89-річний художник Іван Марчук подав позов у Тернопільський суд, щоб оскаржити договір про передачу виключної ліцензії на використання прав інтелектуальної власності на його твори: картини, гравюри, малюнки терміном на 100 років. Згідно договору, ліцензія передається адвокату Сергію Павленку, бізнесмену Михайлу Синиці, помічниці Марчука Тамарі Стрипко і Ігорю Апостолу – сину екснардепа, ексрадника міністра МВС Арсена Авакова Михайла Апостола. Доречі і сам Аваков є поціновувачем живопису.
Марчук стверджує, що цей договір йому” підсунули” у 2020 році, а він підписав, його не читаючи, йдеться у першій частині розслідування “Главкому”.
Помічниця Марчука Стрипко розповіла, що 21 травня 2020 року їй зателефонував екснардеп Апостол і попросив спуститися з її столичної квартири у найближчу кав’ярню.
Коли ж вона вийшла, на неї вже чекали, окрім екснардепа, двоє невідомих чоловіків. Як згодом з’ясувалося це були Павленко і Синиця.
“Дивіться: ось документ, про який знає Маестро (так називають наближені Івана Марчука), і він сказав, щоб ви підписали (звернувся ексобранець до пані Тамари). Цей договір набуде юридичної сили лише після того, як його посвідчить нотаріус”, – переповіла пані Тамара слова Михайла Апостола, які він їй сказав у кав’ярні.
Апостол запропонував всім поїхати до майстерні художника на вулицю Євгена Чикаленка у Києві, але сам поїхав у справах. Синиця та Стрипко піднялися до майстерні художника без Апостола. Коли ж вони переступили поріг, Марчук, не читаючи документ, поставив свій підпис під ним.
Згідно договору, це передачу ліцензії Марчук нібито отримав 10 тис. грн винагороди, а також 5% роялті від надходжень за ліцензійні права. “Однак ніхто ніколи ніяких коштів за цим договором не передавав Марчуку”, – йдеться у розслідуванні.
Крім цього, один із пунктів договору повністю заперечує підтвердженню у нотаріуса, яку, за словами Стрипко, обіцяв Михайло Апостол: “… Сторони дійшли угоди про те, що даний договір не підлягає нотаріальному посвідченню”.
“Після того, як примірники договору забрав Синиця Михайло і залишив майстерню, моя помічниця наполягла прочитати документ. Ми почали його читати і я особисто негайно зателефонував до Апостола Михайла з вимогою не чинити жодних дій за тим договором щодо авторських прав на мої твори і наполягав, що ніякого нотаріуса не потрібно, бо підписувати такий договір я не маю наміру. У телефонній розмові Михайло Апостол запевнив мене, мовляв, можу бути спокійним, всі домовленості скасовано, і будь-які дії за договором припиняються. Як зʼясувалося випадково (через чотири роки) Апостол і невідомі мені підписанти Павленко й Синиця вважають договір чинним”, – цитує слова Марчука “Главком”.
Видання пише, що звернулося за коментарями до Михайла Апостола, Сергія Павленка та Михайла Синиці, але жоден з представників іншої сторони конфлікту не відгукнувся.
Судовий спір, ініційований художником Марчуком, триває вже п’ять місяців. За цей час один із відповідачів заявив відвід головуючому судді Тарасу Якімцю, але це не було задоволено, оскільки суть заяви відповідача містить його особисті припущення і жодним належним доказом не обґрунтована.
Колекція народного художника Івана Марчука налічує понад 5 тис. картин. Середня ціна полотна – $5-10 тис. Влітку 2024 року картину Івана Марчука “Зійшов місяць над Дніпром” продали за рекордні для творів митця $300 тис. на аукціоні Goldens у Києві. У 2022 році інша картина Марчука “Сад спокуси” реалізована за $120 тис. на благодійному аукціоні.
