Сьогодні, 2 вересня, виповнюється 80 років з дня остаточного закінчення Другої світової війни. Саме в цей день у 1945 році на борту американського лінкора “Міссурі” союзниця Третього Райху Японія підписала акт про капітуляцію. З цієї нагоди Китай організував парад і саміт Шанхайської організації співробітництва (ШОС), запросивши понад 20 лідерів країн Азії і Південного Сходу.
Участь у заходах узяв і військовий злочинець Володимир Путін, який розв’язав повномасштабну війну в Україні. Хоча її і не можна називати світовою, оскільки бойові дії тривають переважно на території нашої країни, але ця війна є наймасштабнішим військовим конфліктом в Європі з 1939 року, і має глобальні наслідки для усього світу.
А тому у її припиненні зацікавлена не тільки Україна. Але яким чином війна може припинитися — точно не знає ніхто. Поки що європейські лідери і експерти озвучують декілька сценаріїв, заснованих на досвіді минулих війн, умовно кажучи, це: корейський, німецький та фінський. Але є нюанс — для закінчення війни потрібні дві сторони, тобто необхідна згода Росії на той чи інший сценарій. І саме тут виникає основна проблема. Також є ще два сценарія, на які згоду РФ не потрібно мати: вбивство або природня смерть Путіна і тотальний економічний тиск на Росію. Проте із цим не все так просто.
Який із сценаріїв припинення війни в Україні на даний час виглядає найбільш реальним, розбиралася “Політарена”.
Спершу нагадаймо, чим закінчилися усі перелічені війни, і якою могла б бути “українська аналогія”.
Корейський сценарій
До Другої світової війни Корея була анексована Японією. Як вже згадувалося, 2 вересня 1945 року Японія підписала акт про капітуляцію, після чого на території Корейського півострову Москва і Вашингтон створили свої зони впливу. Північ Кореї контролював Радянський Союз, а південь — Сполучені Штати. 15 серпня 1948 року в американській зоні проголосили утворення Республіки Корея. А 9 вересня 1948 року у зоні СРСР — КНДР.
Кожне з цих утворень вважало себе єдиною законною владою на всьому Корейському півострові. З 1948 року сторони почали прикордонні збройні зіткнення із застосуванням артилерії та авіації, на півдні тривала уповільнена партизанська війна. Бойові дії між двома корейськими утвореннями йшли з перемінним успіхом. Звичайно, що допомогу КНДР надавав СРСР, а Республіці Корея — США. У підсумку північнокорейські війська були розгромлені і відступили за 38-у паралель, але на їхньому боці у війну втрутився Китай. Бої тривали ще до 1953 року на тлі переговорів про перемир’я, які почалися у липні 1951 року. Корейська війна викликала хвилю протестів у США, і Вашингтон шукав можливості вийти з війни. Але це було не просто. Уряд на півдні Кореї вимагав від союзників остаточного розгрому півночі. В свою чергу уряд півночі хотів розгрому півдня.
У підсумку 27 липня 1953 року в Пханмунджомі сторони підписали угоду про перемир’я, яке встановило кордон між двома корейськими державами приблизно уздовж 38-ї паралелі і демілітаризовану зону у 4 км. Але мирний договір між двома Кореями так і не уклали. Формально Північна і Південна Корея залишаються у стані війни. Попри це перемир’я зберігається вже 72 роки. Республіка Корея отримала від США гарантії безпеки і суттєву фінансову допомогу. Наразі Південна Корея — одна з передових демократичних країн світу. А КНДР — відстала диктатура, яка загрожує країнам Південно-Східної Азії і навіть США.
Корейський варіант закінчення війни в Україні теоретично означає припинення війни по лінії зіткнення, підписання перемир’я (не мирної угоди) з РФ, невизнання окупованих українських територій, отримання гарантій безпеки від союзників поза межами НАТО і фінансова допомога.
Закінчити війну Росії в Україні за таким сценарієм пропонував колишній командувач військами НАТО в Європі Джеймс Ставрідіс.
