29 липня в Ірпені депутати міської ради висловили недовіру меру міста Олександру Маркушину. До цього Печерський суд Києва двічі відстороняв Маркушина від виконання обов’язків міського голови через заведену на нього у ДБР кримінальне провадження.
На сесії, де висловили недовіру меру, були сутички між прибічниками Маркушина та муніципальною вартою. Відсторонений міський голова стверджує, що за всім цим стоїть місцевий забудовник та його колишній друг і однопартієць Володимир Карплюк — ексмер Ірпеня та місцевий забудовник.
“Політарена” розбиралася, чому місто, яке у 2022 році було окуповане росіянами, опинилося в епіцентрі протистояння, і чи можна розглядати ситуацію в Ірпені як сценарій, за яким центральна влада надалі розправлятиметься з місцевим самоврядуванням.
Депутатів, які за Маркушина, фракції відкликали
Тимур Нагалевський — журналіст, військовий, депутат Ірпінської міської ради від партії “Європейська Солідарність”, точніше, відкликаний місяць тому депутат. Він розповів “Політарені”, що “ЄС” вирішила відкликати його за те, що він відмовився голосувати за недовіру меру, “порушивши” партійну дисципліну.
Нагалевський додає, що разом з ним відкликали ще одного депутата — Віталія Матвіїва від “ЄС”.
За словами депутата, противники Маркушина зривали засідання міськради, починаючи з червня 2024 року, а на ті, які проводилися вже з лютого цього року без мера, після його відсторонення на підставі сумнівного рішення Печерського районного суду, навпаки закликали ходити, хоча сам Нагалевський вважав їх нелегітимними.
Депутат говорить, що фракцію “Батьківщина” також “зачистили”: “Хто підтримує мера, того викидають зі списку і ставлять того, хто не підтримує”.
Про це каже і сам Маркушин, коментуючи останнє рішення сесії: “На ліквідацію мера не вистачало голосів — на допомогу прийшла політична змова з керівництвом партій “ЄС” та “Батьківщина” і заміна депутатів”.
Депутат Ірпінської міскради Олександр Пащинський – голова фракції “Нові обличчя”, є прибічником відставки Маркушина і вважає, що в Ірпінській громаді була політична криза, яка тривала з квітня 2024 року.
“Як член лічильної комісії підкреслюю, процедура висловлення недовіри пройшла відповідно до вимог чинного законодавства. Свою волю, як того вимагає закон, депутати висловили шляхом таємного голосування. Усе зафіксовано на відео, усі протоколи підписано. Дякую депутатам, які вольовим рішенням, незважаючи на тривалі відверті маніпуляції, провокації, публічні образи поклали крапку у цих політичних баталіях. Уже найближчим часом відбудеться чергова сесія міської ради, де ми розглянемо багато бюджетних і людських питань”, – написав він у Facebook.
Водночас на числених відео з того засідання міськради Ірпеня, які вже розійшлися соцмережами, зафіксовані потасовки і штовханина.
Як Ірпінь став містом дикої забудови
Нагалевський каже, що був в опозиції і до Маркушина, і до Карплюка до квітня 2024 року, а саме — в опозиції до їхнього підходу керування містом.
На позачергових виборах 26 жовтня 2014 Карплюк був обраний мером і до чергових місцевих виборів у жовтні 2015 року очолював місто. Маркушин тоді був депутатом, однак на наступних виборах вже балотувався у міськраду від партії Карплюка “Нові обличчя”. У 2015 Карплюк знову обрався мером. У 2016 році Маркушин очолив Ірпіньводоканал, а у 2018 році став першим заступником міського голови і фактично керував містом. Того року Карплюк склав повноваження мера, але його вплив від цього не зменшився. Саме у 2018 році ухвалили Генеральний план Ірпеня, який дав “зелене світло” тотальній забудові.
У 2020 році Маркушина обрали мером Ірпеня від партії Карплюка.
“Карплюк, як забудовник і бізнесмен вважає себе господарем у місті: де він захоче будувати, там і буде. Але є певна процедура, порядок. А він порушував дуже часто цей порядок, а міська рада голосувала рішення на його користь, взагалі, не маючи проєктів цих рішень”, – каже Нагалевський, який був головою регламентної комісії міськради.
За його словами, депутатам давали голосувати за рішення, які мали лише назву, без проєкту і додатків.
“Умовно кажучи, на такій-то земельній ділянці забрати родючий шар ґрунту. Де ця земельна ділянка, якої площі? Немає цих документів. Ці всі питання, зазвичай, торкалися саме інтересів Карплюка”, – говорить Нагалевський.
