Домашнє насильство є болючою та масштабною проблемою в українських сім’ях, у переважній більшості випадків страждають жінки. Статистика свідчить про значне зростання цього явища в умовах війни. З 25 листопада в Україні триває щорічна міжнародна акція “16 днів проти насильства”. Ця акція, ініційована ООН, спрямована на привернення уваги до проблеми насильства в сім’ї та суспільстві, підвищення обізнаності про права постраждалих і заклик до колективних дій для її подолання. В Україні акцію активно підтримує Міністерство внутрішніх справ (МВС), яке наголошує: домашнє насильство не має жодних виправдань, а держава зобов’язана забезпечувати захист кожній людині. Ключові заходи акції: просвітницькі кампанії, гарячі лінії, семінари для правоохоронців і громадські акції.
Протягом 2025 року до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Дмитра Лубінця надійшло 304 звернення від постраждалих через домашнє насильство, які скаржилися на бездіяльність поліції та місцевих органів, що призводило до повторних інцидентів, включно з трагічними випадками, як от вбивство дружини та доньки кривдником у 2023 році, попри попередні скарги.
В Офісі омбудсмена кажуть, що за неофіційними оцінками, кожна третя жінка в Україні потерпає від домашнього насильства.
Як зазначила радниця міністра внутрішніх справ Катерина Павліченко, Україна активно адаптує законодавство до Стамбульської конвенції (міжнародної угоди про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому), ратифікованої в 2022 році. Зокрема, у травні 2024 року став чинним закон №3733-IX, що усуває прогалини: тепер присутність дитини під час насильства автоматично робить її жертвою, а суди зобов’язані обґрунтовувати направлення кривдників на корекційні програми. За словами Павліченко, система протидії включає 64 спеціалізовані підрозділи поліції в регіонах, 69 мобільних бригад реагування та понад 77 тисяч осіб на обліку як кривдників – це свідчить про прогрес, але й про масштаби проблеми.
Акція “16 днів проти насильства” нагадує: це – не приватна справа, а злочин, який руйнує сім’ї та суспільство, особливо в умовах війни, коли стрес і нестабільність посилюють конфлікти.
“Політарена” приєднується до акції по-своєму, присвячуючи цю статтю аналізу проблеми домашнього насильства з огляду на її масштабність.
Статистика домашнього насильства в Україні: тривожні тенденції 2024-2025 років
Особлива увага до теми домашнього насильства обумовлена сумною статистикою: за даними МВС, протягом перших 10 місяців 2025 року до Національної поліції надійшло понад 103 тисячі заяв та повідомлень про домашнє насильство, з яких близько 3,7 тисячі подали діти. Близько 80% зареєстрованих звернень класифікуються як адміністративні правопорушення за ст. 173-2 КУпАП, а розподіл форм насильства виглядає так: 76,4% – психологічне, 21,1% – фізичне, 2,5% – економічне.
За даними Офісу омбудсмена, на обліку цьогоріч перебуває понад 77 тисяч кривдників, але лише 2 051 направили на корекційні програми, з яких тільки 604 людини завершили курс – це лише 3%.
Лубінець наводив приклад: у 2023 році до нього звернулася жінка, яка страждала від домашнього насильства. Попередньо вона неодноразово просила допомоги в Національної поліції та органів виконавчої влади. Офіс омбудсмена відреагував та відправив необхідні листи, де в офіційних відповідях було зазначено — всі заходи нібито вжито, а з кривдником проведена необхідна робота. Потім Лубінець дізнався, що кривдник вбив цю жінку, яка до нього зверталася.
У ще одному трагічному випадку, який наводить Офіс омбудсмена, чоловік завдав ножових поранень своїй дружині та 9-ти річній доньці. Від травм вони померли. Згодом виявилося, що чоловік перебував на профілактичному обліку як кривдник.
Особливу увагу привертає насильство щодо літніх людей. За аналітикою OpenDataBot, у кожному третьому випадку жертвами стають особи старше 60 років: за перші 9 місяців 2024 року на гарячі лінії надійшло 9 800 звернень від них. Серед жертв – 7 452 жінки та 2 405 чоловіків, агресорами є діти або онуки.
Загалом з 2021 року рівень домашнього насильства в Україні зріс на 17%.
