Представники влади так і не узгодили питання про те, що ж робити мешканцям окупованих територій, яких Росія поставила у безвихідне становище і змушує отримувати російське громадянство.
“Політарена” поспілкувалася на цю тему з політологом Олесем Донієм, колишнім суддею Конституційного суду України Миколою Корнієнком та виконавчим директором Фонду Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва Петром Бурковським.
Паспорт РФ або депортація
Президент Росії Володимир Путін підписав указ, яким зобов’язав усіх мешканців окупованих територій України отримувати російські паспорти і пригрозив депортацією. Якщо українці відмовляться, жити на своїй землі буде дуже тяжко, каральні органи РФ цілком можуть звинуватити їх у шпигунстві і взяти в полон. Щодо депортації, то з “документа” і зовсім не зрозуміло, в яку країну можуть депортувати.
Представники української влади замість консолідованої заяви, що ж робити громадянам в окупації, виголосили абсолютно протилежні заяви.
Омбудсман Дмитро Лубінець порадив отримувати російські паспорти в окупації, адже мова йде про безпеку і виживання, а це, на його переконання, важливіше за все.
Натомість віцепрем’єр–міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук вкотре наголосила, що українці в жодному разі не мають отримувати паспорти РФ.
У коментарі “Політарені” політолог Олесь Доній заявив, що такі заяви свідчать про одне: в цьому питанні немає чіткої стратегічної лінії.
“Це потрібно негайно виправляти і робити це не у публічній площині, а прийняттям внутрішнього рішення з доведенням його до чиновників вищого рангу. На цей момент ми маємо абсолютно ідейне розбалансування серед чиновників, і воно розбалансовує ситуацію в сприйнятті громадянами України того, що потрібно робити, де б вони не знаходились – на вільній території чи окупованій”, – заявив Доній.
Спробуємо розібратися, чи нестимуть відповідальність українці, які все ж за різних причин отримали паспорти країни-окупанта, а також, що взагалі вважається колабораційною діяльністю.
Не маєш паспорту країни-окупанта – не маєш засобів для існування
У коментарі “Політарені” виконавчий директор Фонду Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучерів Петро Бурковський розповів, що вони ще до повномасштабного вторгнення провели дослідження стосовно того, як українців на окупованих територіях Донбасу і Криму змушували брати російські паспорти.
“Окупанти ставили українців просто перед вибором: отримуєш паспорт країни-окупанта – продовжуєш працювати на роботі, одержуючи зарплатню. З пенсіонерами те саме: отримуєш паспорт РФ – маєш пенсію. Не береш паспорт – нічого не отримуєш. Здійснювався неприхований тиск на українців, щоб вони ставали громадянами Росії. Тому паспорти РФ люди брали на окупованих територіях тільки, щоб вижити. І українська влада тоді дивилась на це крізь пальці”, – каже Бурковський.
В той самий час політолог Олесь Доній вважає, що Україна, як держава, повинна була зробити усе, щоб вивезти своє населення з окупованої території. На думку політолога, це потрібно було робити ще з 2014 року, але це означало б, що переселених громадян України потрібно було б забезпечити житлом, соціальними гарантіями та якоюсь роботою.
“Відповідних програм не було створено. Тому громадяни України, які опинилися на окупованих територіях, фактично довгих дев’ять років залишились напризволяще. Очевидно, що ставитися до них усіх, як до колаборантів, неправильно. Щобільше, міжнародне право виправдовує людей, які змушені були йти на співпрацю з окупантами заради збереження власного життя чи здоров’я”, – зазначає Доній.
Своєю чергою колишній суддя Конституційного суду України Микола Корнієнко у коментарі “Політарені” заявив, що потрібно чітко розділяти тих кого дійсно можна запідозрити у колабораціонізмі і тих кого – ні.
“Колаборантом вважають людину, яка, наприклад, пішла на адміністративну службу до окупанта. А ті хто, скажімо, працювали водієм, лікарем чи пожежником, то за цивілізованими законами, коли ворог окупував територію, усі представники цих професій можуть працювати далі, попри окупацію. Думаю, згодом питання про колабораціонізм взагалі може виникнути навіть у Конституційному суді, адже з’явиться практика застосування закону про колаборантів до тих чи інших осіб. Хтось буде дійсно винний, а хтось – ні. В міру звільнення окупованих територій це питання буде поставати все гостріше і гостріше, адже на усіх звільнених територіях працюють люди, і вони працювали за часів окупації у різних сферах життя”, – каже Микола Корнієнко.
