Корупційні скандали, які пов’язані з оборонними контрактами, постійно спливають в медіа. Ось і новий Генпрокурор Руслан Кравченко повідомив про викриття схеми зловживань у сфері держзакупівель в оборонному секторі. Прокурори разом із СБУ встановили, що приватна компанія поставила Міноборони великокаліберні гвинтівки в неповній комплектації, завдавши державі збитків на понад 33 млн грн.
Кравченко наголосив, що оборонний сектор під особливою увагою прокуратури, і будь-які зловживання матимуть правові наслідки.
Одночасно з цим 126 депутатів на чолі з керівником фракції “Слуга народу” Давидом Арахамією зареєстрували у парламенті законопроєкт №13423, пропонуючи внести зміни до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України і виключити кримінальну відповідальність за злочини, вчинені під час виконання оборонних контрактів. Але за умови, якщо злочин вчинила службова особа підприємства, включеного до спеціального Переліку, затвердженого Міноборони.
Ексзаступниця міністра в справах ветеранів України Руслана Величко-Трифонюк так прокоментувала законопроєкт №13423: “Якщо ти підприємство, включене до спеціального переліку, то твоя діяльність не підпадає під Кримінальний кодекс. Навіть якщо там, знаєш, є “формальні ознаки” злочину… Закон говорить: якщо ти в списку — то закон не про тебе. А якщо не в списку — то сам винен, що не встиг, не підписав, не формалізував”.
Судячи з того, що зі 126 депутатів, які ініціюють цей законопроєкт, 123 – з фракції “Слуга народу“, реформу просувають на самому високому рівні.
Що пропонує законопроєкт №13423
Документ передбачає низку змін, які мають звільнити компанії та їхніх службових осіб від кримінального переслідування за певні дії, пов’язані з виконанням державних контрактів на оборонні закупівлі.
- Декриміналізація дій службових осіб ОПК. Діяння, які формально містять ознаки кримінального правопорушення (наприклад, розкрадання, зловживання службовим становищем чи шахрайство), не вважатимуться злочином, якщо вони були спрямовані на виконання оборонного контракту, мали «суспільно корисну мету» та не загрожували життю людей чи екології. Ця норма поширюється навіть на дії, вчинені до включення підприємства до спеціального Переліку ОПК, за умови, що вони відбувалися під час воєнного стану.
- Звільнення від кримінально-правових заходів. Підприємства, включені до Переліку ОПК, звільняються від штрафів, конфіскації майна чи інших заходів кримінально-правового характеру. Якщо підприємство виключають з Переліку, до нього застосовуються стандартні норми.
- Особливий порядок розслідувань. Усі процесуальні дії щодо підприємств ОПК та їхніх службових осіб (затримання, обшуки, арешт майна) потребують погодження Генерального прокурора. Розслідування вносяться до ЄРДР лише за його рішенням, а клопотання розглядаються за участю підозрюваних чи їхніх захисників. Це діє під час воєнного стану та протягом трьох років після його завершення.
- Перегляд раніше застосованих заходів. Підприємства ОПК можуть звертатися до Генпрокурора для скасування раніше накладених арештів чи інших заходів, а також для припинення нефінансових санкцій.
На перший погляд, ці зміни покликані захистити підприємства, які працюють на обороноздатність України, від надмірного тиску правоохоронних органів (а чи є такий тиск взагалі, або ж його вигадали?). Але за красивими словами про підтримку ОПК криється низка загроз, які можуть підірвати довіру до держави та її інституцій.
Корупційні ризики законопроєкту №13423: відкрита брама для зловживань
Законопроєкт створює небезпечні лазівки для корупції.
Формулювання на кшталт “суспільно корисна мета” чи “необхідність для обороноздатності” є настільки суб’єктивними, що їх можна використати для виправдання будь-яких протиправних дій. Наприклад, завищення цін на озброєння, фіктивні закупівлі чи переведення бюджетних коштів на підставні фірми можна подати як “необхідні” для виконання контракту. Хто і як визначатиме, чи було діяння “суспільно корисним”? Законопроєкт не дає чіткої відповіді, залишаючи простір для маніпуляцій.
Стаття 43-2 фактично декриміналізує дії, які підпадають під статті Кримінального кодексу про розкрадання (ст. 191), шахрайство (ст. 190) чи зловживання (ст. 364), якщо вони пов’язані з оборонними закупівлями. Це означає, що службові особи можуть уникнути покарання за розкрадання мільйонів гривень, якщо їхні дії будуть подані як “сприяння обороноздатності”. Щобільше ретроактивне звільнення від відповідальності за дії, вчинені до включення до Переліку ОПК, може легалізувати вже скоєні зловживання.
