Проєкт нового Цивільного Кодексу: що буде з правом власності, заручинами і шлюбом, сурогатним материнством, спадщиною та ШІ

У 2003 році Україна прийняла Цивільний кодекс – основний закон про приватні відносини між людьми, сім’ями, бізнесом. Але життя сильно змінилося: з’явилися цифрові технології, нові види майна, інвестиції, онлайн-відносини, нові сімейні та спадкові моделі. Звичайних правок уже недостатньо, тож потрібен системний перегляд усього приватного права.

22 січня зареєстрований у парламенті проєкт Цивільного кодексу України (Кодексу права приватного) №14394. Ініціатори – нардепи Руслан Стефанчук, Олександр Корнієнко, Олена Кондратюк та інші.

Проєкт створений на основі концепції Кодексу 2019 року. Його текст пройшов громадське обговорення, враховано багато пропозицій від юристів, бізнесу та громадян.

Головні причини та ключові зміни в новому Цивільному кодексі України зводяться до того, щоб зробити приватне право сучасним, логічним і єдиним:

• замість численних окремих законів і постійних “латочок” – один повний, узгоджений документ без суперечностей і дублювання;
• замість шести книг Кодексу – дев’ять, які чітко охоплюють всі важливі сфери (від загальних правил і особистих прав людини до власності, інтелектуальної власності, договорів, сімейного та спадкового права, приватного міжнародного права і публічності прав у реєстрах);
• наближення до європейських стандартів;
• остаточна відмова від радянських залишків у термінології та підходах;
• урахування цифровізації, нових видів майна, сучасної судової практики та потреб економіки й відновлення країни.

Документ великий – 832 сторінки, а порівняльна таблиця до нього з усіма змінами взагалі займає понад 1600 сторінок. Попри значний обсяг “Політарена” зосередилася на головному, щоб чітко окреслити основний напрям реформи Цивільного Кодексу (ЦК).

Книга перша (Загальна частина): принципи та головні орієнтири нового Цивільного кодексу України

Проєкт ЦК починається з того, що він встановлює правила, які діють для всіх приватних відносин (договори, власність, сім’я, спадщина тощо):

• Приватна автономія. Це принцип, коли людина вільно вирішує, чи укладати угоду: з ким, на яких умовах. Чи змінювати її, чи передавати права/обов’язки. Держава не може примушувати, якщо немає порушення закону чи прав інших.
• Заборона суперечливої поведінки. Якщо одна людина своєю поведінкою створила в іншої обґрунтовані очікування, а потім раптом відмовилася від намірів, щоб нашкодити чи взяти більше грошей, суд може не дати так зробити. Приклад: власник приміщення довго вів переговори з підприємцем, дозволив йому завезти обладнання, зробити ремонт за свій рахунок і навіть підписав лист-підтвердження, що “все гаразд, договір буде”. Підприємець витратив гроші та почав працювати. Раптом власник каже: “Я передумав, здаю дорожче іншому”. Суд може сказати: “Ти створив очікування, що оренда буде, тож не можеш просто так відмовитися”. Власника можуть зобов’язати підписати договір або відшкодувати витрати.
• Чесна поведінка (добросовісність). Треба поводитися чесно: не обманювати, не приховувати важливе, не використовувати довіру на свою користь. Приклад: продавець знає про дефект автомобіля, але каже, що “все ідеально”, тож суд може визнати це недобросовісною поведінкою і стягнути збитки.
• Псевдонім, професійне ім’я, цифровий код (стаття 34). Пропонується офіційно дозволити використовувати не тільки паспортне ім’я, але й псевдонім (творчий), професійне ім’я (як блогер чи артист), нікнейм/ID у сервісах (Дія.Підпис, Google-акаунт). На практиці: купив товар під ніком, магазин не може відмовити в поверненні через “не той паспорт”. Це захищає онлайн-життя та цифрові покупки.

Також Загальна частина (Книга перша) нового ЦК охоплює такі розділи та питання, як джерела права (що саме є способами його закріплення, зокрема закон, договір, звичай тощо), цивільні права та обов’язки, представництво, строки та позовна давність, способи захисту прав (судові, позасудові, превентивні) тощо.

Книга друга — “Право особисте” (особисті немайнові права)

У Книзі другій нового ЦК прописані правила захисту того, що стосується самої людини: гідності, приватності, імені, репутації, тілесної та психічної свободи. Вони не про гроші, а про особисту сферу, щоб ніхто не міг безпідставно втручатися у життя громадянина.

Тут розглядаються право на гідність, особисту безпеку, тілесну та психічну автономію (втручання в тіло тільки за згодою, право відмовитися від лікування), ім’я та ідентифікацію (включаючи псевдонім, професійне ім’я), честь і репутацію (спростування недостовірної інформації, право на відповідь) тощо.