Юридичне визначення та прояви домашнього насильства
Домашнє насильство в українському праві чітко визначено як умисне вчинення фізичного, психологічного, сексуального чи економічного насильства щодо особи, з якою кривдник перебуває в сімейних чи близьких відносинах (подружжя, діти, батьки, співмешканці). У Законі “Про запобігання та протидію домашньому насильству”, вказано, що насильство призводить до емоційних страждань, погіршення здоров’я та якості життя жертви. Закон охоплює не тільки фізичні ушкодження, але й інші прояви агресії, які можуть стати підставою для покарання. Це діяння (дії або бездіяльність), вчинені у сім’ї чи проти близьких осіб, зокрема погрози. Ратифікація Стамбульської конвенції в 2022 році посилила вимоги: обов’язковий моніторинг, програми для кривдників і захист дітей як окремих жертв.
Щоб зрозуміти суть, розберемо прояви детально. Законодавство розрізняє форми домашнього насильства, кожна з яких фіксується окремо, а докази (свідчення, медичні висновки, записи) є ключовими для справи.
- Фізичне насильство: удари, штовхання, щипання, кусання чи будь-які дії, що спричиняють тілесні пошкодження, включаючи незаконне обмеження свободи або ігнорування медичної допомоги. Насильство може бути разовим чи систематичним, але завжди залишає сліди – від синців до переломів. За статистикою МВС, фізичне насильство становить 21,1% підтверджених випадків, і за це в більшості випадків передбачена кримінальна відповідальність.
- Психологічне насильство: систематичні приниження, образи, погрози, стеження чи ізоляція від близьких, що призводить до депресії, втрати самооцінки та психічних проблем. Це найпоширеніша форма – 76,4% звернень. Вона не завжди очевидна, але руйнівна: жертви відчувають постійний страх і безвихідь.
- Економічне насильство: тотальний контроль фінансів, заборона на роботу чи освіту, умисне позбавлення їжі, одягу чи житла, аби зробити жертву залежною. Це 2,5% випадків, але часто супутнє іншим формам, особливо щодо літніх людей чи жінок у шлюбі. Воно посилює ізоляцію, роблячи вихід неможливим без зовнішньої допомоги.
- Сексуальне насильство: примушення до інтимних дій проти волі, через фізичний тиск, шантаж чи маніпуляції. Закон окремо криміналізує такі дії (ст. 153 КК “Сексуальне насильство”), але у контексті сім’ї вони часто поєднуються з формами домашнього насильства.
Ці прояви не ізольовані: часто вони перетинаються, створюючи цикл залежності. Закон передбачає обмежувальні приписи для кривдників (термінові заборони на наближення) та моніторинг через пробацію. Пробація в Україні – це система кримінально-виконавчої служби, яка передбачає нагляд за правопорушниками без ізоляції від суспільства, з акцентом на їхню ресоціалізацію, реабілітацію та запобігання рецидивам через програми, контроль і умовні покарання.
У 2024 році Верховна Рада ухвалила Закон №4073-IX, що посилює роль уповноважених органів і вводить окрему статистику для домашнього та гендерно зумовленого насильства.
Щодо відповідальності: вона передбачена Кримінальним кодексом та Кодексом про адміністративні правопорушення в залежності від тяжкості злочину.
Відповідальність за домашнє насильство: від адміністративної до кримінальної
Адміністративна відповідальність (ст. 173-2 КУпАП):
- Перше вчинення (будь-які умисні дії чи бездіяльність фізичного, психологічного чи економічного характеру, як-от насильство без травм, погрози, образи, переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, майна чи грошей, на які потерпілий має право, що шкодить здоров’ю потерпілого): штраф від 20 до 40 неоподатковуваних мінімумів (від 340 до 680 грн), або громадські роботи на 30–40 годин, або арешт до 10 діб.
- Вчинення щодо дитини (малолітньої чи неповнолітньої): штраф від 30 до 60 неоподатковуваних мінімумів (від 510 до 1020 грн), або громадські роботи на 40–50 годин, або арешт від 2 до 10 діб.
- Повторне вчинення протягом року (після попереднього стягнення за частинами 1 чи 2): штраф від 60 до 80 неоподатковуваних мінімумів (від 1020 до 1360 грн), або громадські роботи на 40–60 годин, або арешт від 3 до 15 діб.
Кримінальна відповідальність (ст. 126-1 КК) може настати за умисне систематичне (понад 2 рази на рік) насильство у сім’ї. Передбачені наступні варіанти покарання:
- громадські роботи 150-240 годин;
- пробаційний нагляд до 5 років (заборона наближення до жертви, програми для кривдників 2-6 місяців, заборона виїзду);
- обмеження волі до 5 років (часткова ізоляція – виправні центри відкритого типу);
- позбавлення волі (повна ізоляція) до 2 років за тяжкі наслідки (самогубство, ушкодження).
