Після ухвалення 11 квітня 2024 року закону 3633-IX, який отримав неофіційну назву “Закон про посилення мобілізації“, призов військовозобов’язаних до Сил оборони України в очах суспільства почав виглядати дедалі неприємнішим. Особливо після того, як поширилося таке явище, як “бусифікація”.
Але тут слід зазначити, що ще до ухвалення цього закону в Україні почала активно розвиватися альтернативна мобілізації система призову на військову службу. Проект рекрутингу в ЗСУ стартував ще 13 листопада 2023 року, коли Міністерство оборони підписало договір з рекрутинговою агенцією Lobby X. Це було, так би мовити, “спільне підприємство”.
Перший в Україні центр рекрутингу під егідою ЗСУ відкрився 20 березня 2024 року у Дніпрі. це був пілотний проект Міноборони, спрямований на добровільне залучення громадян на військову службу. Проект виявився вдалим, і незабаром військові центри рекрутингу з’явилися в інших містах країни. Нині їх близько п’ятдесяти.
Далі – більше. Власні рекрутингові відділи створили безпосередньо в бригадах та підрозділах ЗСУ та Нацгвардії України, залучаючи до себе новобранців з огляду на власну специфіку.
“Політарена” поспілкувалася з капітаном ЗСУ, керівником підрозділу рекрутингу 1-го окремого Центру Сил безпілотних систем Юрієм із позивним Avis (“Птах”). Він розповів про особливості військового рекрутингу, про те, чи потрібні нам ТЦК та СП, які, по суті, є рудиментом радянського минулого. І про те, яка головна причина того, що мобілізація відбувається дуже складно, хто в цьому винен, і як це виправляти.
Довідка. 1-й окремий центр Сил безпілотних систем – елітний бойовий підрозділ ЗСУ, створений у грудні 2025 року на базі 14 полку БпАК (безпілотних авіаційних комплексів) для масштабного застосування дронів. Центр спеціалізується на глибинних ударах по тиловій інфраструктурі РФ, включаючи військові арсенали, НПЗ та аеродроми, використовуючи як тактичні, так і стратегічні безпілотні літальні апарати. До повномасштабної війни Юрій (Avis) понад 20 років пропрацював у звичайній рекрутинговій агенції
“Ми не можемо відрізати крило літака під час польоту“
– Нині в Україні є три види рекрутингових агенцій, які залучають військовозобов’язаних на військову службу. Напівцивільні. Загальні центри ЗСУ, які зазвичай працюють при ЦНАП. І спеціалізовані – у певних бригадах. Який варіант для добровольців найкращий?
– Це від людини залежить. Якщо вона просто не хоче бути мобілізованою через ТЦК, де від її здібностей та цивільних навичок нічого не залежатиме (відправлять служити, куди вирішить Генштаб), то краще звернутися до звичайного центру рекрутингу ЗСУ.
Дивіться, якщо ви не знаєте, ким хочете служити, тоді, мабуть, рекрутингова агенція Міноборони – це ідеальний шлях. Там ви розповідаєте про себе, залишаєте контактні дані, а агенція потім підшукує варіанти серед “замовників”. Вони дивляться: ага, людина вміє те й те, якщо їм підходить, якщо є така вакансія у штаті, то зв’язуються з вами, і далі, як кажуть, “процес пішов”.
Якщо людина спочатку розуміє, до чого в неї лежить душа, що вона хоче служити оператором БПЛА, або механіком, або кухарем, або снайпером, то краще, звичайно, звернутися безпосередньо в рекрутингові агентства при певному військовому підрозділі.
Я думаю, що це ідеальний варіант. Заходиш в інтернет, на сайті є можливість кожен підрозділ вивчити як під мікроскопом. Подивитися, що там за командування, які бойові операції, географія служби, які вакансії, грошове забезпечення, соціальний пакет тощо. А потім можете до підрозділу прямо зателефонувати чи написати.
– Центри рекрутингу Міноборони називають альтернативою ТЦК. Ваша думка – а може, варто взагалі їх скасувати, як пережиток радянського минулого? Це ті ж військкомати, просто їх перейменували. Тим більше, одне із завдань, поставлене президентом новому міністру оборони – реформування системи мобілізації.
– Потрібно розуміти, що ТЦК – це структури, які найнадійніше забезпечують поповнення сил оборони. Без них просто ніяк. Враховуючи, як поповнює свою армію РФ: введено цілорічний призов, величезні виплати контрактникам тощо. ТЦК – це база, яка дозволяє нам тримати фронт як такий. А рекрутингові центри сил оборони України зараз є просто доповненням, не більше.
