США та країни Заходу не вдаватимуться до спроб ліквідувати російського диктатора Володимира Путіна або здійснити переворот у Росії.
Про це у своїй статті для Foreign Policy пише професор з вивчення розвідки в Школі дипломатичної служби Джорджтаунського університету (США) Дуглас Лондон.
Він пояснив, що для США фізичне усунення Путіна залежить “від балансу потенційних ризиків та вигоди”.
“Треба відповісти на низку запитань про те, які наслідки послідують за усуненням Путіна: чи зменшиться загроза від Росії для Сполучених Штатів та їхніх союзників; чи виведе Росія війська з України; чи стане Росія більш ворожою і менш прогнозованою”, – зазначає професор.
Він наголошує, що Путін, попри його схильність до інтриг, брехні та залякувань, насправді є досить передбачуваним.
Читайте також: Замах на Путіна: У Кремлі заявили про атаку українських безпілотників
“Варто також враховувати, що США мали досвід вдалих і невдалих замахів на перших осіб іноземних держав – в Ірані, Чилі та на Кубі. Однак операції з усунення Мохаммада Мосаддика в Ірані, Сальвадора Альєнде в Чилі та Кастро на Кубі були реалізовані саме внутрішньою опозицією цих країн, а США лише до певної міри сприяли їм”, – пише Лондон.
Важливість збереження статус-кво
Дуглас Лондон наголошує, зазвичай США все ж таки схиляються до збереження поточного статус-кво із передбачуваним супротивником і наводить приклади з поваленням Саддама Хусейна в Іраку і спробу силою встановити в Афганістані прозахідний режим.
“Схильність прийняти відомий статус-кво ще більше посилюється, коли ця країна озброєна ядерною зброєю”, – зазначає аналітик.
У випадку з РФ, Лондон вважає, що навіть за найідеальніших обставин, за яких уряд США міг би усунути Путіна, Вашингтон не впевнений, що стабільне та менш вороже керівництво змінить його.
“Правлячий в Росії клас перебуває під жорстким контролем спецслужб та інших силовиків, а усі ключові керівні посади в державі закріплені за давніми друзями Путіна, які віддані йому особисто і щедро винагороджені за цю відданість. Ба більше, ідеологічно вони є повними однодумцями правителя Росії – вороже налаштовані проти Заходу і мріють про відновлення імперії. При цьому за особисту безпеку диктатора відповідає окрема спецслужба, яка нараховує близько 50 тисяч співробітників. До того ж сам Путін є параноїком і надмірно дбає про власну безпеку”, – каже професор.
Чим може обернутися ліквідація Путіна
Водночас досвід операцій Ізраїлю та США свідчить, що навіть ліквідація осіб нижчого рівня, ніж голова держави, “є вкрай ризикованою і майже завжди обертається втратою принаймні частини задіяних оперативників і розвідників”.
“Якби Путіна вбили за кордоном, не зважаючи на докази, стара гвардія, швидше за все, звинуватила б Сполучені Штати та використала б їх як громовідвід для консолідації влади та згуртування громадськості. І, поділяючи параною Путіна щодо екзистенційної загрози Заходу, цілком вірогідний ризик того, що вони помстяться у військовій формі, прямо та з непевною стриманістю”, – пояснює професор.
Читайте також: У зовнішній розвідці України прокоментували замахи на Путіна: скільки їх було і хто організатор
