Денис Шмигаль, який вже написав заяву про відставку, – абсолютний рекордсмен серед українських прем’єр-міністрів. На посаді він був з 4 березня 2020 року, тобто 5 років і 4 місяці. Навіть найбільші довгожителі “урядового Олімпу” і близько не дотягують до такого терміну. “Срібний” призер – Микола Азаров, “бронза” – у Володимира Гройсмана.
На таку “живучість” прем’єрства Шмигаля неабияк повпливало лютневе вторгнення Росії до України й 3,5 року повномасштабної війни. А ще, ймовірно, зручність самого очільника уряду для Офісу президента. І це, напевне, перше, що варто згадати у переліку того, чим запам’ятався уряд Дениса Шмигаля.
Читайте також: Що відомо про Юлію Свириденко, яка стане новою прем’єркою України
Несуб’єктність Шмигаля
Назвати Кабмін останніх п’яти років хоч скількись самостійним від ОП буде перебільшенням. Змагання за вплив на кшталт “прем’єр Яценюк/Гройсман – президент Порошенко” в нинішні часи не тільки забуті, а й видаються неможливими. І хоча деякі міністри проявляли ознаки суб’єктності, всіх їх рано чи пізно з посад “попросили піти”.
Проте навіть за присутності умовно самостійних гравців-міністрів уряд завжди йшов у фарватері побажань Банкової. Будь-то “вовина тисяча”, “національний кешбек”, “національний телемарафон” чи щось інше – гроші завжди знаходилися навіть у глибоко залежному від зовнішніх вливань воєнному бюджеті. Урядова критика президентських ініціатив також зникла як явище. Але й це не гарантувало Денису Шмигалю вічності на посаді – цей прем’єр “сточився”, тож йому знайшли заміну – Юлію Свириденко.
“Текучка кадрів” і нещасливі міністерства Шмигаля
Якщо прем’єр і втримався на посаді, то про його міністрів такого не скажеш. “Крісло” зберегли лише віцепрем’єр-міністр з інновацій, розвитку освіти, науки та технологій, він ж голова Мінцифри Михайло Федоров та міністр Кабінету Міністрів Олег Немчинов.
Найбільше ж голів – шість (тут йдеться і про міністрів, і про в.о.) змінило Мінкультури, яке пережило кілька трансформацій і перейменувань. По чотири очільники змінило Міносвіти, Мінветеранів, Мінагро, та Міненерго (ще два в.о. змінило Міністерство енергетики та захисту довкілля до свого розділення). Інші міністерства змінили по два-три керівника.
Крім того, якщо нетривалий уряд Олексія Гончарука відзначився скороченням і об’єднанням міністерств, з 25 до 17, то його наступник за вказівкою Банкової зробив протилежне: взявся роз’єднувати та відновлювати міністерства. Щоправда, на початку 2024-го президент Зеленський, а слідом і сам голова уряду знову передумали і заявили про оптимізацію Кабміна – до 15-16 міністерств. В кінцевому результаті чисельність уряду Шмигаля лишилася майже такою ж, як і в попередника – 21 проти 20. Єдине що у віцепрем’єрів з’явилися свої міністерства “в навантаження”.
Щороку Шмигаля “відправляли у відставку”
Загалом зміна урядів, яка часом нагадує блимання стробоскопа на дискотеці – нормальне явище для української політики в усі часи незалежності. “Зелений” попередник Шмигаля – вищезгаданий Гончарук, просидів у кріслі прем’єра лише пів року. Відставку Кабміна Шмигаля також пророчили, напевне, щороку впродовж його каденції. Пророчили її і минулого року, якраз влітку, проте обійшлося скоріше підготовкою до відставки нинішньої.
Нагадаємо, у 2024-му відбулися два етапи великої “урядової чистки”:
- У травні звільнили віцепрем’єр-міністра – міністра з відновлення, розвитку громад, територій та інфраструктури Олександра Кубракова, провідника президентського “Великого будівництва”. Експерти в оцінках того звільнення одностайні: міністр став надто самостійним, ще й розбудовував власний канал спілкування з американцями в обхід ОП. Також у відставку відправили міністра аграрної політики та продовольства Миколу Сольського. З урахуванням і без того не закритих посад, Уряд на той час лишався без шести міністрів.