Якісь різкі кроки щодо реформування робити небезпечно. Це як ми спробуємо відремонтувати літак у процесі польоту. Ми не можемо відрізати крило, полагодити його, і потім поставити назад. Або прибрати кабіну, переобладнати її, а потім поставити на місце. Все, що ми зараз робимо, не повинно призвести до катастрофи. Літак летить.
– Є дані, що через мережу рекрутингових центрів та агенцій у ЗСУ залучається значна частина військовозобов’язаних: в окремі місяці рекрутинг становить понад 30% загальної мобілізації. Чи можете ви підтвердити ці дані?
– У нас, безперечно, загальної статистики немає. Отже, не можу вам нічого з цього приводу сказати, щоб це не звучало голослівно. Але ось що можу сказати, напевно: близько 10% добровольців, які приходять до нас через наш підрозділ рекрутингу – жінки. Насамперед це медичний напрямок, штабна робота, підрозділи забезпечення, ті ж кухарки. Але є жінки на бойових посадах – оператори БПЛА.
“Процес відбору може тривати до двох тижнів“
– Одна з головних функцій ТЦК та СП – облік військовозобов’язаних. Якщо людина йде до армії через рекрутингові центри, як відбувається облік? Центри комплектування повинні знати, що людина нікуди не зникла, а служить. А то ж бардак може бути. Один знайомий ще до повномасштабної війни служив в АТО, в 2022 році став комбатом у Силах спеціальних операцій, а в 2023-му йому повістка прийшла – з’явитися до ТЦК на комісію. Інакше оголосять у розшук.
– Ну, зараз подібних проблем немає. Коли ми приймаємо людину до себе в Центр, через свій рекрутинговий підрозділ, ми відправляємо всі його дані в ТЦК, де він стоїть на обліку. Вони там роблять відмітку, що такий служить, і відображають відповідну інформацію в електронному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів “Оберіг”.
До речі, спочатку вся інформація про добровольця є конфіденційною, вона зберігається тільки у нас. Ми ніколи її нікуди не передаємо, навіть якщо бачимо, що вона може бути корисною дружнім підрозділам (якщо людина з якихось причин нам не підходить). Ми можемо запитати: “Ви не проти, якщо ми передамо ваші дані?” Якщо відповідають – окей, то передаємо. Ну а якщо він уже прийшов у наш підрозділ, то повідомляємо ТЦК.
– Чи буває таке, що людина вже вирішила йти служити до вас, але всю процедуру пройти не встигла. А її зустріли на вулиці військовослужбовці ТЦК, і того ж дня вона вже опинилася у навчальному центрі?
– Так буває час від часу. І щоразу це досить складна ситуація. Спочатку намагаємося вирішити цю проблему на рівні РТЦК – просто домовитись. Якщо це не спрацьовує, то звертаємося через наше командування до Генштабу і говоримо: так і так, ось конкретно цього (умовно) Степаненка Степана Степановича, будь ласка, віддайте нам. Він нам потрібний, ось на таку посаду. І Генеральний штаб розглядає наші документи.
– І проблема вирішується?
– Скажу так: Генштаб, звичайно, бачить картину в цілому, йому видніше, де людина потрібна. Але в більшості випадків наші запити задовільняють, оскільки наш підрозділ бойовий, та виконує важливу бойову роботу.
– Скільки часу, як правило, триває весь процес – від дзвінка в рекрутинговий центр до потрапляння до частини?
– Рекрутинг в армії досить схожий на рекрутинг у будь-якій комерційній компанії. Я сам до армії майже 25 років пропрацював у звичайній рекрутинговії агенції, тож знаю, про що говорю. І роботу нашого центру вибудовую за тими самими принципами.
Ми дуже ретельно підбираємо кожного військовослужбовця. Декілька етапів співбесіди, перевірка по базам даних, перевірка за станом здоров’я, психологічне тестування, і за потреби, ще й перевірка через нашу службу внутрішньої безпеки… Далі з ним спілкується командир. Це як фінальна співбесіда з директором фірми або керівником відділу. Причому після телефонної розмови командир може домовитися про особисту зустріч. Якщо бачить, що все окей, людина підходить, каже – гаразд, беремо.