Що цікавого з того, що пропонує проєкт:

• Особисті права хочуть зробити невичерпними, а перелік відкритим. Раніше він був обмеженим. Зазначалося тільки те, що прямо написано в законі. Тепер список динамічний (невичерпний): якщо з’явиться нова загроза (наприклад, масове стеження через ШІ, deepfake з твоїм обличчям, психологічний тиск в онлайн-іграх тощо, тут є безкінечна кількість варіантів), суд може визнати це порушенням особистого права, навіть якщо такого пункту в Кодексі дослівно немає. Це дозволяє закону “встигати” за цифровим світом і новими формами тиску.
• Таємниця кореспонденції тепер охоплює месенджери, соцмережі, голосові та відеодзвінки. Опублікувати чужу переписку без згоди – порушення.

Також у Книзі другій можна знайти деякі специфічні права, зокрема:

• Право на участь у медичних, наукових дослідах та експериментах (ст. 311);
• Право на забуття (ст. 328) – людина може вимагати видалити або знеособити інформацію про себе з відкритих джерел (пошукові системи, сайти), якщо вона недостовірна, неактуальна, шкідлива або втратила суспільний інтерес. Винятки – публічні особи.
• Право на цифровий особистий простір (цифрову приватність) (ст. 336) – людина контролює свої цифрові дані: облікові записи, історію переглядів, геолокацію, метадані, дані ШІ-сервісів тощо. Обробка можлива лише за згодою; захищає від кібератак, фішингу, несанкціонованого стеження, шкідливого ПЗ.

Книга третя — “Право речове” (власність та інші права на речі)

Книга третя нового ЦК — це сучасні правила про власність та інші права на речі (нерухомість, рухоме майно, заставу тощо).

Головні нововведення:

• Соціальна функція власності (ст. 363) – власник не може використовувати річ так, щоб сильно шкодити сусідам чи суспільству.
• Добросусідство (ст. 364) – власник має враховувати інтереси сусідів і не створювати їм надмірних перешкод (наприклад, не можна робити шумну дискотеку в будинку).
• Безтілесні речі (ст. 372) – це нематеріальні активи (наприклад, певні цифрові права, права вимоги), які тепер можуть бути об’єктом власності чи інших речових прав.
• Принцип “поверхня слідує за ґрунтом” (ст. 483) – будівлі та споруди зазвичай належать власнику землі; продаж землі включає будівлі (і навпаки).
• Кондомініум (ст. 393): квартира – окрема нерухома річ, але її власник автоматично має частку в спільному майні будинку (дах, ліфт, підвал); продаж квартири передає цю частку.
• Захист добросовісного набувача (ст. 368) – якщо людина купила річ добросовісно (не знала про проблеми, наприклад, що будівля є незаконною), може отримати компенсацію, навіть якщо річ повертають власнику.
• Право очікування (ст. 537) – інвестор у новобудові реєструє майбутнє право власності й може вимагати завершення будівництва.
• Посідання (ст. 568) – фактичний контроль над річчю (живеш у квартирі, обробляєш землю, але “офіційно” не володієш); дає швидкий захист від захоплення чи блокування доступу, навіть без рішення про власність.

Книга четверта — “Право інтелектуальної власності“

Книга четверта проєкту Цивільного кодексу містить сучасні правила захисту творів, програм, винаходів, брендів, баз даних та інших результатів творчої діяльності, адаптовані до цифрової економіки та ШІ (нейромереж).

Головні нововведення:

• Розмежування прав (ст. 592–593) – права інтелектуальної власності захищають ідею/твір, а не фізичний носій (книгу, файл, диск); чітко відокремлені творчі об’єкти від нетворчих. Творчі, які створила людина, де є оригінальність та внесок автора. А нетворчі – об’єкти, що взагалі не є результатом творчості, але все одно потребують охорони (щоб їх не копіювали масово). Приклади: неоригінальні бази даних (просто збірка фактів, телефонна книга, каталог товарів без авторського оформлення тощо).
• Право особливого роду (sui generis) (ст. 595) – спеціальний захист неоригінальних баз даних (збірки фактів без творчості) та об’єктів, створених ШІ (картина, текст, музика від Midjourney чи ChatGPT); захищає від масового копіювання.
• Комерційна таємниця (ст. 596) – ноу-хау та бізнес-інформація захищаються за правилами інтелектуальної власності (конфіденційність, договори про нерозголошення).
• Тільки людина – творець (ст. 597) – автором може бути лише фізична особа (а не нейромережі); майнові права можуть належати компанії чи спадкоємцям за договором.
• TDM (глибинний аналіз тексту та даних, який робить ШІ) (ст. 619, 631) – регулює питання дозволу чи заборони обробляти матеріал нейромережами.
• Публічні ліцензії (ст. 620, 632) – це безоплатний або платний дозвіл автора чи правовласника на використання його інтелектуальної власності (ПЗ, текстів, зображень) широким загалом. Вона надається дистанційно, через оприлюднення умов, і дозволяє кожному, хто виконує ці умови, вільно використовувати, розповсюджувати або модифікувати об’єкт. 
• Право на справедливу винагороду (ст. 621, 633) – невідчужуване, переходить спадкоємцям.
• Прес-публікація – це журналістський матеріал (стаття, репортаж, інтерв’ю тощо) у періодичних виданнях або онлайн-медіа, який охороняється як окремий об’єкт суміжних прав. Охорона виникає автоматично з моменту першого опублікування, без формальностей. Строк чинності майнових прав на неї становить лише 2 роки з 1 січня року, наступного за роком опублікування (ст. 634), після чого матеріал стає вільним для використання будь-ким (за умови дотримання особистих немайнових прав).

