, хто вважає, що Росія “швидше не здатна” або “точно не здатна” протидіяти дронам, стабільно перевищує половину опитаних і наприкінці 2025 року сягає понад дві третини.
“Це формує уявлення про вразливість російської військової інфраструктури й підриває образ абсолютного контролю, який намагається підтримувати російська пропаганда”, – зазначають дослідники.
Виробництво зброї: українці мають обережний оптимізм і критичний запит
Оцінюючи спроможність України налагодити масове виробництво зброї, українці демонструють стриманий оптимізм. Частка тих, хто вважає, що країна вже налагодила або активно налагоджує таке виробництво, поступово зростає. Водночас найбільш поширеною залишається позиція, що потенціал існує, але нинішніх зусиль недостатньо для повноцінного задоволення потреб фронту.
Ставлення до ролі держави у цьому процесі залишається критичним. Понад половина респондентів у всі хвилі дослідження вважають, що держава сприяє розвитку оборонного виробництва, але робить це недостатньо ефективно. Частка тих, хто переконаний у повній підтримці з боку держави, зростає, проте не стає домінуючою. Паралельно зберігається прошарок громадян, які вважають, що держава частково або істотно заважає цьому процесу, що свідчить про високий суспільний запит на результативніші управлінські рішення.
“Отримані дані фіксують поступовий перехід українського суспільства від мобілізаційного максималізму до прагматичного осмислення реальності війни. Це не є свідченням зниження патріотизму чи відмови від стратегічних цілей, а радше відображає адаптацію до тривалого конфлікту, накопичену втому та потребу у відчутті завершеності й безпеки”, – наголошують автори дослідження.