Зазвичай ця частина рекрутингу займає від тижня до двох. Якщо “вдарили по руках”, тоді потім другий етап. Оформлення документів, проходження військово-лікувальної комісії. Тут слід зазначити, що людина може вибирати з двох варіантів – звичайна мобілізація або контрактна служба.
– Знаю, що, наприклад, в “Азові” власна ВЛК, не пов’язана із територіальними центрами комплектування. У вас так само?
– “Азов” – це дуже велика, потужна бригада, а тепер ще й корпус. А нам поки що недоцільно організовувати власну ВЛК. У нас люди проходять комісію на базі ТЦК. І поки що жодних проблем не було.
“Якщо що, вибір за вас зробить ТЦК“
– Часто можна почути, що мобілізація в Україні провалена. Якщо це так, то які причини ви б назвали?
– Ні, я не згоден з тим, що мобілізацію провалено. Це якесь досить спекулятивне твердження. Але можна стверджувати, що вона йде недостатньо ефективно.
Головна причина, як я вважаю, недостатньо якісна комунікація між військовозобов’язаними і ТЦК. Людям треба нормально пояснювати, що відсидітися за спиною тих, хто вже давно захищає Батьківщину, відсидітися за їхній рахунок – це неправильно. Говорити про те, що якщо на фронті не вистачатиме людей, то агресор прийде до вас додому, і ти втратиш усе. І що, якщо ти потрапив до ТЦК, це зовсім не означає, що завтра вже ти будеш в окопах на “нулі”.
Щодо мобілізаційної компанії, на жаль, недостатньо уваги було приділено саме цим аспектам.
– Але очевидно, що у суспільстві існує конфлікт щодо методів мобілізації. Є загиблі серед військовозобов’язаних, серед військовослужбовців ТЦК. Як ми до цього дійшли, і чи можна це виправити? Адже чотири роки тому у ТЦК черги із добровольців стояли…
– У вашому питанні фактично закладено відповідь. Бо вже закінчилися охочі, які готові зараз влитися до збірної сил добровольців. А у 2022-2023 роках вони були. ТЦК тоді не мав часу та необхідності займатися “ухилянтами”, вони ледве встигали відпрацьовувати ті черги, які стояли.
А зараз, у будь-якому випадку, людей так чи інакше треба десь шукати. Для цього ухвалюють нові закони, нові програми. Наприклад, “Контракт 18-24”, який розрахований на молодь. Той факт, що практично в кожному підрозділі з’явився свій рекрутинговий центр – теж вихід зі становища.
Ну і, як я вже казав, потрібна комунікація. Адже очевидно, що для вирішення проблем із комплектацією Збройних Сил недостатньо просто сидіти та чекати на добровольців. Або ловити “ухилянтів”, від яких, по правді кажучи, і так толку мало. Потрібно з людьми спілкуватися.
При цьому необхідно чітко реагувати на будь-які порушення та зловживання з боку груп оповіщення ТЦК. І так само варто пам’ятати, що військовозобов’язані, у свою чергу, також не повинні порушувати закони та правила обліку.
Таким людям я хотів би нагадати: у вас є головна перевага – право вибору. Обирайте військову частину, якій довіряєте найбільше. Обирайте посаду, яка вам подобається та підходить за досвідом. Тому що, якщо вас зустріне група оповіщення, а ви у розшуку чи порушник, у вас не буде права вибору. Все. За вас цей вибір зробить ТЦК чи Генштаб.
– Хто, на вашу думку, має взяти на себе відповідальність за результати мобілізації?
– Це наша спільна проблема. Відповідальність лежить на і на ключових органах влади нашої держави, і на нашому суспільстві.. Це дві половинки одного пазлу. Держава створює умови, щоб заохотити людей долучатися до війська добровільно. Але це передбачає певний рівень громадянської відповідальності від кожного з нас.
На жаль зараз багато людей, які не оновили свої військово-облікові дані, перебувають у розшуку, або шукають шляхи втекти за кордон. Сидять по домівках і пересуваються перебіжками вночі до найближчого АТБ. Хіба це життя?
З іншого боку, я дуже пишаюся тими людьми, які кожного дня заповнюють анкету на нашому сайті та обирають службу в нашому підрозділі. Вони розуміють, що буде важко, що є ризики, і невідомо коли це закінчиться. Це дуже сміливе та відповідальне рішення. Ці люди надихають мене. І зі свого боку ми робимо усе можливе, щоб їхній шлях у військо був максимально прозорим та легким.