Депутат каже, що у місті спочатку будували щось, а потім заднім числом ухвалювали рішення про містобудівні умови, дозвіл на будівництво, земельні рішення тощо.
“Так був збудований ринок на заплаві, ЖК “Віверпорт” тощо. Якщо в такому ручному режимі “нагинати” колегіальний орган, голосувати без проєктів рішень, це завжди буде вилазити боком. Потім на подібних будівництвах або відбувалися якісь нещасні випадки, наприклад, падав кран, або об’єкти не здавали вчасно в експлуатацію, або здавали без каналізації і світла”, – пояснює Нагалевський.
Хаотична забудова курортного міста призводила також до навантаження на інженерні мережі, по районах зникало світло, тому мешканці Ірпеня були знайомі з блекаутами ще до повномасштабної війни.
Таким чином в Ірпені, де колись були лісові зони, та на заплавах річок Ірпінь і Буча стали з’являтися житлові корпуси — деякі на 23 поверхи. Людей у місті ставало все більше, а місць у садочках і школах та навіть паркувальних місць — не вистачало. У такому стані Ірпінь і зустрів повномасштабну війну.
Як війна все в Ірпені змінила
Ірпінь, Буча та Гостомель — один з найстрашніших епізодів повномасштабного вторгнення. Обстріли, багато загиблих і масові руйнування. Великою проблемою було покинути місто, по якому ворог гатив з танків й іншого озброєння.
Маркушин залишався з містянами, і, коли ЗСУ росіян вигнали, а місцеві повернулися, Ірпінь почав відбудовуватися.
У місті було пошкоджено 530 багатоквартирних будинків і 3 тисячі приватних, а 1500 домівок повністю знищені. Окрім того, руйнувань зазнали школи та дитячі садки. Ірпінь був найбільш пошкодженим містом на Київщині.
Макрушин казав, що його політика відновлення міста полягала у прийнятті будь-якої допомоги і у відсутності будь-яких перепон чи обмежень для спонсорів. Відбудовувати місто активно допомагали і європейські країни. Яскравий приклад – дитячий садок, який був розбитий росіянами майже вщент, у будівлю було 11 “прильотів”. Відбудувати садочок допомогла Литва, яка виділила на це 4 млн євро.
1 квітня 2024 року Маркушин оголосив про те, що виходить із партії “Нові обличчя” і, як висловився Нагалевський, “почав бути зразковим мером”. Карплюк тоді намагався звинуватити Маркушина у виплаті завищених зарплат деяким працівникам виконавчих органів міської ради. Однак цей “зарплатогейт” нічим не завершився.
Тоді Маркушин вирішив переглянути той самий Генплан 2018 року.
“За цим Генпланом фактично всі ресурси міста, а саме земля, мережі, вода тощо передавались забудовникам. Натомість місто отримувало нових мешканців та численні комунальні проблеми, переповнені садки та школи, перевантажену транспортну інфраструктуру, екологічні проблеми. Забудовники не сплачували ані податки, ані пайові внески за збудоване житло, – казав Маркушин “Українській правді”.
Ірпінська міська рада визнала, що Генплан ухвалений із порушеннями, та вирішила скасувати його у суді.
Як казала “УП” голова громадської ініціативи “Голка” Ірина Федорів, залишившись у місті Маркушин відчув себе справжнім мером, а коли Карплюк повернувся з-за кордону і почав “нарізати йому завдання”, збунтувався.
“Якось вони одне до одного втратили довіру. Як мені розповідав сам Олександр Григорович, його спитали, навіщо ви затверджуєте рішення, де земля, на якій планується будувати, набута Карплюком та його бізнес-партнерами в сумнівний спосіб. І вони почали перевіряти ці рішення. І між собою говорити. І, звичайно, що Карплюку це не сподобалося”, – розповів Нагалевський.
У коментарі “УП” Карплюк відверто не розумів, що ж сталося з Маркушиним: чому він так різко став противником забудов?
Карплюк казав, що сам Маркушин двічі чи тричі підписував договори продовження оренди земельної ділянки, де будувався ЖК “River Port”: “Він чотири роки поспіль сприяв його будівництву, дочекався, поки виросли 16-поверхівки, підписав технічні умови на водоканалізацію, містобудівні умови і обмеження. А тепер йому після цього всього прийшла думка, що це не так?”
Ходіння по судах і “недовіра” Маркушину
У серпні 2022 року мер Маркушин виїхав з країни як волонтер за системою “Шлях”. За його словами, планував повернутися з дронами для військових, і, щоб не було проблем на митниці, поїхав як волонтер.