Німецький сценарій
Після розгрому Третього Райху у травні 1945 року його територія була поділена на чотири зони контролю: СРСР, США, Британією та Францією. Пізніше між союзниками виникли протиріччя з приводу подальшого розвитку Німеччини. 23 травня 1949 року на територіях, розташованих на американській, британській та французькій зонах окупації була проголошена Федеративна Республіка Німеччини. А 7 жовтня того ж року у радянській зоні окупації створили Німецьку Демократичну Республіку.
Сполучені Штати відновлювали ФРН за “планом Маршалла”. А у 1955 році ФРН стала членом НАТО.
НДР під впливом Радянського Союзу стала вітриною “народної демократії”, а по суті колонією Москви. Західна частина Німеччини (ФРН) пішла шляхом європейської та євроатлантичної інтеграції.
Конституція ФРН не визнавала НДР, вважала її нелегітимним утворенням та декларувала курс на возз’єднання німецьких земель. Яке відбулося 3 жовтня 1990 року після того, як в СРСР через санкції Заходу почалася економічна криза, і Москва вже не могла контролювати свої “колонії”.
“Німецький варіант” для України означає припинення бойових дій на чинній лінії фронту. За цим сценарієм, вступити до НАТО або отримати безпекові гарантії, аналогічні 5 статті Вашингтонського договору, а також отримати фінансову допомогу для економічного розвитку зможе та частина України, яку контролює український уряд. Також за умови “німецького варіанту” підконтрольна територія України може стати членом Європейського союзу. При цьому окуповані українські території офіційно за Росією не мають визнаватися. Повернути свої території Україна зможе після того, як через санкції, в Росії настане економічна криза, або щось станеться з Путіним.
Такий сценарій пропонували колишній спрецпредставник США по Україні Курт Волкер та колишній генсек НАТО Андерс Фог Расмуссен.
Фінський сценарій
У 1939 році СРСР і Третій Райх підписали так пакт “Ріббентропа-Молотова” за яким поділили Польщу. Але Москві цього було замало, і вона оголосила ультиматуми країнам Балтії, які повинні були погодитися на розміщення радянських військ на своїй території. Вони погодилися, після цього “совєти” їх швидко окупували. Далі настала черга Фінляндії. Від неї СРСР зажадав частину територій. Однак фіни не поспішали погоджуватися. Москві це не сподобалося, і Кремль організував провокацію на кордоні, звинувативши Фінляндію в обстрілах своєї території. Так СРСР розпочав вторгнення, яке фіни й досі називають “Зимова війна”. За її розв’язання 14 грудня 1939 року СРСР виключили з Ліги Націй.
Радянська армія була значно більшою за фінську, та й по кількості населення Фінляндія набагато поступалася. Попри це фіни запекло оборонялися. Радянсько-фінська війна тривала з 30 листопада 1939 року до 12 березня 1940 року. А в Європі вже вирувала Друга світова.
Втрати Радянського Союзу були досить великі — щонайменше 127 тисяч солдатів, не враховуючи військову техніку. Червона Армія своєю чисельністю змогла прорвати фінську “Лінію оборони Маннергейма” і загрожувала захопленням Гельсінкі. Фінляндія очікувала допомоги від своїх союзників Британії та Франції, але вони на вступ у війну не наважилися. Тому Фінляндія, втративши близько 26 тисяч солдатів, змушена була укласти з Москвою мирну угоду. За результатами цієї угоди Фінляндія втратила частину Карелії на північ від озера Ладога (це зробило його з прикордонного внутрішнім у СРСР), півострів у Баренцовому морі і низку островів у Фінській затоці.
У 1941 році Гельсінкі вступив у Другу світову війну на боці Третього Райху, щоб повернути втрачені території. Після розгрому гітлерівської Німеччини, Фінляндія у 1947 році змушена була підписати ще одну угоду з СРСР. Вона ще раз відмовилася від переданих Радянському Союзу територій і поступилася йому ще й Печенгою. Крім того, Фінляндія погодилася на статус нейтральної країни і на заборону вступати у військово-політичні союзи. Також вона зобов’язалася скоротити армію і флот до 42 тисяч осіб, обмежити тоннаж ВМФ і кількість бойових літаків. Угода забороняла мати багато видів озброєння, включаючи ядерне. Також Фінляндія повинна була виплатити Москві репарації.
