Найближчим часом Верховна Рада може розглянути законопроєкт про регулювання месенджера Telegram, через який російські спецслужби все частіше вербують українців для вчинення терактів або інших протиправних дій, які загрожують національній безпеці.
Йдеться про проєкт закону №11115, зареєстрований ще 25 березня 2024 року. Документ потрапив у робочий план парламенту і може бути винесений на голосування в першому читанні. Що цікаво, автор проєкту – народний депутат від опозиції Микола Княжицький (фракція “ЄС”).
Законопроєкт одразу привернув увагу суспільства, оскільки стосується регулювання діяльності месенджерів. Українці запитують: пропонується заборона Telegram чи лише обмеження?
Насправді повної заборони чи блокування Telegram для звичайних людей законопроєкт не передбачає. Його мета – не закрити месенджер, а встановити для платформ чіткі правила, які стосуються в першу чергу національної безпеки України:
- розкривати, хто власник і звідки гроші,
- призначати представника в Україні для спілкування з владою,
- швидко реагувати на вимоги видаляти заборонений контент (тероризм, розпалювання ворожнечі тощо).
Якщо платформа ігнорує, її можуть визнати “непрозорою”, і тоді держслужбовці, банки та військові не зможуть користуватися нею на службі. Для пересічних українців доступ залишиться, але анонімні канали, які поширюють небезпечну інформацію, можуть втратити безкарність.
Княжицький, пояснює так: “Наш законопроєкт пропонує досить не агресивне регулювання платформ спільного доступу до інформації… Якщо простіше, то основними в законопроєкті є два принципи: 1) платформа має забезпечити комунікацію з українською владою щодо дотримання законодавства; 2) платформа має підтвердити її безпечність для наших громадян, і передусім відсутність серед власників умовного ФСБ, інших російських урядових структур та громадян країни-агресора”.
Це “досить не агресивне” регулювання Telegram є альтернативою повної його заборони, прихильників якої серед спікерів влади досить багато.
Чому Telegram став “яблуком розбрату“
Telegram став одним з найпопулярніших месенджерів в Україні саме завдяки тисячам новинних каналів і пабліків. Багато українців щодня отримують оперативну інформацію саме звідти, а не з традиційних сайтів чи телебачення. Фактично месенджер створив серйозну конкуренцію класичним ЗМІ, перетворившись на головне джерело новин для мільйонів людей.
Княжицький наводить такі цифри: “Telegram в Україні — монополіст. Приблизно 80 відсотків населення листується і отримує інформацію через Telegram. Тоді як у більшості країн світу таких лише від 5 до 30 відсотків. Навіть у Росії — близько 50, але не 80”.
При цьому постійно лунає критика: платформу активно використовують російські спецслужби для вербування, координації диверсій і поширення дезінформації. Багато політиків і експертів вимагають заборонити або жорстко обмежити Telegram. Водночас парадокс у тому, що самі представники влади активно ним користуються: у президента Зеленського є офіційний канал в Telegram, а свої сторінки ведуть СБУ, Національна поліція, БЕБ, ДБР, НАБУ та майже всі державні та комунальні відомства. Водночас існують і активно працюють провладні анонімні Telegram-канали, які висвітлюють вигідну для “вертикалі” позицію.
Нещодавно Зеленський визнав “зворотний бік медалі”: “Російські спецслужби працювали і працюють через Telegram і в Україні. Ми це знаємо, виявляємо, боремося з цим. Що стосується нас, скажу відверто, ми також працюємо через Telegram у Росії. Зараз з обмеженнямTelegram в Росії, безумовно, сигнали передавати їх суспільству буде складніше, але тим не менш”.
Але чому ж тоді така тривога? Заступниця керівника Офісу Президента Ірини Верещук пропонує обмежити використання в Україні соцмережі Telegram та інших анонімних платформ. Вона також нагадала, що “ворог системно використовує Telegram для вербування терористів, координації їхньої діяльності та здійснення терактів”. Це Верещук написала після теракту у Львові в лютому 2026 року.
Подібні застереження лунають і від керівника Офісу Президента Кирила Буданова (колишнього голови ГУР МОУ). Він ще у 2024 році пропонував “трохи впорядкувати” месенджер: “Не те, щоб блокувати, а скажімо так, трошки впорядкувати та зменшити швидкість. Щоб Telegram був месенджером. Тим, чим він і має бути”.
