Реформу децентралізації в Україні не довели до кінця, але це потрібно зробити, оскільки зараз “на окремих територіях керівники окремих громад набувають ознак місцевих князьків”.
Таку думку висловив голова громадського об’єднання “Ми – Вінничани”, доктор економічних наук, колишній голова Вінницької ОДА, Валерій Коровій, повідомляє “Політична арена Вінниччини”.
“Як на мене, особливо в цей час, треба чітко ставити питання: реформа має бути завершена у тій формі, як це передбачалося спочатку. Має бути створений чіткий механізм розподілу повноважень. І хотів би зазначити, що противником цього була Асоціація міст України. Вони все робили для того, щоб заблокувати цей процес. Вийшло так, що реформа не завершена через їхній вплив. І вийшло так, що зараз у набагато кращому становищі великі міста, і у набагато гіршому – сільські території”, – вважає Коровій.
Якою мала бути реформа децентралізації
Коровій нагадав, що реформа, яка закладалася у 2014-15 роках мала увібрати в себе моделі польської реформи місцевого самоврядування з чітко визначеними пріоритетами і балансом стримувань і противаг.
“Натомість в процесі реформи у нас вийшла “абракадабра”, – зазначає він.
“Я про це говорив дуже багато. У нас порушені балансові принципи стримувань і противаг. І усі дискусії, які йдуть сьогодні, наприклад, про використання коштів місцевих громад для допомоги ЗСУ, це підтверджують. Обросли анекдотичними рисами такі питання, як, наприклад, що таке райони, чим вони займаються, і взагалі, навіщо потрібен субрегіональний рівень. Пояснення криється у тому, що не були зроблені базові фундаментальні речі. Тому що у 2019-20 роках був готовий пакет внесення змін до Конституції, який передбачав завершення цієї реформи”, – нагадав Коровій.
Згідно з реформою, в Україні мав з’явитися інститут префекта
Префект, каже Коровій, це особа, яка наділена відповідними повноваженнями, вона очолює префектуру, здійснює функції нагляду за діяльністю органів місцевого самоврядування, і у випадку порушень, має можливості зупинити незаконне рішення органів місцевого самоврядування і направити його до адміністративного суду.
“І, якби префект суд виграв, то рішення було б зупинене остаточно. А якщо програв – відповідальність лежала б на ньому. На сьогодні обласна адміністрація не наділена цими повноваженнями. Ті повноваження, які були до реформи й залишилися. Щобільше, нині ОВА здійснює фактично функції виконкому обласної ради, що взагалі це наочно стало проявлятися в умовах військового стану”, – каже Коровій.
Як і проблеми під час війни виникають через недоведену до кінця реформу децентралізації
Коровій вважає, що війна показала те, що в органах місцевого самоуправління відсутнє стратегічне бачення щодо формування і використання бюджетів.
“Ми це бачимо по окремих територіях. Приїздиш до міста чи села, і можеш бачити некошені узбіччя, відсутній благоустрій, не вирішені елементарні питання. Коли я бачу кошти, що є на рахунках, то повірите мені, то за них можна у кожному дитячому садочку зробити укриття, і взагалі не піднімати це питання. Але коли починаєш спілкуватися з керівниками громад, то ловиш себе на думці, що людина сидить на мішку грошей, і таке враження, що це він визначає з залежності від настрою, куди ці кошти спрямовувати”, – зазначає він.
Коровій навів як приклад Вінницьку область, за його інформацією, “на сьогодні в органах місцевого самоврядування Вінниччини додатковий фінансовий ресурс становить 2 мільярда 340 мільйонів гривень”.
“Це колосальні кошти. З них можна фінансувати і правоохоронні програми, безпекові питання, допомагати громадам, підтримувати освіту, соціальну галузь, вирішити велику частину соціальних проблем. Але нажаль, я змушений констатувати, що ця строкатість формування бюджету ставить перед фактом: у когось немає коштів на найнеобхідніше (тут мова йде про сільські території, ред.), а хтось ці фінансові ресурси кладе на депозити в банк чи купує військові облігації під 16-17% річних. Але це не є функцією місцевого бюджету. Він має розвивати місцеву територію. Починаєш з людьми говорити, він каже: я не можу використати ці гроші на допомогу військовим. Але ж можна створити відповідну програму, профінансувати її, визначити виконавців тощо. Придбати необхідне і передати у військову частину”, – вважає Коровій.
На його думку, це не робиться через зруйновану систему місцевого управління.
“На рівні області мав бути створений облвиконком, а обласна адміністрація повинна була б набути нових функцій, префектури, про яку ми говорили вище. Але цього не відбулося і й викликало диспропорцію у системі регіонального управління”, – зауважує Коровій.
