Окуповане Росією місто Донецьк залишилося без питної води, там справжня гуманітарна катастрофа. І це сталося саме через те, що очільник РФ Володимир Путін вирішив ще більше “допомогти” російськомовним на Донбасі і розв’язав війну з Україною.
Окупований Донбас офіційно є частиною України, а російські загарбники порушують права місцевих мешканців — громадян України, тож українська влада має якось на це реагувати. Але під час інтерв’ю західним ЗМІ, під час промов на міжнародних майданчиках, це питання з вуст перших осіб України чомусь не звучить.
Президент Володимир Зеленський згадував про безводний Донецьк під час виступу на п’ятому саміті перших леді і джентельменів. Нещодавно він виступав на 80-й сесії Генасамблеї ООН, але історію з гуманітарною катастрофою у Донецьку не згадав. А дарма, адже це могло б стати черговим доказом того, що Росія не “захищає російськомовних на Донбасі”, а перетворює їхнє життя на нестерпне і принизливе існування, адже за часів України ніяких проблем із водою у Донецьку не було.
“Політарена” запитала дипломатів, чи можна вважати створення водної кризи на Донеччині геноцидом, та на яких міжнародних майданчиках Україна може порушити це питання, щоб притягнути Росію до відповідальності.
Донецьк — найбагатше місто в Україні, і “чорна діра” за часів Росії
Проблеми з водою у Донецьку й в інших окупованих містах області з 2022 року наростали поступово: спочатку російська армія під час наступу на українські землі зруйнувала канал “Сіверський Донець–Донбас”, усі насосні станції, дамби, всю інфраструктуру. Саме цей канал поставляв воду на підконтрольну РФ Донеччину.
Влітку 2024 року саме по лінії цього каналу бійці батальйону “Донбас” тримали оборону. Вони опублікували фото, як виглядають споруди і труби після двох років бойових дій.
Потім окупаційна влада викачала воду з усіх навколишніх водойм, а коли вода фізично закінчилася, — якраз на початку червня цього року, у мешканців Донецька почалися справжні проблеми. Російська влада обіцяла побудувати новий 200-кілометровий водогін, яким поставляли б воду на Донеччину з Ростовської області, але виділені на будівництво кошти місцеві окупанти розікрали.
Що таке жити без води у багатоповерхівці: це не мати змогу не тільки помити посуд, а й навіть сходити у туалет і прийняти душ. Воду необхідно тягати баклажками на верхні поверхи, для маломобільних людей і людей похилого віку це неабияке навантаження. Але й набрати воду у банки мешканці Донецька не можуть. Попри усі обіцянки окупаційної влади, воду підвозять нерегулярно, бочки, встановлені у дворах, здебільшого порожні.
А в деяких населених пунктах, та й у деяких районах Донецька, води немає взагалі, ані за графіком, ані привозної. Усе життя донеччан перетворюється на пошуки води. Місцеві жителі розповсюджують у соцмережах відеоролики зі зверненнями до Путіна, у яких просять вирішити водну кризу, але марно. Путін навіть не став звільняти очільника “ДНР” МММ-щика Дениса Пушиліна.
З настанням осені і наближення зими на окупованій Донеччині через відсутність води можуть розпочатися проблеми і з опаленням.
Тож, чому Україна не піднімає питання, якщо не водного геноциду у Донецьку, то важкої гуманітарної кризи, яку влаштувала Росія. “Політарена” запитала про це в дипломатів”.
Микола Гнатовський, український юрист, перший віцепрезидент Української асоціації міжнародного права, суддя Європейського Суду з прав людини (з 27 червня 2022 р.).
“Те, що відбувається на окупованій частині Донеччині є порушенням прав людини. Європейський суд з прав люди якраз і розглядає такі питання. Але, Росія припинила бути стороною Європейської конвенції з прав людини 16 вересня 2022 року. Її виключили з Ради Європи, бо там агресорам і загарбникам бути не можна. Автоматично через 6 місяців вони припинили бути стороною Конвенції, бо вона тільки для членів РЄ. Відповідно, щодо подій після цієї дати звернутися проти неї до ЄСПЛ неможливо”.
Олександр Мережко, юрист-міжнародник, народний депутат України від партії “Слуга народу”, голова Комітету Верховної Ради з питань зовнішньої політики.
“Водна криза на окупованій частині Донеччині це порушення прав людини. Всі ці порушення прав людини мають одну єдину причину і одне джерело — збройна агресія проти України. Крім того, згідно з Женевськими конвенціями 1949 року і протоколу до них, Росія є державою-окупанткою, яка несе відповідальність за населення на тимчасово окупованих територіях. Як ми бачимо, Росія не виконує своїх обовʼязків стосовно людей, які перебувають на тимчасового окупованих територіях. Чи може українська влада звернутись до ЄСПЛ? Навряд чи, бо Росію виключили з Ради Європи.
Що стосується Радбезу ООН, то він несе відповідальність за підтримання миру та безпеки. Тобто напряму він не займається правами людини. Хоча ці питання можна перед ним ставити. Однак це нічого не дасть, бо Росія ( постійний член Радбезу ООН – ред.) може використати вето.
Можна спробувати порушити це питання в ОБСЄ. Права людини входять в компетенцію ОБСЄ. Але там рішення приймаються частіше консенсуально.
Тобто, практично навряд чи можна щось зробити. Але це не означає, що не можна намагатися ставити питання. На окупованих територіях наші громадяни. Росія порушує їхні права. Росія не є цивілізованою демократичною країною. Це диктатура. А диктатурі вигідно не звертати увагу на захист прав людини. Звертатися в міжнародні організації може МЗС України або Омбудсмен. Але я не чув про такі звернення”.
Володимир Огризко, дипломат, міністр закордонних справ України (2007-2009 рр).
“Навряд чи відсутність води на окупованих територіях можна вважати геноцидом. Бо тоді треба довести, що її відсутність мала наслідком масову загибель людей та була спеціально організована. Я б це кваліфікував би як результат “асвабаждєнія” та приходу “руского міра” з усіма його наслідками.
Що стосується позовів на звернень в міжнародні організації. Позиватися можна куди завгодно, але результат буде дорівнювати нулю. Тому витрачати на це час ніхто не буде”.