Суд враховує каяття як пом’якшення, а рецидив – обтяження.
Покарання за домашнє насильство в Україні часто виглядає надто м’яким на тлі глибоких травм жертви – фізичних, психологічних і постійного страху, що отруює життя. Штраф у 680 гривень – це радше символ, ніж бар’єр для агресора: він не змушує замислитися, не відновлює довіру й не забезпечує безпеки. Це суспільний парадокс: слова засудження не підкріплені діями, залишаючи жертв ізольованими. Посилення відповідальності – криміналізація повторів, програми реабілітації для кривдників – критичне, особливо в часи війни, коли стрес загострює конфлікти. Жорсткіші санкції – крок до справедливості, де біль жертви нарешті почутий.
Судова практика: реальні кейси застосування норм законів
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень показує, що справи фокусуються на систематичності, доказах (медичні, свідчення) та балансі покарання/реабілітації. Розглянемо приклади 2025 року.
Понад 9 разів притягувався до адміністративної відповідальності за домашнє насильство, “доріс” до кримінальної.
30 квітня 2025 року Компаніївський районний суд Кіровоградської області визнав винним чоловіка за ст. ст. 126-1 КК. Обвинувачений протягом 2023-2025 років систематично чинив психологічне та фізичне насильство щодо своєї дружини: ображав нецензурною лайкою, принижував гідність, погрожував фізичною розправою, неодноразово з’являвся вдома у стані сильного алкогольного сп’яніння. Попри дев’ять постанов судів про адміністративну відповідальність за домашнє насильство та численні виклики поліції, чоловік своєї поведінки не змінив.
Потерпіла протягом багатьох років зазнавала постійного стресу, що призвело до погіршення стану здоров’я: тривожності, головного болю, апатії та відчуття безпорадності. Проведена судово-психологічна експертиза підтвердила наявність у неї моральної шкоди, спричиненої систематичним домашнім насильством. У судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою провину та висловив каяття, однак потерпіла заявила, що не пробачила його і не вірить у можливість зміни його поведінки.
Суд призначив покарання у вигляді одного року обмеження волі з відбуванням у виправному центрі, а також заборонив будь-які контакти з дружиною протягом двох місяців. З обвинуваченого стягнуто понад 14 тисяч гривень на відшкодування витрат за експертизу. Вирок набуває законної сили через 30 днів, якщо не буде оскаржений.
Ображав тещу – отримав судимість.
У селі Івано-Франківської області проживала сім’я, де зять систематично вчиняв психологічне насильство над тещею похилого віку. Вона жила разом із подружжям – сином і невісткою у спільному домогосподарстві. Як йдеться у судовій справі, зять – безробітний ветеран з середньою освітою, одружений і батько двох дітей, усвідомлено ображав тещу криками, нецензурною лайкою та погрозами фізичної розправи, що призвело до її психологічних страждань, безсоння та втрати самооцінки.
Інциденти повторювалися, обвинуваченого притягували до адміністративної відповідальності. Образив тещу – вона біжить до поліції. Аж доки через системність скандалів справу кваліфікували як кримінальне правопорушення за ст. 126-1 КК України.
Снятинський районний суд (справа №351/1672/24) визнав зятя винним. І призначив пробаційний нагляд на два роки, заборону наближатися до дому тещі на 10 метрів (з чого можна зробити висновок, що вони роз’їхалися у різні оселі) протягом трьох місяців та проходження двомісячної програми для кривдників.
Рекомендації для постраждалих: шлях до безпеки
Якщо ви стикаєтеся з домашнім насильством – не мовчіть: держава на вашому боці. Ось покроковий план:
Крок 1. Негайна безпека. Викличте поліцію на 102 – патруль приїде за 10-30 хвилин, зафіксує інцидент. Зберіть докази: фото ушкоджень, записи погроз, зробіть медичний огляд. Якщо потрібно втекти – існують притулки для жертв домашнього насильства. Також у регіонах працюють мобільні бригади реагування на домашнє насильство.
Крок 2. Підтримка. Дзвоніть на гарячу лінію протидії домашньому насильству 1547 (24/7, анонімно: психолог, юрист) або 116 123 (попередження насильства). Зі стаціонарного телефона можна зателефонувати на 0 800 500 335. Ви також можете отримати безоплатну юридичну допомогу.
Крок 3. Юридичні кроки. Оформіть заяву в поліції для припису чи справи. Через суд – обмежувальний припис, компенсацію. Для дітей – захист через соцслужбу.
Ви не самотні, понад 100 тисяч звернень щороку. Звертайтеся, життя важливіше за страх.