Три види колабораційної діяльності
Політолог Доній виокремлює три види колабораціонізму.
- Перший: громадяни України, які свідомо зрадили присязі українській державі, і вдалися до колабораціонізму. Це стосується суддів, працівників МВС, прокуратури чи збройних сил, коли вони почали виконувати накази окупаційного керівництва.
- Другий вид колабораціонізму: коли деякі громадяни України йдуть працювати на вищі керівні посади до органів окупаційної влади.
- Третій вид: ті хто пішли працювати до пропагандистських структур і ведуть антиукраїнську пропаганду. Тобто, йдеться про людей, які відверто пішли на співпрацю з ворогом, і це напряму шкодить інтересам України, як держави.
“До усіх цих людей у майбутньому мають застосовувати каральні заходи: або позбавлення права на роботу, або взагалі кримінальна відповідальність в залежності від тяжкості злочину. Для звичайних громадян, які для умов виживання змушені були отримати той самий паспорт країни-окупанта, жодних каральних заходів не повинно бути застосовано і це має бути доведено до усіх чиновників, якщо вони досі цього не розуміють”, – заявив Доній.
Що ж робити, коли громадянин України, перебуваючи в окупації, все ж отримав паспорт країни-окупанта? За словами Донія, це не обумовлюється жодним законом України.
“Є лише закони про невихід з громадянства чи про набуття громадянства. В цьому випадку є форс-мажорна ситуація у зв’язку з окупацією частини територій України”, – каже Доній.
Що говорить закон про колабораціонізм
Майже одразу після повномасштабного вторгнення РФ на територію України набув чинності закон про кримінальну відповідальність за колабораціонізм. У цьому законі чітко вказано, що громадяни, які публічно закликають до підтримки рішень або дій держави-агресора, збройних формувань або окупаційної адміністрації держави-агресора, співпраці з окупаційною адміністрацією держави-агресора карається позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років.
В той самий час за дії громадянина України спрямовані на впровадження освітніх стандартів держави-агресора передбачається покарання у вигляді виправних робіт строком до 2 років або арешту до 6 місяців, або позбавленням волі до 3 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю від 10 до 15 років.
Якщо ж громадянин України добровільно зайняв будь-яку посаду в окупаційній владі, це карається позбавленням волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком від 10 до 15 років та з конфіскацією майна або без такої.
Не усі українці, які отримали паспорти РФ, є ворогами України
За словами Бурковського, не можна виключати той факт, що українці, які беруть активну участь у партизанському русі на окупованих територіях, є власниками російських паспортів. Таким чином вони не викликають до себе будь-яких підозр з боку окупаційної влади, паралельно виконуючи завдання на користь України.
“Не завжди ті, хто мають паспорти Росії, будуть ворогами для України. І не завжди ті, що не мають таких паспортів, не можуть виявитися колаборантами. Засуджувати людей тільки за те, що вони мали паспорт держави-окупанта – це неправильно. Потрібно дивитися і розслідувати яка була поведінка цих людей в окупації, і чим вони займалися. Потрібно збирати свідчення про них, і цим мають потім займатися правоохоронні органи”, – наголошує Бурковський.
Він також роз’яснив, як саме влаштоване життя для українців на окупованій території.
“Росія спускає вказівки на окуповані території, щоб усі виконували певні завдання. Тому після деокупації територій потрібно дивитися, базуючись на словах свідків, хто і як виконував вказівки росіян. Наприклад, якщо хтось навіть полегшував роботу окупантів, робив доноси, переслідував інакодумців, то це однозначно – колабораціоніст. Але є випадки, коли ті ж лікарі на окупованих територіях рятували навіть партизанів, але вимушені були виконувати хоч щось за вказівками окупантів, щоб не викликати до себе підозри. Але фактично ці лікарі працювали на те, щоб Україна швидше звільнила окуповану територію”, – резюмує Бурковський.
Отже, базуючись на висловлюваннях фахівців, можна зробити висновок, що не усі українці, які вимушено отримають паспорт РФ, вважатимуться колаборантами. Одне можна сказати з упевненістю: після деокупації територій України у правоохоронних органів буде вкрай багато роботи.