- У вересні – ще більші зміни. Кабмін покинули п’ять “багнетів”, включно із міністром юстиції Денисом Малюською, головою МЗС Дмитром Кулебою та віцепрем’єр-міністеркою – міністеркою з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Іриною Верещук (яку врешті “підібрало” ОП). Натомість в уряд зайшли вісім нових міністрів. Віце-прем’єр-міністерку з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольгу Стефанішину, яка також подала заяву на звільнення, поновили на посаді. А за три місяці був призначений новий віцепрем’єр-міністр – міністр національної єдності України Олексій Чернишов.
Загибель керівництва МВС в авіакатастрофі
18 січня 2023 року, о 8:40, у Броварах, що під Києвом, упав вертоліт – нечастий гість в українському небі. На борту перебувало 10 осіб – оперативна група МВС України, що прямувала до “гарячої точки”.
Тоді загинуло 14 людей, зокрема одна дитина (за іншими даними, було 16 загиблих, з них три дитини) – вертоліт упав на дитячий садок. Серед загиблих – міністр внутрішніх справ Денис Монастирський, його перший заступник Євген Єнін та держсекретар міністерства Юрій Лубкович.
“Ковідні” гойдалки, нові податки та провал реформ уряду
Не можна сказати, що уряд Шмигаля був повністю провальним. Скоріше, він був успішним в межах реалізації завдань, які приходили “згори”.
Початок його роботи припав на пандемію COVID-19. Цей стрес-тест виявився важким: нестача кисневих концентраторів та відсутність кисневих ліній в лікарнях, відмова від госпіталізації важких хворих та перевантаження шпиталів, відсутність марлевих пов’язок на тлі жорстких і часом сумнівних карантинних обмежень на кшталт заборони перебування в парках… Пережити цей керівний експеримент буквально змогли не всі, хто мав шанси.
У лютому 2022-го теж не обійшлося без паралічу: країна до війни, про яку вже криком повідомляли союзники, виявилася не готова. Втім, врятувала добра українська ініціативна на місцях. Водночас Кабмін доклав чимало зусиль, щоб забезпечити фінансову стійкість країни, і з цим завданням він скоріше впорався, ніж ні.
Шмигаль став одним з провідників земельної реформи. Також він запроваджував програми підтримки малого та середнього бізнесу, зокрема “єРобота” та кредитування бізнесу “5-7-9%” – питання ефективності останніх, втім, дискусійне. Але поряд із успішними прикладами залучення економічної допомоги (причому за умов схильності партнерів), є й негативні.
Наприклад, виконання вимог плану Ukraine Facility, який умовно можна описати як “гроші в обмін на реформи”: протягом 2024-2027 років ЄС готовий надати Україні 50 млрд євро для фінансування бюджету та стимулювання інвестицій, але гроші видаються частинами в обмін на виконання певних вимог – маяків. І, як пише народний депутат від “Голосу” Ярослав Железняк, між сьомим і восьмим переглядами програми Україна (тобто протягом трьох місяці) мала виконати чотири маяки і один “першочерговий крок”. З останнім все вдалося. А от з чотирьох маяків виконали тільки один. Крім того, перенесені терміни ще по двох маяках, запланованих на пізніші періоди. Тобто вже на другий рік програми спостерігається помітна пробуксовка. Якщо не саботаж. Як наслідок – Україна вже недоотримає кілька мільярдів євро.
Не краща ситуація із іншими надзвичайно важливими завданнями – реформами митниці, податкової та суддівської систем, МВС, призначенням керівника БЕБ тощо. В цих сферах було багато слів, ще більше топтання на місці і фактична відсутність результатів на виході.
Скандали уряду Шмигаля
Про скандальні та інші неоднозначні історії, пов’язані з урядом Шмигаля, можна писати окрему серію текстів, і у “вервечці українських прем’єрів” він точно буде не самотнім, а лише “одним з”.