У другій частині розслідування “Главкому” йдеться, що екснардеп Апостол спочатку відрефлексував на звинувачення несподівано. Він не став пояснювати, чому він, його син та ще дві особи так перейнялися долею творчого спадку Марчука, а звинуватив помічницю художника Марчука Тамару Стрипко в ізоляції друзів та знайомих у доступі до митця. Апостол-старший заявив, що помічниця начебто збирається сама прибрати до рук твори мистецтва та майно Івана Марчука.
“Останніми днями на мене полилося море бруду. Мене й мого сина звинувачують у тому, чого ми ніколи не робили. Заявляю чітко і публічно: ні я, ні моя родина не маємо жодного стосунку до прав на картини Івана Марчука. Це легко перевірити в будь-якому реєстрі”, – наголосив Апостол у Facebook.
Видання дізналося, що 10 листопада на адресу Тернопільського міськрайонного суду надійшло клопотання у справі за позовом художника Марчука. Автор клопотання, син екснардепа Апостола Ігор Михайлович Апостол. Він – один із підписантів ліцензійного (авторського) договору, який оскаржується у суді.
“Апостол-молодший, який тепер разом із батьком стверджують, що не претендували на спадок митця, для чогось ініціював проведення судово-психіатричної експертизи української легенди Івана Марчука! Ігор Апостол навіть висловив готовність оплатити експертизу, яку радить суду доручити львівським експертам Інституту судової психіатрії Міністерства охорони здоров’я”, – йдеться у статті.
На розсуд спеціалістів відповідач Апостол у справі пропонує винести два питання:
- Чи страждав Марчук Іван Степанович будь-яким психічним розладом на момент вчинення правочину?
- Чи усвідомлював Марчук Іван Степанович за своїм психічним станом значення своїх дій та (або) чи міг керувати ними на момент вчинення правочину?
Видання зв’язалося з Ігорем Апостолом, який спочатку не захотів говорити і кинув слухавку, а потім сам перенабрав журналіста і почав заперечувати, що має будь-які права на картини знаного художника. Мовляв, це журналісти не до кінця розібралися у темі.
“Я хочу, аби ви перечитали договір і переконалися, що там немає порушення жодних авторських прав і ніхто нікому їх не передає”, – цитує “Главком” сина екснардепа Апостола.
Але на чітке запитання: якою ж тоді є мета судово-психіатричної експертизи Івана Марчука, Апостол-молодший уникнув чіткої відповіді.
Чи буде схвалене або відхилене клопотання Ігоря Апостола стане відомо на найближчому судовому засіданні, яке заплановано на 22 грудня.
Ще один художник Володимир Козюк так прокоментував співпрацю Марчука з помічницею Тамарою Стрипко, яка також фігурує у вищезазначеному договорі.
Козюк зазначив, що з Марчуком знайомий давно.
“І саме тому протягом багатьох років поруч з ним була людина, яка брала на себе всю рутину, всю комунікацію, організацію, логістику, захист — пані Тамара. Я дуже добре пам’ятаю: саме з моменту нашого знайомства з нею спілкування з Маестро стало людяним, спокійним, теплим. Бо творчій людині потрібен хтось, хто бере на себе побут, компанії, домовленості, нескінченні технічні питання, які художника тільки виснажують. Не кожен витримає космос митця — я знаю це по собі. І я бачив, скільки сил і часу пані Тамара вкладала в те, щоб ім’я Марчука звучало у світі не як випадковість, а як результат системної, щоденної праці”, – згадав Козюк.
“Мені дивно чути уїдливі коментарі від людей, які навіть не знайомі з нею особисто. Усі досягнення Марчука — не лише творчі, а й організаційні — за останні десятиліття стали можливими значною мірою завдяки її роботі. Титанічній, невидимій, щоденній. Не кожен здатен витримати поруч із генієм. Не кожен здатен жертвувати своїм життям заради чужого таланту. Не кожен має мотивацію робити це безкорисливо, віддано, роками. Я бачив її працю. Я бачив її ставлення. Я бачив її втомленість і водночас незламність у бажанні, щоб ім’я Івана Марчука знали в Україні та світі. Що я прошу? Я прошу тільки одного: припинити зводити наклепи та влаштовувати публічні судилища над людьми, які багато років служили мистецтву”, – наголосив він.