Княжицький наголошує, що законопроєкт №11115 передусім про національну безпеку. “Про небезпечність Telegram регулярно нагадують усі державні органи, серед них – РНБО, СБУ, Нацполіція, Міноборони тощо. Тож немає суперечки, що треба врегульовувати такі платформи. Спір може стосуватися лише того, в який спосіб це зробити”, – сказав він.
Усе це висвітлює логіку законодавчої ініціативи: анонімні платформи та канали треба вивести на світло та створити механізм взаємодії влади з ними.
Мета законопроєкту №11115: що хочуть досягти
У пояснювальній записці до законопроєкту чітко прописана головна мета: створити ефективне законодавство, яке одночасно захищає свободу вираження поглядів і права користувачів, але і захищає національні інтереси України та національну безпеку в умовах війни.
Автори пояснюють, що чинний Закон “Про медіа” вже регулює платформи спільного доступу до відео (наприклад, YouTube), але повністю ігнорує платформи спільного доступу до інформації, тобто месенджери з каналами для масового поширення контенту (як Telegram). Через це держава не може ефективно реагувати на загрози: блокувати незаконний контент, вимагати видалення пропаганди чи перевіряти, хто стоїть за платформою. А Telegram, за даними досліджень 2023 року, використовують 72 % українців для новин – це в 4,5 раза більше, ніж YouTube.
Очікуваний результат – дати державі інструменти для:
- змусити провайдерів (власників платформ) розкривати структуру власності та джерела фінансування (щоб перевірити, чи немає зв’язків з агресором);
- вимагати представництва в Україні для комунікації з Нацрадою;
- швидко обмежувати заборонений контент (пропаганда війни, тероризм тощо) на вимогу регулятора;
- заборонити держорганам, банкам і військовим використовувати “непрозорі” платформи на службі.
Головне в пояснювальній записці – це не про заборону Telegram для звичайних людей, а про те, щоб великі платформи з мільйонною аудиторією не залишалися в “сірій зоні”: вони повинні відповідати тим самим правилам, що й інші медіа, особливо коли йдеться про національну безпеку та захист від російського впливу. Автори підкреслюють: платформа з такою популярністю повинна мати регулювання не менше, ніж джерела з меншим охопленням.
Що саме пропонує законопроєкт №11115
Законопроєкт №11115 вносить зміни до кількох законів, насамперед до Закону “Про медіа”, а також до законів про центральні органи виконавчої влади, банки та хмарні послуги. Головна нова ідея – ввести чітке регулювання для платформ спільного доступу до інформації (месенджерів і соцмереж, де є канали, сторінки чи облікові записи для масового поширення контенту). Telegram тут найяскравіший приклад, але правила стосуватимуться всіх подібних платформ.
По-перше, законопроєкт додає нове визначення: платформа спільного доступу до інформації – це будь-яка платформа, де користувачі створюють канали чи сторінки для поширення масової інформації. Провайдери таких платформ (тобто компанії-власники, як Telegram) стають окремим видом суб’єктів у сфері медіа.
По-друге, вводиться до Закону “Про медіа” нова стаття 23¹ з обов’язками для провайдерів. Вони повинні:
- публікувати умови користування та контакти для скарг на незаконний контент;
- забороняти в правилах поширення пропаганди війни, розпалювання ворожнечі, порушення авторських прав тощо;
- на вимогу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення обмежувати поширення забороненого контенту в Україні;
- мати прозорі механізми розгляду скарг користувачів, право на спростування чи відповідь;
- дотримуватися правил реклами та позначати її в контенті;
- впроваджувати заходи з медіаграмотності;
- розкривати структуру власності та джерела фінансування на вимогу Нацради (45 днів на відповідь).
По-третє, для іноземних платформ (не з України чи ЄС) – обов’язкове представництво в Україні. Це особа, яка буде контактною, і з якою може за необхідністю взаємодіяти Нацрада та інші державні органи. Якщо представника не буде, платформу офіційно визнають непрозорою.
По-четверте, з’являється нова стаття 37¹: державні органи, органи місцевого самоврядування, їх посадовці, банки та фінансові установи не можуть використовувати такі непрозорі платформи для поширення інформації чи на службових пристроях. Для сектору безпеки й оборони Кабмін встановить особливі правила.
До чого тут банки? А з метою блокування фінансування месенджерів-порушників.
Також під заборону підпадає листування на цих платформах для державних службовців, військових, правоохоронців.
Нарешті розширюються повноваження Нацради: штрафи за порушення (від 5 до 25 мінімальних зарплат на день, перевірка власності провайдерів під час війни за ініціативою чи за зверненням поліції, СБУ та інших органів сектору безпеки і оборони, обмеження доступу до заборонених іноземних програм на таких платформах.
