На тлі урядової кризи через викриту НАБУ корупційну схему в “Енергоатомі” у політичному і експертному колі знову постала тема створення уряду національної єдності, альтернативні назви – уряд народної довіри або уряд порятунку України.
Така ідея лунала ще на початку вторгнення Росії в Україну. Вона полягає у тому, щоб представники усіх фракцій парламенту об’єдналися і вирішили висунути зі своїх лав як кандидата на посаду прем’єра, так і кандидатів на посади міністрів. Сенс у тому, щоби усі політичні сили, яким довірили владу українці на парламентських виборах 2020 року, відповідали за керування країною у складний час війни. Крім того, це було б поверненням до парламентсько-президентської республіки, – форми правління, яка зафіксована у Конституції України, але вже довгий час не використовується.
“Політарена” поспілкувалася з експертами, які підтримують ідею створення уряду національної єдності, і розпитала, чи реально його створити у нинішніх реаліях, хто до нього має увійти, і де гарантія, що цей уряд не буде корупційним.
Читайте також: “Кабміндіч”: Як міністри Свириденко виходитимуть з кризи, і чи можливо створити уряд народної довіри
Євген Магда, директор Інституту світової політики, політолог, історик:
Я підтримую створення уряду народної довіри або єдності. Коли країна стикається з випробуваннями, то у цивілізованому світі політичні сили піднімаються над існуючими протиріччями і демонструють свою готовність працювати в інтересах держави. Такий уряд варто було створювати, ще восени минулого року. Коли презентували “план перемоги”. Але цього зроблено не було. Такий уряд треба робити за нормами Конституції і законодавства України.
Ніхто при цьому не буде забирати у президента конституційне право призначати міністра оборони і міністра закордонних справ.
Але цей уряд не повинен фактично підпорядковуватися Офісу президента, як зараз.
Я думаю, що у 30 мільйонній країні можна знайти 20 людей без президентських амбіцій, які спроможні працювати в уряді. Між тим, жоден формат не гарантує, що уряд народної довіри не буде замішаний у корупції. Також за президенства Зеленського ані Юлія Тимошенко, ані Петро Порошенко не мають шансів стати членами уряду. Хоча у Тимошенко увійти в уряд невеликий шанс є, бо в неї є сепаратні домовленості з Банковою, як я бачу. Але тут інтереси країни мають вийти на перший план. Той, хто думає зараз виключно про наступні вибори, зрештою програє. Нинішня ситуація працює проти України.
Андрій Магера, юрист, експерт із конституційного права Центру політико-правових реформ:
Я підтримую створення уряду народної довіри, тому що цього вимагає політична ситуація. Процедура тут має бути така.
По-перше, треба припинити повноваження нинішнього уряду. Він йде у відставку, або, якщо він цього не зробить, то більшість парламенту висловлює уряду недовіру і голосує за відставку.
Новий Кабмін має формувати монобільшість, тобто “Слуги народу”. Якщо мова йде про уряд народної довіри, то до його формування мають долучитися 4 парламентські фракції і найбільш популярні непарламентські партії. Вони підписують Конституційну угоду в якій беруть на себе відповідальність.
Потім разом висувають людину на посаду прем’єр-міністра і кандидатів на міністерські посади. Вносити в Раду усі кандидатури мають “Слуги народу”, як монобільшість. Ця процедура не буде суперечити Конституції.
Якщо, не вдається домовитися з монобільшістю, то тоді треба її переформатовувати і далі діяти по тій процедурі, про яку я сказав. Тут важливо, щоб була політична воля, і лідери політичних партій взяли на себе відповідальність за долю країни. Це головне. Зеленському думати про майбутні вибори зараз не варто. Варто рятувати країну. Бо якщо він буде зараз думати про вибори, то вони, дійсно, будуть. Але у Держдуму Росії.
Віталій Кулик, керівник Центру досліджень проблем громадянського суспільства, політолог:
Я підтримую створення уряду національної довіри, бо ситуація наразі складна і потребує вирішення. Але, на мій погляд, цей уряд має бути технічним, а не урядом єдності, як це уявляє собі опозиція. Це не об’єднання парламентський сил і не переформатування монобільшості. Це нічого не дасть. Ми побачимо ті ж самі обличчя Порошенка та Тимошенко. Це не є антикризові заходи. Ми не можемо віддавати уряд у руки політиків, бо в нас зараз банкротство абсолютно усіх політичних сил, як провладних, так і опозиційних. Якщо опозиція думає, що вона має право формувати уряд, то ні. Але опозиція не хоче уряд технократів, вони хочуть бачити там себе улюблених.
Уряд має бути сформований з людей, які мають абсолютну довіру у суспільстві, не мають корупційного шлейфу, і які готові працювати на благо країни, і, головне, вони повинні погодитися, що не будуть мати політичних амбіцій. Тобто, зробили свою роботу до обрання нової влади і пішли.
У цього технократичного уряду має бути мандат на автономію, і Банкова не повинна мати права втручатися у його роботу. Тільки за таких умов людей у цей уряд можна набрати.
Але щоб так сталося, у влади повинна бути політична воля.
Механізм формування технократичного уряду – це суспільний договір. Висувати кандидатів мають громадські інститути. Варіанти легітимізації цього уряду можуть бути різні, наприклад, через парламентські слухання або через погодження з усіма парламентськими політсилами, і змінювати монобільшість для цього не обов’язково. А от контролювати роботу уряду має парламент. У нас же парламентсько-президентська республіка. Зеленський повинен це розуміти. Не виключаю, що до цього його можуть підштовхнути обставини.
