Останнім часом у різних країнах світу виборці тяжіють до правих політичних сил, їх обирають у парламенти, “праві” формують уряди цих країн.
Так праві популісти та ультраправі входять до складу урядів Фінляндії, Нідерландів, Словаччини. Ультраправа “Альтернатива для Німеччини” посідає друге місце у парламенті ФРН. Лідер правоцентристської партії “Фідес” Віктор Орбан очолює уряд Угорщини, а Джорджа Мелоні є главою правопопулістського уряду Італії. Нещодавно на парламентських виборах Чехії переміг правопопулістичний рух ANO на чолі з Андрієм Бабішем. А перед цим президентом Польщі став правий політик Кароль Навроцький. Та й найбільша демократія світу – США обрала “консервативний, правий ухил” республіканської партії – MAGA, це гасло Дональда Трампа “Make America Great Again”, якого минулоріч американці обрали президентом.
Спільними рисами усіх правих партій є консервативність, тобто збереження існуючого ладу та традицій, а також прихильність до націоналістичних, патріотичних, релігійних цінностей.
І з іншого боку, днями на виборах мера Нью-Йорку переміг Зохран Мамдані, який, на противагу Трампу, пропагує ліву ідеологію, схожу на соціалістичну, хоча і балотувався від Демократичної партії. Його перемога може бути для демократів дороговказом того, яких кандидатів висувати і якої ідеології дотримуватися, щоб взяти реванш у правих республіканців.
“Політарена” вирішила з’ясувати, чи є в українському суспільстві запит на праву ідеологію, яка політична сила може посісти цю нішу на майбутніх післявоєнних виборах, та яка ймовірність того, що до влади можуть прийти ліві сили.
Яка ідеологія політичних сил в Україні переважає зараз: права, ліва або центристська
В Україні політичні сили, які зараз представлені у парламенті, здебільшого мають змішані риси цих трьох ідеологій, але свою взаємодію з виборцями будують не на ідеології, а на особистості свого лідера.
Наприклад, провладна і, начебто центристська, партія “Слуга народу” сформувалася навколо особистості Володимира Зеленського, “Батьківщина” – навколо Юлії Тимошенко, “УДАР” – навколо Віталія Кличка. Зараз свої особисті політичні бренди розкручують Дмитро Разумков, Олексій Гончаренко, попри те, що він у складі партії “Європейська солідарність”, та інші.
Ще один нюанс: який би ухил не брали політичні партії в Україні, вони все одно набувають популістичних рис. Нездійснені обіцянки типу “зарплати вчителям по $4 тис.”, або роздача коштів з бюджету (хоч по тисячі гривень, але усім) – стали головною рисою “Слуг народу”.
Після заборони проросійських партій – КПУ, Соцпартії, СДПУ (о), які педалювали “ліву ідеологію”, але справжніми “лівими” не були, в Україні сформувалася вакантна політична ніша.
Щодо “правих поглядів”, то їхні риси має і вже згадана “Європейська Солідарність” – “армія, мова, віра”, з повномасштабним вторгненням майже до такого ж гасла прийшла і “Слуга народу”. Також до “правих” з радикальним ухилом стала тяжіти “Батьківщина”.
Як Тимошенко тяжіє до “правих”
Зараз у реєстрі НАЗК є 377 політичних партій. Проте реально діючих із них приблизно 280. У цей реєстр входять і такі раніше популярні праві партії, як “Свобода”, “Національний корпус”, “Правий сектор”, так і більш дрібні партії – “Демократична сокира” або “Українська Галицька партія”. Зазначимо, що “Свобода” була представлена у Верховній Раді 7-го і 8-го скликань. Тепер ці політичні рухи випали з інформаційного простору, а лідери партій перебувають у лавах Збройних сил України.
До речі, як писав “Главком”, рік тому в Україні з’явилася партія під назвою “ЗСУ”. Партія “Союз. Чорнобиль. Україна” змінила назву на “Завжди сильні українці” (скорочено – “ЗСУ”). Керівник “ЗСУ” – Глєб Малютін, який з 2019 року і до сьогодні числиться помічником нардепа від “Слуги народу” Андрія Задорожного, а також був радником Олексія Кулеби у 2022 році, коли той очолював Київську обласну військову адміністрацію.
“У Кулеби, схоже, також є певні успіхи у створенні партії, яка поки перебуває у “сплячому режимі, але може бути розконсервована, якщо у повітрі, нарешті, запахне виборами”, – йдеться у статті. Про ідеологію партії говорити зарано, допоки вона “спляча”.
За відсутності у медіапросторі “правих політсил”, їхню “повістку” намагається використовувати лідерка “Батьківщини” Юлія Тимошенко. Ось з останнього: Тимошенко підтримала рішення парламенту Латвії, який ухвалив законопроєкт про денонсацію Стамбульської конвенції – міжнародної угоди Ради Європи, у якій є запобігання насильству щодо жінок і домашньому насильству. Тимошенко 31 жовтня опублікувала на своїй сторінці у Facebook допис, присвячений цій події, спотворивши сенс Стамбульської конвенції.
Вона написала, що конвенція “зобов’язує країни виховувати дітей в дусі ЛГБТ”.
“Після 12-годинної дискусії Сейм Латвійської республіки – першим з усіх країн-членів ЄС – проголосував за вихід країни із принизливої та шкідливої Стамбульської конвенції, яка зобовʼязує країну з дня народження кожної дитини і до 18 років виховувати її в дусі ЛГБТ, навʼязуючи дітям ідеї цієї спільноти”, – йдеться у дописі Тимошенко.