Книга п’ята — “Право зобов’язань“

Книга п’ята проєкту ЦК встановлює правила щодо зобов’язань, коли одна людина чи компанія повинна щось зробити для іншої: сплатити гроші, виконати роботу, передати майно, надати послугу тощо.

Основа Книги п’ятої — логічний ланцюг від визначення зобов’язання до виконання та наслідків невиконання. Введено єдину категорію “невиконання”, обов’язок співпрацювати добросовісно, чітке розмежування вини в договірних і недоговірних випадках, правила заміни сторін (цесія, борг), зміну обставин.

Збережено всі основні типи договорів (купівля-продаж, оренда, підряд, послуги, перевезення тощо) без радикальних змін, удосконалено тільки те, де була плутанина на практиці. Деталізовано наслідки невиконання в масових договорах послуг, транспорті, охороні майна.

Регулюється також питання зобов’язання без договору: ведення чужих справ, рятування, шкода, безпідставне збагачення, публічна обіцянка та конкурс.

Книга шоста — “Сімейне право“

Книга шоста “Право сімейне” — це сучасні правила про шлюб, сім’ю, дітей, батьківські права та майно подружжя. Сімейне право повністю повернуто до Цивільного кодексу як частина приватного права.

Головні нововведення:

• Сімейне регулювання інтегровано в ЦК. Сімейний кодекс втрачає чинність; сімейні відносини тепер узгоджені із загальними принципами приватного права (договори, представництво, строки, захист).
• Сім’я – ширше, ніж шлюб: виникає через шлюб, кровне споріднення, усиновлення, інші форми влаштування дітей та законні/доброзвичайні підстави.
• Одностатеві шлюби не легалізовані.
• Дитина з 14 років може сама звертатися до суду за захистом прав.
• Фактичний сімейний союз (проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу) чітко врегульовано. Також надано широкі можливості для угоди між подружжям про майно.
• Заручини без обов’язку одружуватися “офіційно”, але з майновими наслідками при відмові.
• Розірвання шлюбу з дітьми – через нотаріуса (зараз через суд), якщо є нотаріальний договір про батьківську відповідальність та аліменти (нотаріус перевіряє інтереси дитини).
• Походження дитини при ЕКЗ та сурогатному материнстві – чіткі правила згоди, перенесення ембріона; одинокі батьки можуть мати дитину за допомогою технологій.
• Усиновлювачем не може бути особа в одностатевих відносинах.
• Майновий режим подружжя – новий юридичний режим спільності як комплексний порядок: що спільне/особисте, як набувати, управляти, розподіляти, взаємодіяти з третіми особами; режим починається з дня шлюбу, можна змінювати договором.

Книга робить сімейне право гнучким, договірним і захищеним: більше свободи для дорослих (фактичний шлюб, розлучення без суду, договори), сильний пріоритет дитини та адаптація до сучасних реалій (репродуктивні технології, цифрові відносини).

Книга сьома — “Право спадкове“

Книга сьома нового ЦК — це сучасні правила про те, що і як переходить у спадок після смерті людини: заповіт, успадкування за законом, прийняття спадщини, охорона майна.

