Відтоді як спікер парламенту Руслан Стефанчук оголосив про “одноразовий” закон про післявоєнні вибори, який ніби-то готують у Верховній Раді, минув місяць.
І вже 10 липня у Раді зареєстрували законопроєкт №13464 “Про внесення змін до Виборчого кодексу України щодо удосконалення правового регулювання організації підготовки і проведення виборів”. Основні його автори — народні депутати фракції “Батьківщина”, але у співавторах є й нардепи від “Слуг народу”, і навіть той самий Стефанчук.
Цей документ пропонує суттєву реформу виборчого законодавства, яка може стати основою для повоєнних виборів. “Політарена” проаналізувала цей законопроєкт: чи може він бути тим “одноразовим законом”, про який казав Стефанчук, і які лазівки у ньому можуть допомогти партіям маніпулювати виборами.
Що пропонує законопроєкт №13464:
- Щоб регіони України мали кількість представників у Раді залежно від чисельності населення
Законопроєкт прописує важливі зміни до організації парламентських виборів, запроваджуючи регіоналізацію. Це означає, що партії під час виборів до Верховної Ради можуть формувати окремі списки кандидатів для кожного регіону, наприклад, до 28 кандидатів у Києві або до 40 у Донецькій області.
Передбачається, що кількість місць, виділених для кожного регіону у парламенті, прямо залежатиме від числа виборців, які там проживають. Чим є більшим населення в області, тим більше потенційних депутатів вона може мати. Це має гарантувати, що представництво у Верховній Раді є справедливим і відповідає демографічній вазі кожного регіону, аби голоси усіх громадян були пропорційно враховані.
Ось ще кілька прикладів, скільки нардепів передбачається обрати від кожної області: Івано-Франківська — 14, Вінницька — 16, Волинська — 19, Львівська — 26, Херсонська область, Автономна Республіка Крим, місто Севастополь — 36, Чернівецька — 9, Чернігівська — 10, Одеська — 23, Дніпропетровська — 32.
Але виникає питання, яким чином зробили підрахунок щодо окупованої на майже 100% Луганської області. Згідно з законопроєктом від цього регіону передбачається 22 місця у ВРУ. Схожим чином порахували і нардепів від частково окупованої Донецької області — 40 нардепів.
- Ввести гендерні квоти під час повоєнних виборів
Планується, що в кожній п’ятірці кандидатів партійного списку (з першого по п’яте місце, з шостого по десяте і так далі) має бути не менше двох кандидатів кожної статі (тобто не менше двох чоловіків і не менше двох жінок). Якщо кількість кандидатів у списку не кратна п’яти (наприклад, 1-4 кандидати в кінці списку), то до останніх кандидатів застосовується вимога щодо почергового включення кандидатів різної статі. Партія повинна забезпечити представництво осіб однієї статі у кожному регіональному виборчому списку не менше 30% від загальної кількості кандидатів у відповідному списку. Передбачається, що це повинно сприяти гендерній рівності та відповідати міжнародним стандартам, що може покращити імідж України.
Гендерні квоти та правила для виборів є поширеним явищем у світі, їх застосовують понад 130 країн. Ці заходи покликані забезпечити краще представництво жінок у політиці. Існують різні типи квот: законодавчі квоти для кандидатів вимагають, щоб певний відсоток висунутих партіями кандидатів були жінками, як, наприклад, в Аргентині, Бельгії чи Франції (де на місцевому рівні діє 50% квота). Деякі країни, як Албанія, мають суворі правила щодо розміщення жінок у списках, щоб вони не опинялися лише в кінці (Gender Quota Portal – Country Profiles). Водночас є й добровільні партійні квоти, коли самі партії, наприклад, у Німеччині чи Швеції, встановлюють внутрішні правила гендерного балансу.
Інший тип квот – це зарезервовані місця, коли певна кількість мандатів у парламенті або місцевих радах віддається виключно жінкам, що характерно для таких країн, як Руанда, Йорданія чи Уганда. Ці різноманітні підходи відображають прагнення держав досягти гендерної рівності в політичному представництві та забезпечити врахування жіночих голосів у процесі ухвалення рішень.
- Щоб виборці голосували одночасно за партію та імена кандидатів у нардепи в її списках
Це безпосередньо змінить форму бюлетеня. Пропонується, що виборці бачитимуть перших 9 кандидатів загальнодержавного списку партії та всіх кандидатів з регіонального списку. Поруч із назвою партії з’являться два квадрати: один – для голосування за партію, другий – для вписування номера конкретного кандидата з регіонального списку, якого підтримує виборець.