Вимога погодження всіх ключових слідчих дій з Генеральним прокурором створює ризик політичного впливу. Це може призвести до вибіркового правосуддя: розслідування проти “своїх” компаній блокуватимуться, а проти “чужих” – активізуватимуться. Така централізація знижує незалежність правоохоронних органів і робить їх залежними від політичної волі.
Обов’язкова перевірка статусу підприємства в Переліку ОПК перед початком слідчих дій ускладнює оперативне реагування на корупційні схеми. Участь підозрюваних чи їхніх захисників у розгляді клопотань про обшуки чи арешти може попереджати їх про дії правоохоронців, що знижує ефективність розслідувань.
Законопроєкт не уточнює, як формуватиметься Перелік підприємств ОПК. Хто вирішуватиме, які компанії потраплять до цього “клубу недоторканних”? Відсутність прозорих критеріїв відкриває двері для включення до Переліку фіктивних фірм чи компаній, пов’язаних із політично впливовими особами. Це може стати інструментом для захисту корупціонерів.
Ще одна лазівка: захист від переслідувань діє не лише під час воєнного стану, але й протягом трьох років після його завершення. Це створює тривалий період, коли підприємства ОПК фактично перебуватимуть у “правовому вакуумі”, де їхні дії складно оскаржити чи розслідувати.
Чи захистить законопроєкт №13423 обороноздатність України
Слід зазначити, що офіційні особи поки що уникають коментувати публічно законопроєкт №13423, мабуть, щоб “не вбивати зайвий раз” свою політичну репутацію.
Прихильники законопроєкту можуть стверджувати, що він необхідний для захисту ОПК від надмірного тиску правоохоронців, який може паралізувати роботу стратегічно важливих підприємств. У воєнний час швидкість і гнучкість у виконанні оборонних контрактів справді мають значення. Проте ці наміри не виправдовують створення умов для безкарності.
Корупція в оборонній сфері – це не лише втрата бюджетних коштів, але й пряма загроза національній безпеці. Якщо підприємства, пов’язані з ОПК, отримають імунітет від розслідувань, це може призвести до неефективного використання ресурсів, закупівлі неякісного озброєння чи затримок у постачанні. У підсумку замість зміцнення обороноздатності ми можемо отримати послаблення армії та дискредитацію влади.
Слід зазначити, що на офіційній сторінці Громадської антикорупційної ради (ГАР) при Міністерстві оборони України відсутні будь-які коментарі про законопроєкт №13423. Проте заступниця голови ГАР Тетяна Ніколаєнко відреагувала на ініціативу провладної фракції: “Верховна Рада планує освоїти продаж індульгенцій для тих, хто провалив контракти в оборонці. Практично це означає: прощавай можливість повноцінно розслідувати справи НАБУ і САП, якщо мова про підприємства з “Переліку”.
Невже нічого не можна зробити із законопроєктом №13423?
Зробити можна — не розглядати, поховати й забути, як невдалий жарт. А тим, хто причетний до його написання (а це понад 100 депутатів!), про нього краще ніколи не згадувати.
Але чи викреслять №13423 з історії? Навряд. Тому в українських реаліях найкраще, що можна зробити, – це суттєво доопрацювати законопроєкт, щоб він виглядав пристойно і хоча б мінімізував корупційні ризики.
Для цього потрібні мінімум такі зміни:
- Визначити конкретні умови, за яких дії вважатимуться «суспільно корисними» – це формулювання, нагадуємо, присутнє в законопроєкті. Наприклад, установити, що діяння не повинні суперечити принципам ефективного використання бюджетних коштів.
- Установити публічні та чіткі критерії для включення підприємств до Переліку ОПК, щоб уникнути маніпуляцій.
- Залучити антикорупційні органи до моніторингу виконання оборонних контрактів, щоб забезпечити прозорість витрат.
- Виключити норму про звільнення від відповідальності за дії, вчинені до включення до Переліку ОПК, щоб запобігти легалізації старих зловживань.
- Спростити процедури для оперативних розслідувань корупційних схем, не створюючи надмірних бюрократичних бар’єрів.
Законопроєкт №13423 про підтримку ОПК мав би стати інструментом для зміцнення обороноздатності України, але в нинішньому вигляді він ризикує перетворитися на механізм для уникнення відповідальності за корупцію.
