Фінансова стабільність України під питанням: за попередніми оцінками, дефіцит бюджету на 2026 та 2027 роки сягає 137 мільярдів євро. Без масштабної підтримки міжнародних партнерів країна може зіткнутися з неможливістю виконувати свої зобов’язання.
Про це йдеться у матеріалі АР.
“Україна перебуває на межі банкрутства. Міжнародний валютний фонд оцінює, що їй знадобиться загалом 137 мільярдів євро (160 мільярдів доларів) у 2026 та 2027 роках. Вона має отримати ці гроші до весни. ЄС зобов’язався надати ці кошти так чи інакше”, – зазначають у статті.
Голова Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що Європейський Союз має ухвалити рішення щодо фінансування України на найближчі два роки в межах роботи Європейської ради.
“Одне є абсолютно зрозумілим: ми повинні ухвалити рішення про фінансування України на наступні два роки в рамках роботи Європейської ради”, — наголосила фон дер Ляєн.
Водночас голова Європейської ради Антоніу Кошта, який головуватиме на саміті, пообіцяв, що лідери ЄС продовжуватимуть переговори доти, доки не буде досягнуто компромісу, навіть якщо для цього знадобиться кілька днів.
Європейська комісія запропонувала лідерам використати частину заморожених активів — на загальну суму 210 мільярдів євро (246 мільярдів доларів) для забезпечення «репараційного кредиту» Україні у розмірі 90 мільярдів євро (105 мільярдів доларів). Суму, що бракує, візьмуть на себе Великобританія, Канада і Норвегія.
Ініціатива викликає суперечки: ЄЦБ і Бельгія попереджають про ризики для довіри до євро та можливі дії РФ, а Euroclear сумнівається в юридичній обґрунтованості плану.
Читайте також: У Європарламенті прискорили розгляд питання “репараційного кредиту” для України
Європейська комісія, виконавчий орган ЄС, запропонувала альтернативний варіант фінансування. Йдеться про залучення коштів на міжнародних ринках — за аналогією з тим, як ЄС фінансував масштабний фонд відновлення економіки після початку пандемії COVID-19.
Саме цей підхід підтримує Бельгія. Втім, для реалізації такого плану потрібна згода всіх 27 лідерів країн ЄС, тоді як Угорщина відкрито виступає проти фінансування України. Прем’єр-міністр Віктор Орбан позиціонує себе як «миротворця» і водночас залишається найближчим союзником президента РФ Володимира Путіна в Європі.
Натомість для реалізації плану А — так званого репараційного кредиту — необхідне схвалення приблизно двох третин держав-членів. У цьому випадку Угорщина не зможе одноосібно накласти вето. Водночас проти можуть виступити Словаччина, а також ще кілька країн — Бельгія, Болгарія, Італія та Мальта, позицію яких ще належить змінити.
Навіть якщо всі шість країн відмовляться підтримати позику Україні — повернення якої передбачається лише у разі припинення війни Росією та виплати компенсацій за завдані збитки, у що багато європейців сумніваються, — цього все одно буде недостатньо для формування блокувальної меншості.
Читайте також: ЄС розглядає два варіанти використання заморожених активів РФ для допомоги Україні, — The Guardian
Водночас тиск на Бельгію, яка є ключовою стороною в цьому питанні та серйозно занепокоєна умовами кредиту, може підірвати довіру всередині ЄС і ускладнити досягнення компромісів з інших питань у майбутньому.
Напередодні саміту залишалося незрозумілим, як саме працюватиме запропонований механізм, які гарантії мають надати окремі країни, щоб Бельгія не залишилася наодинці з можливими ризиками з боку Росії, і чи зможуть лідери ЄС узагалі затвердити цей план вже цього тижня.
“Це справді новий підхід, і запитань виникає дуже багато. Йдеться про мобілізацію державних фінансів, і, ймовірно, знадобиться втручання національних парламентів. Це непросто”, – зазначив високопоставлений дипломат ЄС, залучений до переговорів, які тривали й у середу.
Нагадаємо, запропонований Євросоюзом “репараційний кредит” на 210 мільярдів євро із заморожених активів РФ, призначений для фінансування допомоги Україні, зіткнувся з опором. Адже не всі країни ЄС готові його підтримати. Низка держав, слідом за Бельгією, закликають до альтернативних рішень.
Читайте також: Зеленський розповів про два плани, які будуть задіяні у разі отримання Україною “репараційної позики”