Умови мирного договору для Фінляндії були важкими. Попри втрату майже 11% території Фінляндія зберегла незалежність і демократичні цінності. Після розпаду СРСР вона стала членом Євросоюзу, а після початку повномасштабної агресії Росії проти України Фінляндія вступила у НАТО.
“Фінський сценарій” закінчення війни для України означає погодитися на вимоги Москви: на втрату і офіційне визнання за Росією чотирьох областей і Криму, на обмеження кількості ЗСУ і озброєнь, на заборону вступати у військові союзи і на “захист” російської мови і церкви.
Такий сценарій, за повідомленням ЗМІ, на зустрічі з президентом США Дональдом Трампом 18 серпня згадував президент Фінляндії Олександр Стубб, хоча й зазначав, що для України він навряд підійде.
Чи підходять Україні ці три сценарії завершення війни. І чи погодиться Росія
“Політарена” поспілкувалася з експертами, щоб з’ясувати, чи може якийсь із вищезазначених сценаріїв реалізуватися в Україні.
“Жоден з цих сценаріїв не є дієвим і ефективним для України, – сказав військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко, – Вони всі призведуть до того, що буде невелика пауза перед ще більшою війною. Навіть в історичному контексті всі ці сценарії створили тільки проблеми. Наприклад, режим Північної Кореї. Там створилася диктатура, яка загрожує світу. Фінам теж не стало краще від так званого “фінського сценарію”. Тому для України і для всього цивілізованого світу краще, щоб війна завершилась без територіальних невирішених питань. Бажано, щоб не було тимчасово окупованих територій за які потім все одно буде суперечка. Найліпшим сценарієм я бачу Україну в кордонах 1991 року”.
“Ці сценарії в основному згадує західна преса, і жоден з них для завершення війни в Україні не підходить, – зазначає у розмові з “Політареною” дипломат, колишній генеральний консул України у Владивостоці Олександр Данильченко, – Справа у тому, що будь якого договору Росія дотримуватися не буде, якщо це не буде їй вигідно. У Будапешті у 1994 році вже один раз “домовилися”. В результаті у центрі Європи четвертий рік вирує велика війна. І навіть зараз чіткого розуміння того, що домовлятися з Росією про будь-що марно і небезпечно, у західного політикуму немає й досі”.
“На мій погляд, говорити про якісь історичні аналогії сценаріїв закінчення війни немає сенсу”, – вважає колишній співробітник СБУ Іван Ступак.
Чи може смерть або вбивство Путіна зупинити війну
Ще один сценарій закінчення війни обговорюється в основному у соцмережах і за лаштунками великою політики — це смерть Путіна. Прихильники такого сценарію стверджують, що достатньо позбавити Путіна життя, і війна припиниться. Вони вважають, що допомогти у вирішенні цього питання могли б СБУ або ГУР, або союзники України. І тоді, мовляв, вести перемовини можна було б з новою російською владою.
“Ми бачимо все зло від однієї людини. Ми розуміємо, що цю людину не тільки в Україні, а й у Росії ненавидять, і якщо вона помре, всі будуть тільки раді. Подібне було після смерті Сталіна, – каже Іван Ступак, – Путін це і сам розуміє, а тому він веде потайний спосіб життя. Він не з’являється на публіці. Навіть Кім Чен Ин частіше виходить до народу, ніж Путін. Навіть приймаючи якихось членів уряду Путін сидить від них на величезній відстані. Він ховається за охороною. Підібратися до Путіна дуже складно. Його охороняє ФСО і служба безпеки президента. Туди відбирають людей, перевіряють їх на поліграфі, у разі найменшої підозри, виганяють. Його оточення хоче його прибрати. І це зрозуміло, тому що вони не хочуть бути через нього під санкціями, вони хочуть жити шикарно зараз. У них є гроші, і вони хочуть їх витрачати, зокрема й за кордоном. Якщо Путін помре, то всі вони зрадіють”.