Загалом законопроєкт не блокує Telegram для звичайних українців, але створює потужний механізм тиску: якщо платформа не розкриє власників, не призначить представника чи не видалятиме заборонений контент – держава, банки та військові просто перестануть нею користуватися офіційно, а Нацрада отримає підстави для подальших обмежень.
Чи буде прийнятий законопроєкт про регулювання Telegram у 2026 році?
Останні місяці Верховна Рада України перебуває в кризі: парламент практично не ухвалює важливі закони, бо часто не набирає необхідних 226 голосів, депутати масово пропускають засідання, а монобільшість демонструє відсутність єдності. У комітетах панує “роздрай”: не всі питання розглядаються вчасно, висновки затримуються, робочі наради проводяться хаотично, що блокує прогрес ключових законопроєктів.
Законопроєкт №11115 пройшов кілька комітетів Верховної Ради, але головний – Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики (голова Микита Потураєв) – досі не надав офіційного висновку. Саме через його відсутність документ 12 березня 2026 року зняли з порядку денного пленарних засідань.
Потураєв пояснив, що законопроєкт не внесли через відсутність висновку комітету, а скликати засідання в авральному порядку було б порушенням норм. Він планує провести робочу нараду найближчим часом і допускає, що проєкт можуть поставити на голосування в першому читанні, а потім суттєво доопрацювати правками (включаючи частини з його власної альтернативної версії).
Якщо вказана реформа у сфері медіа все ж таки відбудеться, то це може дати державі реальні інструменти для швидкого блокування забороненого контенту та захисту від впливу російських спецслужб. Держоргани, банки і військові перестануть використовувати “сірі” платформи на службі, а Нацрада отримає механізми впливу без повної заборони для звичайних українців.
Які є мінуси законопроєкту щодо регулювання Telegram
Мінуси – серйозні. Головне науково-експертне управління Апарату ВР зазначає, що законопроєкт №11115 не враховує градацію платформ за розміром аудиторії та обсягом послуг. У європейському DSA (Digital Services Act) платформи ділять на рівні: звичайні, великі та надвеликі (з понад 45 млн активних користувачів у ЄС). Для маленьких сервісів вимоги мінімальні – прості правила, без обов’язкового представництва чи складних аудитів. Для великих – жорсткіші: прозорі алгоритми, спеціальні механізми скарг, щорічні перевірки.
Законопроєкт №11115 застосовує однакові правила до всіх: від маленького українського чату до глобального чату у Telegram. Це може вбити дрібні платформи (вони не мають ресурсів призначати представника в Україні чи розкривати власність), а великі просто ігноруватимуть вимоги, бо штрафи для них не критичні.
Ще одна проблема – юридичні фікції. Найяскравіший приклад: якщо платформа не призначила представника в Україні або не надала дані на запит Нацради, її структура власності автоматично вважається “непрозорою”. Експерти пояснюють: представництво – це лише інструмент комунікації з владою, а не доказ приховування власників. Якщо Telegram не призначив представника – це не означає, що його власники пов’язані з Росією чи агресором. Це штучне припущення (фікція), яке дає Нацраді надто широкі повноваження без реальних доказів. Такі фікції створюють правову невизначеність: платформу можуть покарати не за реальну загрозу, а за формальне невиконання.
Через це законопроєкт ризикує обмежити свободу слова більше, ніж потрібно. Нацрада отримує право вимагати обмеження контенту через, наприклад, розпалювання ворожнечі, тощо. Але механізми оскарження та прозорості не деталізовані достатньо, а штрафи величезні (до 25 мінзарплат на день). Платформи, щоб уникнути покарання, можуть почати видаляти контент “про всяк випадок”, навіть якщо він законний.
Це класичний overblocking: незалежні журналісти, активісти, анонімні канали, які критикують владу, ризикують втратити голос. У DSA ЄС намагаються уникнути цього через чіткі процедури, “довірених повідомлювачів” (це такі спеціально призначені експерти, які виявляють порушення) та обов’язкове обґрунтування кожного рішення. В українському законопроєкті такого балансу немає, тож тиск може розпочатися швидше, ніж надійдуть докази.
Тому критики вважають, що законопроєкт у поточній редакції може не пройти перевірку на відповідність європейським стандартам. Він може бути оскаржений у суді чи заблокований міжнародними партнерами. Через це його або треба суттєво переписати (додати градацію, прибрати фікції, посилити захист свободи слова), або взагалі перенести регулювання в сферу електронної комерції та хмарних послуг, а не медіа.
