Запорізька область – прифронтовий регіон, більшість південної території області є окупованою, тривають бойові дії. Здавалося б, ну яка в цьому регіоні може бути політика. А попри все вона є. Тут і політичні скандали і гучні звільнення.
“Політарена” розбиралася у нюансах політичного життя Запорізької області.
Огляд політичної ситуації на Запоріжжі
Запорізька область: 1 млн 322 тис. виборців станом на 2020 рік.
Голова ОВА — Юрій Малашко (призначено у лютому 2023 року).
Голова обласної ради — Олена Жук (“Слуга народу”).
Народні депутати в округах:
- Геннадій Касай (“Слуга народу”)
- Роман Соха (“Слуга народу”)
- Євген Шевченко (“Слуга народу”)
- Сергій Штепа (“Слуга народу”)
- Олександр Пономарьов (ОПЗЖ)
- Юлія Яцик (була “Слуга народу”, зараз позафракційна)
- Сергій Мінько (самовисуванець)
- Павло Мельник (“Слуга народу”)
- Марина Нікітіна («Слуга народу»)
Аналізувати ситуацію – “як було до війни”, і з цього намагатися зробити висновки – “як може бути у майбутньому”, у випадку із Запоріжжям не має сенсу. Область – арена активних бойових дій, більша частина її території є тимчасово окупованою, декілька знакових для політичного життя регіону осіб перейшли на бік агресора, а на підконтрольній Києву території майже вся повнота влади перебуває у руках військових адміністрацій.
І все ж Запорізький край – не Донеччина, де про політичне життя можна забути надовго. На Запоріжжі працюють органи влади та місцевого самоврядування, обласний центр під контролем України, тут намагаються зміцнити власні позиції деякі народні депутати, рівно як і здобути політичний капітал у змаганнях за владу претенденти на їхнє місце. А тому певний побіжний огляд поточної політичної ситуації в області зробити все ж можна.
До повномасштабного вторгнення модель політичної взаємодії в області була максимально простою. Усі передвиборчі союзи та післявиборчі фракційні об’єднання носили яскраво виражений корпоративний характер і гуртувалися навколо власників великих промислових підприємств, які працювали в області. Причому ідеологія, попри те, що за регіоном закріпилася репутація класичного “біло-блакитної” території, особливої ролі у таких блоках не мала. Так, у міжфракційному об’єднанні, яке склалося у 2020-му році у Запорізькій міській раді навколо мера Володимира Буряка і його одноіменної партії “Єднання”, були представлені ідеологічні опоненти: депутати від “Опозиційного блоку”, “УКРОПу” та “Самопомочі”.
Місцеві вибори 2020 року, партійні результати виборів до обласної ради:
- ОПЗЖ (96 726 голосів, 23,27 %).
- “Слуга народу” (78 395 голосів, 18,8%).
- “Європейська солідарність” (39 192 голосів, 19,4%).
- Партія Володимира Буряка “Єднання” (33 661 голос, 7,56%).
- Опозиційний блок (31 538 голосів, 7,56%).
- “За Майбутнє” (29 051 голос, 6,97%).
- ВО “Батьківщина” (24 342 голосів, 5,84%).
Максимально зрозумілими були й тактичні ходи місцевих політиків. Щоб сподобатися електорату, слід було щось зробити безпосередньо на території. Політтехнолог Дмитро Болдирев коментував місцеві вибори “Радіо Свобода“: “Запит на місцевих виборах завжди дуже прагматичний: це починаючи від лавочок під будинками і закінчуючи дорогами, дахами. Питання благоустрою йшли на одному з перших місць. В обіцянки залучення інвестицій, створення робочих місць на багатьох територіях не вірять. А ось благоустрій – це те, що можна реально помацати, сфотографувати, чим можна скористатися”.
Після повномасштабного вторгнення все змінилося. Щодо роботи Запорізької облради, то тут все глухо. Депутат обласної ради Сергій Лишенко розповідав, що це єдина обласна рада в Україні, яка за період повномасштабного вторгнення не провела жодної сесії.
Щодо мера Запоріжжя Буряка, то його повноваження достроково припинені ще в 2021 році, зараз обов’язки міського голови виконує секретар міськради Анатолій Куртєв (“Слуга народу”), якого можна вважати медійним голосом Запоріжжя. Куртєв досить активний у мережі, має власний Telegram-канал, де оперативно повідомляє про події у місті.
Запорізькі політики: зрадники і проукраїнські діячі
Зрозуміло, що війна відсунула питання благоустрою на другий план, натомість сформувавши запит саме на осіб з чіткою політичною позицією. Однією з таких осіб став навесні 2022-го року 33-річний мер Мелітополя Іван Федоров, викрадення якого спричинило відчайдушні акції протесту в окупованому місті Федоров став одним з ньюсмейкерів подій на тимчасово окупованих територіях області, його цитують і українські ЗМІ і зарубіжні.
В іншому ключовому місті Запоріжжя – Бердянську в 2021 році мер Валерій Баранов пішов у відставку (нещодавно стало відомо про його смерть, – ред.), в 2022 росіяни окупували Бердянськ майже в перші дні вторгнення. Попри це в серпні президент Володимир Зеленський утворив Бердянську міську військову адміністрацію, яку очолила голова фракції “Слуга народу” у міськраді Вікторія Галіцина.
Цікава історія з неформальним “володарем Бердянська” діючим нардепом Олександром Пономарьовим, який входив у нині розформовану фракцію ОПЗЖ. Ще в 2021 році проєкт “Схеми” знайшов в Пономарьова російський паспорт. А в березні 2023 місцеве ЗМІ “Бердянськ 24” писало, як Пономарьов майже рік не відомо чим займався в окупованому Бердянську і раптом у січні безперешкодно опинився в Києві на засіданні ВР. Проаналізувавши результати його голосування в січні і лютому у парламенті, з’ясувалося, що проросійський Пономарьов тепер повністю підтримує прозахідний курс української влади.