Але у ліквідації Путіна Ступак сенсу не бачить. “Якщо Путіна вб’ють, то невідомо, яка буде реакція у Росії. Допускаю, що може вийти умовний Медведєв або Патрушев і закликати російський народ згуртуватися і вдарити по Україні ядеркою”, – зазначає він.
“Я думаю, що у країни, яка спробує його вбити, виникне велика проблема. Обуряться, наприклад, Індія або Китай. До речі, росіяни тому й не б’ють по нашому керівництву”, – каже Іван Ступак.
Такої ж думки притримується і Олександр Коваленко. “Можливо, що варіант ліквідації Путіна розглядається, але він ніколи не отримає “зелене світло”. Хоч він і військовий злочинець, але у межах дипломатії офіційні посадові особи першого рангу не ліквідуються, тому що вони є невід’ємною частиною дипломатичного перемовного процесу”, – пояснює він.
“З ліквідацією Путіна відкривається “скринька Пандори”, і може початися ланцюгова реакція з ліквідації нашого керівництва. І у Росії, до речі, більше можливостей це реалізувати”, – зазначив Коваленко.
Який сценарій закінчення війни в Україні найбільш вірогідний
На думку експертів до припинення війни могли б привести жорсткі економічні санкції проти Росії. Але, на жаль, з цим є проблеми.
“Припинення війни з неонацистською Росією, може вирішитися лише одним шляхом — повною політичною і економічною її ізоляцією. Тільки це може позбавити агресора коштів і засобів ведення війни й змусити його до миру”, – каже Олександр Данильченко, – “Але і Європа, і торгівельні партнери Росії: Китай, Індія та інші країни, в обхід “жорстких” санкцій, залюбки продовжують купувати в неї енергоносії, іншу сировину, користуючись тим, що, чим слабша Росія, тим вигідніші будуть бізнесові контракти з нею”.
“А надійними гарантами безпеки нашої держави є і залишатимуться Збройні Сили України”, – резюмував Данильченко.
“Я вважаю, що економічні санкції мають сенс. Вони негативно впливають на Росію, вони обмежують можливості спонсорування війни. Нам вигідно, щоб Росія була слабкою в усіх сенсах. Але, знову ж таки, економічні санкції повинні бути жорсткими. А цього поки що не відбувається, і у Росії є можливість обмеження обходити”, – підкреслив Олександр Коваленко.
Іван Ступак не вірить в ефективність економічних санкцій і у їхній вплив на закінчення війни.
“В економічний сценарій закінчення війни не вірю. Якби американці чи європейці реальні санкції ввели, то можна було б говорити про щось”, – сказав він.
На думку Ступака, у тому, що економічні санкції не працюють, як того б хотілося, винувата й українська влада.
“Потрібно було діяти економічно у 2022 або у 2023 році, коли після початку повномасштабної війни, російські олігархи, наближені до Путіна, рятуючи свої статки, виїхали за кордон. Потрібно було тоді витягувати “цеглу з вежі”. Робити цим бізнесменам всілякі послаблення. А наші можновладці говорили, що не потрібно російських олігархів приймати в Європі. У підсумку вони повернулися у Росію і фінансують Путіна”, – зазначив Ступак.
Який сценарій закінчення війни вітають українці
Соціологічна група “Рейтинг” 21-23 серпня опитала українців на тему того, яким вони бачать завершення війни. Результати такі: 59% респондентів підтримують припинення бойових дій і пошук компромісу, 20% за продовження війни до повернення Донбасу і Криму, 13% — до лінії розмежування/кордонів станом на 23 лютого 2022 року.
82% опитаних вважають реалістичним шляхом завершення війни переговори, з яких 62% за пошук компромісу із залученням інших країн, 20% — на прямих перемовинах з рф.
75% вважають, що Україна повинна погодитися на припинення вогню лише за умови міжнародних гарантій безпеки.
Між тим, начальник Генерального штабу ЗС РФ Валерій Герасимов заявив, що Росія продовжуватиме війну проти України. За його словами, російські війська планують готуватися до осінньої кампанії.
