Чому потрібно міняти Кодекс України про працю, і які проблеми має діючий

Народний депутат, голова фінансового комітету ВРУ Данило Гетманцев анонсував реєстрацію у парламенті проєкту нового Трудового Кодексу. Цей документ має повністю замінити чинний Кодекс законів про працю (КЗпП), якій діє з 1971 року, і нарешті осучаснити регулювання трудових відносин в Україні.

Вони мають бути на ринкових засадах, з максимальним зменшенням бюрократії, мінімальним втручанням держави в договірні відносини між роботодавцем і працівником, але водночас із реальним, а не декларативним захистом прав найманих працівників. Текст Трудового Кодексу, підготовлений Кабінетом Міністрів, після завершення фінальних консультацій найближчим часом внесуть до Верховної Ради.

Довготривала дискусія навколо реформування Кодексу законів про працю

Перші проєкти Трудового Кодексу з’явилися ще у 2015-2019 роках, коли уряд намагався адаптувати трудове законодавство до ринкових умов, але вони не дійшли до ухвалення у парламенті через розбіжності між бізнесом і профспілками. У 2024 році Мінекономіки проводило попередні обговорення з фокусом на дерадянізацію та спрощення процедур, але без остаточного консенсусу. Системна робота над поточним проєктом почалася в 2022 році у контексті повномасштабної війни та євроінтеграції. Загалом його розробка триває понад три роки, з акцентом на баланс гнучкості для роботодавців і захисту для працівників.

У грудні 2024 року був опублікований текст проєкту Трудового Кодексу, який містить норми про те, що роботодавець матиме право здійснювати відеоспостереження на робочому місці працівника ( у приміщенні чи на території роботодавця), а також здійснювати моніторинг робочої кореспонденції. Але за умов, що немає інших альтернатив контролю за працівником, що такі дії не порушують право працівника на приватне життя, і що працівник проінформований про відеоспостереження\моніторинг і знає, де розташовані камери.

У 2025 році процес прискорився: з січня по серпень відбулося шість раундів тристоронніх переговорів. Участь взяли представники Мінекономіки, Міжнародної організації праці (МОП), Державної служби з питань праці, представники роботодавців, профспілок, народні депутати, а також українські та міжнародні експерти в галузі трудового права.

Ключовим моментом став липневий Тристоронній меморандум, підписаний у Римі на конференції URC 2025 за участю представників ЄС та МОП. Юлія Свириденко, яка тоді була міністркою економіки, так прокоментувала подію: “Це важливий крок до ухвалення нового Трудового Кодексу, що забезпечує баланс між захистом працівників і гнучкістю для роботодавців. Це ключовий елемент нашого шляху до членства в ЄС”.

І тепер, за словами Гетманцева, кінцевий проєкт Трудового Кодексу майже готовий для розгляду у Раді.  Поки що невідомо, чи будуть у ньому норми про відеоспостереження і моніторинг кореспонденції.

Навіщо потрібен сучасний Трудовий Кодекс: проблеми чинного КЗпП

Кодекс законів про працю 1971 року успадкував радянську модель трудових відносин і не встигає за сучасними викликами, такими як цифровізація, війна та євроінтеграція. Ці недоліки часто призводять до тінізації зайнятості, судових спорів та невідповідності міжнародним стандартам.

Ось лише деякі з них:

• Відсутність норм про платформну зайнятість (агентську чи тимчасову працю через онлайн-платформи, маркетплейси).
• Недостатнє регулювання дистанційної та надомної роботи: КЗпП майже не охоплює питання безпеки, контролю робочого часу та відрядження для дистанційних працівників. Фрагментарні зміни (Закон №4339 від 2 травня 2025) не вирішують всіх проблем.  
• Плутанина з цивільно-правовими та трудовими договорами: не розкриті чіткі критерії розмежування, що дозволяє бізнесу використовувати ЦПУ для уникнення соціальних гарантій, охоплюючи значну частину зайнятих.
• Суперечності з підзаконними актами: КЗпП часто конфліктує з нормативними документами нижчого рівня, що ускладнює застосування норм про робочий час, відпустки та охорону праці. Науковці Анатолій Толок та Юлія Залознова називають це системною проблемою.
• Нечітко прописані процедури звільнення: коли законодавство не визначає точних і обов’язкових кроків, які має виконати роботодавець для законного розірвання трудового договору, це створює широкі можливості для зловживань. Унаслідок цього працівників звільняють без реальних правових підстав, а захистити свої права у суді стає значно складніше.
• Неактуальність норм про святкові та неробочі дні: наприклад, під час воєнного стану вони не застосовуються, що скасовує вихідні (наприклад, 1 січня чи 25 грудня не є офіційними святами без рішення роботодавця), створюючи плутанину.
• Прогалина у протидії мобінгу (психологічному тиску на роботі): КЗпП не визначає поняття мобінгу та не передбачає механізмів скарг чи санкцій, залишаючи працівників без захисту від неформального тиску.
• Нерегульована гнучкість робочого часу (нефіксований графік, понаднормоий).
• Прогалини у регулюванні декретних відпусток та гнучкості для батьків, які доглядають за дітьми.
• Відсутність захисту прав мігрантів та членів їхніх сімей: КЗпП не регулює доступ до праці для родин іноземців чи мігрантів, включаючи освіту та професійне навчання.
• Недостатнє регулювання прав літніх працівників, соціально незахищених груп: відсутні норми про переведення на легшу роботу, гнучкий час чи адаптацію для осіб з обмеженою працездатністю попри згадки про погодинну оплату.