Нагадаємо деякі:
- У липні “коронавірусного” 2020-го 35 млрд грн з Фонду боротьби з COOVID-19 (загалом 66 млрд грн) було передано на ремонт доріг – країною переможно крокувало “Велике будівництво” Зеленського. Восени, коли лікарні задихатимуться від перевантаження, а хворі вмиратимуть без кисню, прем’єр заговорить про “недопущення колапсу медичної системи”.
- На початку 2023-го, вже в розпал великої війни, вибухає скандал щодо “яєць по 17 грн” – видання Zn.ua з’ясовує, що Міністерство оборони планувало закупити харчі для війська за цінами у 2-3 рази вищі за роздрібні ринкові. У травні Держаудитслужба підтвердила численні порушення під час закупівель, зокрема і тут саму ухвалену ціну на яйця, яка стала мемом – 17 грн за штуку.
- А вже у серпні вибухнув скандал і закупівлями одягу для військових – зокрема купівлею 180 тисяч комплектів турецьких курток за втричі більшою ціною. На цьому тлі, 5 вересня 2023-го, міністр оборони Олексій Резніков покинув посаду.
- Ще одна гучна історія – виділення 33,6 млн грн на серіал “СМТ Інгулець” продюсеру Юрію Горбунову – за кілька днів, на тлі цього скандалу, буде відправлений у відставку одіозний міністр культури Олександр Ткаченко. Котрому теж знайдеться що згадати – починаючи з “орендованого” будинку на Трухановому острові і закінчуючи Нацмарафоном з ведучими з проросійських каналів та скандалом навколо “Довженко-центру”.
- Ще один скандальний міністр – очільник Міненерго Герман Галущенко, якому закидають зв’язки із проросійським державним зрадником Андрієм Деркачем, що сам Галущенко заперечує. Згадати йому можна чимало, але найгучніше і найсвіжіше – це спроба закупити у Болгарії не комплектні російські реактори з обіцянками колись побудувати 3 та 4 блоки ХАЕС, заміна голови правління “Укренерго” Володимира Кудрицького у 2024-му і так і не побудований гігават енергії, обіцяний Зеленським до кінця 2024-го.
- Ще одне скандальне міністерство – зовсім свіже Міністерство національної єдності, або, по-народному, “Мін’Єд”, створене у грудні минулого року з метою повернення 7,5 млн українців з-за кордону. Пізніше було створене ще й Агентство національної єдності. Українців, щоправда, повернути чомусь не вдалося. Ба більше, в якийсь момент здавалося, що повернути не вдасться і самого главу мінєд Чернишова. Адже 13 червня НАБУ та САП викрили корупційну оборудку у будівельній сфері на 1 млрд грн збитків, із можливим хабарем міністру, а вже за три дні пішли чутки, що Чернишов виїхав у відрядження “з кінцями”. Ще за тиждень міністр таки повернувся до України, отримав підозру від НАБУ і… продовжив спокійно виконувати обов’язки – в уряді вирішили, що відсторонювати цінного кадра від роботи не варто.
- У січні 2025-го Національне агентство з питань запобігання корупції склало адмінпротокол щодо самого Шмигаля – за незаконне розголошення інформації, отриманої від викривача. А наприкінці січня Кабмін відхилив петицію з вимогою запровадити РНБО санкції проти Андрія Портнова, мовляв, в уряді не бачать для цього підстав. “Санкції” запровадив невідомий кілер 21 травня…
Фінал кабміну Шмигаля теж відбувся під звук скандалу. Цього разу – з приводу виборів директора БЕБ. Конкурс і так йшов важко – на Банковій, подейкують, мали свої плани на цю посаду. Врешті обрали Олександра Цивінського. Уряд мав лише затвердити його на посаді, проте зробив навпаки – відхилив його кандидатуру, пославшись на таємничі “безпекові оцінки СБУ”, і запропонував дати на розгляд інших кандидатів. Вистражданий конкурс було де-факто зірвано.
