Ще наприкінці січня голова фракції “Слуга народу” Давид Арахамія заявив, що всередині парламенту немає єдності і наближається “велика криза”. Він сказав, що має 17 заяв про складення мандату від “слуг”, а ще один нардеп піде “через медичні обставини”. В інших фракціях, за словами Арахамії, також багато бажаючих піти.
Тож збирати 226 голосів, необхідні для ухвалення будь-якого рішення, все складніше. Тим більше, що Рада нині складається з 401 депутата, а не 450, як має бути за Конституцією.
Останнє дослідження руху “ЧЕСНО” також свідчить, що вже можна говорити про кризу монобільшості: “Слуги народу” все частіше залучають до голосування інші фракції.
“Політарена” розбирається, чи прямує Верховна Рада до кризи і наскільки близький той день, коли їй не вистачить депутатів на ухвалення будь-якого рішення.
Як “слуги” голосують зараз
Загалом повний склад поточної Верховної Ради – це 424 народні депутати. Ще 26 крісел лишилися пустими через окупацію, оскільки на кількох округах Донеччини, Луганщини та Криму не було можливості провести вибори.
З цього складу з різних причин вибув 51 депутат, найбільше – самих “слуг”, яких Банкова “розставляла” на посади в уряді і не тільки. Частина крісел заповнилася наступними номерами у партійних списках, мажоритарні місця були втрачені.
На сьогодні “Слуга народу” номінально утримує більшість із 235 депутатами. Проте це на папері. А от у сесійній залі (і, вочевидь, у країні) присутній не кожен, і тим більше не всі дисципліновано голосують за все, що скажуть.
Дослідження “ЧЕСНО” добре ілюструє ситуацію і свідчить, що проблема з голосами у партії Зеленського почалася одразу після “турборежиму” перших місяців нової ВР. Далі підстраховувати “зелених” стали “Довіра” та “За майбутнє” (19 і 17 номінальних депутатів відповідно).
У лютому 2022-го “Слуги народу” змогли проголосувати власними силами 12 разів. Ще чотири рази “монобільшість” проявилася в травні 2022-го, а востаннє – у лютому 2023-го, призначаючи Василя Малюка головою СБУ. Після того без сторонньої допомоги не обходилося. І підстраховкою для президентській політсилі стали… залишки “ОПЗЖ”. Щоправда, як стверджують автори дослідження, тільки у питаннях, які не чіпляють інтересів країни-агресорки.
Чому депутати здають мандати
На думку колишнього голови партії “Слуга народу” і ексспікера ВР, а нині – голови міжфракційного об’єднання “Розумна політика” Дмитра Разумкова, причина втечі депутатів владної партії з парламентських крісел, ще й у такий важкий для країни час, в тому, що нинішня Верховна Рада перестала бути суб’єктною.
За його словами, Офіс Президент перекладає багато негативу на парламент, що, своєю чергою, впливає на ставлення до депутатів у суспільстві.
“Багато кому це просто набридло, — вважає Разумков. — Вони хочуть піти, щоб їх не пов’язували з сьогоднішнім безладом і рішеннями, які ухвалюються. І не лише у “Слузі народу”, а й в інших фракціях. Але, думаю, їх “випускати” не будуть, і кількість [охочих піти] тільки зростатиме”.
Говорячи про те, як у Раді голосують зараз і хто є союзниками президентської політсили, політик практично підтвердив висновки “ЧЕСНО”: “В нас фактично є нова коаліція: частина “Слуг народу”, бо там голосують близько 170 людей, дві групи, які складають [колишню] ОПЗЖ – там є шалений тиск з боку Банкової, плюс “Довіра” і “За майбутнє”, які також досить часто підтримують будь-які рішення президентської фракції, а точніше президента. Завдяки цьому ми бачимо в середньому 230-240 голосів в залі”.
Така ситуація, на думку Разумкова, може негативно вплинути на роботу парламенту. І якщо мажоритарників зараз не добереш (про що нижче), то “списочники” могли б посісти звільнені місця.
“Але бажання у людей заходити в стіни ВР сьогодні дуже небагато. Тому, думаю, “слуг” і не готові відпускати. З оглядом на всі ті наслідки і виклики, які можуть стояти перед владою за рішення, які ухвалювалися, ухвалюються і ще будуть ухвалюватися”, — каже політик. І сподівається, що за негативними оцінками єдності влади, які вже показує соціологія, рішення Верховної Ради все ж стануть більш суб’єктними і ухвалюватимуться, виходячи не з інтересів української держави, армії і перспектив незалежності, в не ОП.
Сто депутатів “в запасі”: коли Рада не зможе працювати
Нестабільність у Верховній Раді не є для України чимось незвичним, але не за нинішніх обставин. Як пояснює колишній член Центральної виборчої комісії, відомий юрист Андрій Магера, на сьогодні ситуація не є загрозливою, але втрата кожного депутата ускладнюватиме роботу Ради.
“Ми не знаємо, скільки війна триватиме, – каже він. – У нас є тенденція кожного року до зменшення кількості депутатів, а не до збільшення. І ми не знаємо, скільки років в такому стані воно буде тривати”.
Він пояснює, що на відміну від європейських парламентів, де закони можуть ухвалюватися більшістю від присутніх на засіданні, в українському парламенті рішення ухвалюються більшістю від його конституційного складу, тобто не менше 226 голосів, незалежно від того, скільки депутатів є в залі фактично.
Загалом, згідно з частиною 2 статті 82 Конституції України, Верховна Рада є повноважною за умови обрання не менше двох третин її конституційного складу.
“Конституційний Суд України свого часу розтлумачив цю норму. Він зазначив, що вимога про наявність 300 народних депутатів є обов’язковою не лише для початку роботи Верховної Ради, а й протягом всього її скликання. Це зокрема використовувалося 2007 року, коли склад ВР став неповноважним. Було менш ніж 300 народних депутатів, тому відбулися позачергові вибори”, – пояснює Магера, згадуючи ситуацію весни-літа 2007-го, коли депутати “Нашої України” та “БЮТ” склали мандати, аби “нейтралізувати” коаліцію “регіоналів”, “соціалістів” та “комуністів”.
В тому ж рішенні КСУ йдеться про те, що оскільки для ухвалення більшості постанов необхідно 226 і більше голосів, то саме така кількість депутатів має бути присутня на засіданні, щоб воно стало повноважним. Тобто склад Верховної Ради має містити мінімум 300 прізвищ. А на засіданні мають бути фізично присутні не менше 226 депутатів. Якщо 300 “за списками” немає, то навіть із присутніми 299 обранцями ВР буде неповноважною і не зможе ухвалювати жодних рішень.
Поновлення ж депутатського складу залежить від способу набуття мандату конкретним обранцем. Якщо “вибулий” здобув мандат по мажоритарній частині, то проміжні вибори на його заміну провести неможливо до закінчення воєнного стану. Якщо ж депутат набув мандат за партійним списком, то його має замінити наступний кандидат у списку.
Невідомо, скільки серед згаданих Арахамією парламентських “дезертирів” мажоритарників, але десятка вистачить, щоб монобільшості не стало і де-факто, і де-юре. Але поки що “Слуга народу” має 226 депутатів, і цього достатньо. Тільки якщо їх стане менше, настане час думати про коаліцію. І аби уникнути такої ситуації, зазначає Магера, партії влади варто хоча б не призначати “незамінних” мажоритарників в органи виконавчої влади.