Вона хоче, аби Верховна Рада після війни та “приходу до влади патріотичних сил”, також ухвалила рішення про вихід України зі Стамбульської конвенції. “Нівечити ЛГБТ-вихованням дітей неприпустимо”, – завершує допис Тимошенко.
Правда, президент Латвії закон про вихід країни зі Стамбульської конвенції підписувати не став. І з цього приводу Тимошенко не написала нічого.
Політолог, директор Інституту світової політики Євген Магда вважає, що Тимошенко почала виборчу кампанію і бере для цього популярний у світі тренд “на консерватизм”.
“Я думаю, що Юлія Тимошенко зараз шукає собі місце у передвиборчому старті. В неї пошук можливостей. Вона ж ідеологічно дуже гнучка, бо назвати “Батьківщину”, якоюсь ідеологічною партією дуже складно. Я думаю, що вона і далі буде крутитися, як зможе, щоб бути у тренді. Але Стамбульська конвенція для неї – червона ганчірка вже давно, і мені не зовсім зрозуміло, чому”, – сказав Магда у розмові з “Політареною”.
“Партії діють за принципом “хапай усіх”
Інші експерти, опитані “Політареною”, стверджують, що українське суспільство зараз відрізняється від західного, і права ідеологія для нас не в пріоритеті, як, власне, і ліва.
“Західне суспільство втомилося від своїх ліберальних урядів і тому робить ставку на правих. У нас ситуація відрізняється від західних країн, – пояснює у коментарі “Політарені” політтехнолог Віталій Бала, – У нас війна, а тому запити українців наразі трохи інші. Запит на популізм в нас був у 2019 році. На цій хвилі до влади прийшов Зеленський і “Слуги”. Можна сказати, що ми першопроходці у цьому. Зараз соціологічні опитування показують, що найбільшим рівнем довіри в нас користуються військові, а тому на майбутніх виборах націонал-патріотична ніша буде зайнята партійними проєктами військових. Хоча, військових до себе будуть залучати усі політичні сили”.
“В українській політичній системі координат відсутні поняття “лівий” і “правий”. Наші партії діють по принципу “хапай усіх”, – сказав “Політарені” політолог, Директор центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик, – А тому за різні партії голосують і люди, які притримуються лівих поглядів, і люди з правими поглядами, і люди з незрозумілими поглядами”.
За його словами, в українському суспільстві, дійсно, є ті, хто розділяє цінності умовної MAGA, і є люди, для яких важливі індивідуальні свободи.
“На майбутніх виборах деякі партії теж будуть використовувати праві гасла. Я їх не хочу називати, але такі політсили у нас є. Що стосується ліберальної повістки, то з нею будуть гратися, наприклад, залишки партії “Голос” та політсили з нею пов’язані”, – пояснив Кулик.
“Зараз, як ми бачимо, Тимошенко намагається працювати у тренді MAGA, виступає за традиційні цінності. Приклад цьому – її підтримка латвійців, які проголосували за вихід із Стамбульської конвенції, – продовжує Кулик і зазначає, що тільки “Батьківщина” наразі є єдиною парламентською партією, яка такі погляди відкрито транслює.
“Це не значить, що в інших парламентських партіях немає депутатів, які б розділяли консервативні цінності. Вони є і в “Слузі народу” і серед уламків ОПЗЖ. Але комплексно цей тренд транслює тільки Тимошенко”, – сказав він.
На думку Віталія Бали і Віталія Кулика такий тренд лідерки “Батьківщини” на майбутніх виборах має спрацювати.
Євген Магда зазначає, що в Україні майже немає ідеологічних партій: “Політична система України і її партійний компонент взагалі виглядають сьогодні, м’яко кажучи, не дуже сучасно. Велика кількість політичних партій, а їх біля трьох сотен, значною мірою є просто юридичними особами. В нас є суттєві проблеми з ідеологією і з можливістю її якось реалізовувати”.
“Але також треба звернути увагу, що в Україні є запит на тих, хто створює нові сенси, а це військово-політичні організації. Не буду називати підрозділи, вони всім відомі і існують, як майбутні партійно-політичні проєкти”, – зазначив Магда.
А політтехнолог Віталій Бала не виключає, що партії військових з правою патріотичною повісткою можуть бути політтехнологією влади, щоб розпорошити голоси.
Україні треба формувати “лівий фланг”?
Опитані “Політареною” експерти кажуть, що в Україні необхідно створювати лівий політичний рух. Після заборони проросійських партій з “лівою повісткою” ця ніша залишається пустою.
“Ліві сили в Україні відсутні, але вони потрібні, – вважає Віталій Кулик, – У декількох партій є в назві слово “ліва”, але до лівих цінностей вони не мають ніякого відношення. Назви партій ні про що не говорять”.
“Наші так звані “ліві” Маркса не читали і не уявляють, що потрібно робітничому класу”, – резюмує Кулик.
“На сьогоднішній момент у нас пустка на лівому фланзі, є потреба і в соціально-демократичному русі, і, можливо, навіть в соціал-комуністах, бо в Європі комуністична ідеологія присутня, і відкидати цей факт дивно”, – зазначає Євген Магда і попереджає, що зараз українське суспільство має максимально інтенсивно вивчати факти, які відбувалися після Першої світової війни в Європі.
“Це, на мою думку, релевантні порівняння, бо Україна вийде з війни у достатньо важкому стані. І той, хто це відкидає, сам себе дурить. Це проблема, яку треба вирішувати. Треба шукати у цьому сенсі спільні дії і спільні можливості”, – зазначив він.