Підкреслюємо: це лише невелике коло прогалин, які фіксуються в сучасному трудовому законодавстві. Але є й інші питання, наприклад, гендерні обмеження або трудові відносини в умовах воєнного стану, зокрема призупинення договорів та обмін інформацією про військовий облік.

Ці проблеми підкреслюють необхідність комплексної реформи законодавства про працю та прийняття сучасного Трудового Кодексу, який би відповідав реаліям.

Заплановані зміни Кодексу про працю: від бюрократії до гнучкості

Якщо орієнтуватися на попередні проєкти Трудового Кодексу України, дискусію навколо нього та напрацювання, можна окреслити головні шляхи масштабної реформи у сфері праці:

Євроінтеграція та гармонізація з правом ЄС. Новий кодекс є ключовим елементом виконання Угоди про асоціацію з ЄС, зокрема Розділу 19 “Соціальна політика та зайнятість”. Він покликаний втілити положення Європейської соціальної хартії та директив ЄС, зокрема

• Директиви 2019/1152 про прозорі та передбачувані умови праці,
• Директиви 2003/88/ЄС про організацію робочого часу
• Директиви 89/391/ЄЕС про заходи з безпеки праці.

Мета реформи – згідно з європейськими стандартами забезпечити відсутність дискримінації (за гендером, віком, етносом), принцип “рівна оплата за працю рівної цінності”, захист вразливих груп (вагітні жінки, молодь до 25 років, ветерани), тривалість робочого часу та відпочинку, понаднормову оплату праці тощо.

Це полегшить інтеграцію в єдиний європейський ринок праці, як зазначив у серпні 2025 року міністр економіки, довкілля та сільського господарства України Олексій Соболев: “Реформа трудового законодавства сприятиме розвитку ринку праці, зміцненню економіки, покращенню загального рівня життя українців і наблизить нас до права ЄС. Це великий крок на шляху до європейської інтеграції”.

Наскільки все це буде відображено в кінцевій версії Трудового кодексу – покаже час, але попередні проєкти критикували за неповну відповідність європейським стандартам. Як зазначала 27 травня 2025 року голова Комітету з трудового права НААУ Вікторія Поліщук: “Окремі положення запропонованого проекту Трудового Кодексу України свідчать про недотримання директив ЄС, які регулюють питання трудових відносин, а відповідно потребують уточнень та доопрацювання на етапів проєкту”.

Цифровізація та діджиталізація. Йдеться про кардинальне спрощення процедур, що накопичилися за десятиліття у чинному законодавстві. Замість громіздкої системи паперових документів і жорстких норм, запроваджується електронний облік і гнучкі правила, які враховують сучасні реалії ринку праці – від дистанційної роботи до потреби в швидкому адаптуванні бізнесу.

Чинний КЗпП вимагає численних форм і реєстрів, які часто призводять до помилок і затримок. Тепер взято курс на те, що облік переходить в електронні реєстри, напевно, інтегровані з “Дією” та податковою службою.

Нові форми зайнятості отримують чітке регулювання, що робить ринок праці адаптивнішим. “Легалізуються” дистанційна та надомна робота, робота з нефіксованим графіком. Імовірно, будуть введені окремі договори для домашніх працівників (няні, прибиральники) та учнів-практикантів. Також критичним є врегулювання праці на онлайн-платформах, маркетплейсах.

Що ще може змінитися у Трудовому Кодексі?

Також під час роботи над проєктом Трудового Кодексу опрацьовували наступні пропозиції:

1. Введення поняття “мобінгу” (психологічного тиску) з процедурами скарг і санкціями для роботодавця.
2. Закріплення рівні можливості для жінок, заборону обмежень на певні професії та забезпечення гендерної рівності з рівною оплатою.
3. Посилення соціального захисту вразливих груп: квоти, пільги тощо.
4. Літнім працівникам (60+) і мігрантам/ВПО – обов’язкова адаптація робочого місця, скорочений тиждень, переведення на легшу роботу, ергономічні адаптації (крісла, освітлення). Для біженців – мовна, психологічна підтримка, спрощений переїзд договорів, квоти на вакансії.
5. Запровадження чіткої процедури звільнення з чітким окресленням причин, серед яких будуть й нові, наприклад, розголошення комерційної таємниці.
6. Розширення повноваження Держпраці: позапланові перевірки без попередження, наприклад, за скаргою працівників (навіть анонімною), та високі штрафи.
7. Психологічне здоров’я на роботі повинно стати обов’язковою частиною охорони праці (програми підтримки, оцінка психосоціальних ризиків). роботодавець оцінює психосоціальні ризики (стрес, мобінг, вигорання, ПТСР) щорічно, впроваджує програми (консультації, гарячі лінії, до 5 днів відпустки).
8. Розвиток інституту трудової медіації та арбітражу для колективних спорів, зменшивши роль профспілок в індивідуальних рішеннях.

Побачимо, чи вдасться реалізувати всі конструктивні напрацювання та нарешті адаптувати українське законодавство до реалій.

Але нагадуємо, що ця стаття – окреслення доступної інформації на 12 грудня 2025 року, базоване на відкритих джерелах та документах. Коли з’явиться повний текст Трудового Кодексу – це буде предметом окремої публікації. Дискусія триває, і фінальна версія може зазнати змін, але реформа обіцяє стати кроком до ЄС та справедливого ринку праці.