За кордоном мер Ірпеня провідав свого дворічного сина, разом з ним були Карплюк і вже згаданий вище голова фракції партії “Нові обличчя” в Ірпінській міській раді Олександр Пащинський. Вони власне і стали заявниками у справі, яку відкрило ДБР.
Поїздку слідчі трактували як “організацію незаконного перетину кордону групою осіб”. Стаття, яку інкримінували Маркушину, передбачає покарання у вигляді обмеження волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади.
Сам Маркушин називав ситуацію політичним замовленням:
“То в чому мене підозрюють? Так, їздив. Забрав два Mavic та заїхав привітав сина Марка з днем народження, який був в Італії як біженець, якого я не бачив пів року з початку нашої оборони Ірпеня”, — зазначив мер. Син Маркушина росте без матері, дружина мера померла під час пологів у 2020 році від ускладнень внаслідок коронавірусу.
Карплюк запевняв, що “не замуовляв” Маркушина і виступає у справі як свідок.
Далі тривала дуже довга судова епопея: Маркушин та його адвокати пів року буквально вибивали у Печерського суду пом’якшення запобіжних заходів. Спочатку замість СІЗО домашній арешт, а з рештою і відновлення на посаді. Але зовсім ненадовго, через днів із десять Маркушина знову відсторонили від посади мера новим рішенням того ж суду.
А потім відбулася вже згадане засідання міської ради 29 липня, тоді прибічників мера не пускала в залу муніципальна варта, за якою спостерігала Національна поліція.
“Переворот готувався понад рік. Спочатку — замовна кримінальна справа проти мене — легітимного мера. Потім — шість місяців безпідставного відсторонення рішеннями Печерського суду. Сьогодні рейдери реалізували насильницьке захоплення влади шляхом фіктивної сесії та незаконного голосування за недовіру”, – написав Маркушин у соцмережі після засідання міськради.
Що буде в Ірпені далі, і кому це вигідно
Що робитиме Маркушин далі — невідомо. Поки що він почав разом з юристами і правоохоронними органами фіксувати протиправні дії, які відбулися на сесії під час висловлення недовіри.
Наразі обов’язки міського голови виконуватиме секретарка міської ради Анжела Макеєва з провладної партії “Слуга народу”.
Ця ситуація в Ірпені має паралелі з недовірою мерам Бородянки Богдану Сахаруку, який також був двічі відсторонений та судиться, та мером Чернігова Владиславом Атрошенком, якого через суд відсторонили від посади на рік. Деякі експерти кажуть, що сценарій Ірпеня можуть реалізувати і у Києві проти Кличка.
Унікальність подій в Ірпені полягає в тому, що проти Маркушина виступила, як центральна влада (справа ДБР), так і місцевий забудовник. У свій час Карплюк успішно “будував мости” до провладної вертикалі, і депутатська більшість на базі опозиційної “ЄС” його не влаштовувала. Більшість в міськраді Ірпеня була створена на основі фракцій “Нові обличчя” і “Слуга народу” та двох перебіжчиць — по одній з “ЄС” і “Батьківщини”.
Проти мера Маркушина об’єдналися депутати від “Слуг народу”, “ЄС” та “Батьківщини”.
Тимур Нагалевський каже, що прямих доказів втручання Офісу президента у ситуацію немає: “Якщо вертикаль Зеленського до цього причетна, то навряд чи вам хтось із влади, навіть не на диктофон скаже, що конкретно дали десь вказівку. Хоча є непрямі докази: рішення Печерського суду, ми ж знаємо, що це за суд, яка в нього слава. І друге, хто стає тимчасово виконуючою обов’язки мера? Представниця “Слуг народу”.
Він додав, що йому дивно, те, що ОП може бути зацікавлена в усуненні законного мера: “У Маркушина є рейтинг, люди його знають. Я не розумію, для чого це робити. Який політичний сенс в офісу президента? Навіщо це робити, якщо це працює навпаки? Проти центральної влади. Навіщо усувати когось, хто не претендує на посаду президента, прем’єра, загальнонаціонального лідера, а який лідер у громаді? Ні, я не можу цього збагнути. Якщо в цій історії і є хоч якась участь ОП, то скоріш її хтось туди вміло вкинув і зманіпулював”.
З іншого боку Маркушин багато років сам був “за одне” з Карплюком, і його історія — це також і про вибір друзів та партнерів, і про те, як “кумівство” може зіграти і проти міського голови, і проти міста.