Законопроєкт передбачає, що підрахунок мандатів враховуватиме сумарну кількість голосів, поданих за кожного окремого кандидата в регіональному списку, а не лише за список загалом. Кандидати, які набрали виборчу квоту (певну кількість голосів), автоматично отримують мандати. Інші ранжуються за кількістю голосів, а при рівній кількості партія проводить жеребкування. Мета — зробити процес прозорішим, адже так виборці безпосередньо впливають на результат.
Законопроєкт №13464 передбачає скасування мажоритарки
У випадку прийняття законопроєкту №13464 вибори депутатів усіх місцевих рад (ВР АР Крим, обласних, районних, міських, сільських, селищних) проводитимуться виключно за пропорційною виборчою системою з відкритими списками. Пропорційна система – це коли місця в парламенті розподіляються між партіями відповідно до кількості голосів, які вони отримали від виборців. Мажоритарна система скасовується в цьому випадку.
Скасування мажоритарки у малих громадах послаблює позиції місцевих лідерів і незалежних кандидатів, адже їм тепер потрібна партійна підтримка. Сильні партії з розвинутими осередками та фінансами можуть отримати перевагу, бо можуть ефективніше вести кампанію. Лазівка тут у тому, що провладні партії можуть домінувати в регіонах, де раніше перемагали незалежні кандидати.
Щоб стати мером, потрібно мати підтримку понад 50% населення
Законопроєкт прописує, що мерів міст із населенням до 75 тисяч обиратимуть простою більшістю голосів, а у більших містах – абсолютною (50%+ голосів). Якщо 50% не зміг отримати жоден кандидат, то призначатимуть другий тур виборів.
Законопроєкт також усуває певні норми, зокрема правила проміжних виборів (це такі, що проводяться для заміщення вакантних місць в разі втрати мандата депутатом через відставку або інші причини), та визначає порядок роботи виборчих комісій відповідно до нових положень.
Підсумки аналізу законопроєкту №13464
Реформа виборчої системи має значний потенціал для вдосконалення процесу післявоєнних виборів. Відкриті списки з можливістю голосувати одночасно за партію та її окремих представників дають виборцям більше можливостей. Гендерні квоти відповідають європейським стандартам і сучасним тенденціям. Ці зміни створюють більш прозору систему, яка може полегшити проведення виборів після війни.
Однак є недоліки. Складність бюлетенів може заплутати виборців, особливо в невеликих громадах, де люди звикли до простішої мажоритарної системи. Скасування мажоритарки послаблює місцевих лідерів і незалежних кандидатів, даючи перевагу великим партіям із ресурсами. Жеребкування та контроль партій над списками створюють ризики маніпуляцій, адже провладні сили можуть просувати лояльних кандидатів. Таким чином, хоча законопроєкт виглядає прогресивно, він містить лазівки, які можуть допомогти сильним партіям, зокрема провладним, домінувати на виборах.
Чи є законопроєкт №13464 “одноразовим” законом Стефанчука
Навряд цей документ є “одноразовим законом”, про який казав Стефанчук, адже №13464 вносить постійні зміни до Виборчого кодексу, а не тимчасові правила для повоєнних виборів.
“Одноразовий закон”, як казав у коментарі “Політарені” експерт Центру політико-правових реформ Андрій Магера, мав би діяти лише раз, регулюючи специфічні умови післявоєнних виборів, наприклад, голосування переселенців чи військових.
“Ніщо не забороняє Верховній Раді ухвалити окремий закон, а він може мати різні назви, в якому передбачити винятки до Виборчого кодексу. Підкреслюю, не замість Виборчого кодексу, а додатково до нього. Оскільки в нас будуть не звичайні, а післявоєнні вибори і будуть певні труднощі з їх проведенням, і ці труднощі треба законом визначити. І, згідно з цим законом, вибори можна провести тільки один раз”, – казав Магера.
Натомість законопроєкт №13464 пропонує фундаментальні зміни Виборчого кодексу, які можуть стати основою для “одноразового закону”. Те, що парламент працює над такими змінами, свідчить про підготовку до майбутніх виборів, хоча точні терміни невідомі через воєнний стан. Ці зміни уніфікують і спрощують виборчий процес, що може допомогти провести вибори усіх рівнів у повоєнних умовах.