Головні нововведення:

• Склад спадщини – включено неотримані за життя виплати, допомоги, репарації (ст. 1719), права на відшкодування шкоди, неустойку, моральну компенсацію (ст. 1722) – усуває спори, чи переходять ці вимоги.
• Домашні тварини – заповідач може вказати, кому передати тварину та умови догляду. Це захищає тварин і зменшує конфлікти між спадкоємцями.
• Цифрові речі (ст. 1723) – права на цифрові активи (акаунти, крипта, контент) входять до спадщини, якщо закон чи умови сервісу не забороняють.
• Репродуктивний біоматеріал (ст. 1769) – спеціальний заповіт про долю ембріонів/сперми/яйцеклітин після смерті. Але розірвання шлюбу зазвичай позбавляє другого партнера права на матеріал.
• Управління спадщиною – до оформлення прав нотаріус укладає договір управління (ст. 1783); для землі – місцева рада; заповідач може призначити управителя заздалегідь; окремо врегульовано корпоративні права (ст. 1784).
• Черги спадкоємців – збільшено з 5 до 6 – більше родичів мають шанс успадкувати до переходу майна громаді.
• Відумерла спадщина (ст. 1775) – майно йде громаді, але процедура чіткіша (заява громади, прив’язка до місця відкриття).

Книга восьма — “Право приватне міжнародне“

Книга восьма “Право приватне міжнародне” – це прості правила, які відповідають на питання: якщо в справі є іноземець, майно за кордоном чи договір підписаний в іншій країні, то чиє право застосовувати, де судитися і чи визнавати рішення іноземного суду.

Головне, що нового: усі ці правила тепер всередині одного Цивільного кодексу, а не окремим законом – це прибирає плутанину. Якщо люди не домовилися самі, застосовується право країни, з якою справа найближче пов’язана (де живуть, де виконується угода тощо), і суд може обрати інше право, якщо бачить, що воно справді ближче. Сторони можуть обрати право будь-якої країни або навіть міжнародні правила торгівлі – це зручно для бізнесу, але з захистом важливих українських інтересів. Слабшу сторону (покупця, працівника) захищають: договір не може змусити судитися в іншій країні, якщо це позбавляє права на суд вдома. Чітко врегульовано цифрові активи (крипта, токени – за країною емітента чи платформи), шлюб у консульстві, визнання іноземних шлюбів і виконання іноземних рішень.

Книга дев’ята — “Публічність прав цивільних та державні реєстри“

Книга дев’ята “Публічність прав цивільних” — це нові правила про те, як через державні реєстри (нерухомості, компаній тощо) права на майно стають відомими всім і захищеними від прихованих власників чи обтяжень. Публічність робить ринок прозорим: купуєш квартиру – бачиш, чи немає на ній боргів або іншого власника.

Головне, що пропонується нового:

• Якщо право зареєстровано правильно, воно діє проти всіх (ніхто не скаже “я не знав”). Якщо не зареєстровано, зазвичай не діє проти добросовісних людей.
• Доступ до реєстрів безкоштовний і без пояснень для будь-кого (можна подивитися, хто власник, чи є арешт, іпотека).
• Пріоритет за тим, хто першим подав заяву на реєстрацію (а не хто раніше підписав договір). Це означає, що якщо дві людини претендують на одне й те саме право (наприклад, на квартиру, ділянку чи частку в бізнесі), перемагає той, хто першим подав заяву до державного реєстру (Держреєстр речових прав, реєстр юросіб тощо). Навіть якщо інша людина підписала договір раніше, але не встигла зареєструвати, вона може втратити право. Це захищає від “подвійних продажів” – продавець не зможе продати одну квартиру двом людям і зникнути. Купуєш, то одразу реєструй, щоб бути першим.
• Впроваджується попередня реєстрація – “резервування” майбутнього права (наприклад, за опціоном чи умовним договором). Це захищає від продажу майна іншим.
• Відмітки – сигнали в реєстрі: спір, банкрутство, попередній договір, спільне майно подружжя тощо, попереджають покупців.
• Помилки в реєстрі відшкодовуються державою (можливий гарантійний фонд). Якщо купив квартиру, а потім її забрали через помилку реєстратора, тобі повернуть гроші.

Проєкт нового Цивільного кодексу України (Кодекс права приватного) №14394 пропонує повну рекодифікацію приватного права: замість фрагментарних змін – єдиний сучасний документ на 832 сторінки з 9 книгами. Він усуває радянські архаїзми, вводить принципи приватної автономії, добросовісності, захисту слабшої сторони, адаптує норми до цифрової реальності (цифрова приватність, право на забуття, ШІ, крипта в спадщині), посилює публічність прав через реєстри, робить сімейне та спадкове право гнучкішими. Водночас окремі положення (зокрема сімейні) вже викликають критику щодо відповідності європейським стандартам прав людини.

Поки що ЦК — лише зареєстрований проєкт, його ще потрібно розглянути в комітетах Верховної Ради (головний – Комітет з правової політики), отримати висновки експертів, внести на розгляд парламенту, опрацювати правки. Далі подивимося, чи ухвалять його в першому читанні, які правки внесуть, і чи стане він реальною “Конституцією приватного права” України.