“При цьому за майже два місяці перебування на вільній території, Пономарьов жодного разу не скомунікував з виборцями свого округу та досі не наважився публічно прокоментувати ситуацію в окупованому Бердянську і країні вцілому”, – зазначають бердянські журналісти.
Ще один цікавий випадок: запорізький нардеп Євген Шевченко, колишній “слуга”, який раніше вихваляв білоруського диктатора Лукашенка і їздив до нього у гості. Повідомлялося, що у березні 2022 року Шевченко був затриманий на кордоні з Польщею, потім СБУ спростувала цю інформацію. Вже у липні 2022 року він з’явився на засіданні Верховної Ради у камуфляжній формі, звідки його вигнали представники фракції “ЄС”. А потім керівник ГУР Кирило Буданов заявив, що Шевченко вів таємні переговори із Лукашенком на прохання українських спецслужб.
В окупації сплив проросійський екснардеп, депутат облради Євген Балицький, він згодився на роль “губернатора” частини Запоріжжя, яку РФ оголосила своєю територією. Доречі Балицький, як виявилося, до останнього є депутатом Запорізької обласної ради. Його прізвище і досі в списку депутатів, щоправда, з поміткою “зрадник”.
А колись знакова фігура для Запоріжжя – президент “Мотор Січі” В’ячеслав Богуслаєв потрапив за ґрати за звинуваченнями у держзраді та просить включити його у списки на обмін. При цьому нардеп від “Слуги народу” Геннадій Касай, який раніше працював гендиректором спорткомплексу “Мотор Січ” дотепер зберігає мандат і членство в комітеті нацбезпеки. Хоча, із зрозумілих причин, намагається максимально обмежити власну присутність в інформаційному просторі.
Гучні корупційні справи у Запоріжжі
Але політика у Запорізькій області лише військовими питаннями не обмежувалася. Якщо дивитися на Запоріжжя очима людини, яка потрапила сюди вперше, місто живе своїм майже звичайним життям. Про війну нагадують блокпости, велика кількість військових, комендантська година та постійні сирени. А також, нажаль, бувають і обстріли.
А якщо триває “звичайне життя”, то тривають і “звичайні політичні процеси”. Так, у січні 2023-го тривала напруга “вибухнула” звільненням з посади голови ОВА Олександра Старуха, який був на цій посаді аж з 2020 року, та призначення на його місце Юрія Малашка. Старуху закидали багато чого. Позаштатний агент НАБУ Євген Шевченко повідомляв про розкрадання гуманітарки в Запорізькій ОВА.
Щоправда, чим завершилася ця гучна справа з розкрадання гуманітарки вагонами, поки не відомо, офіційно підозру Старуху ніхто не висловив.
Вочевидь Офіс президента у скандалі зі Старухом реагував не лише на наявну в області ситуацію, а й оцінював електоральні перспективи після звільнення території, скасування воєнного стану та призначення виборів. Наступником Старуха став заступник керівника Антитерористичного центру при СБУ Юрій Малашко, який розпочав перебудову президентської вертикалі на Запоріжжі.
Все почалося з чистки кадрів Старуха, однією з останніх було звільнено заступницю голови Запорізької обласної військової адміністрації Злату Некрасову. Вона заявила, що оскаржуватиме рішення про звільнення в суді.
Потім навколо Малашка згуртувалися впливові особи та народні депутати. До речі депутати (не лише Касай, який явно хоче, щоб історію його співпраці з Богуслаєвим якомога швидше забули), порівняно з іншими регіонами України, доволі мляво ведуть інформаційну роботу. Крім, можливо, Сергія Штепи (того самого “весільного фотографа”), який є випускником факультету журналістики.
Не видно особливої активності депутатів і в округах (за винятком Сергія Мінька, який належить до групи “За Майбутнє”). Зрештою, чи не єдиною резонансною подією загальноукраїнського масштабу, у якій згадувалося б прізвище представника Запоріжжя у Верховній Раді, став демарш Юлії Яцик, яка відкрито звинуватила Офіс президента у тотальному контролі над фракцією “Слуга народу”, з якої вона після подібної заяви вийшла.
Мляву роботу нардепів все ж можна виправдати – Запорізька область розрізана лінією фронту, а в Кремлі її уже вважають “своєю” територією, тож у таких умовах важко вимагати від парламентарів демонстрації надзусиль. Більшість з них обрали очевидну тактику – пересидіти найгарячіші часи, а згодом долучитися до однієї з корпоративних груп, які багато років розкладали передвиборчі пасьянси.
Проблема лише у тому, що системне знищення промисловості та сільського господарства колись розвинутого регіону може призвести і частково уже призвело до того, що область з перспективної перетвориться на максимально депресивну територію. А центр прийняття рішень залишиться один – у вигляді керівництва ОВА.
Втім, на цей момент все ж передчасно все зводити до єдиного центру управління. Очевидно, що власні інтереси в області має й нинішній функціонер Офісу президента, а до цього директор “Запоріжсталі” Ростислав Шурма, і власник багатьох підприємств Рінат Ахметов, і менш впливові клани, на кшталт братів Кальцевих, які мали зв’язки з представниками забороненої ОПЗЖ.
І, як здається, корупція (після проблем, пов’язаних безпосередньо з війною) ще довго буде однією з найбільш болючих сфер Запорізької області. І все ж потенціал для оновлення політичної палітри краю є. Він – у волонтерах, активістах, територіальній обороні та просто небайдужих громадянах. І їх на Запоріжжі багато.
